Справа № 560/923/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2020 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Горинь" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000040/14-10 від 20.12.2018 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Горинь" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20 грудня 2018 року №0000040/14-10 про збільшення суми грошового зобов`язання приватного акціонерного товариства "Горинь" за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 19877,23 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 15901,78 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями - 3975,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 28.09.2018 по 09.11.2018 на підставі наказу від 12.09.2018 №2641 Головного управління ДФС у Хмельницькій області була проведена планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Горинь" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2015 по 31.08.2018 за результатами якої складено Акт №1650/22-01-14-10/ НОМЕР_1 від 23.11.2018.

Позивач зазначає, що в листі №33943/10/22-01-14-10-15 наданому відповідачем на подані заперечення не наведено жодних мотивованих відповідей на вказані заперечення, а тільки було перераховано норми чинних нормативних актів.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0000040/14-10 про порушення позивачем ч.1 ст.147, ч.3 ст.150, ч.1 ст.157, п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257, п.1 ч.1 ст.279, ч.12 ст.286 Митного кодексу України, пункту 4 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27.05.2019 зупинено провадження у адміністративній справі № 560/923/19 за позовом приватного акціонерного товариства "Горинь" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000040/14-10 форми "Р" від 20.12.2018 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/1050/19.

05 лютого 2020 року на підставі ухвали суду провадження в справі №560/923/19 за позовом приватного акціонерного товариства "Горинь" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000040/14-10 форми "Р" від 20.12.2018 поновлено.

На підставі ст.52 КАС України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 суд в порядку процесуального правонаступництва вважає за необхідне здійснити заміну відповідача - Головне управління ДФС у Хмельницькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

Від представника відповідача 08.05.2019 на адресу суду надійшов відзив в якому останній зазначає, що у відповідності до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 12.09.2018 №2641 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ "Горинь" та згідно Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Горинь" з питань державної митної справи за період з 01.09.2015 по 31.08.2018, за результатами якої складено акт від 23.11.2018 №1650/22-01-14-10/ НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 форми "Р" №0000040/14-10 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 19877,23 грн, а також за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 форми "Р" №0000007/14-10 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5033841,46 грн, що оскаржувалось в адміністративній справі №560/1050/19.

За результатами вказаної перевірки, ГУ ДФС Хмельницькій області встановлено порушення, з якими не погоджується позивач в позові, зокрема: 1) при декларуванні товарів за 47-ма Митними деклараціями згідно з додатком №7 до акта перевірки: - частини 1 статті 147, частини 3 статті 150 Митного кодексу України, пункту 4 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 3-1.05.2012 №657, частини 12 статті 286 Митного кодексу України, стосовно дотримання вимог митного режиму переробки на митній території України, що призвело до неправомірного використання наданих пільг по сплаті ввізного мита, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму - 15901,78 грн; 2) при декларуванні товарів за митними деклараціями типу "ІМ51", що перебували під митним контролем за період 01.09.2015 по 31.08.2018, вимог: - частини 1 статті 157 Митного кодексу України в частині незаявлення та недекларування відходів переробки: - пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо заявления митної вартості в частині подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості; - частини 1 статті 257 Митного кодексу України в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення; - пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в частині правильності визначення бази оподаткування митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати митних платежів на загальну суму 23079,36 грн, у тому числі додаткового імпортного збору на загальну суму - 454,78 грн та податку на додану вартість на загальну суму - 22624,59 грн.

Загальна сума заниження податкових зобов`язань за вказаною перевіркою та підлягає перерахуванню до Держбюджету України, складає 4064979,06 гривні (у тому числі ввізне мито - 15901,78, додатковий імпортний збір - 454,78 грн., податок на додану вартість - 4048 622,50 грн.).

Під час перевірки позивача, встановлено здійснення господарських взаємовідносин між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 щодо залучення останньої до окремих операцій з переробки на митній території, а саме виготовлення для Позивача швейних виробів із сировини замовника - компанії "Ukracov West B.V.B.A.".

Встановлено, що у періоді, що перевірявся, за договором від 04.05.2016 №04.05-16 Позивачем передано ФОП ОСОБА_1 сировини, поміщеної у митний режим переробки на митній території за 47-ма митними деклараціями типу "ІМ51", на загальну суму 668588,28 євро, що складає 201140187,77 грн. (за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення відповідних митних декларацій).

За результатами опрацювання 47-ми заяв/дозволів на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території робочою групою встановлено відсутність внесення до таких дозволів відповідних даних щодо залучення ФОП ОСОБА_1 до окремих операцій з переробки товарів.

Суд встановив, що за період з 01.09.2015 по 31.08.2018 підприємством за 47-ма заявами/дозволами по 26-х специфікаціях на виготовлення швейних виробів, сировина передавалась ФОП ОСОБА_1 за відсутності дозволів на виконання таких окремих операцій, передбачених вимогами частини 3 статті 150 Митного кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку, а саме з партії товарів/сировини ввезених в митному режимі "переробка на митній території".

Також, згідно абз.5 п.4 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 р. за №1669/21981, дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території є одночасно дозволом на виконання окремих операцій або повного циклу переробки товарів на митній території України переробником (переробниками), зазначеним(и) у заяві.

Відповідач зазначає, що в позовній заяві не заперечується факт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 щодо переробки імпортованих товарів.

Крім того, за таким фактом під час перевірки було складено протоколи про порушення митних правил (копії додаються) відносно директора Позивача, за порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів.

Отже, позивачем не спростовано законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки жодних обґрунтованих доводів в позовній заяві для цього не наведено.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від представника позивача на адресу суду 21.05.2019 надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що відповідач у відзиві посилається на неправомірне використання наданих пільг по сплаті ввізного мита, проте з таким твердженням не можливо погодитись.

Підставою складання податкових повідомлень-рішень є порушення умов переробки товарів, за твердженням відповідача.

Митниці ДФС здійснюють контроль за обов`язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов`язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подається митниці ДФС підприємством для отримання дозволу на переробку товарів на митній території України.

За період з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року позивачем за 47 дозволами по 26 специфікаціях на виготовлення швейних виробів, сировина частково передавалась ФОП ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що отримана за Контрактами давальницька сировина нібито неправильно задекларована зі слів відповідача.

Позивач вважає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки доказів цього ні Акт №1650/22-01-14-10/ НОМЕР_1 від 23.11.2018, ні податкове повідомлення-рішення №0000040/14-10 від 20.12.2018 з додатками не містять.

Разом з тим, орган доходів та зборів порахував, що весь товар, який був отриманий позивачем від Ukracov West B.V.B.A. за Контрактами №5 від 10.01.2014 року та №6 від 30.12.2016 року, як давальницька сировина впродовж 2015-2018 років, якимось чином став власністю ПрАТ "Горинь". Саме тому було додатково нараховано ввізне мито в розмірі 15901,78 грн яке позивач своєчасно не сплатив та пеню за несвоєчасну оплату.

Однак позивач вважає, що весь виготовлений товар був відправлений позивачем замовнику Ukracov West B.V.B.A. за Контрактами №5 від 10.01.2014 року та №6 від 30.12.2016 року, про міститься відомості на митниці.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2020 основними видами економічної діяльності Приватного акціонерного товариства "Горинь" згідно з КВЕД, є виробництво робочого одягу (14.12), виробництво іншого верхнього одягу (14.13), виробництво іншого одягу й аксесуарів (14.19).

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області у період з 28.09.2018 року по 09.11.2018 року була проведена документальна виїзна перевірка позивача з питань державної митної справи за період з 01.09.2015 року по 31.08.2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1650/22-01-14-10/ НОМЕР_1 від 23.11.2018 в якому відповідачем встановлено порушення позивачем частини 1 ст.147, частини 3 ст.150 МК України, пункту 4 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом МФ України від 31.05.2012 року №657, частини 12 ст. 286 МК України, стосовно дотримання вимог митного режиму переробки на митній території України, що призвело до неправомірного використання наданих пільг по сплаті ввізного мита; - пункту 190.1 ст. 190 та пункту 206.12 ст.206 ПК України стосовно дотримання вимог митного режиму переробки на митній території України, що призвело до неправомірного використання наданих пільг по сплаті податку на додану вартість, в результаті чого знижено податкове зобов`язання ПрАТ "Горинь" зі сплати митих платежів на загальну суму 404199,70 грн, у тому числі ввізного мита на загальну суму 15901,78 грн та податку на додану вартість - на загальну суму 4025997,91 грн.

Суд встановив, що у період з 01.09.2015 року по 31.08.2018 позивач здійснював виготовлення швейних виробів за замовленням з імпортної сировини замовника - іноземного підприємства, відповідно до погоджених ним технічних умов та зразків.

Позивачем ввезено на митну територію України та оформлено на Хмельницькій митниці ДФС протягом 2015-2018 років у митному режимі "Переробка на митній території" товари за 85-ма митними деклараціями типу "ІМ51ДЕ", дані про які наведені у додатку 7 до акту перевірки, в межах зовнішньоекономічних контрактів з переробки №5 від 10.01.2014 та №6 від 30.12.2016 про виконання робіт з матеріалів замовника, укладених з іноземним підприємством "Ukracov West B.V.B.A." Бельгія загальною вагою нетто 478771,51 кг, на загальну суму фактурної вартості 4397225,21 євро, загальною митною вартістю 129164920,1 грн.

Відповідно до вказаних контрактів позивач брав на себе зобов`язання виготовляти швейні вироби за замовленням із сировини замовника згідно зразків, затверджених замовником, а замовник повинен був оплатити вартість цих робіт.

Крім того, за період, що перевірявся, під час митного оформлення товарів за митними деклараціями в режимі ІМ51ДЕ, ПАТ "Горинь" були отримана і задекларована пільга ( преференція) 517 - "товари, що поміщуються в митний режим переробки на митній території" (п.1 ч.1 статті 284, ч.12 статті 286 МК України, пункт 206.12 статті 206 ПК України).

За період з 01.09.2015 по 31.08.2018 із застосуванням цієї преференції за кодом "517" позивачем оформлено митні декларації типу ІМ51ДЕ на загальну суму фактурної вартості 4397225,21 євро та загальною митною вартістю 129164920,10 грн, по яким надавались податкові пільги.

Позивачем з метою отримання дозволів на розміщення товарів і сировини у митний режим переробки на території України відповідно до глави 23 Митного кодексу України, до митного органу подані заяви, які містять зобов`язання проводити операції з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснювати відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, та продуктів їх переробки, а також заявити у відповідному митному режимі товарну продукцію, супутні продукти переробки, залишки переробки, що будуть отримані в результаті переробки товарів і видалити відповідно до законодавства України відходи переробки.

Відповідно до поданих позивачем заяв та наданих дозволів товари, продукти їх переробки та всі роботи з переробки продукції здійснюються (зберігаються) самостійно на території підприємства за адресою товариства: вул. Б. Хмельницького, 12, Славута, Славутський район, Хмельницька область.

При цьому, начальником Митного посту "Славута" були надані дозволи на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України та встановлені строки переробки. Переробку проведено та здійснено реекспорт товару.

Під час перевірки було встановлено, що в межах операцій щодо імпортованого товару (сировини), який зазначається у 47 дозволах, отриманих підприємством у цей період. Тим самим підприємством для пошиття швейних виробів була залучена третя особа - ФОП ОСОБА_1 , на що не було одержано встановленого законом дозволу.

Суд встановив, що господарські взаємовідносини з вказаною особою оформлені договором №04.05-16 на виготовлення швейних виробів від 04 травня 2016 року. Передача виготовленої готової продукції проводилась ФОП ОСОБА_1 на підставі накладних та актів виконаних робіт, копії яких приєднані до матеріалів справи, вартість послуг з пошиття одягу оплачувалась позивачем.

Однак, жодних відомостей про те, що у переробці товарів братиме участь вказана особа, у поданих позивачем заявах для отримання дозволів не зазначались, відповідний договір митному органу не надавався, а дозвіл фіскальних органів одержаний не був.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що між ПАТ "Горинь" та ТОВ "Оболонь Оіл" укладені договори від 21.04.2015 №ХМ21-04/15 та від 24.03.2017 №ХМ24-03/17 про передачу текстильних відходів виробництва із сировини замовника - компанії "Ukracov West B.V.B.A." для виконання робіт по їх збиранню, зберіганню та перевезенню для подальшої утилізації.

Тобто, позивачем здійснювалась передача відходів текстильного виробництва, що мають господарську цінність, а саме міжлекальних випадів, для утилізації без їх поміщення у митний режим "Імпорт (випуск для вільного обігу)", чим були порушені вимоги ч.1 ст.157 Митного кодексу України. Дане порушення також вплинуло на розмір донарахування податкового зобов`язання.

В результаті виявлених порушень, інспектором митного посту "Славута" Хмельницької митниці ДФС винесено протоколи №0306-0352/40000/18 від 09.11.2018 про виявлення 47 фактів порушень митних правил в частині недотримання умов поміщення імпортованих товарів в митний режим "переробки товарів на митній території України".

ДФС України 27.11.2018 винесено постанову в справі про порушення митних правил №306-0352/40000/18, якою директора ПрАТ "Горинь" визнано винною у порушені митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

На підставі висновків перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 форми "Р" №0000040/14-10 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання" на загальну суму 19877,23 грн.

Позивачем надані заперечення б/н від 07.12.2018 до акта перевірки, які розглянуто 17.12.2018 за участі керівника - директора ОСОБА_2 , та за результатами розгляду яких, ГУ ДФС в Хмельницькій області встановлено, що сума заниження податкового зобов`язання, визначеного позивачу за результатами проведеної перевірки, на загальну суму 4064979,06 грн (у тому числі, ввізне мито - 15901,78 грн додатковий імпортний збір - 454,78 грн, податок на додану вартість - 4048622,50 грн), визначена правомірно.

Оскаржуване у справі податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 07.03.2019 №11185/6/99-99-11-06-03-25 про результати розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення: - залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0000040/14-10 про визначення суми грошових зобов`язань за платежем ввізне мито у розмірі 19877,23 грн, а скаргу - без задоволення, та зменшено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0000041/14-10 про визначення суми грошових зобов`язань за платежем ПДВ у розмірі 5058390,55 грн, на 24549,09 тис. грн. (у тому числі 19639,27 грн. основного платежу, 4909,82 грн. штрафних санкцій), а скаргу - частково задоволено.

Суд встановив, що на зменшену суму грошових зобов`язань за платежем ПДВ, з урахуванням підпункту 196.1.16 пункту 196.1 статті 196 ПК України, винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0000007/14-10, яке за результатами оскарження було залишено в силі згідно рішення суду по справі №560/1050/19, яке набрало законної сили 30.01.2020.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2018 №0000040/14-10 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Підставою для нарахування позивачу сум грошових зобов`язань є встановлення фіскальним органом порушень частини 1 статті 147, частини 3 статті 150, ч.1 ст.157 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 206.12 статті 206 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Пунктом 25 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовленість їх використання після митного оформлення.

Відповідно до частини 1 статті 147 МК України передбачено, що переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами (частина 1 статті 148 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 149 МК України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 6 статті 149 МК України у дозволі на переробку товарів на митній території України зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення.

Відповідно до частини 9 статті 149 МК України дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути змінено або відкликано органом доходів і зборів, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення про його видачу, або якщо підприємство, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 150 МК України окремі операції з переробки товарів або повний цикл переробки за дорученням підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або, за необхідності, - на підставі заяви відповідної особи після надання цього дозволу та відображаються у ньому.

Пунктом 1 Розділу V "Особливості виконання митних формальностей відповідно до митних режимів переробки на митній території та переробки за межами митної території", Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.12р. № 657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.12р. за № 1669/21981 (далі Порядок) передбачено, що заявник режиму переробки - підприємство - резидент, яке отримало дозвіл митного органу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території або митний режим переробки за межами митної території.

Згідно із п.11 Розділу V "Особливості виконання митних формальностей відповідно до митних режимів переробки на митній території та переробки за межами митної території" Порядку продукти переробки до завершення строку переробки товарів підлягають митному оформленню митним органом, зазначеним у дозволі на переробку, в обраний декларантом митний режим залежно від умов зовнішньоекономічного договору (контракту) та з додержанням вимог МК України й інших нормативно-правових актів України з питань державної митної справи.

У відповідності до пункту 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму №657 дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території надається за заявою Декларанта керівником або вповноваженою ним посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого буде розпочато або здійснено повний цикл операцій з переробки товарів на митній території України.

Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №657 у разі якщо передбачається здійснення зазначених у пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу операцій з переробки товарів, Декларант подає митному органу також і додаток до заяви, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку.

При цьому, за необхідності уточнення відомостей, зазначених у вказаному додатку до заяви, декларант або уповноважена ним особа може подати органу доходів і зборів коригуючий додаток.

Враховуючи наведене, на підприємство-резидент, яке отримало дозвіл митного органу на поміщення товарів у митний режим переробки, покладено обов`язок у випадку виникнення обставин, які потребують внесення змін щодо заявленого митного режиму переробки, передбачено подання митному органу коригуючого додатку з відображенням відповідних уточнень.

Зі змісту частини третьої статті 150 МК України встановлено, що відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України.

Частиною першою статті 480 Митного кодексу України передбачено, що порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, у випадку порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів, в тому числі щодо завершення митного режиму переробки шляхом реекспорту продуктів переробки або оформлення їх в інший митний режим згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та заявленими відомостями, відповідальність покладається на підприємство-резидент, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України.

Пунктом 1 частини 1 статті 284 МК України передбачено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування;

Частиною 12 статті 286 МК України передбачено, що до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу.

На підставі норм пункту 206.12 статті 206 ПК України до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України.

Для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Суд зазначає, що в акті перевірки встановлено, що у перевіряючому періоді, підприємством ввезено на митну територію України та оформлено на Хмельницькій митниці ДФС у митному режимі "переробка на митній території" товари за 85-ма митними деклараціями типу ІМ51 ДЕ, загальною вагою нетто 478771,51 кг на загальну суму фактурної вартості 4397225,21 євро, загальною митною вартістю 129164920,1 грн, із застосуванням "517" преференції - "товари, що поміщуються в митний режим переробки на митній території", по яким надавались пільги по сплаті митних платежів, сума коштів яка не сплачена до бюджету за рахунок застосування зазначеної пільги.

Частиною 3 статті 282 МК України встановлено, що у разі порушення підприємствами порядку цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, до цих підприємств, незалежно від притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статті 30 та статті 123 ПК України.

У разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму (пункт 3 частини 3 статті 293 МК України).

Згідно частини 4 статті 296 МК України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Отже, за результатами перевірки встановлено недотримання ПрАТ "Горинь" вимог частини 1 статті 147, частина 3 статті 150 МК України стосовно дотримання вимог митного режиму переробки на митній території України в частині виконання окремих операцій з переробки товарів іншим підприємством без дозволу митниці, що призвело до неправомірного використання наданих пільг по сплаті митних платежів, та, як наслідок, призвело до порушення Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" від 28.12.2014 №73-VIII із змінами та доповненнями, пункт 206.12 статті 206 та пункт 190.1 статті 190 ПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд погоджується з доводами податкового органу щодо порушення платником умов митного режиму переробки на митній території України через відсутність дозволів фіскальних органів передавати та переміщувати товари (сировину), які знаходяться під митним контролем та у вказаному митному режимі, іншій особі.

Суд також встановив, що при здійсненні переробки товарів на митній території України утворювались відходи, які ПрАТ "Горинь" не були поміщені у відповідний митний режим до закінчення терміну переробки згідно з вимогами ст. 157 МК України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з ч.1, 3 ст.157 МК України залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів. Інші відходи, ніж зазначені в частині першій цієї статті, з дозволу органу доходів і зборів підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.

За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи такі залишки або відходи можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД, але за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від дотримання зазначених заходів щодо цих товарів.

Інші відходи, ніж встановлено частиною першою ст. 157 Митного кодексу, з дозволу митниці ДФС підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів. Такі відходи перебувають під митним контролем до моменту подання власником цих відходів або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують видалення відходів (договорів, актів приймання-передачі, актів видалення тощо) шляхом виконання операцій, зазначених у позиціях D 1 - D 15 розділу A додатка 1 до Положення, затвердженого постановою № 1120. Документи, що підтверджують видалення відходів, долучаються до відповідної митної декларації, за якою було здійснено випуск товарів у митний режим переробки на митній території.

Завершується контроль за дотриманням режиму переробки на митній території після здійснення митних формальностей щодо продуктів переробки відповідно до ст. 160 Митного кодексу та залишків і відходів переробки згідно зі ст. 157 цього Кодексу.

Встановлено, що з метою утилізації текстильних відходів (міжлекальних відходів) між ПрАТ "Горинь" та ТОВ "Оболонь Оіл" були укладені договори про виконання робіт по їх збиранню, зберіганню та перевезенню для подальшої утилізації.

Зважаючи на те, що відходи, які утворились внаслідок переробки іноземних товарів, також мають статус іноземних (ч.2 ст. 159 МК України), розпорядження ними було можливим тільки після поміщення їх у митний режим імпорт (випуск для вільного обігу), що, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.75 МК України передбачає сплату встановлених законодавством платежів у передбачений ст. 278 МК України строк.

А тому суд не погоджується з доводами позивача, що вказані відходи не мали господарської цінності, а отже не могли бути утилізовані, оскільки наявні у справі докази свідчать про протилежне - відходи повторно залучені у господарську діяльність і з них було виготовлено продукцію, яка має господарську цінність.

Як зазначалось відповідачем та не заперечувалось позивачем, що дослідженню в адміністративних справах №560/923/19 та №560/1050/19 підлягають одні і ті ж обставини щодо умов поміщення ПрАТ "Горинь" імпортованих товарів в митний режим, а тому встановлений факт наявності чи відсутності порушення з боку ПрАТ "Горинь" при поміщенні імпортованих товарів в митний режим "переробки товарів на митній території України" після розгляду справи №560/1050/19 та набрання рішенням законної сили стане обставиною, що не підлягає доказуванню.

Тобто за результатами однієї і тієї ж перевірки щодо позивача було прийнято податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5033841,46 грн, яке було оскаржено до суду та стосовно правомірності якого є рішення, яке набрало законної сили у справі №560/1050/19 від 30.01.2020 в результаті розгляду якої вказане податкове повідомлення-рішення залишено в силі, а факт вчинення позивачем зазначених у акті перевірки порушень доведено в судовому порядку, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за результатами встановлення одних і тих же порушень винесено податкові повідомлення-рішення щодо різних митних платежів, зокрема податок на додану вартість та мито за товари, що ввозяться на митну територію України, які оскаржувались в різних справах.

Оскільки є обставини які не підлягають доказуванню зокрема, щодо порушення позивачем умов митного режиму переробки на митній території України через відсутність дозволів фіскальних органів передавати та переміщувати товари (сировину), які знаходяться під митним контролем та у вказаному митному режимі, іншій особі, а тому суд погоджується з висновками акта перевірки та вважає, що позивач зобов`язаний сплатити мито на товари, що ввозяться на територію України що визначено податковим повідомленням-рішенням від 20 грудня 2018 року № 0000040/14-10, а отже таке рішення прийнято контролюючим органом правомірно, а підстав для його скасування немає.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, у свою чергу довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами а також обставинами встановленими в справі №560/1050/19 в рішенні суду яке набрало законної сили 30.01.2020, а отже приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 №0000040/14-10 форми "Р" відповідач діяв в межах наданих йому повноважень на підставі норм чинного законодавства, а тому таке рішення є правомірним, у зв`язку із чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Горинь" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000040/14-10 від 20.12.2018 - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

Приватне акціонерне товариство "Горинь" (вул. Б. Хмельницького, 12,Славута,Славутський район, Хмельницька область,30000 , ідентифікаційний код - 21339381)

Відповідач:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)

Головуючий суддя

О.П. Шевчук