ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24 лютого 2020 року Справа № 906/432/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р.

(ухвалене о 17:28 год. у м. Житомир, повний текст складено 18.11.2019 р.)

у справі № 906/432/19 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни

до відповідачів:

1) Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс"

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання недійсним договору від 28.11.2006 та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Морозова Т.В.;

від Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" - Бродецький М.А., Миколайчук П.В.;

від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна звернулася із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області відповідно до якого (з урахуванням заяви від про зміну предмету позову) про:

- визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту укладеного 28 листопада 2006 року між Товариством з додатковою відповідальністю “Кортекс” та ОСОБА_1 ;

- визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд. АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, що знаходиться за адресою: м. Коростишів, Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га;

- стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" на користь ФОП Антонюк А.О. грошових коштів в розмірі 100000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 11.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та Суб`єктом підприємницької діяльності Антонюк Антоніною Олексіївною було укладено договір купівлі-продажу приміщення, відповідно до п.1 якого, продавець Відкрите акціонерне товариство Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" передає у власність (продає), а покупець СПД Антонюк Антоніна Олексіївна приймає у власність (купує) і сплачує ціну згідно з умовами цього договору нежиле приміщення, а саме: відстійник з хлоратором, що знаходиться по вул. К.Маркса, буд.56, в м.Коростишів, а відповідно до додаткових угод до даного договору ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" передало СПД Антонюк А.О. земельні ділянки розмірами 163 кв. м. та 3000 кв. м.

28.11.2006 р. між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ПП Антонюк А.О. було підписано договір на встановлення земельного сервітуту за умовами якого ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельну ділянку ПП Антонюк А.О., в тому числі: сервітут на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" загальною площею 0,0208 за адресою м.Коростишів, вул. К.Маркса 56. План земельного сервітуту є невід`ємним додатком даного договору.

18.04.2007 р. між Коростишівською міською радою та Приватним підприємцем Антонюк А.О. було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення площею 1312кв.м., для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вул. К.Маркса, 56. Строк дії Договору 5 років.

25.04.2012 р. рішенням Коростишівської міської ради "Про поновлення договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" №332 було, зокрема, поновлено на новий термін договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, що розташована по вул. К.Маркса, 56 в межах міста Коростишева для реконструкції будівлі відстійника під електроцех терміном на 5 (п`ять) років фізичній особі – підприємцю Антонюк А.О.; встановлено ФОП Антонюк А.О. орендну плату за земельну ділянку площею 0,1312 га, що розташована по вул. К.Маркса, 56 в межах міста Коростишева для реконструкції будівлі відстійника під електроцех в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а.с.65).

26.04.2012 р. між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Антонюк А.О. було укладено договір оренди земельної ділянки №153 за умовами якого Коростишівська міська рада надає, а орендар ФОП Антонюк Антоніна Олексіївна приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,1312 га, кадастровий номер 18225101100:01:009:0198 для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, вул.К.Маркса, 56. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб:

- встановлено сервітут між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика" та ПП ОСОБА_1 на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика" загальною площею 0,0208 га за адресою: м.Коростишів, вул. К.Маркса, 56.

В межах дії сервітуту забороняється: розпочинати будівництво будинків та споруд; проведення земельних робіт без погодження з ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика"; влаштування звалищ.

26.07.2012 р. між Коростишівською міською радою та фізичною особою-підприємцем Антонюк Антоніною Олексіївною було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого Коростишівська міська рада зобов`язується передати у власність шляхом викупу покупцю фізичній особі-підприємцю Антонюк Антоніні Олексіївні, земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, кадастровий номер 1822510100:01:009:0198, що розташована в м. Коростишеві Житомирської області, вул. Карла Маркса, 56, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, відповідно до плану земельної ділянки.

11.12.2012 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2012 р. ФОП Антонюк А.О. було отримано Державний акт серія НОМЕР_1 097978 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, площею 0,1312 га (т.1, а.с.71).

Щодо підстав зміни кадастрового номеру земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, розташованої в м.Коростишеві Житомирської області, вул.Карла Маркса, 56, із №1822510100:01:009:0198 на №1822510100:01:016:0289, суд вказав, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було підтверджено, що при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку мало місце саме присвоєння нового кадастрового номеру тій самій земельній ділянці площею 0,1312 по АДРЕСА_1 , яка перебувала в оренді ФОП Антонюк А.О.

Спростовуючи доводи позивача та відмовляючи в позові в частині визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту укладеного 28 листопада 2006 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та ОСОБА_1 суд вказав, що:

- на час вчинення позивачем та ТДВ "Кортекс" правочину про встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р. законодавством була передбачена обов`язкова державна реєстрація цього договору в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. При цьому, порядок державної реєстрації правочинів про встановлення сервітуту ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ні Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174, ні будь-яким іншим чинним на той час нормативно-правовим актом не був встановлений;

- на момент вчинення позивачем та ТДВ "Кортекс" договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р. державною реєстрацією "в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно", необхідною для набрання договором чинності була реєстрація сервітуту в державному реєстрі земель. Взявши до уваги те, що згідно з відомостями державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, датою державної реєстрації обмежень (земельного сервітуту) є 28.11.2006 р., а протилежного не доведено, саме з 28.11.2006 р., договір на встановлення земельного сервітуту є підставою виникнення у його сторін визначених договором зобов`язань, а тому протилежні доводи позивача з даного приводу суд до уваги не прийняв як необґрунтовані.

- нормою ст.402 ЦК України безпосередньо передбачено, що договір про встановлення земельного сервітуту може бути укладено між особою, яка вимагає його встановлення та не лише власником, а й володільцем земельної ділянки. На момент укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 позивач мала статус володільця земельною ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут та не лише фактично володіла цією земельною ділянкою, але й мала для володіння певні правові підстави, зокрема, умови додатку до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 2004 року;

- обставини на котрі посилається позивач, а саме що станом на 28.11.2006 р. ТДВ "Кортекс" мав та до цього часу має можливість доступу до доріг загального користування без використання їй належної земельної ділянки, а також, що фактично з моменту укладання договору сервітуту 28.11.2006 і до 2010 року ТДВ "Кортекс" не користувався оспорюваним сервітутом, так як виїзду до доріг загального користування не існувало не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору на встановлення земельного сервітуту.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовної вимоги щодо визнання недійсним укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю “Кортекс” та ОСОБА_1 договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р., у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській суд вказав, що позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для визнання незаконним вищевказаного рішення, а тому в задоволенні позову в цій частині відмовив.

Відмовляючи в позові в частині зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 суд зазначив, що оскільки судом не встановлено обставин, за яких можливе визнання незаконним рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, то відсутні будь-які підстави для задоволення позову і в частині зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі зазначені записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки позивача.

Відмовляючи в позові в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" на користь позивача грошових коштів в розмірі 100000 грн. відшкодування моральної шкоди суд взяв до уваги те, що позивачем не доведено обставини щодо вжиття ТДВ "Кортекс" протиправних дій стосовно позивача, а саме як самого факту неправомірних дій та його вини, так і факту завдання немайнової шкоди та щодо визначення розміру грошового еквіваленту завданої моральної шкоди, а також, щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями ТДВ "Кортекс і немайновою шкодою позивачки.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на ст. 402 Цивільного кодексу України, та не застосував норми ст. 100 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та визнано ТДВ "Кортекс", що станом на 28.11.2006 р. (на момент укладання оспорюваного договору) власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:009:0289 за адресою: м. Коростишів, вул. К.Маркса, 56, була Коростишівська міська рада, що підтверджується усіма наявними письмовими доказами, долученими до цієї позовної заяви, та не оспорюється ТДВ "Кортекс", а тому належною стороною договору про встановлення земельного сервітуту мала бути саме Коростишівська міська рада як власник даної земельної ділянки, а не позивачка.

Судом помилково зроблено висновок, що оспорюваний договір був зареєстрований "в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, а датою державної реєстрації обмежень (земельного сервітуту) є 28.11.2006 р.

В той же час, ні ФОП Антонюк А.О., ні ТДВ "Кортекс", жодних дій із державної реєстрації оспорюваного договору земельного сервітуту не вчиняли, а Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не надав суду пояснень, в який спосіб в Державному земельному кадастрі виникли записи про обмеження у використанні земельної ділянки із кадастровим номером №1822510100:01:016:0289.

За умови, що жодна із сторін цього спору не зверталась із заявою про реєстрацію земельного сервітуту, доцільно стверджувати, що допущено помилку не лише у записі при зазначенні підстави встановлення сервітуту, як вважає суд першої інстанції, а й усі записи в Поземельній книзі і Державному земельному кадастрі: відносно підстав встановлення сервітуту, дати державної реєстрації, суб`єкта цього речового права - вчинені помилково.

Отже, державна реєстрація оспорюваного договору в установленому законом порядку не відбулася до сьогоднішнього дня.

Вказані у позовній заяві незаконні дії ТДВ "Кортекс" принижують честь, гідність, престиж та ділову репутацію позивачки, оскільки очевидцями всієї цієї вакханалії беззаконня є та були не тільки її рідні та близькі, але й друзі, співробітники та колеги по роботі. Виявилися грубо порушеними нормальні життєві зв`язки позивачки, стосунки з оточуючими людьми та, як вже зазначалося, вона втратила значну кількість часу на складання письмових відповідей на неодноразові звернення Відповідача-1, ведення з керівництвом Відповідача-1 переговорів, з`ясування різних обставин, намагання захистити своє право власності та право на підприємницьку діяльність без тиску та втручання з боку ТДВ "Кортекс".

Також, для відновлення попереднього стану ділової репутації позивачці необхідні значні час та зусилля, а для відновлення втраченого здоров`я - ще й кошти на лікування.

Вважає, що у даному випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачці не вимагає окремого доказування, адже усі негативні емоції, які є наслідком психотравмуючої ситуації, впливають на людину, стан її здоров`я, створюють їй перешкоди в реалізації прав та інтересів.

З огляду на викладене вище, вважає, що в даному випадку має місце завдання суттєвої моральної шкоди позивачці, оскільки вона дійсно зазнала втрат немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, Фізична особа-підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна вважає, що оскаржене судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, в апеляційній скарзі ФОП Антонюк А.О. заявлено про відмову від позовних вимог щодо:

- визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56;

- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га.

Одночасно скаржник просить визнати нечинним рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 в частині відмови в задоволенні вказаних вимог.

Від Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого зазначає наступне.

Суд обґрунтовано посилається на ст. ст. 402, 404 ЦК України, які були чинними на момент укладення спірного договору, для обґрунтування свого висновку про наявність у Антонюк ОСОБА_2 правових підстав для укладення договору сервітуту як у володільця земельної ділянки.

Чинне законодавство (на момент укладання 28.11.2006 р. спірного договору) передбачало укладення договору сервітуту з володільцем земельної ділянки, яким на той час була ОСОБА_1 , враховуючи обізнаність ОСОБА_1 з можливістю завершити оформлення своїх прав на ділянку саме з умовами наявності сервітуту на ділянці, враховуючи відсутність заперечень проти такого правочину протягом 12 років з боку Коростишівської міської ради, враховуючи принципи свободи договору та відсутність прямої заборони на його укладення, враховуючи порядок укладення договору та його чинність і визнання протягом 12 років сторонами та міською радою, ТОВ "Кортекс" вважає, що доводи скаржника про відсутність підстав для укладення такого договору з боку ФОП Антонюк А.О. є безпідставними, несправедливими і недобросовісними, укладення договору відповідало вимогам до свободи договору в розумінні, зокрема, ст. ст. 6, 627 ЦК.

Судом належно оцінено докази, наявні в матеріалах справи та зроблений вірний висновок щодо державної реєстрації сервітуту.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказує на те, що на думку ТДВ "Кортекс" моральних страждань, понесених через дії ТДВ "Кортекс", позивач в зв`язку з спірною ситуацією не має.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином надав оцінку всім належним доказам по справі.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обґрунтованість клопотання про сплив позовної давності за позовними вимогами ФОП Антонюк А.О. про визнання договору земельного сервітуту недійсним.

З огляду на викладене, ТДВ "Кортекс" вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав їм правильну юридичну оцінку, не допустив порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору.

Враховуючи вказане просить відмовити в задоволення апеляційної скарги ФОП Антонюк А.О., а рішення Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року в справі №906/432/19 - залишити без змін.

Від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Антонюк А.О. відповідно до якого просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд, визначив обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясував чим сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення щодо обставин справи.

Судом було надано належну правову оцінку кожному окремому доказу, які містяться в матеріалах справи, на підставі яких встановив відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позову, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанцій слід залишити без змін.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року в справі № 906/432/19 належить скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Представники ТДВ "Кортекс" в судових засіданнях вказували, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 24.02.2020 р. представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області було належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить електронне повідомлення (т. 4, а. с. 59), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 26.12.2002р. рішенням Коростишівської міської ради 6 сесії 24 скликання "Про дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об`єкта" було вирішено надати погодження на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об`єктів: приватному підприємцю Антонюк А.О. по вулиці Карла Маркса, 56, орієнтованою площею 0,02га (т.1, а. с. 30).

11.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" (продавець) та Суб`єктом підприємницької діяльності Антонюк Антоніною Олексіївною (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого, продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) і сплачує ціну згідно з умовами цього договору нежиле приміщення, а саме: відстійник з хлоратором, що знаходиться по вул. К.Маркса, буд.56, в м.Коростишів (т.1, а. с. 32).

Пунктами 1, 3, 6, 8 Додатку від 11.10.2004 р. до Договору купівлі-продажу від 11.10.2004 р. (т. 1, а. с. 36) сторонами було погоджено, такі умови:

- продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельну ділянку розміром 163 метрів квадратних. Від часу купівлі-продажу до часу повного юридичного оформлення права користування покупцем землею останній компенсує витрати продавця, пов`язані з платнею земельного податку;

- в зв`язку із проходженням по території, що передається, інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі на дані об`єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані. Без письмової згоди фабрики "Кортекс" ніяких реконструкцій, будівництва та інших дій на площі, на які діють умови сервітуту, покупець не має права робити. Термін дії п.3 складає 5 років і може бути скоригований або подовженим за згодою сторін;

- після завершення робіт по відведенню води, покупець зобов`язаний відновити покриття дороги території фабрики для подальшої експлуатації. Відновлення проводиться силами та за рахунок покупця;

- покупець проводить огородження своєї території за свій рахунок та власними силами на протязі трьох місяців з моменту підписання договору.

Додатком від 11.10.2004 р. до Договору купівлі-продажу від 11.10.2004 р. (т.1, а.с.37) сторонами було погоджено, серед іншого, такі умови:

- продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельну ділянку розміром 3000 метрів квадратних. Від часу купівлі-продажу до часу повного юридичного оформлення права користування покупцем земельною ділянкою останній компенсує витрати продавця, пов`язані з користуванням землею (п. 1 Додатку);

- в зв`язку із проходженням по території, що передається інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі на дані об`єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані. Без письмової згоди фабрики "Кортекс" ніяких реконструкцій, будівництва та інших дійна площі, на які діють умови сервітуту, покупець не має права робити. Термін дії п.3 складає 5 років і може бути скоригований або продовжений за згодою сторін (п. 3 Додатку);

- технічні і організаційні питання щодо організації самостійного в`їзду на свою територію покупець вирішує і здійснює самостійно (п. 5 Додатку).

20.07.2006 р. ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" було надано згоду СПД Антонюк А.О. на відчуження земельної ділянки в зв`язку з придбанням нерухомості орієнтовною площею 0,1312 м.кв. за адресою: вул.К.Маркса, 56 (т. 1, а. с. 39).

28.11.2006 р. між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ПП Антонюк А.О. було підписано договір на встановлення земельного сервітуту (далі - Договір від 28.11.2006 р.) (т. 1, а. с. 41-42).

Відповідно до п. 1 Договору від 28.11.2006 р. ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельну ділянку ПП Антонюк А.О., в тому числі: сервітут на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" загальною площею 0,0208 за адресою м.Коростишів, вул. К.Маркса 56. План земельного сервітуту є невід`ємним додатком даного договору.

Цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання (п. 2.1. Договору від 28.11.2006 р.).

Відповідно до п. 2.2. Договору від 28.11.2006 р. ПП Антонюк А.О. в межах дії сервітуту забороняється:

- розпочинати будівництво будинків та споруд;

- проведення земельних робіт без погодження з ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс";

- влаштовування звалищ (пункт 2.2 договору на встановлення земельного сервітуту).

В п. 2.4. Договору від 28.11.2006 р. сторони погодили, що ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" зобов`язується:

- дотримуватися встановленого режиму використання відведеної земельної смуги;

- відшкодовувати ПП Антонюк А.О. збитки у зв`язку з погіршенням якості земель результаті своєї господарської діяльності;

- не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги.

Згідно із п. 2.7. Договору від 28.11.2006 р. зміна умов договору та його припинення до закінчення терміну його дії можливе за письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

25.10.2006 р. рішенням Коростишівської міської ради "Про проекти відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення" №112 було затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки несільськогосподарського призначення наміченої для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, яка розташована в м.Коростишеві, вул.К.Маркса, 56, та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення її ПП Антонюк А.О. (т. 2, а. с. 119).

14.12.2006 р. рішенням Коростишівської міської ради "Про передачу в користування на умовах оренди, на право постійного користування, припинення та вилучення з користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення" №146 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, ПП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1312кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення); вилучено земельну ділянку несільськогосподарського призначення та віднесено її до земель комунальної власності площею 3669кв.м. із землекористування ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс"; передано в користування на умовах оренди за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1312кв.м. по вул. К.Маркса, 56 в межах м.Коростишева ПП Антонюк А.О., для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення) строком на 5 (п`ять) років (т .2, а. с. 120, 157-158).

Відповідно до проекту щодо відведення земельної ділянки ПП Антонюк Антоніні ОСОБА_3 на території АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (т.1, а. с. 45-50; т. 3, а. с. 8-51), а саме, у вихідній земельно-кадастровій інформації (т.1, а.с.46) та умовах відведення земельної ділянки (т.1, а.с.50), обмеження, обтяження, сервітути на виділеній ділянці 0,1312 га відсутні. В експлікації земельних угідь в цьому проекті відведення, зазначено, що під проїздами, площадками на відведеній земельній ділянці 0,0827 га.

У висновках про наявні обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки від 05.12.2006 №1794 начальника Коростишівського районного відділу земельних ресурсів та №1317 головного архітектора району, з посиланням на укладений між позивачем та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" договір від 28.11.2006 р. зазначено про встановлений сервітут між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та підприємцем Антонюк А.О. (т.3, а. с. 34, 35).

18.04.2007 р. між Коростишівською міською радою та Приватним підприємцем Антонюк А.О. було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вул. К. Маркса, 56 (т. 1, а. с. 53-54).

19.03.2008 р. рішенням Виконавчого комітету Коростишівської міської ради "Про присвоєння поштових адрес" №146 було надано дозвіл Антонюк А.О. на присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню, а саме: відстійник з хлоратором по АДРЕСА_2 К.Маркса, № АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , відповідно до договору купівлі-продажу (т.1, а.с.57).

10.06.2008 р. між Коростишівською міською радою (сторона 1) та Фізичною особо-підприємцем Антонюк А.О. (сторона 2) було укладено угоду №20, відповідно до якої сторона 2, відповідно до рішення четвертої сесії скликання Коростишівської міської ради від 27 вересня 2006 року "Про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" із змінами згідно рішення 6 сесії 5 скликання міської ради від 14.12.2006р., та рішення двадцять другої сесії п`ятого скликання міської ради №640 від 22.02.2008р., сплачує стороні 1 завдаток в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але не менше 3000 грн., що становить 3238 грн., за викуп земельної ділянки площею 1312кв.м., розташованої за адресою: м.Коростишів, вул. К.Маркса, 56 та належить стороні 2 на праві користування згідно договору оренди земельної ділянки від 18.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №040721100013 (т. 1, а. с. 58).

06.08.2008 р. рішенням Виконавчого комітету Коростишівської міської ради "Про надання дозволу ПП Антонюк А.О. на виготовлення проектно-кошторисної документації для реконструкції відстійника з хлоратором під електроцех по вул. К.Маркса, 56, в м.Коростишеві" №346 було надано дозвіл ПП Антонюк А.О. на виготовлення проектно-кошторисної документації для реконструкції будівлі відстійника з хлоратором під електроцех по вул. К.Маркса, 56, в м.Коростишеві (т. 1, а. с. 59).

Пунктом 2 рішення №346 Виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 06.08.2008р. ПП Антонюк А.О. зобов`язано після виготовлення проектно-кошторисної документації на протязі 15 днів укласти договір з Коростишівською міською радою про залучення коштів замовника нового будівництва (розширення, реконструкції, технічного переоснащення) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростишева.

18.12.2008 р. рішенням Коростишівської міської ради "Про внесення змін до рішень Коростишівської міської ради" №834, серед іншого було внесено зміни до п.1.1.2 та п.4.2 рішення 6 сесії міської ради 5 скликання від 14 грудня 2006 року №146 "Про передачу в користування на умовах оренди, на право постійного користування, припинення та вилучення з користування, припинення та вилучення з користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині визначення цільового використання земельної ділянки, а саме: замість слів "… землі комерційного призначення", слід читати "…землі промисловості" (т. 1, а. с. 60).

18.08.2009 р. ПП Антонюк А.О. було отримано технічні умови ВДАІ з обслуговування адмін.території Коростишівського району та АТІ м.Коростишів УМВС в Житомирській області, в пункті 1.1 яких зобов`язано заявника розробити варіанти під`їзду до електроцеху через місцевий проїзд з врахуванням вимог генерального плану (т. 1, а .с. 61).

12.03.2012 р. ФОП Антонюк А.О. було встановлено межі земельної ділянки в м.Коростишів, вул.К.Маркса 56, загальною площею 0,1312 га; межі ділянки закріплено 4 межовими знаками довгострокового зберігання, які передані на зберігання власнику земельної ділянки, що підтверджується актом про передачу на зберігання власнику земельної ділянки довгострокових межових знаків встановленого зразка (т. 1, а. с. 62).

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФОП Антонюк А.О. на території м.Коростишів по вул.Карла Маркса,56, загальною площею 0,1312 га (т.3, а.с.52-81), в умовах надання земельної ділянки (т.3, а.с.72), висновках про наявні обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки (т.3, а.с.73,74) зазначено про встановлення сервітуту між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О. на частину земельної ділянки, проектованої під надання земельної ділянки в оренду.

13.03.2012 р. на земельній ділянці, площею 0,1312 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 1822510100:01:009:0198, яка розташована за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Карла Маркса, 56 було встановлено земельний сервітут, підставою встановлення зазначено рішення Коростишівської міської ради №146 від 14.12.2006 р., площею 0,0215 га для використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд, що підтверджується витягом із Поземельної книги про земельну ділянку від 07.04.2012 (т.1, а. с. 63-64).

25.04.2012 р. рішенням Коростишівської міської ради "Про поновлення договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" №332 було поновлено на новий термін договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, що розташована по вул. К.Маркса, 56 в межах міста Коростишева для реконструкції будівлі відстійника під електроцех терміном на 5 (п`ять) років фізичній особі – підприємцю Антонюк А.О.; встановлено ФОП Антонюк А.О. орендну плату за земельну ділянку площею 0,1312 га, що розташована по вул. К.Маркса, 56 в межах міста Коростишева для реконструкції будівлі відстійника під електроцех в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1, а. с. 65).

26.04.2012 р. між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Антонюк А.О. було укладено Договір оренди земельної ділянки №153 (т. 1, а. с. 66-67).

Згідно із п. 1 Договору №153 від 26.04.2012 р. Коростишівська міська рада, на підставі рішення вісімнадцятої сесії міської ради шостого скликання "Про поновлення договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 25.04.2012 №332 надає, а ФОП Антонюк Антоніна Олексіївна приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, вул.К.Маркса, 56.

Відповідно до п. 2 Договору №153 від 26.04.2012 р. в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, площею 0,1312 га, кадастровий номер 18225101100:01:009:0198.

В п. 8 Договору №153 від 26.04.2012 р. сторони погодили, що договір укладено на 5 (п`ять) років з дня державної реєстрації цього договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за дев`яносто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 26 Договору №153 від 26.04.2012 р., на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб:

- встановлено сервітут між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика" та ПП ОСОБА_4 А. ОСОБА_5 на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика" загальною площею 0,0208 га за адресою: м.Коростишів, вул. К.Маркса, 56.

В межах дії сервітуту забороняється: розпочинати будівництво будинків та споруд; проведення земельних робіт без погодження з ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика"; влаштування звалищ.

26.07.2012 р. між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Антонюк Антоніною Олексіївною було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір від 26.07.2012р. ), за умовами якого Коростишівська міська рада (продавець) на підставі рішення Коростишівської міської ради двадцятої сесії шостого скликання від 10.07.2012 №381 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" зобов`язується передати у власність шляхом викупу Фізичній особі-підприємцю Антонюк Антоніні Олексіївні (покупець), земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, кадастровий номер 1822510100:01:009:0198, що розташована в м.Коростишеві АДРЕСА_4 , 56 (п`ятдесят шість), для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, відповідно до плану земельної ділянки (т. 1, а. с. 68-69).

За умовами п. 1.2 Договору від 26.07.2012 р. згідно витягу з Поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-00170004992012, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області 23 липня 2012 року, у використанні даної земельної ділянки зареєстровано 13.03.2012 р. за №58 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури райдержадміністрації на підставі рішення Коростишівської міської ради від 14.12.2006 р. за №146 обмеження (обтяження) на земельну ділянку площею 0,0215 га використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд.

Відповідно до пункту 3.5.4 Договору від 26.07.2012 р. сторони домовилися дотримуватись обтяжень та сервітутів, якщо такі накладені на земельну ділянку, яка є предметом цього договору. При зміні власника на придбану за цим договором земельну ділянку покупець зобов`язаний покласти всі обтяження та сервітути за цим договором на нового власника.

Вказаний Договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів ( т.1, а.с.70).

11.12.2012 р. ФОП Антонюк А.О., на підставі Договору від 26.07.2012 р., було отримано Державний акт серії НОМЕР_1 №097978 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, площею 0,1312 га (т. 1, а. с. 71).

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вбачається, що при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку мало місце саме присвоєння нового кадастрового номеру тій самій земельній ділянці площею 0,1312 га по вул.Карла Маркса,56 в м.Коростишів, яка перебувала в оренді ФОП Антонюк А.О.

В Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289, відкритій Відділом Держземагентства у Коростишівському районі Житомирської області 10.10.2012 р., наявний запис від 29.10.2013 р. за №004 про встановлення обмеження у використанні земельної ділянки на підставі документа від 28.11.2006 р., щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215), при цьому зазначено дату державної реєстрації обмеження 28.11.2006 р. (т.2, а.с.6-23).

15.03.2013 р. між ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О. було укладено Договір про встановлення сервітуту (т. 1, а. с. 165-166), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є встановлення:

- (I) права правокористувача сервітутних прав та уповноважених ним осіб на безстрокове користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер 1822510100:01:016:0289), для проїзду та проходу;

- (II) обсягу прав користування земельною ділянкою правокористувача сервітутних прав та уповноважених ним осіб, що вони матимуть із встановленням сервітуту (надалі разом – "обсяг сервітутних прав");

- (III) меж розповсюдження обсягу сервітутних прав на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2.1 договору від 15.03.2013, за цим договором власник надає і передає правокористувачу сервітутних прав, для нього самого, його службовців, агентів та співробітників, підрядників, субпідрядників та/або їх працівників на невизначений строк, тобто безстрокове право користування сервітутною частиною земельної ділянки для проїзду-проходу та здійснення правокористувачем своєї господарського-підприємницької діяльності, що розташована за адресою: м. Коростишів, вул.К.Маркса, 56А. Правокористувач зобов`язується відшкодувати власнику разом з іншими користувачами земельного сервітуту збитки у зв`язку з погіршенням якості земель в результаті господарської діяльності пропорційно умов використання земельної ділянки.

Згідно із п. 3.1. Договору від 15.03.2013 р. межі розповсюдження обсягу сервітутних прав на земельну ділянку діють у відповідності із Державним актом на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822510100:01:016:0289 та договором купівлі-продажу земельної ділянки між Коростишівською міською радою та ФОП Антонюк А.О. від 26 липня 2012 року, номер правочину 5120950 і складають 0,0215 га, копія викопіювання з матеріалів зйомки м.Коростишів з відповідними погодженнями.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації вказаного договору від 15.03.2013 р. у порядку, встановленого на момент його укладання, а саме ст.100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України, з огляду на, що він є неукладеним.

В той же час, представник ТДВ "Кортекс" зазначає, що вказаний договір від 15.03.2013р. є доказом на підтвердження тієї обставини, що сторонами виконувався сторонами Договір сервітуту від 28.11.2006 р. та їх згоду з його умовами.

На підтвердження правонаступництва по оспорюваному договору, ТДВ "Корекс" до відзиву на позов додано належним чином завірену копію витягу із статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Корекс" (т. 1, а. с. 131), відповідно до п. п. 1.1.- 1.2. якого ТДВ "Корекс" є єдиним правонаступником ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс". Рішенням загальних зборів ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" від 05.04.2011 р. № 16 ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" змінило найменування на ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс". ПАТ "Коростишівське підприємство "Кортекс" належать усі майнові та не майнові права та обов`язки ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс".

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Як зазначено вище, в апеляційній скарзі ФОП Антонюк А.О. заявлено про відмову від частини позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. заяву Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни про відмову від позовних вимог задоволено. Прийнято відмову Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни від позовних вимог про:

- визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд. АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га.

Визнано нечинним рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019р. у справі № 906/432/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:

- визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56;

- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га.

Закрито провадження у справі № 906/432/19 в частині позовних вимог про:

- визнання незаконним рішення №32-6-0.25-437/164-19 від 26.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56;

- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно земельної ділянки площею 0,1312 га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, що знаходиться за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд.56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га.

З огляду на викладене, позовними вимогами в даній справі є:

- визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту укладеного 28 листопада 2006 року між Товариством з додатковою відповідальністю “Кортекс” та ОСОБА_1 ;

- стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" на користь ФОП Антонюк А.О. грошові кошти в розмірі 100000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Досліджуючи наявність підстав для визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту укладеного 28 листопада 2006 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами ст.401 ЦК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладання договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р.) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Статтею 99 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладання договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р.) власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

За приписами ст.100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що законодавством визначено чіткий перелік підстав для встановлення земельного сервітуту, а саме: договір, закон, заповіт та рішення суду.

Договір на встановлення земельного сервітуту укладається між особою, яка вимагає встановлення сервітуту та на користь якої встановлюється сервітут, та власником (володільцем) обслуговуючої речі. Сторонами такого договору є, з однієї сторони, особа, майно якої обтяжене сервітутом, у якості такої особи може виступати власник або в окремих випадках володілець цього майна. Іншою стороною договору є сервітуарій - особа, на користь якої встановлено право обмеженого користування чужим майном (сервітут). Такою особою може бути власник, особа, яка має речове право на майно, на користь якого чи для потреб користування яким встановлено сервітут (в разі встановлення земельного сервітуту), а також будь-яка інша конкретно визначена особа, якій надано право обмеженого користування чужим майном (в разі встановлення особистого сервітуту).

Також, законодавцем передбачено, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

На час укладання оспорюваного договору від 28.11.2006 р. діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671, відповідно до п. 2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії тощо.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що державній реєстрації підлягають, зокрема правочини, державна реєстрація яких передбачена законом. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.

Частиною 4 статті 209 ЦК України, в діючій на час підписання оспорюваного договору редакції, передбачено, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Як вбачається, із наявних в матеріалах справи доказів, договір на встановлення сервітуту від 28.11.2006 р. нотаріально не посвідчувався, відповідно, державна реєстрація договору в Державному реєстрі правочинів у відповідності до вищеназваного Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів не відбулася.

Однак, з вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України вбачається, що нотаріальне посвідчення договору про встановлення сервітуту не було передбачене, а норма щодо державної реєстрації цього договору, зазначена в ст.402 ЦК України містила суттєве уточнення - в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Таке уточнення було і в ст.100 Земельного кодексу України.

За приписами ч. ч. 1-5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладання договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р.) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Частинами 1-2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав. Дані обліку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер об`єкта нерухомості є основою для формування Державного реєстру прав.

В ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. ч. 2-5 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення; державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" місцеві органи державної реєстрації прав, зокрема, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об`єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об`єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до п. п. 6, 7 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" доручено Кабінету Міністрів України забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об`єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Судом апеляційної інстанції констатується, що станом на 28.11.2006 р. реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася Центром державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003р. №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962, в редакції від 09.05.2005 р. (далі - Тимчасовий порядок № 174).

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку №174, державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно із до п. 4.3 Тимчасового порядку №174, у книзі реєстрації реєструються:

- державні акти на право власності на земельну ділянку;

- державні акти на право постійного користування земельною ділянкою;

- договори оренди землі.

В даному переліку правовстановлюючих документів, щодо яких могла бути здійснена державна реєстрація у 2006 році згідно з законодавством, встановленим на той час для державної реєстрації прав на земельну ділянку, договір про встановлення земельного сервітуту відсутній.

Отже, на час укладання між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ПП Антонюк А.О. Договору про встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р. законодавцем була передбачена обов`язкова державна реєстрація цього договору в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку, однак порядок державної реєстрації правочинів про встановлення сервітуту ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ні Тимчасовим порядком №174, ні будь-яким іншим чинним на той час нормативно-правовим актом не був встановлений.

Пізніша редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 11.02.1010, у п.3 Прикінцевих та перехідних положень, містила норму, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно; права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації" в зазначену норму були внесені зміни, а саме продовжено дію вказаного порядку до 01.01.2013 р.

З вказаного вбачається, що реєстрація договору про встановлення сервітуту, передбачена ч.2 ст.402 ЦК України, ст.100 ЗК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до 01.01.2013 р. не здійснювалася, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що до 01.01.2013 р. реєстрацію в державному реєстрі земель слід розглядати як державну реєстрацію в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, необхідну для набрання договором чинності.

Враховуючи викладене, відсутність на примірнику договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р. запису про його державну реєстрацію не свідчить про не здійснення такої реєстрації, оскільки проставлення такого запису, на момент укладання зазначеного Договору було передбачене лише для державних актів на право власності на земельну ділянку, державних актів на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди землі.

Отже, твердження позивача про відсутність на оригінальному примірнику договору запису про його державну реєстрацію є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються.

В той же час, згідно з витягом із поземельної книги про земельну ділянку від 07.04.2012 р., 13.03.2012 р. на земельній ділянці, площею 0,1312 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 1822510100:01:009:0198, яка розташована за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Карла Маркса, 56 здійснено запис про встановлений земельний сервітут, площею 0,0215 га для використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд, підставою встановлення зазначено рішення Коростишівської міської ради №146 від 14.12.2006 р. (т.1, а.с.63-64).

Однак, із вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, підставою для встановлення земельного сервітуту є договір, закон, заповіт або рішення суду, а тому суд першої інстанції правильно вказав, що в Поземельній книзі про земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:009:0198, допущено помилку при зазначенні підстави встановлення сервітуту.

В поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289, відкритій Відділом Держземагентства у Коростишівському районі Житомирської області 10.10.2012 р. в розділі 5 наявний запис за № 004 від 29.10.2013 р. про встановлення обмеження у використанні земельної ділянки на підставі документа від 28.11.2006 р., щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215), із зазначенням дати державної реєстрації обмеження 28.11.2006 р. (т. 2, а. с. 6-23).

Статтею 25 Закону України "Про державний земельний кадастр" (в редакції на момент внесення зазначеного запису) передбачено, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" (в редакції на момент внесення зазначеного запису) передбачено, що при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

На час відкриття поземельної книги земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289, 10.10.2012, діяв Порядок ведення Поземельної книги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 (далі – Порядок № 1021), що визначав процедуру ведення документа (Поземельної книги), який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб`єктів права на земельну ділянку, правовстановлюючі документи, тощо.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1021 поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку: у паперовому вигляді - територіальними органами Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами ДП "Центр державного земельного кадастру", яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), формують з її використанням аркуші Поземельної книги та аркушів витягів з неї, тощо.

Згідно із ч.2 ст.5 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Пунктами 13-1, 13-2 Порядку №1021 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об`єднання земельних ділянок. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги.

Згідно з п.16-18 Порядку №1021 відомості про обмеження використання земельної ділянки, земельний сервітут (право користування чужою земельною ділянкою), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) і суперфіцій (право користування чужою земельною ділянкою для забудови) вносяться до Поземельної книги після державної реєстрації земельної ділянки на підставі відповідної документації із землеустрою, охоронного зобов`язання, передбаченого законом, договору, заповіту чи рішення суду. Державна реєстрація обмежень використання земельної ділянки, встановленого земельного сервітуту, договору емфітевзису і суперфіцію здійснюється шляхом внесення відомостей до розділу 5 Поземельної книги "Земельна ділянка. Опис обмежень використання земельної ділянки".

Поруч з цим, пунктами 2,4 Прикінцевих та Перехідних положень Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальними органами відповідно їх до повноважень.

Вище зазначено про наявність в розділі 5 поземельної книги земельної ділянки за кадастровим номером №1822510100010160289 запису про виникнення земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію, обмеження у використанні земельної ділянки від 29.10.2013 р. за №004. Датою прийняття/підписання документа вказано 28.11.2006 р., а датою державної реєстрації обмеження - 28.11.2006.

Із пояснень Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни та Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" вбачається, що вони заперечують подання ними будь-яких заяв щодо реєстрації сервітуту, а тому здійснений запис свідчить про перенесення вже зареєстрованого в державному земельному реєстрі земельного сервітуту в автоматизованому порядку.

Аналогічні відомості щодо наявності зареєстрованого обтяження містяться в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 (т. 3, а. с. 5).

Статтею 30 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав, яка передбачає, що державний кадастровий реєстратор, який здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, після прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність за заявою особи, яка має право на подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо такої земельної ділянки, в день надходження такої заяви подає до органу державної реєстрації прав відповідну заяву в електронній формі, оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі. За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої державним кадастровим реєстратором, орган державної реєстрації прав надсилає державному кадастровому реєстратору документи, оформлені за результатом розгляду такої заяви.

Отже, реєстрація прав та обтяжень органом, що здійснює державну реєстрацію прав здійснювалася на підставі надісланих державним кадастровим реєстратором документів саме у випадку звернення особи, яка має право на подання заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень земельної ділянки.

В той же час, у випадку перенесення до відкритої за новим кадастровим номером земельної ділянки поземельної книги вже зареєстрованого в державному земельному реєстрі земельного сервітуту в автоматизованому порядку, за відсутності заяви особи, яка має право звернутися з відповідною заявою, подання державним кадастровим реєстратором до органу державної реєстрації прав необхідних документів та подальше відображення зареєстрованих у державному земельному кадастрі у реєстрі речових прав на нерухоме майно - не здійснюється.

З викладеного вбачається чому в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 3 а. с. 3-4) не міститься інформації щодо зареєстрованого у державному земельному кадастрі земельного сервітуту, встановленого щодо частин земельної ділянки площею 0,1312 га, розташованій за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Карла Маркса, 56, а саме про встановлення обтяження використання земельної ділянки щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215 га).

Поруч з вказаним, діючими на даний час п. п. 12, 13 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 передбачено, що відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Враховуючи наведене, а саме, що на час укладання Договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 державною реєстрацією в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, необхідною для набрання договором чинності була реєстрація сервітуту в державному реєстрі земель та відповідну реєстрацію земельного сервітуту 28.11.2006р., що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру, не спростування позивачем вказаної дати реєстрації чи недійсності такої реєстрації, то висновки суду першої інстанції з приводу того, саме 28.11.2006 р. є обґрунтованими та здійсненні на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з врахуванням діючих на той момент норм законодавства та спростовують протилежні доводи позивача.

Щодо доводів позивача, що вона час укладення цього договору не була ні власником, ні орендарем земельної ділянки, а тому вона не могла бути стороною оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

В той же час, за приписами ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Тобто, між зазначеними нормами існує відмінність, яка полягає в тому, що Цивільний кодекс України передбачає можливість укладання договору на встановлення сервітуту власником або володільцем земельної ділянки, коли Земельний кодекс України встановлює, що такий договір укладається між власниками сусідніх земельних ділянок.

Посилання позивача на те, що норми ст. 100 Земельного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст. 402 ЦК України є необґрунтованим, так як обидві ці норми є спеціальними, регулюючи правовідносини, що виникають з договору сервітуту, хоча і наявні в різних актах законодавства, проте рівних за своєю юридичною силою, якими є кодекси України.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги, що Земельний кодекс України був прийнятий 25.10.2001 р., а Цивільний кодекс України - 16.01.2003 р.

Суд бере до уваги, що в п. 3 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України було доручено Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2003 року підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни, у зв`язку з набранням чинності цим Кодексом.

Вказане свідчить про те, що законодавець в зв`язку із впровадженням нових норм права в подальшому має намір привести інші норми законодавства у відповідність до нових норм.

В даному випадку норми ст. 402 ЦК України є більш новими, ніж норми ст. 100 Земельного кодексу України, а тому суд вважає за необхідне застосовувати до спірних правовідносин саме норми ст. 402 ЦК України, оскільки відображають новіше бачення законодавця до регулювання питання встановлення сервітуту, ніж ст. 100 ЗК України.

За таких обставин, договір на встановлення земельного сервітуту міг бути укладений, зокрема і володільцем земельної ділянки.

За приписами ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Статтею 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Судом вище встановлено, що 26.12.2002 р. рішенням Коростишівської міської ради 6 сесії 24 скликання "Про дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об`єкта" було вирішено надати погодження на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об`єктів: приватному підприємцю Антонюк А.О. по вулиці Карла Маркса, 56, орієнтованою площею 0,02га.

В подальшому, в 2004 році згідно з додатком за договором між ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс", яке було постійним землекористувачем даної земельної ділянки, та СПД Антонюк А.О. щодо купівлі-продажу нежилого приміщення а саме: відстійника з хлоратором, що знаходиться по вул.К.Маркса, буд.56, в м.Коростишів, встановлено, що продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельну ділянку розміром 3000 метрів квадратних. Цим же додатком сторони погодили, що у зв`язку із проходженням по території, що передається, інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі, на дані об`єкти поширюється сервітут, що в подальшому знайшло своє відображення у вчиненому у 2006 році оспорюваному договорі. У тому ж 2006 році відповідач-1 надав згоду СПД Антонюк А.О. на відчуження земельної ділянки, в зв`язку з придбанням нерухомості орієнтовною площею 0,1312м.кв. за адресою: вул.К.Маркса, 56.

З викладених обставин справи та положень законодавства вбачається, що на момент укладення Договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р. позивач була володільцем земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, укладення договору відповідало вимогам до свободи договору в розумінні ст. ст. 6, 627 ЦК України, а тому вищевказані доводи скаржника спростовуються наведеним та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи наведене, переглядаючи рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд об`єктивно, повно та всебічно дослідив матеріали справи, надав їм оцінку, з врахуванням відповідних норм законодавства, у зв`язку із чим дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення 100000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначає, що дії ДТВ "Кортекс", які полягають у поширенні головою ТДВ "Кортекс" серед досить великого числі осіб негативної інформації про особу позивачки, численними спробами зіпсувати її стосунки з оточуючими її людьми (споживачами її послуг, сусідами-підприємцями, представниками місцевих органів влади, тощо), додатковим психічним напруженням, пов`язаним зі зверненням до суду з позовом у даній справі, їй завдано втрат немайнового характеру, оскільки внаслідок таких дій мало місце суттєве та значне зниження престижу та ділової репутації позивача.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач є підприємцем та здійснює свою господарську діяльність на власний розсуд та ризик в межах діючого законодавства, вступаючи у договірні відносини з іншими суб`єктами господарювання, тому врегулювання цих відносин шляхом укладання та виконання договорів, листування, ведення переговорів, тощо, на переконання апеляційного господарського суду не може вважатися протиправними діями, якими завдано моральної шкоди позивачці.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту, як завдання їй моральної шкоди, так і наявності неправомірності дій ТДВ "Кортекс", у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2019 р. у справі № 906/432/19 - без змін.

2. Справу № 906/432/19 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "26" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.