печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40111/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Диба І.Б.

за участю

представника позивача ОСОБА_8

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_9

представника відповідача - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімер», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору комісії, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним договір комісії №013688 від 27.11.2018 між ТОВ "БІМЕР та ОСОБА_3 щодо продажу транспортного засобу автомобіля марки «MAZDA 6», 2013 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №6329/18/013688 від 27.11.2018 року, автомобіля марки «MAZDA 6», 2013 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що укладений між ТОВ "БІМЕР" та ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 8046/2018/1212299 транспортного засобу від 30.11.2018 року, автомобіля «MAZDA 6», 2013 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «MAZDA 6», 2013 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.12.2018 року, видане Територіальним сервісним центром 8046 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві; визнати за ОСОБА_3 право власності на спірний автомобіль.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що належний йому на праві власності автомобіль «MAZDA 6», 2013 року випуску, колір чорний, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , вибув з його володіння поза волею. Зазначив, що не мав жодного відношення до вказаних правочинів, жодним чином не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб до третіх осіб, укладений договір купівлі-продажу суперечить його волевиявленню, при укладенні цього договору було порушено вимоги ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України. Крім того, посилався на положення ст.387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою судді від 05 серпня 2019 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 серпня 2019 року до суду надійшов відзив Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, згідно з яким відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначав, що реєстрація, зняття з обліку автомобілів здійснюється за встановленим Порядком затвердженим постановою КМ України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок). За вказаним Порядком передбачено, що державна реєстрація проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником. Скасування реєстрації регламентується п. 40 вказаного Порядку. Відповідач зауважує, що не наділений правом самостійно примати рішення про скасування державної реєстрації у разі отримання відомостей про реєстрацію на підставі підробних документів. Крім того, вказує, що до повноважень не відноситься визнання права власності на транспортний засіб.

В судовому засіданні 11 жовтня 2019 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , автомобіль марки «MAZDA», модель - 6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, колір - чорний, об`єм двигуна-2488,номер кузову- НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , який на даний час знаходиться в Соборному ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. Зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві зареєструвати (перереєструвати), видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки гр-ну ОСОБА_3 на належний йому транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA», модель-6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна-2488, номер кузову- НОМЕР_1 .

03 грудня 2019 року відповідач - ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає себе добросовісним набувачем, просив відмовити у задоволенні позову.

Інші відповідачі не скористалися правом надання відзиву.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача - Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, проти позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Суд, заслухавши сторін у справі, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень одного з відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що з 2013 року ОСОБА_3 на праві власності належав транспортний засіб - автомобіль «МАЗДА 6», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 .

У період з 04.10.2018 року до 07.10.2018 року зазначений автомобіль був викрадений у м. Дніпро невстановленими особами, за фактом викрадення 09.10.2018 року відкрито кримінальне провадження №12018040650002535 за ч. 3 ст.289 КК України.

Також, встановлено, що 20.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. посвідчена довіреність, видана, нібито, ОСОБА_3 на уповноваження ОСОБА_4 представляти його інтереси в будь-яких установах, організаціях і підприємствах, у тому числі в сервісних центрах МВС, МРЕВ, здійснювати будь-які юридичні дії пов`язані з поданням документів та отриманням дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «МАЗДА-6» р.н.з. НОМЕР_2 . Довіреність зареєстровано в реєстрі за №941.

21.11.2018 року в ТСЦ 8043 м. Києва проведена технічна операція "перереєстрація при втраті свідоцтва про реєстрацію" на підставі довіреності від 20.11.2018 року виданої ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , якому було видано дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «МАЗДА-6», державний номерний знак НОМЕР_2 .

27.11.2018 року між ТОВ "БІМЕР" м. Рівне та ОСОБА_3 укладено договір комісії №013688 щодо продажу вказаного автомобіля.

Того ж дня, 27.11.2018 року між ТОВ "БІМЕР" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу №6329/18/013688 транспортного засобу - автомобіля «МАЗДА-6», державний номерний знак НОМЕР_2 .

28.11.2018 року в ТСЦ 8041 м. Києва на підставі вказаного договору купівлі-продажу автомобіль перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 та присвоєно транспортному засобу д.н.з. НОМЕР_5 .

30.11.2018 року у в ТСЦ 8046 м. Києві між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №8046/2018/1212.299 транспортного засобу - спірного автомобіля "МАЗДА-6", зареєстровано в ТСЦ 8046 м . Києва на підставі вищевказаного договору купівлі - продажу за новим власником - ОСОБА_2 та присвоєно д.н.з. НОМЕР_4 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що спірний автомобіль вибув з його володіння поза волею на підставі підробних документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного мені вказаного транспортного засобу позивач не вчиняв та не підписував. З відповідачами ОСОБА_4 або ОСОБА_2 не знайомий та ніколи не бачив.

Відповідно до висновку №3/1.1/218 від 04.04.2019 року судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - підписи у довіреності на ім`я ОСОБА_4 та у договорі комісії №013688 від 27.11.2018 року, виконані не гр. ОСОБА_3 , а іншою особою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких віднесено, в тому числі, визнання права.

Крім того, виходячи із змісту ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п. 5 Постанови № 5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

В судовому засіданні позивачем доведено належними та допустими доказами факт перебування у його власності автомобіля та факт незаконного відчуження автомобіля відповідачу. Доведено, що ТОВ "БІМЕР" не мало права на укладення договорів та відчуження транспортного засобу, як і не мав права ОСОБА_4 на відчуження та розпорядження за довіреністю спірного автомобіля.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 того ж Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як вбачається із ч. 1 ст. 317 ЦК України, змістом права власності є права власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Добросовісне придбання в розумінні ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

З урахуванням наведеного позовні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при подання позову, підлягає стягненню з відповідачів порівну, по 768, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 387, 388, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімер», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору комісії, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір комісії №013688 від 27.11.2018 між ТОВ «БІМЕР» (код ЄДРПОУ 37574538) та ОСОБА_3 , паспорт серія НОМЕР_7 , виданий Пролетарським РВ ДМУ УМВС України у Донецькій області 05.07.2013 щодо продажу транспортного засобу марки «MAZDA», модель - 6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, колір - чорний, об`єм двигуна-2488,номер кузову- НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_2 ,

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , автомобіль марки «MAZDA», модель - 6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, колір - чорний, об`єм двигуна-2488,номер кузову- НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , який на даний час знаходиться в Соборному ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_9 , виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області, на автомобіль марки «MAZDA», модель - 6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, колір - чорний, об`єм двигуна-2488, номер кузову- НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .

Визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «MAZDA», модель - 6, номер кузову- НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , НОМЕР_3 від 21.12.2018, видане Територіальним сервісним центром 8046 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві.

Зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві зареєструвати (перереєструвати), видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки гр-ну ОСОБА_3 на належний йому транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA», модель-6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна-2488, номер кузову- НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки «MAZDA», модель-6, тип кузову-седан-В, 2013 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна-2488, номер кузову- НОМЕР_1 .

Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімер», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі по 768, 40 гривень з кожного.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Регіональний сервісний центр МВС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 40112076);

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімер» (33018, м. Рівне, вул. Енергетиків, 4, код ЄДРПОУ 37574538);

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_11 ) .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 3 лютого 2020 року.

Суддя О.Л. Бусик