РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року справа № 580/353/20

м . Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

29.01.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подала у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.307; код ЄДРПОУ 37853109) (далі – відповідач) про:

визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо відмови у відновленні позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни;

зобов`язання відповідача відновити з 18.03.2019 нарахування їй пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни.

Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч вимог чинного закону позбавив позивача пільг на оплату житлово-комунальних послуг з тих підстав, що її сукупний дохід за останні 6 місяців перевищує величину доходу, який дає право на соціальну пільгу. Зокрема, відповідач безпідставно застосував норму, визнану неконституційною рішенням Конституційного суду України від 18.12.2018 №12-р/2018.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк, тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву та пояснень на позовну заяву та повідомлено сторін про строки для надання клопотань про виклик їх у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 17.02.2020, а відповідач – 06.02.2020.

19.02.2020 від відповідача суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити. Вказував, що позивач не має права на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки розмір її сукупного середньомісячного доходу (пенсія) за період з липня до грудня 2018 року перевищує величину доходу, який дає право на соціальну пільгу.

Оскільки від сторін не надійшли суду обгрунтовані клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням їх представників, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків та призначення експертизи, суд вирішив справу розглянути без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до посвідчення від 02.07.2007 серії НОМЕР_2 531068 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

З листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.11.2019 №11055-2 суд встановив, що розглянуто звернення позивача про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг. У ньому повідомлено, що позивач включена до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, за статусами «учасник війни», «пенсіонер за віком». Зазначено, що відповідно до чинного законодавства з 01.07.2015 пільги надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на соціальну пільгу. Оскільки станом на 01.01.2019 позивач має дохід 2690,00грн., вона втратила право на пільги за статусом «учасник війни».

Лист аналогічного змісту від 02.12.2019 №К-1231/28-5/01-24 направлений позивачу відповідачем. Тому позивач звернулась в суд з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закон №3551-ХІІ учасникам війни надається:

50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання;

50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Підпунктом 1 п.9 Розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" статтю 14 Закону №3551-XII доповнено частиною 6 такого змісту: «Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частину шосту статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави (абз.2 п.5 рішення).

Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абз.3 п.5 рішення).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення встановлено, що визнані неконституційними положення законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України встановлено, що частина перша статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII застосуванню підлягатиме у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.

Отже, положення пунктів 4-6 ч.1 ст.14 Закону №3551-ХІІ без визначеного частиною 6 цієї норми обмеження підлягають застосуванню з 19.03.2019.

Тому суд дійшов висновку, що зі вказаної дати позивач має право на вказані пільги, а викладена в листі від 02.12.2019 №К-1231/28-5/01-24 відмова у їх відновлення не відповідає вимогам закону.

Твердження позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у відновленні їй пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, є необґрунтованим, оскільки така відмова оформлена листом від 02.12.2019 №К-1231/28-5/01-24, що не містить владного припису, носить інформативний характер і рішенням не є. Тому у цій частині позов є необґрунтованим.

Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що протиправною у спірних правовідносинах є дії відповідача щодо викладеної у листі від 02.12.2019 №К-1231/28-5/01-24 відмови у наданні позивачу таких пільг.

Тому суд дійшов висновку визнати протиправними саме вказані дії відповідача.

На підставі абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 19.03.2019 нарахування позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни.

Отже, позов підлягає задоволенню у вищевказаних частинах.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і не надала доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо викладеної листом від 02.12.2019 №К-1231/28-5/01-24 відмови в наданні ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.307; код ЄДРПОУ 37853109) в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 19.03.2019 нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення постановлене, складене у повному обсязі та підписане 28.02.2020.