Справа № 404/4936/19

Номер провадження 2/404/1302/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді - Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Житлово- експлуатаційної організації №3 Міської ради міста Кропивницького» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку , моральної шкоди, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

Адвокат позивача Пантелеєв О.М. 12.07.2019 року звернувся з позовом до відповідача про ( дослівно) «визнання про працювання на підприємств відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю в Україні, стягнути заборгованість по невиплаченій заробітній платі за жовтень- листопад 2017 року в суммі 4 101,59 грн., стягнути середній заробіток за вимушені прогули 53855,65 грн., зобовязати оплатити листи непрацездатності Серія АДО№771780;Серія АДО№790704; Серія АДО№771543,стягнути моральну шкоду 8000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3200грн.».

Ухвалою суду від 15.07.19р. відкрито провадження у справі.

18.11.2019року адвокатом подано заяву ( дослівно) про збільшення позовних вимог, з вимогою про поновлення на роботі ( а.с. 42).

В обгрунтування позову зазначено, що 13.09.2017 року разом з знайомою ОСОБА_2 позивач звернулася до керівництва ЖЕК №3 по працевлаштуванню на роботу на посаду двірника. Ними були написані заяви на працелаштування. Дана заява була підписана начальником ЖЄК №3 Довгаль О.В . Заяву про працевлаштування, трудові книжки, довідку про стан здоров`я,копію паспорта, та ідентифікаційний код, копію пенсійного посвідчення передала в відділ кадрів. Мастер ЖЕК № 3 Ткаченко Л. 1.14.03.2017року показала -території , які повинні прибирати, і в цей день приступили до роботи. В обов`язки входило прибирати територію біля пяти багатоквартирних житлових будинків. 13.09.2017р.,16.09.2017року відділ кадрів дав направлення в поліклініку пройти медичний огляд. Свої обов`язки двірника добросовістно виконувала по14.11.2017 року. За два місяці роботи заплатили заробітну плату за один місяць, яка була перерахована на картковий рахунок в сумі 3745,00 грн. 13.11.2017 року захворіла, перебувала на лікарняному, про що в телефонному режимі повідомила керівництво. Після проходження лікування вийшла на роботу , повідомили, що звільнена, ще місяць назад. Почали говорити, що працювала за контрактом, який закінчився місяць назад, запропонували підписати заднім числом трудовий контракт на працевлаштування, від підпису відмовилась, в бухгалтерію підприємства передала лікарняні листи для оплати. Лікарняні оплачувати відмовилися. До роботи майстер Ткаченко Л.І. не допустила. Наказ про звільнення не надали, трудову книжку не видали, розрахунок при звільнені не провели. На скарги в різні інстанції про порушення трудового законодавства, отримувала відповідь про законність звільнення.

Адвокатом з посиланням на ст. 115 КЗпПУ вказується, що позивач мала право на отримання невиплаченої їй заробітній плати у день її звільнення. З вини відповідача - Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація№3» Міської ради міста Кропивницького не отримала свою заробітну плату у сумі 3745,00 гривень .

Проведено розрахунки : Розрахунок середнього заробітку (Дані взяті з розрахункового листа, 3745,00 грн х 21 день =178.33 грн. (1 день) з 14 жовтня 2017 по 13 листопада 2017 було робочих 23 днів. 178,33 х 23= 4 101.59 грн. Розмір середнього заробітку за місяц затримки виплати становить 4 101.59 грн.

Не оплачені лікарняні листи. Середній заробіток за вимушені прогули з 15 грудня 2017 року по 10 липня 2019 року - 302 робочих днів вимушених прогулів.

Відповідно до розрахунку 302дні х178,33 грн.серед. зароб. = 53 855 ,66грн.

З цих підстав вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог , поданої 18.11.2019року адвокат просить визнати незаконним звільнення та поновити її на роботі ( а.с. 42).

Позиція відповідача.

Відповідачем до судового засідання надано відзив на позовну заяву з посиланням, що ОСОБА_1 працювала в КП «ЖЕО № 3» по договорам, як доказ надано два цивільно-правових договори № 25 від 15.09.2017 року та № 36 від 01.10.17р. .

Вказується , що відповідно до цивільно-правових угод, нарахування оплати праці розрахункові листи по виплаті винагороди за виконану роботу, які позивачем надані до позову підтверджують те, що ОСОБА_1 в КП «ЖЕО № 3» працювала по цивільно-правовому договору. Тобто, в даному випадку, мова йде не про трудові відносини, які регулюються нормами кодексу законів про працю, а нормами Цивільного кодексу України.

За цивільно-правовим договором, укладеним між комунальним підприємством і громадянкою ОСОБА_1 , остання зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу, а саме прибирання прибудинкової території за адресами АДРЕСА_1 за, що отримує винагороду в розмірі 3200 грн.

Згідно актів виконаних робіт саме визначену в ЦПХ договорах роботу і виконувала ОСОБА_1 ( акти виконаних робіт додаються) та така робота була їй оплачена, що стверджується випискою банку, розрахунковим листком та не спростовується самим позивачем.

Факт того, що позивач працювала в КП ЖЕО № 3» не по трудовій угоді, а за цивільно-правовими договорами, окрім іншого підтверджується і звітом КП «ЖЕО № 3» по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, згідно якого ОСОБА_1 працювала на підприємстві за договором ЦПХ і в звіті в графі «категорія особи зазначена цифра «3», за визначенням по даному звіту цифра «3» це особи, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

На неодноразові звернення позивача та її адвоката надавались відповіді щодо періоду роботи, форми працевлаштування та нарахування грошових коштів.

Вказується , що підтверджень того, що Георгієва працювала в КП «ЖЕО № 3» по безстроковому трудовому договору не має і помилковим є твердження позивача, що між сторонами наявні трудові відносини, адже ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

У випадку з ОСОБА_1 відсутній факт прийняття її на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; відсутні роз`яснення позивачеві його прав і обов`язків та поінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Крім того, позивачем не подано доказів, того, що за трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст. ст. 139 - 152 КЗпП України), на роботодавця покладається низка обов`язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України).

Умовами цивільно-правової угоди ( п. 1.2.), укладеної між сторонами, передбачено, що позивач не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт).

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

На підтвердження того, що укладений між сторонами договір є цивільно-правовою угодою свідчить зазначення ціни цивільно-правового Договору до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктами 4.1 угоди сторони погодили, що вартість виконаних позивачем робіт становить 3200 грн., а п. 4.2. встановлено порядок здійснення оплати послуги в безготівковій формі протягом 5 п`яти робочих дні, тобто суми, визначені в угоді є ціною договору у розумінні ч. 1 ст. 843 ЦК України. Підприємство, за виконану позивачем роботу, розрахувалося в повному обсязі, що стверджується виписками з особового рахунку та розрахунковими листами, в тому числі і наданими позивачем.

Комунальним підприємством зобов`язання по оплаті цивільно-правових угод № 25 від 15.09.2017 року та № 36 від 01.10.2017 року виконано в повному обсязі на рахунок ОСОБА_1 сплачено грошові кошти за виконані роботи, що стверджується випискою банку та розрахунковими квитанціями. Таким чином, розрахунок за цивільно-правовими угодами підприємством проведено в повному обсязі згідно актів виконаних робіт та договорів ЦПХ, тож предмет спору в даному випадку відсутній, а відтак і підстав для задоволення позову немає.

Навіть, якщо допустити, що між сторонами існували трудові відносини, то позовні вимоги по цій справі в даному контексті не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Вказується , що позовна заява Георгієвою подана 15 липня 2019 року, тобто минуло майже два роки, в той час, коли законодавець передбачив вичерпні строки звернення до суду для трудових спорів.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини .

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Своє право громадянин може реалізувати шляхом укладення трудового договору або договору цивільно-правового характеру (договір підряду, договір про надання послуг, інші договори, передбачені Цивільним кодексом України).

У свою чергу, в процесі фінансово-господарської діяльності організації та фізичні особи використовують працю найманих працівників. При цьому перед роботодавцями постає питання: як прийняти працівника? За трудовим договором чи за договором підряду чи іншим договором цивільно-правового характеру?

Слід зауважити, що при цьому укладений договір, незалежно від виду, має відповідати обов`язковим для його сторін правилам, установленим законом або іншими нормативно-правовими актами, чинними на момент його укладення.

Укладення, виконання і припинення договорів цивільно-правового характеру, найпоширенішими з яких є договори підряду, регулюється цивільно-правовим законодавством, а укладення, виконання і припинення трудових договорів - трудовим законодавством. Тобто до одного з видів договору не можна застосовувати норми, що регулюють інший вид договору.

Правильне застосування того чи того договору убезпечить від непорозумінь, а в деяких випадках - і від трудових спорів, особливо з громадянами, які виконують роботу за договором підряду або договором про надання послуг, зокрема, щодо записів про роботу в трудову книжку, надання відпусток, притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, оплати за час тимчасової непрацездатності (за листком непрацездатності), виплати доплат, надбавок, премій тощо.

Найхарактерніші відмінності, а головне - правові наслідки трудового договору та договору підряду / про надання послуг, які найчастіше застосовують на практиці,

Трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Статтею 22 КЗпП встановлено гарантії при укладенні трудового договору, зокрема, забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу, будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладенні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Договір підряду / про надання послуг укладається відповідно до глав 61 та 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Будь-яких гарантій при укладенні договорів підряду ЦК України не передбачено.

Трудовий договір (ст. 21 КЗпП) - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором підряду / про надання послуг є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Договір про надання послуг

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

За трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник», його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має, зокрема, право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на право звернення до суду для вирішення трудового спору незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Громадянин за договором підряду / про надання послуг набуває статусу «підрядник» (про надання послуг - «виконавець»).

Він є учасником цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленню, які регулюються цивільним законодавством, а також, в окремих випадках, договорами, які не суперечать положенням актів цивільного законодавства.

Предметом трудового договору є процес праці, а саме: виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції.

При цьому трудова функція працівника, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату, за винятком строкових трудових договорів, що укладаються з особами для виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк (ст. 23 КЗпП).

За договором підряду предметом договору є кінцевий результат, тобто виконання підрядником / виконавцем обумовленої роботи, направленої на досягнення кінцевого результату.

У даному разі важливим є результат роботи, а не спосіб його досягнення.

Трудовий договір може бути (ст. 23 КЗпП):

- безстроковим, що укладається на невизначений строк;

- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

- таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Застереження:

1. Строковий трудовий договір, переукладений один чи кілька разів, за винятком вищезазначених випадків, вважається укладеним на невизначений строк.

2. Якщо після закінчення терміну строкового трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Приклади підстав для укладення строкових трудових договорів: прийняття на сезонні роботи, на роботи, які виконуються за певний час; на час відсутнього працівника (наприклад, у зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), у разі повернення працівника, обраного на виборну посаду (депутата тощо) на своє робоче місце (посаду), а також тих, хто проходить військову (альтернативну) службу.

У договорі підряду / про надання послуг встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.

Якщо ж у договорі підряду не встановлено таких строків, підрядник повинен виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у прийнятні строки, які б відповідали суті зобов`язання, характеру та обсягам роботи й практиці ділових стосунків (ст. 846 ЦК України).

2. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 904 ЦК України).

В обох випадках договір набирає чинності з моменту його укладення (ст. 631 ЦК України).

Договір підряду / про надання послуг не може бути укладений на невизначений строк (виконання конкретної роботи обумовлюється певним часом її виконання).

У трудовий договір включають, як правило:

Основні умови (без наявності однієї з умов договір не може бути укладений):

- місце роботи (об`єкт, дільниця, цех, структурний підрозділ);

- трудові функції (визначаються посадовою або робочою інструкцією);

- оплата праці (встановлюється відповідно до затвердженої на підприємстві, в установі, організації системи оплати праці).

2. Додаткові умови (можуть встановлюватися як з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, так і громадянина, з яким укладається договір);

- випробування;

- встановлення індивідуального режиму роботи;

- укладення договору про повну матеріальну відповідальність;

- інші.

Зміст договору підряду / про надання послуг відповідно до статті 628 ЦК України становлять умови, визначені згодою сторін, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Під час укладення договору замовник і підрядник повинні:

- визначити конкретний вид роботи (характер послуги), яка підлягає виконанню;

- передбачити точні ціни (розмір оплати наданої послуги) або обумовити порядок їх (його) визначення;

- встановити строк виконання роботи або послуги.

Кінцевий результат роботи або наданої послуги визначається в двосторонньому акті здавання-приймання роботи (послуги).

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Працівник зобов`язаний виконувати обов`язки (роботу) не лише за посадовою (робочою) інструкцією, а й за правилами внутрішнього трудового розпорядку, положеннями та інструкціями з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки.

Умови для виконання працівником покладених на нього обов`язків (ст. 141 КЗпП) повинен забезпечити власник або уповноважений ним орган шляхом правильної організації праці працівника, створення умов для зростання продуктивності праці, забезпечення трудової та виробничої дисципліни, неухильного дотримання законодавства про працю і правил охорони праці, уважного ставлення до потреб і запитів працівника, поліпшення умов праці та побуту.

Підрядник виконує за завданням замовника певну роботу на свій ризик.

Він, згідно зі статтею 838 ЦК України, має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За договором підряду робота може виконуватися частково або в повному обсязі з матеріалу замовника. У цьому разі мають бути в договорі встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

2. За договором про надання послуг виконавець повинен надати послугу особисто.У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору на іншу особу, залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Характерною ознакою трудового договору є підлягання працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку (як нормативний акт обов`язковий для працівника і власника або уповноваженого ним органу).

Правилами, з урахуванням вимог чинного законодавства, визначається: трудовий розпорядок на підприємстві, в установі, організації; час відпочинку; порядок надання відпусток; інші складові, що регулюють трудові відносини.

Підрядник / виконавець не зобов`язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку замовника.

Замовник має право у будь-який час перевіряти тільки хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Крім того, замовник не вирішує питань побуту та відпочинку підрядника.

Оплата праці здійснюється на підставі чинного положення про оплату праці (систему оплати праці), розроблену з урахуванням чинного законодавства та затвердженого трудовим колективом (обов`язковий додаток до колективного договору).

Для підприємств, установ, організацій усіх форм власності є обов`язковими норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством. Зокрема, щодо мінімального розміру заробітної плати, норм оплати: за роботу в надурочний час, у святкові і неробочі дні, у нічний час; за час простою не з вини працівника і т. ін., а також щодо гарантій для працівників на оплату відпусток, за час виконання державних обов`язків, для тих, хто направляється на медогляди до медичних установ, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Оплата праці гарантована. Заробітна плата відповідно до статті 115 КЗпП виплачується регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У договорі підряду, відповідно до статей 843 та 844 ЦК України, визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі включає відшкодування витрат підрядника, плату за виконану роботу і може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до складеного підрядником кошторису, він набирає чинності і стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.

Якщо договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточного здавання роботи за умови, що її виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково (ст. 854 ЦК України).

2. За договором про надання послуг, якщо він передбачає надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором. У разі неможливості виконати договір, не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві прийнятну для обох плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

На підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності відповідно до чинного законодавства повинні бути створені безпечні і нешкідливі умови праці.

Важливим є положення про право працівника відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують.

У разі шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснити відповідне відшкодування (ст. 173 КЗпП).

Розмір втраченого працівником у цьому разі заробітку, що підлягає відшкодуванню, визначається згідно зі статтею 1197 ЦК України.

Для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці власник або уповноважений ним орган повинен виділяти у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали, використання яких визначається в колективному договорі і контролюється трудовим колективом.

Законом України «Про охорону праці» для працівників встановлено гарантії прав на охорону праці, зокрема, права:

- на охорону праці під час роботи на підприємстві;

- на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Цим Законом та КЗпП України (ст. 187, 190) забороняється використання праці жінок та неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах за виключенням окремих видів, а також залучення зазначеної категорії працівників до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

За договором підряду сторони рівноправні, і замовник не зобов`язаний забезпечувати підрядникові належні та безпечні умови праці.

ЦК України не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці виконавця.

Підрядник / виконавець виконує роботу на свій ризик, а тому у зв`язку з цим ЦК України містить застереження щодо осіб, які мають право укладати договори підряду або договори про надання послуг.

Відповідно до статті 1196 ЦК України підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю підрядникові під час виконання договірних зобов`язань. Відшкодування здійснюється на підставах, установлених статтями 1166 та 1187 ЦК України.

Відповідно до чинного трудового законодавства всі працівники підлягають обов`язковому державному соціальному та пенсійному страхуванню, внески на яке сплачуються підприємствами, установами, організаціями без будь-яких відрахувань із заробітної плати.

В порядку державного соціального і пенсійного страхування працівники, а у відповідних випадках і члени їхніх сімей, забезпечуються:

- допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомогою у зв`язку з народженням дитини, допомогою на поховання;

- пенсіями за віком, у зв`язку з інвалідністю, у разі втрати годувальника, а також пенсіями за вислугу років, встановленими для деяких категорій працівників.

За підрядника замовник сплачує лише страхові внески до Пенсійного фонду (тому підрядники мають право на трудову пенсію). Період роботи громадян за договором підряду / про надання послуг відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ, за умови сплати за них замовником страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується до трудового стажу. Трудовий стаж таких громадян підтверджується договором підряду / про надання послуг з відмітками про його виконання або довідкою, оформленою в установленому порядку.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування підрядників від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі, здійснюється добровільно, за письмовою заявою до органів Фонду соціального страхування.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема:

- при укладенні контракту;

- при укладенні трудового договору з неповнолітніми (особи, що не досягли вісімнадцяти років);

- при укладенні трудового договору з фізичною особою;

- у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт, трудову книжку, свідоцтво про обов`язкове державне соціальне страхування, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Порядок прийняття на роботу встановлюється на конкретному підприємстві, в установі, організації правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (за штатним розписом).

Слід звернути увагу на те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. На працівника оформлюються облікові документи (особова картка за формою П-2, особова справа тощо), робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Договір підряду може бути укладений у будь-якій формі.

Якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним із моменту його підписання.

При укладенні договору підряду / про надання послуг громадянин повинен подати паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний мати спеціальний дозвіл.

За зазначеними договорами відносини замовника та підрядника вважаються оформленими тоді, коли сторони підписали договір.

Запис у трудовій книжці не робиться.

Трудовий договір може бути припинено тільки в порядку, передбаченому КЗпП України.

Розірвання трудового договору може бути ініційовано працівником (статті 38 і 39), власником підприємства або уповноваженим ним органом (статті 40 і 41), а також профспілковим органом щодо розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Трудовий договір може бути припинено і за згодою сторін та в інших випадках.

Про звільнення робиться запис у трудовій книжці, який засвідчується підписом посадової особи і печаткою підприємства (кадрової служби).

Договір підряду припиняється у зв`язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт здавання-приймання, який підписується сторонами договору.

. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Запис про розірвання (припинення) договору підряду у трудовій книжці не робиться.

Дослідивши матеріали справи , надані докази , заслухавши пояснення позивача, його адвоката та представника відповідача , суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю.

Провівши аналіз норм , що регулюють правовідносини сторін у трудовому та цивільно-правовому щодо виконання робіт договорах, оцінивши надані докази , суд приходить до висновку , щодо допущення відповідачем грубих порушень трудового законодавства при прийнятті на роботу позивача , оскільки надані суду цивільно-правові договори № 25 від 15.09.2017 року та № 36 від 01.10.2017р. не підписані стороною виконавця тобто позивачем , так само як і акти виконаних робіт по договорам , при тому , що сторони не заперечують допуску працівника до роботи з прибирання прибудинкових територій. Тобто фактично недотримана форма цивільно-правового договору , що як наслідок свідчить про його нікчемність в розумінні ст. ст. 203,205,215 ЦК України.

При цьому, позивачем вказувалось, про перебування в трудових правовідносинах , при тому , що жодних доказів прийняття позивача як працівника на роботу суду не надано.

Відсутність заяви про прийняття на роботу , наказу про прийняття на роботу , звільнення як і самого факту оформлення трудової книжки на підприємстві , оскільки позивач вказала в суді про надання нової чистої трудової книжки , відсутність ознайомлення працівника з його посадовими обов`язками , умовами праці, розмірами оплати праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку , правилами охорони праці , при здійсненні фактичної оплати праці працівнику , що не заперечувалось сторонами , фактично дає підстави суду вказувати на допущення працівника до роботи без належного оформлення трудових правовідносин сторін.

Зазначене підтверджується тим, що позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту її роботи у відповідача , стягнення заборгованості по заробітній платі за жовтень - листопад 2017 року лише 12.07.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпПУ визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів .

При винесенні рішення суду , суд керується ст.13 ЦПК України , відповідно до якої суд виносить рішення на підставі наданих доказів сторонами та в межах позовних вимог.

Дія Кодексу законів про працю, який регулює трудові відносини, поширюється на всіх працівників, і це положення є важливим на практиці: тільки при наявності відповідної правової підстави можливо уникнути поширення на працівника норм трудового права. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.

Фактично своєю бездіяльністю та відсутністю зацікавленості у оформленні належним чином документів , позивач погодилась працювати без оформлення трудових відносин .

Згідно ст. 233 КЗпП України визначено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Узагальнюючи практику застосування судами законодавства про оплату праці Пленум Верховного Суду України прийняв Постанову №13 від 24.12.99 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Як зазначено в п.25 цієї Постанови «Суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з`ясовувати зазначену дату. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав».

Отже, суд приходить до висновку , що трудові правовідносини не були належним чином оформлені між сторонами, при тому, що оплата за два пропрацьовані періоди була проведена на вказаний позивачем рахунок банку , але неналежне оформлення трудових правовідносин, позбавляє права позивача на оплату лікарняних листів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , а в частині поновлення на роботі , стягнення моральної шкоди , оскільки позивач пропустила визначені законодавцем строки , а відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню з зазначеної підстави.

Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Керуючись ст. ст. 13, 17, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , ст. ст. 47 ч.1, 94 ч.1, 115, 116, 117,233,237-1, КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН- НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства « Житлово- експлуатаційної організації №3 Міської ради міста Кропивницького»( 25006, м. Кропивницький, проїзд Теністий 5, код ЄДРПОУ- 39318487) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку , моральної шкоди та поновлення на роботі відмовити повністю.

Судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2020р.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда