справа № 752/10738/18

головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.

провадження № 22-ц/824/1624/2020

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,

при секретарі судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бреуса Євгена Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року

у справі за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданої майнової шкоди, обґрунтовуючи тим, що наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 05 листопада 2014 року № 681-34 ОСОБА_1 було зараховано до аспірантури економічного факультету Університету на навчання за рахунок державних коштів з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 08.00.10 «Статистика» з 01 грудня 2014 року.

На виконання пункту 17 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 між аспірантом ОСОБА_1 та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка було укладено угоду про підготовку аспірата, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення від 01 грудня 2014 року № 211.

На підставі рішення кафедри та у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану, вченою радою економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 9 від 24 квітня 2017 року) прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 аспіранта економічного факультету третього року навчання з відривом від виробництва.

Наказом ректора від 19 травня 2017 року № 257-34 ОСОБА_1 відраховано з 01 травня 2017 року зі складу аспірантів економічного факультету у зв`язку із невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин.

Паспортом бюджетної програми університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку одного аспіранта, який навчається з відривом від виробництва у поточному році. Так, згідно з паспортів бюджетної програми на 2014-2017 роки, середня вартість підготовки одного аспіранта становила: у 2014 - 62 107 грн 60 коп.; у 2015 - 68 907 грн 40 коп., у 2016 - 73 935 грн 20 коп.; у 2017 - 88 865 грн 50 коп.

Отже, вартість підготовки ОСОБА_1 склала: за 1 місяць 2014 року - 5 175 грн 60 коп., за 12 місяців 2015 року - 68 907 грн 40 коп., за 12 місяців 2016 року - 73 935 грн 20 коп., за 4 місяці 2017 року - 29 621 грн 80 коп., а всього - 177 640 грн. Таким чином, на підготовку відповідача в аспірантурі університетом були витрачені бюджетні кошти у розмірі 177 640 грн, при цьому ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання як аспірант університету, чим завдав майнової шкоди останньому, що стало підставою звернення до нього з даним позовом.

Позивач, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму майнової шкоди у розмірі 169 718 грн 64 коп., з яких 135 636 грн отриманої ОСОБА_1 стипендії, 34 083 грн 64 коп. виплаченої заробітної плати науковому керівнику та 2 664 грн 60 коп. судового збору.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року задоволено позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка матеріальну шкоду у розмірі 169 719 грн 64 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідачем порушено зобов`язання за угодою про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, від 01 грудня 2014 року № 211, та його було відраховано зі складу аспірантів 01 травня 2017 року Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 19 травня 2017 року № 257-34, на підставі рішення засідання Вченої ради економічного факультету Університету від 24 квітня 2017 року за невиконання індивідуального плану підготовки без поважних причин, яке є чинним на день ухвалення даного рішення суду. При цьому відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження відшкодування досліджуваної у цьому провадженні матеріальної шкоди у добровільному порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бреус Є.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні порушують норми матеріального та процесуального права, а також, не відповідають обставинам справи, а саме: стипендія виплачувалась ОСОБА_1 позивачем добровільно як засіб для існування, тому відсутні підстави для її стягнення, відповідно до частини 1 статті 1215 ЦК України; Постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» втратила чинність на момент відрахування відповідача у квітні 2017 року, тому не підлягала застосуванню при ухваленні оскаржуваного рішення; всупереч нормам цивільного процесуального закону не було належним чином перевірено інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача, позбавивши відповідача права на подання відзиву, без врахування його доводів, з порушенням прав на справедливе та неупереджене судочинство, рівність учасників та змагальність сторін.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі - без змін. Відзив мотивований тим, що задоволення вимоги Університету про стягнення з відповідача суми виплаченої йому стипендії, необхідно зауважити, що суд першої інстанції, повністю з`ясувавши обставини, які мають значення для справи, та надавши належну оцінку доказам, а також врахувавши позицію Верховного Суду з цього приводу, правильно застосував норми матеріального права до спірних відносин. Важливою обставиною є те, що ОСОБА_1 отримуючи від Університету стипендію на підставі укладеної угоди про його підготовку в аспірантурі, свідомо не виконував індивідуальний план роботи під час навчання в аспірантурі, та був за цевідрахований, що, відповідно, свідчить про його недобросовісність, та є підставою для повернення сплаченої стипендії.

Крім того, сума, яку Київський національний університет імені Тараса Шевченка просив стягнути з відповідача, є лише частиною затрат понесених Університетом. Інша частина становила загальні затрати (оплата комунальних послуг, оплата праці обслуговуючого персоналу, придбання витратних матеріалів тощо), які неможливо виділити щодо одного аспіранта, тому вони і залишаться невідшкодованими затратами Університету.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05 листопада 2014 року Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 681-34 на підставі рішення приймальної комісії від 28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зараховано до аспірантури (ад'юнктури) Київського національного університету імені Тараса Шевченка з відривом від виробництва з 01 грудня 2014 року та призначено наукового керівника: економічний факультет, спеціальність 08.00.10 «Статистика» ОСОБА_2 (а.с. 6).

Відповідно до пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» (далі - Положення, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), взаємозобов'язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу визначаються в типовій угоді, форма якого визначена цією постановою.

01 грудня 2014 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та ОСОБА_1 укладено Угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення № 211, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався виконувати індивідуальний план роботи; звітувати про хід написання дисертації та індивідуального плану; своєчасно подавати відділу підготовки та атестації науково-педагогічних працівників індивідуальний план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; дотримуватись всіх умов Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових працівників.

В разі відрахування за наслідками атестації, невиконання індивідуального плану без поважних причин, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку університету відшкодувати вартість навчання згідно з чинним законодавством. (а.с. 7)

Відповідно до підпункту 6 пункту 6.15 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в Університеті утворюються вчені ради факультетів (інститутів), повноваження яких визначаються Вченою радою Університету, відповідно до цього Статуту, Вчена рада Університету може делегувати частину свої повноважень вченим радам факультетів (інститутів).

Згідно з Витягом з протоколу № 9 засідання Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 24 квітня 2017 року прийнято рішення про відрахування за невиконання індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин ОСОБА_1 - аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва (а.с. 8).

Наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 19 травня 2017 року № 257-34 ОСОБА_1 , аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва, відраховано з 01 травня 2017 року у зв'язку з невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин (а.с. 9).

Згідно з паспортів бюджетної програми на 2014-2017 роки середня вартість підготовки 1 аспіранта становила: у 2014 році - 62 107 грн 60 коп.; у 2015 році - 68 907 грн 40 коп., у 2016 році - 73 935 грн 20 коп.; у 2017 році - 88 865 грн 50 коп. (а.с. 21-30).

Вартість навчання відповідача в університеті складалась з сум виплаченої стипендії та видатків на оплату наукового керівника.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2017 року ОСОБА_1 отримав 135 636 грн 00 коп. стипендії, та 34 083 грн 64 коп. за вказаний період було виплачено заробітної плати його науковому керівнику (а.с. 50-52).

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною 1 статті 46 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) в редакції, чинній на час відрахування відповідачки, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється за рахунок, зокрема, коштів Державного бюджету України - за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства (підпункт 1 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпункту 4 пункту 16 Положення аспіранти і докторанти зобов`язані виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика.

За змістом пункту 22 цього Положення аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Відповідач всупереч укладеній між сторонами угоді про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконав індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого останнього відраховано з аспірантури Університету, рішень позивача, яким вирішено питання про відрахування його з аспірантури в установленому порядку не оскаржив.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню вартість навчання згідно з умовами укладеної між сторонами угоди від 01 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 71 Закону «України «Про освіту» фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що відповідає положенням пункту 9.3 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 24 липня 2015 року № 802 (а.с. 13-20).

Разом з тим, сума грошової допомоги (стипендія), що виплачується (нараховується) аспіранту за рахунок власних коштів установи, включається до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку як інші доходи й обкладається ПДФО та військовим збором на загальних підставах підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати).

Колегія апеляційного суду вважає, що вказану суму необхідно зменшити на суму податків, сплачених позивачем до державного бюджету, та не отриманих фактично відповідачем, а саме: нарахована стипендія у розмірі 135 636 грн підлягає зменшенню на суму ПДФО у розмірі 13 511 грн 46 коп. та військового збору у розмірі 1179 грн та виплачена заробітна плата науковому керівнику у розмірі 34 083 грн 64 коп. підлягає зменшенню на суму нарахування на оплату праці у розмірі 6 963 грн 35 коп. (а.с. 50-52).

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Разом з тим, спірні правовідносини виникли на підставі угоди та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, мають зобов`язаний характер та не підпадають під регулювання вказаної норми права.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли у грудні 2014 року. На момент укладання Угоди діяв Закон України № 1556-VIIта Постанова Кабінету Міністрів України №309 «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» від 01 березня 1999 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону кожен має право на вищу освіту, громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.

Частину першу статті 4 цього Закону згідно із Законом № 367-VIII від 23 квітня 2015 року доповнено новим абзацом наступного змісту: громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А також, Постановою Кабінету Міністрів України N 658 від 26 серпня 2015 року затверджено Порядок відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, умова, за якої настає обов`язок відшкодування аспірантом чи докторантом витрат на навчання за держзамовленням реалізація ним права на повторний вступ до аспірантури за державним замовленням, на яку посилається апелянт, як на підтвердження безпідставності стягнення коштів за навчання в аспірантурі, не може бути такою, що ґрунтується на вимогах Закону, оскільки правовідносини між сторонами виникли в у грудні 2014 року.

Щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, то вказані ним обставини стали підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження та надання відповідачу права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції з правом надання доказів на спростування обставин, встановлених судом першої інстанції.

Згідно з частиною 9 статті 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Враховуючи, що згідно з Угодою про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, відповідачу забезпечувалося місце в гуртожитку на період навчання та відповідач виселявся у разі розірвання контракту, то надсилання повідомлення про розгляд цієї справи за останньої відомою адресою відповідача (гуртожиток) не є тим процесуальним порушенням, що є безумовною підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином з врахуванням задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 324 грн 60 коп. (87,24 % від судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом), сплачений, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

З врахуванням з часткового задоволення апеляційної скарги з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір у розмірі 510 грн (12,76 % від судового збору сплаченого відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою), сплачений, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Підсумовуючи розподіл судових витрат, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1814 грн 60 коп. (2 324 грн 60 коп. -510 грн).

На підставі наведеного, керуючись статтями 367, 368, 371, 372, 374, 375, 382, 390, 391 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бреуса Євгена Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка матеріальну шкоду у розмірі 148 065 грн 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка судовий збір у розмірі 1 814 грн 60 коп. за розгляд справи у першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст Постанови складений 02 березня 2020 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Т.А. Слюсар

В.М. Волошина