ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/23607/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Суркової Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач у справі, виконуючи покладені на нього Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» функції, діє як юридична особа публічного права, наділена спеціальними регуляторними функціями, тобто як суб`єкт владних повноважень. До того ж здійснення повноважень, пов`язаних з відшкодуванням гарантованої державою суми вкладу за рахунок Фонду, не єдине завдання, покладене законодавцем на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд набуває всі повноваження органів управління банка та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. У спірних правовідносинах відповідач витупає керівником банка та виконує функції у сфері приватно-правових відносин, що виключає даний спір із юрисдикції адміністративного судочинства

Колегія суддів уважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту позовної заяви, 26 грудня 2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір №0002/08/00- NvW. В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором позивач та Банк уклали договір іпотеки від 26 грудня 2018 року.

16 червня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», рішенням №49 виконавчої дирекції Фонду було розпочато ліквідацію Банка та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банка (надалі - Уповноважений ).

У подальшому, рішеннями Фонда від 26 травня 2016 року та від 07 червня 2018 року, строки здійснення процедури ліквідації Банка були продовжені з продовженням повноважень Фонда як ліквідатора Банка, причому останнім рішенням - на строк з 16 червня 2018 року по 14 червня 2019 року, включно.

Станом на 01 листопада 2017 року всі зобов`язання позивача за кредитним договором були виконанні в повному обсязі, отже, припинив свою дію і договір іпотеки.

26 грудня 2018 року позивач звернувся до Фонда, котрий діяв на той момент в особі Уповноваженого Шевченка О.В., з письмовою заявою про надання повного пакету документів, необхідних для зняття обтяження з майна з Державного реєстра іпотек та Єдиного реєстра заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке виступало забезпеченням за кредитним договором.

У відповідь на таку заяву позивач отримав пакет документів, на підставі якого, як виявилося, вчинити перелічені вище дії за власної ініціативи він не може, оскільки згідно з частиною 2 статті 4 та частиною 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку» саме іпотекодержатель, яким згідно з пунктом 1 частини 2 статті 37 цього Закону виступав відповідач, діючи в особі Уповноваженого, зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки.

Саме ухилення Фонда від вчинення відповідних дій зумовило необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами пункта 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Судом установлено, що предметом спору у цій справі є неналежне виконання умов договора застави.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, вказаними вище положеннями законодавства України, спір про захист цивільних прав, крім тих, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від статуса учасників справи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що спір про належне виконання договірних відносин не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

Л.Т. Черпіцька

(Повний текст постанови складений 02 березня 2020 року.)