Справа №: 343/990/19

Провадження №: 2/0343/108/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання – Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/990/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

за участю: представника позивачки - адвоката Кобилинець Т.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Волосянка Р.О.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь 9695,04 грн на відшкодування завданої майнової шкоди та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.05.2018 вона, рухаючись по дорозі в напрямку села Надіїв по вулиці Полуботка з дотриманням правил дорожнього руху, керувала транспортним засобом марки Renault р.н. НОМЕР_1 . В той час на зустріч зазначеному автомобілю рухались три великі рогаті худоби (корови). Нічого не підозрюючи і не очікуючи небезпеки при наближенні транспортного засобу до тварин і порівнянні з ними, вона продовжила рух з мінімально малою швидкістю не більше 30 км/год (окрім того стан дорожнього полотна не давав можливості рухатись з більшою швидкістю). Корова, яка йшла разом з двома іншими коровами, несподівано вискочила на проїжджу частину дороги, зробивши перешкоду вільному руху транспортному засобу, і наскочила на автомобіль, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а саме: пошкоджено праве дзеркало заднього виду, переднє праве крило та передні праві двері. Єдиною особою, яка супроводжувала даних корів, була жінка з двома дітьми, яка не вчинила жодних дій спрямованих на те, щоб відігнати корову, оскільки намагалась уберегти дітей, так як боялась, щоб та не завдала їм шкоди. Корова, яка завдала майнову шкоду автомобілю, як з`ясувалось, належить цій же жінці ОСОБА_2 , яка на той момент була єдиним погоничем трьох корів, і тим самим не змогла забезпечити безпеку дорожнього руху, що в результаті призвело до завдання шкоди її майну. Відразу близько 17.45 год по телефону нею було повідомлено Долинське ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про дану подію (повідомлення зареєстровано в журналі ЄО№2776 від 29.05.2018). Крім цього, на місці події пошкодження транспортного засобу нею було зафіксовано на телефон фотофіксацією. ДОП Долинського ВП лейтенант поліції Юсип Т.П., розглянувши матеріали зібрані по рапорту інспектора - чергового капітана поліції ОСОБА_3 , надав висновок від 20.06.2018, в якому рекомендував звернутись з даного приводу в порядку цивільного судочинства до суду.

Оскільки вона з відповідачкою жителі одного села, то намагалась мирно врегулювати даний спір та пропонувала останній добровільно відшкодувала кошти, необхідні для ремонту автомобіля. Вона, навіть, звернулась до страхової компанії з метою зменшити витрати ОСОБА_2 . Якщо страхова компанія відшкодувала б їй витрати хоча частково, то відповідно і відповідачці не довелось би оплачувати всю суму, необхідну для ремонту автомобіля. Вартість ремонту автомобіля за попередньою оцінкою становитиме близько 9695,04 грн (орієнтовну вартість їй розраховано, про що надано попереднє платіжне доручення та Акт виконаних робіт Приватно Виробничою-Фірмою «В.С.К.»). Однак, 07.02.2019 нею було отримано інформаційний лист від її страхової компанії «Провідна», яким їй повідомлено, що дана подія (зіткнення із великою рогатою худобою) не є страховим випадком.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Відповідачка зобов`язана була слідкувати за належною їй коровою, оскільки власність зобов`язує. Шкода, спричинена твариною автомобілю, стала наслідком відсутності належного контролю з боку особи, зобов`язаної здійснювати такий контроль, тобто власника корови - ОСОБА_2 , дії якої не забезпечили безпеку чужого майна. Законодавством встановлюється презумпція вини заподіювача шкоди, яка вказує, що докази відсутності його вини має подати сам відповідач. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача - ОСОБА_2 , розмір завданої шкоди, а також докази того, що остання є заподіювачем шкоди або особою, яка в силу закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Однак відповідачка категорично відмовилась добровільно відшкодувати їй завдані збитки, а тому вона звернулася з даним позовом до суду.

Від відповідачки до суду надійшов відзив на позов, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позов не визнає, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що 29.05.2018 мала місце дана подія, проте її обставини були іншими, ніж описує позивачка. Зокрема, праве дзеркало заднього виду автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , зазнало пошкоджень внаслідок порушення вимог ПДР самою позивачкою. Того дня близько 16.00 год вона гнала на пасовище свою та дві сусідські корови, одна з яких йшла по лівій стороні, а дві інші вийшли на середину дороги. В цей час, у зустрічному напрямку рухався автомобіль Renault червоного кольору, яким, як з`ясувалось згодом, керувала позивачка. Несподівано для неї, не зупиняючи автомобіль та не чекаючи, щоб худоба пройшла і звільнила шлях, ОСОБА_1 переїхала з правої сторони дороги, якою рухалась, на ліву (зустрічну для себе) смугу руху, де і допустила незначне зіткнення з однією із корів. Зупинившись та вийшовши з автомобіля, позивачка зі словами «слава ОСОБА_4 , що лише дзеркало», забравши пошкоджене дзеркало заднього виду автомобіля, яке їй підніс її, відповідачки, син, поїхала далі. Тобто, ОСОБА_1 залишила місце події, і, як їй стало відомо згодом та слідує зі змісту позовної заяви, пізніше близько 18.00 год того дня з даного приводу вона зверталась до поліції.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. На її думку, позивачка, керуючи транспортним засобом, не дотримались вимог Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим допустила зіткнення з коровою.

До адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у зв`язку з даною пригодою вона, відповідачка, не притягалась, а, отже, її вини у тому, що сталось немає. Подія, про яку йдеться, трапилась з вини самої позивачки (внаслідок порушення ПДР), що виходячи зі змісту ст.ст. 22, 1166 ЦК України, не дає їй права звертатись з позовом до неї про відшкодування шкоди.

Щодо розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди, зазначає, що оцінка розміру шкоди, заподіяної власникові автомобіля, повинна проводитись в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до положень якого оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Натомість, позивачка не надала експертного висновку (звіту) про визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, а долучені ОСОБА_1 до позовної заяви копії рахунків на оплату ремонту автомобіля не можуть вважатись доказами, які підтверджують розмір завданої шкоди. Інших документів, якими підтверджується проведення відновного ремонту автомобіля, позивачкою не надано. До того ж, в наданих позивачкою рахунках на оплату безпідставно вказано, окрім дзеркала заднього виду з монтажем, яке в дійсності було пошкоджене внаслідок події, ще й рихтовочно-покрасочні роботи переднього крила, розбирання-збирання елементів дверей, рихтовочно-покрасочні роботи передньої правої дверки, придбання і заміну автолампочок стопу та габариту, адже в результаті допущеного з вини позивачки зіткнення, було пошкоджено тільки праве дзеркало заднього виду автомобіля. Інших пошкоджень на автомобілі не було, що підтверджується наявними у неї фото.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що її вини в пошкодженні автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , немає. Зіткнення автомобіля з коровою відбулось внаслідок порушення саме позивачкою, як водієм, вимог ПДР. Відтак, відсутні як підстави для покладання на неї обов`язку з відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, так і докази, які підтверджують розмір цієї шкоди.

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак у своїй письмовій заяві просить справу розглядати без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити з підстав, викладених у ньому та на підставі поданих та здобутих письмових доказів, пояснень свідків.

Представник позивачки - адвокат Кобилинець Т.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Вказала, що жодних протоколів про адміністративне правопорушення не складалося. Відповідачка не доглянула тварин, за які взяла відповідальність. Вона була єдиним погоничем та є власником корови, яка безпосередньо завдала шкоду. Вела худобу у невстановленому місці, по проїжджій частині дороги, де відсутні попереджувальні знаки про перегін худоби, хоча є інша дорога (польова). Жодного підтвердження порушення ПДР позивачкою не надано та не доведено. ОСОБА_1 їхала з малою швидкістю, коли вискочила на автомобіль, яким вона керувала, корова. Внаслідок неналежного догляду за худобою відповідачкою, в її автомобілі пошкоджено дзеркало заднього виду, переднє праве крило, передні двері. Про дану подію було повідомлено в поліцію, про що долучено висновок. На підтвердження шкоди дано розрахунок із салону, оскільки автомобіль новий. Також буде надано висновок експерта. Фотофіксація пошкоджень автомобіля була здійснена в момент події. Відразу в межах години фотографії були перекинуті експерту для проведення оцінки розміру шкоди.

Відповідачка в судовому засіданні заперечила проти позову, підтримала поданий відзив на позов та пояснила, що подія трапилася близько 16.00 годин 29 травня 2018 року. Вона на пасовищі мала пасти свою корову та дві корови, що належали сусідці. Якраз остання і допомагала їй відігнати худобу. Інших доріг для їх перегону немає. Корови вони гонили по центральній дорозі на зустріч транспортним засобам. Дві корови йшли по середині, одна – по правій стороні, а вони йшли вслід за ними на відстані 1,5-2 м. Позивачка рухалася на невеликій швидкості, тому могла зупинитись, побачивши із-за повороту корів, проте виїхала на зустрічну смугу руху, зачепивши в цей час дзеркалом її корову. З ОСОБА_1 був у машині чоловік. Дзеркало в автомобілі відпало, її син підбіг, підняв його і дав ОСОБА_1 . Остання оглянула його та автомобіль, яким керувала, та сказавши, що «слава Богу, що тільки дзеркало», сіла в машину і поїхала. Інших пошкоджень, крім відірваного дзеркала, не було. ОСОБА_1 залишила місце події, вони також погнали корови дальше. Однак через годину позивачка приїхала до неї додому, де був лише її син. Почала кричати і викликала працівників поліції. Зустріч з поліцією відбувалася біля її будинку, однак у її відсутності. З приводу цієї події поліційські її не опитували.

Представник відповідачки в судовому засіданні підтримав позицію своєї довірительки, просив відмовити в задоволенні позову та вирішити питання про розподіл судових витрат. Вказав, що не доведено, якими неправомірними діями завдано шкоду, неможливо встановити, коли завдана шкода, немає доказів фіксації події, порушень, якщо такі були, а також доказів на підтвердження розміру шкоди. Доповнив, що відповідачка не заперечує, що вказана подія мала місце, проте обставини події, на які вказує в своєму позові ОСОБА_1 , в дійсності були іншими. Зокрема, 29.05.2018 ОСОБА_2 випала черга випасати корів. У зв`язку з цим, близько 16.00 год остання гнала на пасовище свою та дві сусідські корови. Вигнати худобу до пасовища допомагала сусідка ОСОБА_5 Одна з корів йшла по лівій стороні дороги, а дві інші вийшли на середину дороги. В цей час, у зустрічному напрямку рухався автомобіль Renault червоного кольору під керуванням позивачки. Не зупиняючи автомобіль та не чекаючи, щоб худоба пройшла і звільнила шлях, позивачка переїхала з правої сторони дороги, якою рухалась, на ліву (зустрічну для себе) смугу руху, де і допустила незначне зіткнення з однією з корів. В результаті цього, праве дзеркало заднього виду автомобіля, яким керувала позивачка, зазнало пошкоджень. Зупинившись та вийшовши з автомобіля, вона зі словами «слава ОСОБА_4 , що лише дзеркало» забрала пошкоджене дзеркало заднього виду автомобіля, яке їй підніс син відповідачки, і поїхала далі. Тобто, позивачка залишила місце події, і, як стало відомо згодом, близько 18.00 год того дня з даного приводу зверталась до поліції. Відтак, встановити чи інші пошкодження автомобіля перебувають у причинному зв`язку з даною подією, а так само їх давність (до події, чи після події), неможливо, оскільки автомобіль весь час перебував у розпорядженні ОСОБА_1 . Більше того, залишаючи місце події, остання не заявляла до відповідачки будь-яких претензій щодо відшкодування їй майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля. Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і твердження позивачки про раптовий наскок корови на автомобіль. Це спростовується як відсутністю на автомобілі характерних механічних пошкоджень, так і поясненнями допитаної в якості свідка ОСОБА_5 .

Відповідачка вважає, що дана подія трапилась з вини самої позивачки, яка, керуючи транспортним засобом, не дотрималась вимог ПДР. Керуючи транспортним засобом, позивачка, як водій, повинна була вжити всіх заходів для уникнення зіткнення з коровою, яка знаходилась на проїзній частині дороги та яку, згідно з вимогами ПДР, необхідно сприймати як перешкоду. Вказане підтверджується висновком інженерно-технічної експертизи №СЕ-19/109/26-394ІТ/19 від 26.06.2019, виконаним судовим експертом Івано-Франківського НДКЦ. Зауважив також, що звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не надала схеми ДТП, що робить неможливим повне встановлення обставин події. Дана пригода не була зафіксована у встановленому законом порядку співробітниками патрульної поліції, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, у зв`язку з даною пригодою, відповідач не притягалась. Немає жодних підстав для покладання на неї відповідальності за шкоду, завдану майну позивачки в результаті даної пригоди.

Крім того, не надано позивачкою суду доказів на підтвердження розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди, зокрема, ОСОБА_1 не надала експертного висновку (звіту) про визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, а долучені нею копії рахунків на оплату ремонту автомобіля не можуть вважатись доказами, які підтверджують розмір завданої шкоди. Висновок експертного автотоварознавчого дослідження долучено нею вже на стадії розгляду справи по суті, що суперечить вимогам ст. 83 ЦПК України, якою передбачено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Не зазначалось позивачкою у позовній заяві і про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), як це передбачено п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Клопотання про призначення судової експертизи на предмет визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 було заявлено після подання ОСОБА_2 відзиву на позов із запереченням розміру шкоди, в т.ч. і через відсутність оцінки. Такі дії позивачки суперечать вимогам ч. 3 ст. 177 ЦПК України, а також порушують принцип змагальності сторін.

У висновку експерта має бути зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Так як у долученому позивачем висновку автотоварознавчого дослідження не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, то суд не може брати цей висновок до уваги. Також, вказуючи у висновку, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу в результаті пошкоджень, які були нанесені автомобілю 29.05.2018, становить 5463,27 грн, експерт, однак, не вказує ні характеру цих пошкоджень, ні в результаті чого вони утворились. Так само, провівши огляд транспортного засобу 03.11.2019, тобто через 17 місяців після події, експерт не обґрунтовує, як він встановив, що пошкодження були нанесені автомобілю саме 29.05.2018.

Крім того, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Висновок ж експертного автотоварознавчого дослідження №18/19 від 30.11.2019, виконаний судовим експертом ОСОБА_6 , вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики не відповідає. Як вимагає Методика, технічний огляд транспортного засобу експертом не проводився, що позбавляє його можливості визначити ринкову вартість транспортного засобу, а відтак і визначити вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ. Наведене свідчить про неналежність вказаного доказу.

Враховуючи те, що відповідачкою не порушено вимог ПДР, а ДТП, в якому, на думку позивачки, транспортний засіб зазнав пошкоджень, сталось з вини самої позивачки, то підстав для стягнення з відповідачки матеріальної шкоди немає.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії суду:

ухвалою суду від 22.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з позовною заявою позивачка подала до суду клопотання про проведення врегулювання спору у даній цивільній справі за участю судді, в задоволенні якого ухвалою суду від 27.06.2019 відмовлено.

Від відповідачки через канцелярію суду 12.06.2019 надійшов відзив на позов з додатками та доказами надіслання відзиву позивачці. 27 червня 2019 року представником відповідачки подано заяву про долучення доказів та заяву про виклик свідків, які протокольною формою ухвали суд постановив задовольнити.

В судовому засіданні 27.06.2019 представником позивачки подано клопотання про призначення автомобільно-товарознавчої експертизи з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ухвалою суду від 27.06.2019 у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою суду від 27.06.2019 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті, а також постановлено викликати в судове засідання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7

09.12.2019 відповідачкою подано заяву про розподіл судових витрат.

22.01.2020 від позивачки через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі її представника, а також клопотання про долучення письмових доказів, тобто висновку експерта №18/19, та заява про поновлення строку для подання письмових доказів. Протокольною формою ухвали суд постановив поновити строк та долучити даний висновок до матеріалів справи, розгляд справи продовжувати у відсутності позивачки та її представника.

В судовому засіданні 20.02.2020 представник відповідачки клопотав долучити квитанцію про понесені витрати на експертизу, а також заяву, з якою він звертався про проведення експертизи та рахунок, які суд постановив долучити.

Неодноразово сторони клопотали про відкладення розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

в письмовій заяві від 29.05.2018 начальнику Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Хомину В.Д. Савчин О. просить зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати їй матеріальні збитки в розмірі 10000,00 грн у зв`язку з тим, що 29.05.2018 близько 18.10 год в селі Надіїв по вул. Шевченка корова останньої вискочила на автомобіль, в результаті чого він зазнав пошкоджень: відірване праве дзеркало заднього виду, деформоване переднє і праве крило, передні праві двері. Свідками події був її чоловік ОСОБА_8 , односельчанка ОСОБА_9 та власниця корови (а.с.8).

29 травня 2018 року у ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення, зміст яких збігається з викладеним у вищевказаній заяві (а.с.9).

Відповідно до висновку від 20.06.2018, затвердженого начальником Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Хомином В.Д., у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, немає підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР, рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (матері ОСОБА_2 ) з даного приводу звертатися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.10).

Супровідним листом вих. №4994 від 13.08.2018 Долинське ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що проведено перевірку її повідомлення, зареєстрованого в журналі ЄО №2776 від 29.05.2018, розгляд повідомлення завершено у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР, рекомендовано їй звернутися до суду з цивільним позовом (а.с.11).

Згідно з відповіддю за вих. №17-12/1148 від 07.02.2019, наданою ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» ОСОБА_1 , страхова компанія повідомила останній про те, що відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1884326 від 22.12.2017 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» застраховано її, ОСОБА_1 , відповідальність перед третіми особами під час використання забезпеченого транспортного засобу RENAULT Logan, д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього, повідомлено, що описана нею у зверненні подія (зіткнення автомобіля з великою рогатою худобою), не є страховим випадком у зв`язку з тим, що шкода була заподіяна не життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, а забезпеченому транспортному засобу. Звертають увагу заявниці, що відшкодування шкоди за пошкодження транспортного засобу під час його експлуатації передбачено саме Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) (а.с.12).

Приватною виробничо-комерційною фірмою «В.С.К.» було виставлено ОСОБА_8 рахунки на оплату №0000000951 від 10.05.2019 та №951 від 20.05.2018 на суму 8553,60 грн (а.с.18, 19), та акт виконаних робіт №СРБ0020495 від 10.10.2018, який не підписаний та в якому не зафіксовано факт оплати за ремонт автомобіля RENAULT Logan, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.20).

Згідно з висновком №18/19 експертного автотоварознавчого дослідження за заявою ОСОБА_8 , складеного 30.11.2019, фототаблиць до нього, долученої ремонтної калькуляції, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкоджень, що були нанесені автомобілю 29.05.2018, становить 5463,27 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 ,в результаті пошкоджень, що були нанесені автомобілю 29.05.2018 становить 4985,47 гривень. Власником вказаного транспортного засобу, згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, є ОСОБА_8 . Має право керувати ОСОБА_1 (а.с.107 - 125).

Представник відповідачки звернувся з заявою від 20.06.2019 до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України про проведення експертизи за зверненням учасника справи, в якій просив провести у справі №343/199/19 інженерно-технічну експертизу. На вирішення експерта постановити питання: Як з технічної точки зору в описаній ситуації повинен був діяти водій автомобіля Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до вимог ПДР? (а.с.134-135)

Відповідно до висновку експерта №CЕ-19/109/26-71Т/19 від 24.01.2019, наданого Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України, за заданих дорожніх умов, водій автомобіля марки Renault Logan реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.3б; 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була рухаючись даною ділянкою дороги бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, а під час виконання маневру об`їзду тварин, що рухалися посередині проїзної частини назустріч автомобілю - дотримувати безпечного інтервалу (а.с.50-52).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала суду, що разом з відповідачкою вона живе у с. Надіїв, тримають худобу, яку випасають по черзі, допомагають виганяти та приганяти. Це було в травні 2018 року. В той день вони виганяли худобу на пасовище після обіду, коли на зустріч їхала червона машина, якою керувала ОСОБА_12 Вона з ОСОБА_13 йшли по середині дороги. Було три корови, дві - йшли посередині, а одна – з правої сторони від них, наскільки вона може пригадати. Одна корова належала їй, інша – ОСОБА_13 , третя – сусідам ОСОБА_14 . Худобу не можна спрямовувати в ряд. Де саме чия йшла корова і чия корова вдарила автомобіль, не пам`ятає. Автомобіль був по правій стороні він них. Так і їхав та опинився посередині між однією коровою і двома іншими. Позивачка була за кермом, а з боку сидів чоловік, вікно у нього було опущене і він казав їй зупинитися. Це було якраз, коли вони проїжджали повз них. Але вона зупинилася лише тоді, коли вже відпало дзеркало. Дзеркало збили зі сторони, де йшли від корови, тобто з середини дороги. Вони підняли дзеркало і віддали їй, після чого вона поїхала. Інших пошкоджень, крім відпалого дзеркала, не було. ОСОБА_12 сама казала, що «нічого», забрала дзеркало і поїхала в село. Корова зачепила автомобіль, а не наскочила на нього. ОСОБА_12 мабуть хотіла обігнати корову, бо робила маневр. Поліцію на місце події не викликали. Іншої дороги, щоб гнати худобу на пасовище, не було. Дорожніх знаків відносно худоби немає. На місці ОСОБА_12 оглядала машину.

Отже, свідок підтвердила, що пошкодження, завдані автомобілю внаслідок зіткнення з коровою, мали місце, але лише щодо дзеркала заднього виду.

На долучених відповідачкою фотографіях автомобіля (а.с. 35, 36), які з її слів, зроблені її сестрою на свій мобільний телефон в той же день, теж вбачаються ушкодження правого дзеркала заднього виду.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу відшкодування відповідачкою завданої позивачці матеріальної шкоди.

Оцінка суду:

вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, які надані позивачкою на обґрунтування позовних вимог, взявши до уваги заперечення відповідачки та надані нею докази на підтвердження своїх заперечень, покази свідка, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням її речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Власник, права якого порушені, згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Тобто, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); б) наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст.1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх значених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

У спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п. 7.6 Правил дорожнього руху, переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Як вказано в п.7.7. Правил дорожнього руху, особам, що керують гужовим транспортом і погоничам тварин забороняється: а) рухатися по автомобільних дорогах державного значення (за можливості рухатися автомобільними дорогами місцевого значення); б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; в)залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх; г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги; ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

За приписами п. 7.8 Правил дорожнього руху, особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов`язані виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

Зокрема, п. 4.1. Правил дорожнього руху визначено, що пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Отже, оцінюючи вищеописані докази в системному аналізі з вимогами закону, судом встановлено, що відповідачка, переганяючи корів на пасовисько проїзною частиною дороги, хоч і забезпечила наявність ще одного погонича, при цьому не достатньо упевнилася у відсутності небезпеки для руху з тваринами, хоча і рухалася по краю проїзної частини на зустріч транспортному засобу, як стверджує позивачка, однак не зреагувала як належить, коли появився автомобіль, не відігнала свою корову якомога ближче до правого краю дороги, щоб не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль під керуванням позивачки, яка в свою чергу також не вжила всіх заходів, щоб з метою виникнення перешкоди для руху уникнути її, зіткнувся з коровою відповідачки, в результаті чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. При цьому суд враховує, що сторони є жителями одного села, їм відомо, якими дорогами в селі ведуть для випасання худобу. Жодного доказу про наявність ще однієї дороги, а саме польової, для вигону худоби позивачкою не надано.

Щодо тверджень позивачки, що корова, яка йшла з двома іншими коровами, несподівано вискочила на проїзну частину дороги, зробивши перешкоду вільному руху транспортному засобу і наскочила на автомобіль, то вони спростовуються, зокрема, поясненнями відповідачки та показами свідка ОСОБА_11 , які стверджують, що дві корови йшли посередині дорозі, інша - з боку, тобто йшли вони всі по дорозі і позивачка об`єктивно їх бачила, тому про несподівану появу корови для неї не може йти мова.

Крім цього, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, суд вважає, що позивачка також не в повній мірі дотрималася Привил дорожнього руху, що призвело до спричинення майнової шкоди.

Як вбачається з уже вказаного вище висновку експерта №CЕ-19/109/26-71Т/19 від 24.01.2019, наданого Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України, за заданих дорожніх умов водій автомобіля марки Renault Logan реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.3б; 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була рухаючись даною ділянкою дороги бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, а під час виконання маневру об`їзду тварин, що рухалися посередині проїзної частини назустріч автомобілю - дотримувати безпечного інтервалу.

Зокрема, як визначено в п.2.3б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п.12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

А також, як визначено п.13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Тому суд вважає, що сукупність встановлених факторів, що характеризують, зокрема, дорожні умови, достатню видимість та оглядовість, свідчить про те, що позивачка, керуючи транспортним засобом, не достатньо врахувала дорожню обстановку, а також особливості перешкоди для руху (велику рогату худобу), що позбавило її можливості маневрувати або зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу, щоб запобігти зіткненню з твариною.

І як уже згадувалося вище, посилання позиваки на те, що тварина несподівано вискочила на проїзну частину, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_1 повинна була і могла для забезпечення безпеки дорожнього руху рухатися ділянкою дороги уважно, при цьому стежити за дорожньою обстановкою, а під час виконання маневру об`їзду тварин, що рухалися по проїзній частині назустріч автомобілю - дотриматися безпечного інтервалу.

З огляду на викладені обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що виключно з вини відповідачки було завдано пошкодження транспортному засобу, яким вона керувала на законних підставах.

Щодо того, якої саме шкоди зазнав автомобіль, який розмір цієї шкоди та обгрунтованість і доведеність розміру завданого пошкодження, суд приходить до таких висновків.

Щодо пошкоджень автомобіля позивачка вказує такі як: пошкодження правого дзеркала заднього виду, переднє праве крило та передні праві двері.

Однак, і відповідачка, і свідок стверджують, що під час події, яка мала місце 29.05.2018, в автомобілі Renault Logan, яким керувала позивачка, було пошкоджено лише дзеркало заднього виду. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 17.05.2019, тобто майже через один рік після ДТП. Під час самої пригоди огляд транспортного засобу та наявних на ньому пошкоджень не проводився, схема не складалась, дана пригода не була зафіксована у встановленому законом порядку співробітниками патрульної поліції, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР у даному випадку відповідачка не притягалась, що робить неможливим повне встановлення обставин даної події. Також відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про розмір витрат, які понесла позивачка для відновлення попереднього стану автомобіля.

Як визначено ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Верховний Суд України у п. 26 Постанови Пленуму від 23.12.2015 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, позивачкою не доведено, що пошкодження транспортного засобу, яким вона керувала, є наслідком порушення Правил дорожнього руху саме відповідачкою.

Крім того, ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх доказів, як цього вимагає ст. 81 ЦПК України, на підтвердження розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди.

Зокрема, позивачка долучає на підтвердження розміру такі документи як виставлені приватною виробничо-комерційною фірмою «В ОСОБА_15 » ОСОБА_8 рахунки на оплату №0000000951 від 10.05.2019 та №951 від 20.05.2018 на суму 8553,60 грн та акт виконаних робіт №СРБ0020495 від 10.10.2018.

В даному випадку слід відмітити, що замовником у вказаних документах є ОСОБА_8 , який, як уже стало відомо з долученого висновку експертного товарознавчого дослідження №18/19, є власником пошкодженого автомобіля. Поте він не є учасником судового процесу, хоча в даному випадку рішення в цілому впливає на його права та інтереси. Позивачкою жодної вказівки про власника автомобіля суду надано не було, відповідно залучити його для участі в справі як третю особу суд не мав можливості. Більше того, суд мав право залучити третю особу до участі у справі до закриття підготовчого провадження, а згаданий висновок експертного дослідження позивачка надала суду вже після закриття підготвоочго провадження.

Крім цього, долучений акт виконаних робіт №СРБ0020495 від 10.10.2018 не містить ні підписів, ні печатки, а тільки вказані суми. Жодних доказів оплати виконаних робіт по виставлених рахунках позивачкою не надано, як і не доведено, що саме такі роботи, які зазначені в акті та рахунках, необхідно було виконати у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 29.05.2018.

Щодо висновку експертного товарознавчого дослідження №18/19, складеного 30.11.2019, то він не відповідає вимогам до висновку експерта, встановленими ст. 102 ЦПК України. Зокрема, у висновку експерта має бути зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, чого експертом не вказано.

Крім того, експертом огляд автомобіля проводився 3.11.2019, тобто майже через півтора року після події, однак, зазначаючи, що пошкодження були нанесені автомобілю 29.05.2018, він не вказує, яким чином він встановив цю дату та характер ушкоджень.

Таким чином, позивачка не довела у встановленому законом порядку характер та обсяг пошкодження, завданого транспортному засобу під її керуванням, як і не довела розмір завданої шкоди, а визначити його суду не представляється можливим, оскільки він не є належним чином обґрунтований та доведений.

Крім цього, позивачка не довела, що шкода була завдана саме їй, оскільки по вказаних документах: в рахунках, в акті виконаних робіт та в самому висновку автотоварознавчого дослідження замовником (власником) вказаний саме ОСОБА_8 , який не є учасником цивільної справи, а не ОСОБА_1 , позивачка у справі.

Чи могла відповідачка забезпечити уникнення зіткнення при наявності винних дій позивачки також не доведено.

Отже, судом встановлено наявність пошкодження автомобіля, однак, враховуючи відсутність фіксації правопорушення в момент його вчинення, недоліки висновку автотоварознавчого дослідження та акту виконаних робіт, визначити розмір шкоди не представляється можливим.

В судовому засіданні не встановлено з вини кого із учасників трапилася ДТП. До матеріалів справи долучено висновок експертизи, в кому визначено, як повинен був діяти водій автомобіля (позивач) та які вимоги ПДР України ним не дотримано в даній ситуації. Встановлено, що і відповідачка, коли появився автомобіль, не відігнала свою корову якомога ближче до правого краю дороги, щоб не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Однак жодна із сторін не довела, чи можна було уникнути зіткнення у разі дотримання кожною з них Правил дорожнього руху та закону.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди до задоволення не підлягають за їх недоведеністю.

Щодо понесених сторонами судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки, понесених нею судових витрат.

Щодо понесених судових витрат стороною відповідача, то згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Беручи до уваги, що відповідачка заявила про те, що їх розмір та його документальне підтвердження нею буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення (а.с.97-98), суд на підставі п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне у резолютивній частині вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

На підставі вище викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.16, 22, 180, 386, 1166 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 102, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. 9 КУпАП, ст. 12 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21.02.2006 № 3447-IV, пунктами 1.5, 2.3б, 4.1, 7.6, 7.7, 7.8, 12.3, 13.1 Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 14 годин 00 хвилин 2 березня 2020 року в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115.

Відповідачці ОСОБА_2 , тобто стороні, яка зробила про це відповідну заяву, у строк до 25 лютого 2020 року подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний зміст рішення суду буде складено до 1 березня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повне судове рішення складено до 1 березня 2020 року.