ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року м. Кропивницький

справа № 389/3126/18

провадження № 22-ц/4809/239/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Остапенко Алевтина Іванівна,

відповідач - виконавчий комітет Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області,

представник відповідача – адвокат Майданюк Сергій Іванович,

третя особа - Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Майданюка Сергія Івановича, який представляє інтереси виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року у складі головуючого судді Українського В. В.

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, третя особа Знам`янка районна державна адміністрація Кіровоградської області, про стягнення майнової шкоди в сумі 12600 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає в с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області. До складу її родини входять - чоловік та шестеро дітей.

В своєму підсобному господарстві вона мала 4 кози. 06.06.2018 року близько о 16.00 годин чотирьох її кіз, які випасалися біля городу за господарським двором Знам`янської агропромислової компанії, загризли бродячі собаки. Це бачив її син ОСОБА_2 , який не зміг перешкодити собакам розривати кіз, оскільки це загрожувало йому. При з`ясуванні обставин події було встановлено, що ті собаки були бродячими і не мали власників.

Позивач звернулася до сільської ради за місцем свого проживання із заявою про вжиття заходів та відшкодування вартості втрачених кіз. Богданівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області відмовилася сплачувати їй вартість встрачених кіз та запропонувала звернутися до суду.

Вартість чотирьох кіз позивач оцінила в загальній сумі 12600 гривень відповідно до висновку експерта. Також зазначила про заподіяння їй внаслідок втрати кіз, які забезпечували родину молоком, моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 30000 гривень.

Крім того, просила у відшкодування судових витрат стягнути з відповідача на її користь витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 6000 гривень.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12600 грн, та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того,що шкода заподіяна безпритульними та бродячими тваринами, які підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик з послідуючою передачею власнику або у спеціалізований притулок, має бути відшкодована за рахунок коштів територіальної громади, на території якої цих тварин було виявлено.

За висновком суду наявність на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області бродячих собак підтверджено показанням свідків, жопитаних у судовому засіданні та поясненнями працівників ТОВ «Хлібодар» відповідно до матеріалу № 2074 Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області.

Суд вважав, що позивачем доведено факт існування у неї чотирьох кіз Альпійської та Української порід, проведена їхня оцінка Торгово - промисловою палатою, а факт завдання шкоди здичавілими собаками відповідачем не заперечувалось в судовому засіданні, подія відбулася на території сільської ради, що підтверджено витягом з геодезичної карти села.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача - адвокат Майданюк С. І. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Судом незаконно взято до уваги експертний висновок В-793 від 02.10.2018 року про вартість кіз, який не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки позивачем, всупереч положень ч.4 ст.1 та ст.4 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», не надано до суду реєстраційних свідоцтв на кіз, відомостей про їх приналежність до альпійських або українських порід та вік.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази того, що кози позивача загинули внаслідок нападу зграї бродячих собак, відсутній висновок ветеринара.

За припущеннями на кіз могла напасти зграя вовків, лисиць або навіть іншої істоти.

Наголошує на тому, що позивачем грубого порушено ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Саме це порушення і призвело до загибелі тварин, тому стягувати на користь позивача моральну шкоду за умисне вчинення дій, які потягли загибель кіз, є грубим порушенням принципів диспозитивності і змагальності сторін.

Син позивача, під час допиту у судовому засіданні повідомив, що він знав про те, що неподалік від місця події знаходяться бродячі собаки, внаслідок чого останній міг передбачити загибель кіз від бродячих собак, вовків або лисиць, що може свідчити про наявність вини у формі необережності або прямого умислу.

Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки даному факту, внаслідок чого, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про вину Виконавчого комітету Богданівської сільської ради до загибелі кіз.

Також вказує, що місце події, де загинули кози, знаходиться за межами села.

Посилається й на те, що у матеріалах справи відсутній ордер на підтвердження повноважень адвоката, тому відсутні будь-які підстави для стягнення витрат на нього.

Та не долучено до позову попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс, або очікує понести в результаті розгляду даної справи.

Відзначає, що поданий адвокатом розрахунок вартості наданих юридичних послуг не може бути взятий судом до уваги через те, що він долучений до матеріалів справи на стадії розгляду справи по суті, після закінчення підготовчого засідання, що є порушенням ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Також, вважає, що суд не мав права враховувати відомості із вищевказаного розрахунку, оскільки позовна заява подавалася позивачем особисто, а не адвокатом. При цьому предметом угоди від 31.10.2018 року №79, яка міститься у матеріалах справи є «сдача заяви до суду», чого адвокат Остапенко Алевтина Іванівна не робила. А з предмета договору від 29.11.2019 року №74, вбачається, що вищевказаний адвокат «веде справи про стягнення матеріального і морального вреда».

У матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, що може бути доказом надання послуг адвокатом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Майданюка С. І., який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача та її представника адвоката Остапенко А. І., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, показання свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 12 т. 1).

До складу ОСОБА_1 родини входили її чоловік ОСОБА_4 , діти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прийомні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 23,18 т. 1).

Згідно довідки Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 13.08.2018 № 333/02-23.2 станом на 01.01.2018 року ОСОБА_1 мала в підсобному господарстві чотири кози (а.с. 34 т.1).

За повідомленням чоловіка позивача ОСОБА_4 06.06.2018 року на кіз, які були прив`язані на пасовищі біля городу позивача, напала зграя бродячих собак та розірвала кіз, від чого останні померли.

Листами від 13.06.2018 року ОСОБА_4 повідомлено, що його звернення від 07.06.2018 року розглянуто керівництвом Знам`янського ВП, котре було зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій Знам`янського відділу ГУНП в Кіровоградській області за № 4615, за результатами якої було складено відповідну довідку. З урахуванням того, що у даному випадку не виявлено ознак вчинення кримінального правопорушення, а також адміністративного правопорушення, оскільки зазначені собаки являються бродячими, з даного приводу рекомендовано звернутися до органів місцевого самоврядування задля вирішення даного питання (а.с.28,116,117 т.1).

Згідно копії довідки від 13.06.2018 року, виданої Знам`янським ВП ГУНП в Кіровоградській області, 07.06.2018 року до чергової частини Знам`янського відділу ГУНП в Кіровоградській області надійшло звернення ОСОБА_4 з приводу того, що 06.06.2018 року, близько 16.00 години, зграя собак, котрі проживають на території колишньої тракторної бригади, що належить ТОВ «Хлібодар», розірвали чотирьох кіз котрі йому належать. Вказаній події в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень при вчинені кримінальні правопорушення та інші події Знам`янського ВП присвоєно реєстраційний номер 4615 віл 07.06.201 8 року. В ході розгляду даних матеріалів було встановлено, що 06.06.2018 року, близько 16.00 години, ОСОБА_7 , дізнався, що кіз котрих він випасав за селом на пасовищі розірвала зграя собак, котрі проживають на території колишньої тракторної бригади, що належить ТОВ «Хлібодар». Опитаний з даного приводу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доку ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що минулого року зазначені собаки загризли у нього двох кіз та ягня, опитані працівники ТОВ «Хлібодар», а саме охоронники пояснили, що вказані собаки є бродячими, оскільки у них рахуються лише чотири собаки, які утримуються на прив`язі та перебувають у них на забезпеченні. На підставі вище викладеного в даних матеріалах відсутні ознаки кримінального правопорушення, а також адміністративного правопорушення, оскільки зазначені собаки являються бродячими (а.с.35,118 т.1).

Позивач звернулася до Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із заявою щодо вказаного випадку, просила застосувати заходи щодо бродячих собак, які несуть небезпеку життю тварин і людей, та відшкодувати їй вартість кіз. Того ж дня із завою до Богданівської сільської ради звернулися мешканці села Богданівка із вимогою про вирішення питання бродячих собак, які несуть загрозу мешканцям села, їх тваринам, бігають зграями та нападають на людей (а.с. 24-26 т. 1). Факт таких звернень підтверджується інформацією, наданою ВК Богданівської сільської ради (а.с.111 т.1).

Земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1 , відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 № 042346, зареєстрованого за №010837100053, загальною площею 0,3343 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3522280401:51:035:0002, розташована на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту (а.с. 175 т.1).

Згідно експертного висновку В-793 від 02.10.2018 року за результатами вивчення і аналізу ринкової вартості на території ринку України та Кіровоградської області експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати встановлена середня ринкова вартість кози дійної Української породи віком 3 роки - 2400 гривень, кози дійної Української породи віком 4 роки - 2400 гривень, кози дійної Альпійської породи віком 2 роки - 3950 гривень (а.с.30 т.1).

Мотиви , з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

У відповідності до ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Згідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Статтею 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

У відповідності до п. 13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров`я від 17.06.80 року, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають ошийники з номерними знаками і намордники, які знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, парках, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються бродячими і підлягають відлову.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

При цьому, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, – наслідком такої протиправної поведінки.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що позивачем доведено факт завдання їй шкоди, завданої здичавілими собаками належним родині Дуб чотирьом козам Української і Альпійської порід, внаслідок загибелі кіз, розмір такої шкоди та причинний зв`язок між втратою кіз та бездіяльністю Виконкому Богданівської сільської ради щодо безпритульних (бродячих) собак на території сільської ради.

При цьому суд зазначив, що відповідно до норм ст. 1173 ЦК України відповідач як орган місцевого самоврядування відшкодовує шкоду, завдану незаконною бездіяльністю, незалежно від своєї вини.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вони не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

В обґрунтування доводів позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 06.06.2018 року належні їй дві кози дійної Української породи та дві кози дійної Альпійської породи були розірвані бродячими собаками, тому виконком Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на території якої відбулася ця подія, повинен відшкодувати заподіяні їй матеріальні збитки та моральну шкоду.

На підтвердження вказаного факту позивач надала копію своєї заяви від 19.09.2018 року (а.с. 26 т. 1) та відповіді виконкому Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області на вказану заяву (а.с. 27 т. 1), відповідь Знам`янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про результати звернення ОСОБА_4 від 07.06.2018 року (а.с.28 т. 1), експертний висновок В-793 від 02.10.2018 року про середню ринкову вартість кіз (а.с. 30 т.1).

Крім того, за клопотанням позивача судом досліджені матеріали перевірки по зверненню ОСОБА_1 до Знам`янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, згідно яких вбачається, що по факту розірвання 06.06.2018 року чотирьох кіз звертався чоловік позивача - ОСОБА_4 (а.с.77 т.2), який у своїх письмових поясненнях повідомив, що у його господарстві трималися чотири кози, які випасалися на пасовищі за селом поблизу тракторної бригади, яка належала ТОВ «Хлібодар», 06.06.2018 року близько 16:00 год. на кіз напала зграя собак, що проживають на території тракторної бригади, відігнати їх він не зміг (а.с.79 т.2). У письмових поясненнях ОСОБА_11 , який працює охоронцем ТОВ «Хлібодар», зазначено, що у господарства на обліку знаходяться чотири собаки, що стосується інших собак то вони відношення до товариства не мають, також йому відомо, що не що давно собаки розірвали худобу у людей (а.с.80 т.2). Згідно пояснень ОСОБА_12 , який працює охоронцем ТОВ «Хлібодар», на об`єктах тракторної бригади знаходяться чотири собаки, які офіційно зареєстровані, що стосується інших собак то вони являються бродячими, та вони до них ніякого відношення не мають (а.с.81 т.2). Згідно пояснень ОСОБА_10 у селі, на території ТОВ «Хлібодар», тракторної бригади, розвелася зграя собак, які почали нападати на належних людям тварин. Особисто у нього дана зграя собак роздерла дхох козенят та вівцю (а.с.82 т.2). Згідно пояснень ОСОБА_13 , який працює охоронцем ТОВ «Хлібодар», на території тракторної бригади знаходиться собака, на яку він отримує харчі, на території бригади бувають й інші собаки, оскільки територія не огорожена, які є бродячими, йому відомо, що зграя собак почала кидатися на людську худобу (а.с.83 т.2).

Належних, допустимих і достатніх доказів того, що 4 кози, які рахуються за господарством ОСОБА_1 , загинули від того, що їх розірвали (покусали) собаки, в тому числі бездоглядні (бродячі) або здичавілі, позивачем не надано.

У матеріалах справи відсутні докази щодо породи та віку кіз, які за погосподарськими книгами сільської ради рахуються за господарством ОСОБА_1 , а також відомості про обставини та причини загибелі цих домашніх тварин, зокрема висновки спеціалістів ветеринарної медицини.

Судом встановлено, що по факту загибелі чотирьох кіз від бродячих собак 06.06.2018 року звертався ОСОБА_4 як власник цих домашніх тварин, саме по його зверненню проводилася перевірка з приводу вказаної події капітаном поліції ОСОБА_3 .

Проте, з оглянутих в судовому засіданні матеріалів перевірки та пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що обставини події нападу собак та факт загибелі домашніх кіз підтверджується лише зі слів членів сім`ї Дуб, без проведення огляду місця події та пошкоджених тварин.

Представник позивача адвокат Остапенко А. І. надала апеляційному суду фотокопію пояснення ОСОБА_14 від 19.03.2019 року, яку просила долучити до матеріалів справи як доказ обставин загибелі кіз від бродячих собак (а.с.88 т.2).

Колегія суддів визнала цю фотокопію пояснення ОСОБА_14 неналежним доказом і не дає йому оцінки, оскільки вказані пояснення відсутні у виділених матеріалах перевірки органом національної поліції звернення ОСОБА_4 № 4615 від 07.06.2018 року, та не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Клопотання про виклик і допит вказаного свідка сторонами не заявлялись.

Зі слів позивача та членів її сім`ї 06.06.2018 року на кіз, які були прив`язані на пасовищі біля городу ОСОБА_1 , що розташована за межами населеного пункту Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (а.с.175 т.1)., і залишись без догляду господарів, напали собаки, внаслідок чого домашні тварини загинули.

За змістом ст. ст. 1166, 1167 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність його вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено наявності шкоди, завданої її майну, та її розмір, оскільки обставини та причини загибелі належних їй чотирьох кіз невизначеної породи не підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Висновки суду першої інстанції шодо спричинення шкоди майну позивача бродячими собаками, які зграями бігають по території Богданівської сільської ради і нападають на домашніх тварин та худобу, об`єктивно не підтверджені, грунтуються на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і дослідженим доказам, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВК Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, третя особа Знам`янка районна державна адміністрація Кіровоградської області, про відшкодування майнової і моральної шкоди за недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2114,41 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката Майданюка Сергія Івановича, який представляє інтереси виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, задовольнити.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, третя особа Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області - 2114,41 грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. А. Кіселик