ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2020

Справа № 910/11118/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221)

до Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, будинок 38/40; ідентифікаційний код 31485055)

про стягнення 88 155, 84 грн., розірвання договору та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ільчук О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" про стягнення заборгованості за договором оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003, розірвання даного договору та зобов`язання повернути нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: копії договору про надання правової допомоги б/н від 02.05.2019 на підставі якого було видано ордер серії КС № 447703; доказів сплати (доплати) судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, а саме, судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

30.08.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про продовження пропущеного строку для усунення недоліків позовної заяви щодо здійснення доплати судового збору з тієї підстави, що кошти будуть виділені керівництвом Акціонерного товариства "Українська залізниця" 02.09.2019-03.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 задоволено клопотання позивача про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви та відповідно продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви до 09.09.2019, шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 1921, 00 грн.

06.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача на усунення недоліків позовної заяви. До якого було додано докази доплати судового збору в розмірі 1921, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.10.2019.

26.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

01.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва та клопотання про відкладення підготовчого засідання

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 30.10.2019.

29.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

30.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від позивача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.11.2019. Явку позивача визнано обов`язковою.

20.11.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позову заяву та клопотання долучення додатків до позовної заяви.

19.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, яким відповідач просить суд відкласти підготовче засідання або здійснювати розгляд справи без його участі. Також вказаним клопотанням відповідач просить суд задовольнити заяву про залучення до участі у розгляді справи третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.12.2019.

05.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, яким відповідач просить суд відкласти підготовче засідання або здійснювати розгляд справи без його участі.

У підготовчому засіданні 06.12.2019 суд повідомив представника позивача про наявність в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаних клопотань відповідача.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, належним чином повідомлявся ухвалою суду про місце, дату та час розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд враховуючи неодноразову неявку представника останнього, ухвалив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Також суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи та заслухавши пояснення представника позивача, ухвалив відмовити у задоволенні такого клопотання, оскільки, рішення по даній справі жодним чином не вплине на права та обов`язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 06.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020.

13.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.01.2020 оголошено перерву до 24.01.2020.

21.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

24.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про допуск у судове засіданні представника позивача до участі в судових засіданнях щодо розгляду справи № 910/11118/19 на підставі доказів самопредставництва, передбачених ст. 56 ГПК України.

У судових засіданнях оголошувалися перерви з 24.01.2020 до 05.02.2020 та з 05.02.2020 до 12.02.2020.

У судовому засіданні 12.02.2020 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в позові.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, оскільки, був присутній в минулому судовому засіданні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 12.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2003 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № ПЗ/Л-030002/НІН за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення вестибюлю Приміського вокзалу з праворуч та ліворуч - загальною площею 20,7 м.кв. розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 (площа Вокзальна, 1-А ), що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський, вартість якого становить за експертною оцінкою, станом на 01.05.03 - 110 488 грн.

Додатком № 1 до вказаного договору є розрахунок орендної плати, погоджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 19.09.2003.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати за орендоване майно визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Передавальним актом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" від 31.07.2015, затвердженим Міністерством інфраструктури України 18.08.2015, підтверджується вартість і склад активів та зобов`язань державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", правонаступництво щодо яких після його реорганізації перейшло до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Разом з тим, як вбачається із переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", будівлю Приміського вокзалу, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1-А, було включено до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". Таким чином орендоване нерухоме майно за договором оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003, а саме, частину приміщення вестибюлю Приміського вокзалу праворуч та ліворуч, площею 20,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1-А, було включено до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Право власності позивача на об`єкт оренди підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.04.2019.

Позивач вказує, що зобов`язання сплати 100% орендної плати у орендаря виникло перед Акціонерним товариством "Укрзалізниця" з моменту його створення як власника орендованого майна, а саме з 01.12.2015.

У зв`язку з чим позивач зазначає, що відповідачу неодноразово для підписання надсилався проект додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 щодо зміни орендодавця, балансоутримувача, орендної плати, її розміру та порядку перерахування 100% орендної плати на рахунок залізниці, заборони на передачу в суборенду, терміну дії.

У своїх відповідях орендар не заперечував щодо внесення в діючий договір оренди змін стосовно орендодавця, балансоутримувача, орендної плати, її розміру та порядку перерахування 100% орендної плати на рахунок залізниці. Проте, заперечував щодо внесення змін пов`язаних із зміною терміну дії договору та забороною передачі в суборенду.

В той час позивач вказує, що орендарем у період з липня 2017 по грудень 2017 включно, а також періодично протягом 2018-2019 років проводилась сплата 100% орендної плати на рахунок залізниці на підставі виставлених рахунків. На переконання позивача, дане свідчить про визнання відповідачем та не заперечення факту зміни розміру орендної плати та порядку її перерахування.

Як про це вказує позивач у відповідача є заборгованість перед позивачем по орендній платі за договором № ПЗ/Л-030002/НІН за період з серпня 2016 по червень 2019 відповідно до виставлених рахунків, що складає 72 557, 53 грн, також позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в сумі 9 299, 98 грн, інфляційних втрат в сумі 597, 01 грн та 3% річних в сумі 2 814, 38 грн.

Крім того позивач вказує, що п. 11.7. договору передбачено, що чинність договору № ПЗ/Л-030002/НІН припиняється внаслідок реконструкції чи ремонту приміщення вокзалу "Київ-Пасажирський", при цьому орендар повинен бути повідомлений протягом місяця.

Відтак у зв`язку з початком проведення з червня 2019 року масштабних ремонтних робіт будівлі вокзалу Київ-Пасажирський (м. Київ, площа Вокзальна 1-А), на адресу Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" було направлено лист № РПЦ4/516 від 06.05.2019 про проведення вищезазначених ремонтних робіт та запропоновано демонтувати торгівельний кіоск у вестибюлі вокзалу.

Повторно 07.06.2019 здійснено спробу вручити лист № РПЦ4/663 від 06.06.2019 з вимогою демонтувати торгівельний об`єкт орендаря, звільнити та повернути об`єкт оренди в термін до 10.06.2019, проте, представник орендаря відмовилася його отримати, про що працівниками позивача складено відповідний акт. У зв`язку з цим, вищезазначений лист було прикріплено на вхідних дверях торгівельного об`єкту, під фото та відеофіксацію.

З метою досудового вирішення спору, позивачем було направлено лист № РПЦ4/679 від 11.06.2019 з вимогою звільнити та повернути майно, підписати акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна та претензію № РПЦ4/683 від 11.06.2019 щодо погашення існуючої заборгованості. Вищезазначені лист, акт прйймання-передачі (повернення) нерухомого майна та претензію, згідно даних пошукових відправлень "Укрпошта", отримано орендарем 21.06.2019.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 3.7. та 3.8. договору № ПЗ/Л-030002/НІН між Держаним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та Закритим акціонерним товариством "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" був укладений договір № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ від 01.04.2010 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Даний договір діє протягом усього строку дії договору № ПЗ/Л-030002/НІН.

Позивач також вказує, що у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за договором № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ за період з квітня 2019 по червень 2019, відповідно до виставлених рахунків-фактури, що становить 2 709, 42 грн. також позивачем на суму основного боргу здійснено нарахування пені в сумі 157, 69 грн, інфляційних втрат в сумі 6, 32 грн та 3% річних в сумі 13, 51 грн.

Таким чином звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 88 155, 84 грн, а також розірвати договір оренди № ПЗ/Л-030002/НІН та зобов`язати Акціонерне товариство "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" повернути нерухоме майно, а саме, частину приміщення вестибюлю Приміського вокзалу праворуч та ліворуч, що знаходиться за адресою м. Київ, площа Вокзальна, 1-А, загальною площею - 20,7 кв.м. виробничому підрозділу Центр регіональних перевезень пасажирів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та підписати акт приймання-передачі (повернення) майна.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що Акціонерне товариство "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" належним чином виконувало та виконує свої договірні зобов`язання відповідно до умов договору.

Що стосується вимоги позивача про розірвання договору, то відповідач вказує, що жодного порушення умов договору зі сторони орендаря, що є підставою для розірвання договору позивачем не підтверджено.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003, а саме: основного боргу в сумі 72 557, 53 грн, пені в сумі 9 299, 98 грн, інфляційних втрат в сумі 597, 01 грн та 3% річних в сумі 2 814, 38 грн, а також заборгованості за договором № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ, а саме: основного богу в сумі 2 709, 42 грн, пені в сумі 157, 69 грн, інфляційних втрат в сумі 6, 32 грн та 3% річних в сумі 13, 51 грн, то суд вказує, що означені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.

Отже, як про це вказувалось вище та встановлено судом 19.09.2003 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - орендодавець) та Закритим акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № ПЗ/Л-030002/НІН за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення вестибюлю Приміського вокзалу з праворуч та ліворуч - загальною площею 20,7 м.кв. розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 (площа Вокзальна, 1-А ), що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський.

19.09.2003 на підставі акту передачі-приймання нерухомого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 орендарем було передано, а орендодавцем прийнято нерухоме майно - частину приміщення вестибюлю Приміського вокзалу праворуч та ліворуч, загальною площею 20.7 кв.м.

В пункті 3.3. договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві (балансоутримувачу) до 20 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, таким чином:

- 70 відсотків орендної плати на рахунок орендодавця;

- 30 відсотків орендної плати до державного бюджету.

Додатком № 1 до вказаного договору є Розрахунок орендної плати, погоджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 19.09.2003.

Згідно п. 3.1 договору оренди розмір орендної плати за орендоване майно визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

На виконання пунктів 3.7. та 3.8. договору № ПЗ/Л-030002/НІН 01.04.2010 між Держаним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та Закритим акціонерним товариством "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" був укладений договір № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ від 01.04.2010 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Даний договір діє протягом усього строку дії договору № ПЗ/Л-030002/НІН.

Згідно п. 2.2.3. договору № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ орендар зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача згідно виставленого рахунку. Вартість наданих послуг визначається та узгоджується сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості утримання орендованого нерухомого майна, що відшкодовується орендарем (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору і складає 903,14 грн, за місяць в т.ч. ПДВ 20% - 150,49 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що зобов`язання щодо сплати 100 % орендної плати у орендаря виникло перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" з моменту його створення як власника орендованого майна, а саме з 01.12.2015 року. Однак, таке твердження позивача не відповідає дійсності оскільки.

Положеннями ст. 316 Цивільного кодексу України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Так, позивач у позовній заяві зазначає про те, що право власності на об`єкт оренди підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.04.2019.

В той час згідно вказаного витягу дата державної реєстрації права власності на орендоване майно є 10.04.2019 року.

Відтак означене вище спростовує доводи позивача щодо обов`язку відповідача вносити орендну плату у розмірі 100 % на рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця" з 01.12.2015 року.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (що діяв на момент звернення до суду) унормовано, що істотними умовами договору оренди є в тому числі орендна, плата з урахуванням її індексації, що сторонами було досягнуто при укладанні договору, а будь-яких змін щодо істотних умов договору в частині порядку сплати орендної плати не було досягнуто.

Так, позивачем у позовній заяві вказується, що ним неодноразово надсилався для підписання проект додаткового договору до договору оренди нерухомого майна щодо внесення змін орендодавця, балансоутримувача, орендної плати, її розміру та порядку перерахування 100 % орендної плати на рахунок залізниці, заборони на передачу в суборенду, терміну дії та що орендар заперечував лише щодо внесення змін пов`язаних із зміною терміну дії договору та забороною передачі в суборенду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, орендодавець листом № РПЗ/ПЗЗф-4/220 від 11.03.2016 направив для підписання додатковий договір до договору оренди.

Відтак, орендодавець направляючи для підписання додатковий договір до договору оренди підтвердив необхідність внесення змін до договору оренди в письмовій формі, що у свою чергу спростовує твердження позивача щодо можливості укладення договору у спрощеному порядку через ділову переписку.

Так, у відповідь на вказаний лист орендар листом № ПАТ УЦОП 2-11/70 від 17.03.2016 повідомив, що не заперечує щодо внесення змін в частині зміни реквізитів орендодавця, натомість не погоджується на внесення змін в частині накладення заборони на передачу майна в суборенду та встановлення строку дії договору з 01.12.2015 по 31.03.2016 з підстав порушення чинного законодавства України, умов договору оренди та прав орендаря. Зазначену позицію орендаря викладено і в листах № ПАТ УЦОП 2-11/143 від 30.06.2016, № 2-11/288 від 28.12.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як про це вказує відповідач, та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-05/7175 від 06.07.2016 повідомило, що договір № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 є чинним до внесення змін згідно з вимогами чинного законодавства та необхідність дотримуватися взятих на себе зобов`язань протягом строку дії договору.

Також, орендар у листах зазначав, що додаток № 1 до договору оренди ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003, а саме розрахунок до договору на оренду державного майна оплати за (базовий) перший місяць оренди державного нерухоме майна, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" був попередньо погоджений з начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а тому, з метою уникнення порушення умов договору оренди, просили погодити з Фондом державного майна України по м. Києву додатковий договір, за умовами якого перерахування орендної плати у розмірі 100% буде здійснюватися на розрахунковий рахунок орендодавця, копії листів № 2-11/60 від 13.04.2018, № 118 від 22.04.2019, № 172-1 від 21.06.2019 з доказами їх направлення містяться в матеріалах справи.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

В пункті 11.3. договору оренди сторонами погоджено, що зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін.

За умовами п. 9.5. договору оренди сторони визначили, що спори, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Положеннями статті 654 Цивільного кодексу України закріплено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, оскільки до договору оренди ПЗ/Л-030002/НІН зміни стосовно сплати 100% орендної плати на рахунок орендодавця внесені не були, орендодавець з позовом до суду для вирішення даного спору не звертався, то за таких обставин дії орендаря щодо сплати орендної плати у зазначеному договором оренди порядку є законними.

З матеріалів справи вбачається, що додатковим договором № 1 від 01.09.2009 про внесення змін до договору оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 відповідно до Постанови КМ України від 27.12.2006 № 1846 абзац 1 п. 3.3. р. 3 договору оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 викладно в наступній редакції: "Орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві (балансоутримувачу) до 20 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: - 70% орендної плати 1 384,66 грн перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця; - 30% орендної плати 593,42 грн перераховується орендарем до державного бюджету".

Так, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період нарахування орендної плати з серпня 2016 по червень 2019 року підтверджується, що орендар виконує договірні зобов`язання стосовно оплати відповідно до умов договору оренди.

Згідно розрахунку сплати Акціонерним товариством "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" орендної плати за договором оренди нерухомого майна № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 за період з серпня 2016 по червень 2019 орендарем сплачено 240 730, 89 грн.

Крім того, платіжним дорученням № 135 від 03.04.2018 про сплату 13 767,19 грн за оренду згідно договору № П3/Л-030003,030002/НІН від 19.09.2003, орендодавець згідно розрахунку до позовних вимог зарахував 12 554,02 грн. в оплату договору оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 за 2017 рік.

Тобто позивач підтвердив зазначену оплату у сумі 12 554,02 грн по платіжному дорученню № 135 від 03.04.2018 по даному договору оренди за 2017 рік.

Таким чином, загальна сума сплати за договором оренди за період з серпня 2016 по червень 2019 становить: 240 730,89 грн + 12 554,02 грн = 253 284,91 грн, при нарахуванні за вказаний період 247 975,08 грн.

В наданому позивачем розрахунку позовних вимог з орендної плати за договором оренди, позивачем неправомірно не враховано сплату орендарем на виконання умов договору 30 % орендної плати до бюджету.

Відтак означене вище свідчить про відсутність заборгованості відповідача за договором оренди.

При тому суд вказує, що викладених вище тверджень позивачем спростовано не було.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, то варто зазначити наступне.

В розрахунку позовних вимог, щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 для відповідних нарахувань позивачем береться сума боргу, яка не існує, так як є сплачена відповідачем згідно п. 3.3 договору оренди (30 % орендної плати до державного бюджету).

В той час, п. 9.1. договору оренди нерухомого майна № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Оскільки судом не встановлено обставин порушення орендарем договірних зобов`язань в частині здійснення сплати орендної плати, то за таких обставин відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором.

Що стосується нарахованої позивачем заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна № ПЗ/РПЦ-106170/НЮ за квітень, травень, червень 2019 року на суму 2 709,42 грн, а також пені - 157,69 грн, інфляційних втрат - 6,32 грн та 3% річних - 13,51 грн.

Зазначена сума боргу сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 16.04.2019 на суму 1 806, 28 грн та № 283 від 12.09.2019 на суму 3 612, 56 грн, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, заборгованість по вказаному договору також відсутня.

Що стосується вимог позивача щодо розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно, то суд вказує наступне.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 8.2. договору оренди сторони погодили, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконані умов цього договору.

Втім суд вказує, що порушень умов договору зі сторони орендаря, що є підставою для розірвання договору оренди позивачем не надано.

Так, частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України унормовано, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 Господарського кодексу України регламентується порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п. 8.4. договору оренди орендодавець має право в місячний термін направити пропозицію про дострокове розірвання договору оренди та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати при її наявності понад трьох місяців від встановленого в договорі оренди терміну внесення орендної плати.

Пунктом 11.3. договору оренди передбачено, що розірвання договору допускається за взаємної згоди сторін.

В той час суд вказує, що матеріали справи не містять доказів направлення, орендодавцем орендарю жодного листа саме з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди, як це сторонами погоджено в п. 8.4. та п. 11.3.

Разом з тим суд наголошує на тому, що у наданих позивачем до позовної заяви листах № РПЦ 4/679 від 11.06.2019, № РПЦ 4/663 від 06.06.2019, № РПЦ 4/516 від 06.05.2019 зазначається про планування та проведення масштабних ремонтних робіт будівлі Приміського вокзалу Київ-Пасажирський.

У вказаних листах запропоновано демонтувати та прибрати торгівельний кіоск у вестибюлі вокзалу зазначаючи, що відповідно до п. 11.7. договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок реконструкції чи ремонту приміщення Приміського вокзалу Київ-Пасажирський.

Однак відповідач вказує, що будь яких підтверджуючих документів про планування та проведення масштабних ремонтних робіт будівлі Приміського вокзалу Київ-Пасажирський позивачем до означених вище листів долучено не було.

Разом з тим суд звертає увагу, що таких підтверджуючих документів позивачем надано не було, як до позовної заяви так і під час розгляду справи.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладання договору) передбачено наступні підстави припинення договору оренди: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди.

Також, підстави припинення договору оренди закріплені у ст. 291 Господарського кодексу України.

Серед визначених законодавцем підстав припинення договору оренди майна, відсутня вказана у договорі підстава: реконструкція чи ремонт приміщення.

Відтак, п. 11.7. договору оренди передбачає підстави припинення, а не розірвання договору оренди, як того просить позивач у своїх позовних вимогах.

Зазначені та додані позивачем до позовної заяви листи № РПЦ 4/679 від 11.06.2019, № РПЦ 4/663 від 06.06.2019 та № РПЦ 4/516 від 06.05.2019 не є пропозицією про дострокове розірвання договору оренди.

Також ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно висновків викладених у постанові Верховного суду України (у складі Судових палат у цивільних та господарських справах) від 18.09.2013 у справі 6- 75цс13:

"Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною нього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати."

З урахуванням вищенаведеної правової позиції необхідно зазначити, що жодну з наведених у ній обставин позивачем не обґрунтовано та відповідно останній не доводить належними та допустимим доказами.

Також, позивачем не наведено жодного обґрунтування в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки (що мали місце виключно на переконання позивача), або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично "отримати очікуване ним за договором".

Іншою передбаченою законом підставою для розірвання договору є істотна зміна обставин, визначена статтею 652 Цивільним кодексом України.

Так, частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю самого факту істотної зміни обставин, якого у скою чергу із обставин даної справи жодним чином не вбачається, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 23.05.2011 у справі № 53/325-09, від 27.02.2012 у справі № 2/52-09 та від 11.12.2012 у справі № 18/12/455-10.

Проте, позивач не лише жодним чином не доводить належними та допустимими засобами доказування, а навіть, й не обґрунтовує в позовній заяві наявності чотирьох умов визначених в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення статей 651 та 652 Цивільного кодексу України та ст. 291 Господарського кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогою про розірвання договору не доведено наявність тих обставин, з якими як позивач так і закон пов`язує можливість розірвання такого договору.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище наведене, з врахуванням обставин на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221) до Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, будинок 38/40; ідентифікаційний код 31485055) про стягнення 88 155, 84 грн., розірвання договору оренди № ПЗ/Л-030002/НІН від 19.09.2003 та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.02.2020

Суддя Д.О. Баранов