ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/2587/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін

від позивача Тележинський М.М.

від відповідача Висотенко І.М.

від третьої особи Харабара Т.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства економічного розвитку та торгівлі України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 (повне рішення складено 09.08.2019)

у справі № 910/2587/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

до Державного агентства матеріального резерву України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про стягнення 11372488,47 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного агентства матеріального резерву України про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 11372488,47 грн за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного бюджету №Юр-2/42п-2017 від 31.01.2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/2587/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, позов задоволено частково та стягнуто з Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" пеню у розмірі 7 213 285,49 грн, 3% річних у розмірі 851 145,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 293 588,48 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 170 370,29 грн.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2019 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/2587/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/2587/18 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного агентства резерву України на користь ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" пеню у розмірі 7213285, 49 грн, 3% річних у розмірі 851145,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 293 588, 48 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 170370, 29 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 217,03 грн покласти на ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна".

При ухваленні зазначеного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір штрафних санкцій, який покладається на відповідача визначений законом. Так, в зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати грошового зобов`язання за Договором на строк 130 календарних днів (з 10.04.2017 по 17.08.2017), останній несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу що діяла в період, за який сплачується пеня.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у даній справі та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що не мав можливості виконати свої грошові зобов`язання за Договором до прийняття Мінекономрозвитку рішення щодо відкриття асигнувань спеціального фонду державного бюджету. Затримка розрахунків, спричинена відсутністю виділених з бюджету коштів. В свою чергу, агентство, яке не є самостійним (головним) розпорядником бюджетних коштів, вчиняло всі можливі заходи для уникнення прострочення грошового зобов`язання. Також, апелянт зазначив, що застосування до Держрезерву штрафних санкцій, передбачених пунктом 14 статті Закону України «Про державний матеріальний резерв» є неможливим, оскільки виходячи з норм даного Закону відповідні санкції можуть бути застосовані лише з боку Держрезерву до суб`єктів господарювання, які є одержувачами (зберігачами) продукції державного резерву.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019, по справі №910/2587/18 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Коротун О.М. судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 та призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 04.11.2019.

07 жовтня 2019 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам та в строк, встановлений судом, який прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 розгляд справи відкладено до 20.11.2019.

08 жовтня 2019 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від Міністерства економіки торгівлі та сільського господарства України надійшла заява про перейменування учасника справи.

В судовому засіданні 20.11.2019 представником позивача подано заяву про відвід складу суду (колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В.), від розгляду справи №910/2587/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 заяву представника ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" про відвід складу суду, від участі у розгляді справи №910/2587/18 визнано необґрунтованою. Матеріали справи №910/2587/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відводи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидова А.М., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" про відвід складу суду (колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Коротун О.М., суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В.) від розгляду справи № 910/2587/18.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/604/19 від 19.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019, по справі №910/2587/18 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відкладено розгляд справи до 19.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2020.

В судовому засіданні 19.02.2020 представники відповідача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

09 листопада 2016 року, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", на ресурсі www.dzo.com.ua Державним агентством резерву України (відповідач) розміщено оголошення про проведення аукціону з закупівлі товарів за державні кошти №UА-2016-11-09-000858-b за трьома лотами.

Маючи бажання прийняти в ньому участь ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" (позивач) у визначеному тендерною документацією відповідача порядку та строки сформовано та подано тендерну пропозицію за лотом №3.

За результатами кваліфікації учасників закупівлі позивача визнано переможцем за лотом №3, з яким має укладатись договір.

31 січня 2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір №Юр-2/42п-2017 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язувався поставити у 2017 році замовнику для закладання до державного резерву паливо дизельне марки ДП-Арк-Євро5 В0, згідно з ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро" у кількості 3 500 тон загальною вартістю 74 907 000,00 грн, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. та 1.2. Договору).

У лютому 2017 року між сторонами також укладено Додаткові угоди №1, №2 та №3 до Договору.

Так, відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2017 року до Договору сторонами погоджено, що загальна вартість пального, поставленого за Договором, становить 81387090,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 07.02.2017 року сторонами внесено зміни до Договору в частині кількості пального, яка тепер становить 3191,6506 тон.

Згідно з умовами п. 5.2 Договору постачальник постачає та закладає до державного резерву паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-ВО, згідно з ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро" Технічні умови", в термін до 31.03.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку та закладення до державної організації "Комбінат "Рекорд" продукцію у кількості 3191,6506 тонн на загальну суму 81387090,00 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується приймальним Актом №1 виконання Договору про закупівлю товарів за державні кошти для закладання до державного резерву від 31.01.2017 року №Юр-2/42п-2017 та Приймальним актом №1 від 24.02.2017 за формою Р-13, підписаними з боку відповідача.

Відповідно до встановленого розділом III Договору порядку оплати, замовник повинен здійснити оплату відвантаженої продукції протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання замовником документів, передбачених договором, а саме: приймального акту форми №Р-13, рахунку-фактури та акту виконання договору про закупівлю.

Відповідні документи про виконання Договору, а саме акт №1 виконання договору та рахунок на оплату №16283 від 22.02.2017, були надані Державному агентству резерву України 24.02.2017, про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на супровідному листі №74/1 від 24.02.2017.

Таким чином, з врахуванням виконаних позивачем договірних зобов`язання щодо строків та обсягів відвантаженої продукції, строк розрахунків настав 10.04.2017 року.

Як вбачається з довідки AT "Ощадбанк" від 29.01.2018 №16/2-05/358, оплата поставленого позивачем товару здійснена відповідачем 15.08.2017 на суму 74 907 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №2693 та 18.08.2017 на суму 6 480 090,00 грн, згідно з платіжним дорученням №2694.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи договірні зобов`язання щодо строків розрахунків, допустив прострочення оплати, що стало підставою для нарахування останньому 3% річних у розмірі 859 134,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 3300068,57 грн та пені у розмірі 7 213 285,49 грн за період з 10.04.2017 по 17.08.2017.

Відповідно до частини 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі №910/10671/17 за позовом Державного агентства резерву України до ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна", третя особа Державна аудиторська служба України про розірвання додаткової угоди до договору, встановлено факт належного виконання позивачем зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідач, у визначений договором строк, свого обов`язку щодо оплати поставленої продукції не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для настання правових наслідків, встановлених Договором та законом.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою №616 від 14.12.2017, у якій просив останнього сплатити нараховані за період з 10.04.2017 по 17.08.2017 інфляційні втрати, 3% річних, пеню та штраф.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач направив лист вих №4411/0/4-17 від 29.12.2017, у якому повідомив про неодноразові звернення до Мінекономрозвитку про відкриття асигнування спеціального фонду щодо яких тривалий час отримував відмову від третьої особи, в зв`язку з можливим порушенням законодавства під час укладання додаткових угод до Договору №Юр-2/42п-2017 від 31.01.2017. Таким чином, затримка з оплати поставленої продукції, на думку відповідача, не залежала від Держрезерву.

Як зазначено в постанові Верховного суду від 02.04.2019 по справі №910/2587/18 судами, в порушення вимог статей 6, 627 ЦК України, статей 86, 236, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою пункт 8.2 договору про закупівлю, за змістом якого сторони, керуючись статтями 6, 627 ЦК України, цілком правомірно домовилися про звільнення Замовника (Держрезерву) від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, якщо це зумовлено, зокрема, недостатністю фінансування видатків Держрезерву з державного бюджету. Окрім того, судами не відхилено та не надано правової оцінки наявним у справі численним листам Держрезерву, надісланим на адресу Мінекономіки України (а.с.76-88 том 1), в яких, з метою уникнення сплати штрафних санкцій за договором про закупівлю, Замовник упродовж березня-серпня 2017 року неодноразово просив Мінекономіки України, як головного розпорядника бюджетних коштів вирішити питання щодо відкриття асигнувань за спеціальним фондом держбюджету для проведення своєчасної оплати закладеного Товариством до державного резерву дизельного палива, посилаючись на відсутність відповідних бюджетних надходжень. Враховуючи вищевикладене, не виключається наявність підстав вважати, що затримка з оплати поставленої продукції жодним чином не залежала від волевиявлення Замовника. Разом з тим судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не відхилено належним чином доводи Мінекономіки України про те, що застосування до Держрезерву (Замовника) штрафних санкцій, передбачених пунктом 14 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", є неможливим з тих підстав, що виходячи зі змісту статті 15 цього Закону відповідні санкції можуть бути застосовані лише до суб`єктів господарювання - одержувачів (зберігачів) продукції державного резерву, тоді як договором про закупівлю одержувачем визначено ДО "Комбінат "Рекорд".

Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, також посилається на положення п. 8.2 розділу VIII Договору, як на підставу для звільнення від відповідальності.

Так, пунктом 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України, зокрема з Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими спеціальними нормативними актами України. Замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, якщо це зумовлено: недостатністю фінансування видатків замовника з державного бюджету; поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають Договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами" встановлено, що відкриті асигнування - право, надане головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням узятих на облік бюджетних зобов`язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами єдиного казначейського рахунка. (п. 1.2.). Головні розпорядники після отримання зведеної виписки з рахунків відкритих асигнувань за узагальненими показниками спеціального фонду Державного бюджету України подають Казначейству розподіли відкритих асигнувань за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків і класифікації кредитування бюджету та за територіями у розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів на паперових та електронних носіях за формою згідно з додатком 22 до цього Порядку. (п 6.4.)

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач звертався до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з проханнями про відкриття асигнувань спеціального фонду державного бюджету для оплати за закладене до державного резерву дизельне паливо, згідно з договором та закупівлі запасів до державного резерву.

Проте, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відмовляло у відкритті бюджетних асигнувань, в зв`язку з можливим порушенням законодавства під час укладання додаткових угод до договору від 31.01.2017 №Юр-2/42п-2017.

Так, листом Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило відповідача що йому відкрито асигнування спеціального фонду державного бюджету для здійснення оплати за закуплене до державного резерву у ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" дизельне пальне на суму 81 387 090,00 грн (розподіл відкритих асигнувань 12.07.2017 року №229) та є необхідним врахування позиції Держаудитслужби, викладеної в листі від 06.06.2017 №06-14/518.

Відповідно до листа Державної аудиторської служби України №06-14/518 від 06.06.2017, адресованого Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, з метою перевірки відомостей, викладених у зверненні Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 30.03.2017 №8/2/4-3904, щодо можливих порушень Державним агентством резерву України при закупівлі дизельного палива у 2017 році Держаудитслужба здійснила аналіз копій документів та встановила, зокрема, що зважаючи що зміна істотних умов Договору про закупівлю, зокрема ціни товару має бути обґрунтованою та документально підтвердженою, у Держрезерву не було правових підстав щодо укладання додаткової угоди до Договору, в зв`язку зі зміною ставки податків і зборів та, відповідно, збільшення суми договору.

В той же час, колегія суддів зазначає, що законність укладення додаткової угоди №1 від 01.02.2017 до Договору визнана рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі №910/10671/17, яке набрало законної сили.

Таким чином, єдиною причиною затримки проведення розрахунків відповідачем були суб`єктивні припущення посадових осіб відповідача і третьої особи щодо можливої незаконності додаткової угоди до Договору, викладені на підставі листа Держаудитслужби про надання рекомендацій.

Також, за змістом ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та п. 5 Положення про Державну аудиторську службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, висновки Держаудитслужби мають рекомендаційний характер, підлягають обов`язковому врахуванню та реагуванню з боку підконтрольних установ, однак не є обов`язковими для виконання.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання викладена.

При цьому, як вбачається з листа №13-06-06/11004 від 25.06.2019 наданого Державною казначейською службою України адвокату позивача, розписом Державного бюджету України на 2017 рік відповідальному виконавцю бюджетної програми 1203040 "Накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву" Державному агентству резерву України передбачено асигнування спеціального фонду державного бюджету на загальну суму 630165,07 тис. грн. Асигнування у сумі 630 165,07 грн Казначейством у 2017 році відкрито в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на положення п. 8.2 розділу VIII Договору, як на підставу для звільнення від відповідальності, є безпідставними.

Щодо посилань апелянта на неправомірність застосування до Держрезерву штрафних санкцій, передбачених пунктом 14 статті Закону України «Про державний матеріальний резерв», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України, зокрема, Законом України «Про державний матеріальний резерв» та іншими спеціальними нормативними актами.

Частиною 14 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що у разі несвоєчасної сплати вартості поставленої до державного резерву продукції одержувач сплачує постачальнику (виготовлювачу) пеню із суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 16 ст.14 вказаного Закону розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки Державне агентство резерву є суб`єктом господарювання, яке відноситься до державного сектору економіки, порушивши строки оплати грошового зобов`язання, несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня - на підставі п.п. 14, 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.08.2019 у справі №910/14310/18.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, який складено арифметично вірно, дійшла висновку про його обґрунтованість.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським, також дійшла висновку про його обґрунтованість.

При цьому, заперечень щодо сум, які підлягають до стягнення з відповідача, сторонами не надано.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 по справі №910/2587/18 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 по справі №910/2587/18 без змін.

2.Справу №910/2587/18 передати до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2020.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов