ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2020 року 11:02 № 640/17981/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» (01015, м. Київ,

вул. Лейпцизька, 15)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119,

м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

представника позивача - Каракай Ю.С.,

представника відповідача - Іваніцької А.С., Лазоришин Я.Т.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби від 06 вересня 2019 року №0005771402 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 5 599 578,93 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби від 06 вересня 2019 року №0005781402 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування відповідачем угоди про залік від 22 січня 2018 року при здійсненні розрахунку загальної суми отриманої виручки, що призвело до викривлення розрахунку таким чином, ніби у позивача мало місце несвоєчасне надходження валютної виручки за деякими митними деклараціями. Також, представник позивача просив врахувати, що перегляд вартості товару за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року відбувся вже після того, як було повністю отримано виручку за відвантажену на експорт продукцію. Зменшення вартості товару за цим контрактом після закриття валютного контролю не призвело до недоотримання валютної виручки (або несвоєчасного її надходження) за будь-яким з двох контрактів, що були надані позивачем до перевірки, а саме ані за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року, ані за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року. Крім того, позивачем виконані всі вимоги щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна при подачі декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 квітня 2018 року та 01 липня 2018 року.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки контролюючим органом за результатами проведення перевірки виявлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 23 травня 2016 року №R9947 від 23 травня 2016 року та порушення вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в частині недекларування протермінованої дебіторської заборгованості станом на 01 квітня 2018 року та 01 липня 2018 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 28 лютого 2019 року по 12 липня 2019 року Офісом великих платників податків на підставі направлення від 28 лютого 2019 року №200, від 30 липня 2019 року №673 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28 лютого 2019 року №455 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 23 травня 2016 року по 11 лютого 2019 року при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року відповідно повідомлень уповноваженого банку ПАТ «ПУМБ» від 05 квітня 2018 року №КНО-09.1.7/295, від 03 травня 2018 року №КНО-09.1.7/388, від 04 вересня 2018 року №КНО-09.1.7/484, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 19 серпня 2019 року №2435/28-10-14-02-02/39884339.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» встановлено порушення:

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 23 травня 2016 року №R9947 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в частині недекларування протермінованої дебіторської заборгованості станом на 01 квітня 2018 року та 01 липня 2018 року.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 06 вересня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005771402, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 599 578,93 грн.

Також, 06 вересня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0005781402, на підставі якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 680,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06 вересня 2001 року №201, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими нормативно-правовими актами.

Так, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР, чинний на момент виконання зовнішньоекономічних контрактів) встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону №185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб`єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» (продавець), в особі директора ОСОБА_2 та компанією - нерезидентом AO «АрселорМитгал Темиртау», Казахстан (покупець), в особі начальника бюро покупки матеріалів ОМТС УД ОСОБА_1 та начальника бюро купівлі ОМТС УД ОСОБА_3., укладено контракт від 23 травня 2016 року №R9947.

Згідно умов даного контракту, продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (товар) у відповідності до номенклатури, кількості, цін, умов оплати і поставки, вказаним у специфікаціях і замовленнях на поставку.

Первісна сума контракту складає 16 637,00 дол. США. Загальна сума контракту складається з сум підписаних заказів на поставку. Валютою контракту і платежу є долари США. Умови поставки: DAP м, Шахтинск (відповідно до «ІНКОТЕРМЄ-2010»). Якість товару повинна відповідати технічним умовам, зазначеним в специфікаціях та заказах на поставку та підтверджується сертифікатом якості чи паспортом товаровиробника. Термін дії контракту визначено до 31 травня 2017 року.

На підставі додаткової угоди №1 від 25 травня 2017 року строк дії договору був продовжений до 31 травня 2018 року.

Згідно додаткової угоди №2 від 07 вересня 2017 року загальна сума контракту складає 1 786 807,00 дол. США.

Відповідно до даних відвантажувальних специфікацій та замовлень на поставку, Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» було експортовано шахтні вагонетки та комплектуючі.

В ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» експортовано на користь AO «АрселорМитгал Темиртау» (Казахстан), товар (шахтні вагонетки та комплектуючі) на загальну суму 1 786 807,00 дол. США згідно МД, а від нерезидента надійшла сплата за товар на загальну суму 1 786 807,00 дол. США.

Так, по МД № UA700010/2017/104763 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/104764 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UА700010/2017/104765 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/105376 від 29 вересня 2017 року на суму 66 400,0 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США; по МД №UА700010/2017/105463 від 03 жовтня 2017 на суму 132 800,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/105693 від 12 жовтня 2017 року на суму 66 400,0 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США, від 11 квітня 2018 року на суму 200 961,88 дол. США; по МД №UА807170/2017/342935 від 17 листопада 2017 року на суму 177 695,84 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 26 квітня 2018 року на суму 126 089,00 дол. США, від 08 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США; по МД №UA807170/2017/342936 від 17 листопада 2017 року на суму 111 429,68 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 08 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США, від 21 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США, від 09 липня 2018 року на суму 178 400,00 дол. США; по МД №UА807170/2017/342975 від 17 листопада 2017 року на суму 180 187,57 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UА700010/2017/106722 від 20 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UA700010/2017/106803 від 22 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США, сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UA700010/2017/106887 від 24 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США, від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 грн.; по МД №UA700010/2017/106924 від 27 вересня 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 дол. США; по МД №UA807170/2017/345219 від 29 листопада 2017 року на суму 128 444,03 дол. CША сплата надійшла згідно виписки банку від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 дол. CША.

При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що від покупця-нерезидента надійшла оплата за контрактом від 23 травня 2016 року №R9947 у розмірі 2 796 807,00 дол. США, в т.ч. 1 010 000,00 дол. США шляхом зарахування в рахунок даного контракту зайвої оплати, що надійшли за контрактом № R9992 від 24 червня 2016 року відповідно до угоди про залік від 22 січня 2018 року.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Так, положення Закону №185/94-ВР не містять заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В свою чергу, випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 Цивільного кодексу України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог «в інших випадках, встановлених договором або законом».

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (959-12) та пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 17 липня 1995 року №523 (523-95-п) «Про стан виконання Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» розроблено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06 вересня 2001 року №201. Дане Положення застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб`єктами підприємницької діяльності та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності

Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 1.10 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі - Інстанція №136) відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Підпунктом 1.11 пункту 1 Інструкції №136 визначено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо, зокрема, вимоги є однорідними.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов`язання є зарахування вимог.

При цьому, Закон №185/94-ВР встановлює правила припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов`язань між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи угоди про залік від 22 січня 2018 року, укладеної між позивачем та АТ «АрселорМіттал Теміртау», станом на 22 січня 2018 року сума переплати покупця по контракту №R9992 від 24 червня 2016 року становить 1 010 000,00 дол. США. Вважати дану суму оплатою в рахунок постанов по контракту №R9947 від 23 травня 2016 року. Дана угода про залік вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

Відтак, сторони погодились здійснити залік коштів за взаємними зобов`язаннями в сумі 1 010 000,00 дол. США.

Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами, суд враховує, що Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2002 року у справі № 2-15/2542-02 за позовом АТЗТ «СІВВА-ОІЛ» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним рішення висловлено позицію, відповідно до якої правовий зміст статті 1 Закону №185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством не забороняється припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

Тобто, у цьому рішенні сформовано правовий висновок про можливість припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом і нерезидентом шляхом проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги як такої, що не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався у постанові від 28 січня 2003 року у справі № 188/12-204, зауваживши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних вимог.

Також у постанові від 06 травня 2008 року по справі № 21-1518во07 Верховний Суд України, виклав правову позицію, суть якої полягає в тому, що Закон №185/94-ВР регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження валютної виручки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд також враховує, що 24 червня 2016 року між позивачем та AT «АрселорМіттал Теміртау» укладено контракт №R9992 на загальну суму 2 020 000,00 доларів CШA, предметом якого є поставка чотирьох прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22.

30 вересня 2016 року сторони контракту №R9992 уклали додаткову угоду №1, відповідно до якої сторонами були переглянуті умови контракту, збільшено кількість товару, що підлягала поставці, та загальну вартість контракту, а саме: 8 (вісім) прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 3 030 000,00 доларів США.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 19 квітня 2017 року до заказу №4200007378 контракту №R9992 сторонами зменшено вартість 4 (чотирьох) комбайнів прохідницьких на 1 010 000 дол. США і, відповідно, додаткову угоду №2 до самого контракту №R9992, відповідно до якої сторонами було зменшено загальну вартість контракту, а саме: 8 (вісім прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 2 020 000,00 доларів США.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на 01 січня 2018 року на адресу покупця позивачем було відвантажено фактично 4 (чотири) прохідницьких комбайни КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 1 010 000,00 доларів США (вартість згідно додаткової угоди від 19 квітня 2017 року №1 до заказу №4200007378 контракту №R9992). Відвантаження товару на експорт за контрактом №R9992 підтверджується митними деклараціями типу ЕК 10 АА (№807100000/2016/044623 від 09 листопада 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807110000/2016/016431 від 10 грудня 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807100000/2016/053028 від 29 грудня 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807100000/2017/000999 від 16 січня 2017 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22).

Судом вбачається, що в митних деклараціях вартість прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 становила 505 000 доларів за 1 одиницю.

Водночас, після фактичного відвантаження товару на експорт відбулася зміна вартості товару в бік зменшення, у зв`язку чим вартість товару становила 252 500 доларів США. При цьому, враховуючи те, що покупець-нерезидент перерахував в оплату вартості чотирьох відвантажених прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 суму у розмірі 2 020 000,00 доларів США, то половина цієї суми (1 010 000 дол. США) з урахування додаткової угоди №2 від 19 квітня 2017 року про зменшення вартості стала фактично авансом (зайво сплаченою сумою).

У відповідності до листа від 21 квітня 2017 року AТ «АрселорМіттал Теміртау» повідомив, що платежі від 03 квітня 2017 року (505 000 дол. США), 11 квітня 2017 року (200 000 дол. США), 18 квітня 2017 року (50 000 дол. США), 19 квітня 2017 року (200 000 дол. США) та 20 квітня 2017 року (55 000 дол. США) перераховані як передплата за комбайни за заказом №4200007375 до контракту №R9992. Згідно заказу №4200007375 до контракту №R9992 товар позивачем в період з 24 червня 2016 року по 22 січня 2018 року (включно) не поставлявся.

У зв`язку з тим, що сторони вирішили не здійснювати повернення сплачених коштів в оплату товару за заказом №4200007375 на рахунок покупця-нерезидента, 22 січня 2018 року укладено угоду про залік, відповідно до якої сплачені кошти у розмірі 1 010 000,00 доларів США за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року зараховані за згодою обох сторін в рахунок сплати поставок за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року.

В обліку позивача зменшення вартості відвантажених комбайнів за заказом №4200007378 до контракту №R9992 та залік переплати за цим контрактом в оплату продукції за контрактом до контракту №R9947 відображено в січні 2018 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач врахував вищезазначену суму згідно угоди про залік від 22 січня 2018 року у розмірі 1 010 000,00 доларів США, як оплату вартості товарів, відвантажених за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року. Тобто, загальна вартість грошових коштів, зарахованих в рахунок оплати за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року складає 2 796 807,00 доларів США, та перевищує загальну вартість товарів, відвантажених за цим контрактом на 1 010 000,00 доларів США, що підтверджується договірною, первинною документацією та даними бухгалтерського обліку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів податкового органу про несвоєчасне надходження валютної виручки за деякими митними деклараціями.

Суд враховує, що перегляд вартості товару за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року відбувся вже після того, як було повністю отримано виручку за відвантажену на експорт продукцію, а зменшення вартості товару за цим контрактом після закриття валютного контролю не призвело до недоотримання валютної виручки (або несвоєчасного її надходження) за будь-яким з двох контрактів, що були надані позивачем до перевірки - а саме, ані за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 pоку, ані за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року.

З огляду на те, що у позивача була відсутня протермінована заборгованість, то відповідно у останнього і не виникло обов`язку щодо декларування такої протермінованої дебіторської заборгованості.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних дій та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Виходячи з критеріїв правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконав повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 47, 72 - 78, 120, 121, 238, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005771402 та №0005781402 від 06 вересня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 39884339) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук