Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 р. Справа№200/12564/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.

представника відповідача Голуба П.А.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив :

25 жовтня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Донецькій області), надісланий на адресу суду 23 жовтня 2019 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 квітня 2019 року № ДЦ973/557/2НД/АВ/СП-ФС (а.с. 5-13).

І . Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

30 жовтня 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/12564/19-а; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання на 28 листопада 2019 року (а.с. 1-2).

21 листопада 2019 року на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 28 листопада 2019 року, в режимі відеоконференції в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (а.с. 76-77).

25 листопада 2019 року суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

Цією ухвалою у задоволенні заяви представника позивача відмовлено у зв`язку з відсутністю у Донецького окружного адміністративного суду технічної можливості проводити судове засідання, призначене на 28 листопада 2019 року об 11 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції (обидва зали судових засідань, обладнані для проведення відеоконференцій, були заброньовані для розгляду інших справ) (а.с. 80).

27 листопада 2019 року електронною поштою, а 26 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява позивача про визначення та розподіл (стягнення) витрат на професійну правничу допомогу, яка також містила заяву позивача про розгляд справи без його участі (а.с. 83-88, 96-100).

В судовому засіданні 28 листопада 2019 року оголошена перерва до 26 грудня 2019 року до 11 години 00 хвилин для надання відповідачем додаткових доказів (а.с. 90-91).

26 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи документів (доказів) на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому також містилась заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 101-151).

26 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для узгодження подальшої правової позиції з клієнтом (а.с. 153-154).

В судовому засіданні 26 грудня 2019 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи в межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до 02 січня 2020 року до 14 години 00 хвилин (а.с. 160).

27 грудня 2019 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 161-163).

Враховуючи те, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а не його обов`язком, а також те, що відповідно до ч. 3 ст. 194 цього Кодексу учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності, справа розглянута за відсутності позивача.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС України під час розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІ . Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Має статус внутрішньо переміщеної особи, до 18 липня 2019 року був зареєстрований у м. Покровськ, а з 18 липня 2019 року - у м. Київ.

Позивач зазначає, що 18 березня 2019 року йому зателефонувала ОСОБА_2 , з якою він як роботодавець перебував у трудових відносинах до 28 грудня 2019 року, та повідомила, що з ним мають намір поспілкуватися особи, які представилися інспекторами праці.

З телефонної розмови з особою, яка представилась інспектором праці, позивач дізнався, що стосовно нього проводиться інспекційне відвідування. У відповідь на це позивач повідомив, що перебуває за межами м. Покровськ та про те, що у нього відсутня уповноважена особа в цьому місті, надавши інспектору праці свою адресу електронної пошти для листування ІНФОРМАЦІЯ_3.

18 березня 2019 року на вказану електронну адресу позивач отримав засвідчені копії направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 14 березня 2019 року, повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 15 березня 2019 року, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року та вимоги про надання документів від 18 березня 2019 року.

Ознайомившись з цими документами, позивач дізнався, що на підставі наказу від 14 березня 2019 року посадові особи ГУ Держпраці у Донецькій області проводять стосовно нього інспекційне відвідування, предметом якого є додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат. Інспекційне відвідування, що мало тривати два робочі дні, проводиться за місцем реєстрації та за місцем здійснення господарської діяльності у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у мкрн «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Покровськ.

В акті від 18 березня 2019 року інспектори праці зазначили, що ними здійснена спроба проведення інспекційного відвідування за місцем реєстрації та місцем здійснення господарської діяльності позивача; інспекційне відвідування провести неможливо у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи; строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 01 квітня 2019 року.

Крім того, посадові особи ГУ Держпраці у Донецькій області вимагали від позивача подання у строк до 01 квітня 2019 року низки документів, зазначених у вимозі.

Позивач вказує не те, що після ознайомлення із згаданими вище документами, надіслав на адресу відповідача лист, яким повідомив, що не здійснює господарську діяльність у магазині «Зебра», та наголосив на тому, що не був повідомлений про проведення інспекційного відвідування як фізична особа-підприємець.

Позивач доводить, що в період проведення інспекційного відвідування перебував за межами м. Покровськ у зв`язку з тим, що його донька проходила лікування в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАДИТ» Міністерства охорони здоров`я України (м. Київ).

01 квітня 2019 року інспектор праці вдруге склала акт про неможливість проведення інспекційного відвідування позивача у зв`язку зі створенням перешкод діяльності інспектора праці, а саме: ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх звірених об`єктом відвідування копій або витягів; невиконанням вимоги про надання документів, а також через відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

Позивач висловив незгоду з такими висновками посадових осіб ГУ Держпраці у Донецькій області та наголосив, що, намагаючись провести інспекційне відвідування, інспектор праці не вчинила жодних спроб з`ясувати де у дійсності позивач перебуває, чи може він забезпечити свою присутність на об`єкті відвідування у встановлений нею строк, не скористалася наданою їй законом можливістю перевірити інформацію щодо виплати заробітної плати його працівникам, витребувавши її від компетентних органів; на ринку «ІНФОРМАЦІЯ_2» він не здійснює діяльність з 31 грудня 2019 року.

Позивач стверджує, що акт від 01 квітня 2019 року, надісланий на його адресу, він не отримав.

Позивач припускає, що на його адресу були надіслані повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, а в подальшому - постанова про накладення штрафу, однак ці документи він також не отримав.

Позивач стверджує, що копії повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 12 квітня 2019 року та постанови про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року він отримав лише 10 червня 2019 року через свого представника Таранченко Ю.В. Того ж дня від відповідача засобами поштового зв`язку надійшла копія постанови про накладення штрафу.

Зі змісту постанови позивач дізнався, що до нього застосований штраф в сумі 12 519 грн. Підставою застосування штрафу слугували обставини, викладені в акті від 01 квітня 2019 року.

Позивач наголошує на тому, що під час розгляду справи про накладення штрафу ГУ Держпраці у Донецькій області не врахувало факт його перебування за межами м. Покровськ.

На думку позивача, постанова про накладення штрафу порушує його майнові права і підлягає скасуванню.

Покликаючись на абз. 3 ст. 1, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2, ч. 6 ст. 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), позивач стверджує, що до спірних правовідносин належить застосовувати норми саме цього Закону.

Вказує на те, що Закон № 877 не передбачає такого заходу контролю як інспекційне відвідування.

Інспекційне відвідування передбачено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).

Позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України не є законом, а оскільки спеціальний закон, який би встановлював такий вид державного контролю як інспекційне відвідування відсутній, застосування до спірних правовідносин Порядку № 295 є неможливим.

За твердженням позивача, якщо допустити можливість застосування Порядку № 295, слід констатувати, що під час інспекційного відвідування посадові особи відповідача порушили вимоги й цього Порядку.

Так, в порушення вимог п. 8 Порядку № 295, інспектори праці намагалися розпочати інспекційне відвідування, не повідомивши про це позивача.

За висновком позивача, мало місце порушення п. 18 Порядку № 295, оскільки письмова вимога про надання/поновлення документів може мати місце лише в тому разі, коли є підстави для поновлення документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Порушення п. 18 Порядку № 295 також полягає у тому, що інспекційне відвідування може бути зупинено лише для поновлення документів. Однак у даному випадку такої підстави для зупинення інспекційного відвідування не було.

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята з порушенням вимог абз. абз. 1, 4 п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Такий висновок позивача ґрунтується на тому, що посадова особа відповідача під час розгляду справи про накладення штрафу неповно дослідила матеріали, не врахувала порушення, допущені інспекторами праці під час інспекційного відвідування, не прийняла до уваги факт відсутності позивача у м. Покровськ, не перевірила обставини, викладені в акті від 01 квітня 2019 року.

На переконання позивача, це свідчить, що постанова про накладення штрафу прийнята без достатніх на те підстав.

Позивач стверджує, що ГУ Держпраці у Донецькій області прийняло постанову про накладення штрафу всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому просить визнати її протиправною і скасувати (а.с. 5-13).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених нижче підстав.

Щодо дотримання посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області вимог Порядку № 295, відповідач зазначив таке.

Покликаючись на ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідач стверджував, що є органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю.

Інспекційне відвідування позивача проводилось на підставі пп. 1 п. 5 Порядку № 295, тобто за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, а саме за заявою ОСОБА_3 від 20 лютого 2019 року.

Відповідач стверджує, що 18 березня 2019 року на виконання вимог п. 8 Порядку № 295 позивач був письмово повідомлений про інспекційне відвідування шляхом направлення на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 копії повідомлення про проведення інспекційного відвідування та направлення на проведення інспекційного відвідування. Того ж дня ці документи надіслані за адресою реєстрації позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Покликаючись на п. 11 Порядку № 295, відповідач стверджував, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Відповідно до п. 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, винесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідач зазначив, що інспекторами праці під час інспекційного відвідування не були вчинені будь-які дії, які прямо заборонені п. 13 Порядку № 295.

Відповідно до п. п. 16, 17, 18 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених п. 11 цього Поряду), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкту відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у п. 16 Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідач доводив, що на виконання зазначених норм Порядку № 295 18 березня 2019 року посадові особи ГУ Держпраці у Донецькій області склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмову вимогу.

При цьому, у відповідності до п. 18 Порядку № 295 строк інспекційного відвідування зупинено на тринадцять днів.

Відповідач зазначає, що 18 березня 2019 року позивач отримав акт про неможливість інспекційного відвідування та письмову вимогу, що підтверджується позовною заявою, листом позивача від 19 березня 2019 року та інформацією з офіційної електронної пошти ГУ Держпраці у Донецькій області, однак станом на 01 квітня 2019 року (тринадцятий день з дати отримання позивачем акта про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмової вимоги) не надав до ГУ Держпраці у Донецькій області жодних документів на виконання вимоги від 18 березня 2019 року.

На переконання відповідача, таку пасивну поведінку позивача, яка проявилася у ненаданні витребуваних документів в період з 18 березня 2019 року до 01 квітня 2019 року, об`єктивно можна розцінити як намагання уникнути відповідальності за порушення трудового законодавства через формальні підстави, що є неприпустимим.

За таких обставин, у зв`язку зі створенням об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспекторів праці (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених копій об`єктом відвідування або витягів; перешкода в реалізації інших прав, передбачених п. 11 цього Порядку) був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 01 квітня 2019 року.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Доводячи правомірність рішень та дій посадових осіб ГУ Держпраці у Донецькій області, відповідач покликається на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а, які полягають у тому, що обрання способу здійснення заходу контролю входить до дискреційних повноважень відповідача, здійснюється виходячи з предмету перевірки та визначається у прийнятому керівником органу контролю рішенні; таким рішенням є наказ про проведення інспекційного відвідування; відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування; через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

З приводу посилання позивача на неможливість бути присутнім особисто під час інспекційного відвідування відповідач зазначив таке.

Поняття «інспекційне відвідування» введено в національне законодавство з метою його імплементації до норм міжнародного, а саме норм Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-ІV, і якою керуються інспектори праці під час здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства про працю.

Відповідач зауважив, що ані норми Конвенції № 81, ані Порядку № 295, які є спеціальними нормами по відношенню до спірних правовідносин, не передбачають імперативного обов`язку інспекторів праці здійснювати інспектування лише в присутності об`єкта відвідування (уповноважених ним працівників) та отримання дозволу об`єкта відвідування на здійснення інспектування.

Навпаки, положення ст. 12 Конвенції № 81 та п. 11 Порядку № 295 передбачають право інспекторів праці здійснювати інспектування за відсутності об`єкта відвідування чи уповноважених працівників.

Відповідач окремо зауважив на тому, що на час інспекційного відвідування у м. Покровськ позивач мав особу, уповноважену представляти його інтереси в усіх державних органах, а саме ОСОБА_4 . За таких обставин позивач об`єктивно не був позбавлений можливості виконати письмову вимогу від 18 березня 2019 року та надати документи, зокрема, через вищезазначеного уповноваженого представника (а.с. 61-62).

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІІ . Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних документів.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Покровським МВ ГУДМС України в Донецькій області 15 жовтня 2016 року (а.с. 14).

Як свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений у паспорті громадянина України, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (зворотній бік а.с. 14).

Після початку антитерористичної операції ОСОБА_1 перемістився на підконтрольну органам державної влади України територію.

Так, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01 лютого 2017 року № 0000103438 (6605), з м. Донецьк позивач перемістився для фактичного проживання/перебування до АДРЕСА_2 ) (а.с. 16), а в подальшому переїхав до АДРЕСА_3 ), про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 липня 2019 року № 3008-5000162017 (а.с. 17).

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 20 червня 2006 року, про що 04 лютого 2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за номером 2 266 017 0000 041343; в стані припинення підприємницької діяльності не перебуває.

За даними ЄДР місце проживання ФОП ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; також позивач здійснює діяльність за кодами КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; код КВЕД 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність; код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; код КВЕД 73.11 Рекламні агентства.

Ці обставини встановлені на підставі виписки з ЄДР від 17 жовтня 2018 року (а.с. 18) та відомостей ЄДР, отриманих судом на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі (а.с. 55-56).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Донецькій області (ідентифікаційний код 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) зареєстроване як юридична особа 14 травня 2015 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1 271 102 0000 001810, в стані припинення не перебуває, про що свідчать відомості ЄДР, отримані судом на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі (а.с. 57-58).

12 лютого 2019 року ОСОБА_3 подала електронне звернення до Державної служби України з питань праці, яке зареєстровано 12 лютого 2019 року за вхідним номером Л-530/ДЗС (а.с. 64).

Сутність скарги ОСОБА_3 полягала у тому, що 18 жовтня 2018 року між нею та ФОП ОСОБА_1 укладений безстроковий трудовий договір. З 22 січня 2019 року заявник перебуває у декретній відпустці. 11 лютого 2019 року керівник заявника від ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 телефоном повідомив про декретну виплату в сумі, що перевищує 17 000 грн, а також про те, що не виплатить їй заробітну плату за січень в розмірі 1 439,75 грн, оскільки не має можливості сплатити податки. ОСОБА_5 зазначив, що заявник повинна самостійно сплатити податок в сумі 2 593 грн. На це ОСОБА_3 відповіла, що сплатить податок після отримання «декретних» виплат, однак ця відповідь роботодавця не задовольнила і ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_3 взагалі нічого не отримає. У зв`язку з цим ОСОБА_3 просила провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 64).

20 лютого 2019 року Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці скерував звернення ОСОБА_3 до ГУ Держпраці у Донецькій області для розгляду та відповідного реагування, про що свідчить лист від 20 лютого 2019 року № 745/4/4.6-ЗВ-19.

Звернення ОСОБА_3 відповідач отримав 20 лютого 2019 року та зареєстрував за вхідним номером Л-22 (а.с. 63).

28 лютого 2019 року начальник відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області Звягільська М.Я. подала першому заступнику начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозду С.В. доповідну записку № 04.3-11-9/82-19, яка містила пропозицію провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактичне місце здійснення діяльності: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_5 ) за зверненням ОСОБА_3 .

Зміст доповідної записки свідчить, що інформацію про фактичне місце здійснення позивачем господарської діяльності посадові особи ГУ Держпраці у Донецькій області отримали від заявника - ОСОБА_3 (а.с. 158).

14 березня 2019 року перший заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. відповідно до пп. 1 п. 5 Порядку № 295 та письмового звернення працівниці ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 від 20 лютого 2019 року № Л-22 видав наказ № 478 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )» (а.с. 39).

Цим наказом відділу контролю західного напрямку управління з питань праці доручено провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце здійснення діяльності: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_5 », дата початку 18 березня 2019 року, тривалістю два робочих дні, з питань додержання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат.

Інспекційне відвідування доручено провести головним державним інспекторам відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Павловій Ю.О. та Кравченко Н.І. (а.с. 39).

14 березня 2019 року заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. видав направлення № 338/04.3/15-08 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 .

Так, ГУ Держпраці у Донецькій області відповідно до наказу від 14 березня 2019 року № 478 направило для проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_5 », магазин «Зебра») таких посадових осіб: головного державного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ОСОБА_6 , посвідчення № 553; головного державного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Павлової Ю . О. , посвідчення № 557.

Інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат мало розпочатися 18 березня 2019 року та тривати два робочі дні (а.с. 25).

15 березня 2019 року заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. підписав повідомлення № 04.3-11-8/2319-19 про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 (а.с. 26).

18 березня 2019 року о 10 годині 50 хвилин інспектори праці Павлова Ю .О. та ОСОБА_6 здійснили спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем реєстрації та за місцем здійснення господарської діяльності.

Однак інспекційне відвідування провести було неможливо у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

У зв`язку з цим інспектори праці ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року № ДЦ973/557/НД/АВ (а.с. 27-28).

В акті зазначено, що його копія надіслана ФОП ОСОБА_1 для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (а.с. 28).

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, копія цього акта та письмова вимога про надання документів від 18 березня 2019 року № ДЦ973/557/НД/АВ надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що зазначено в акті (а.с. 28).

Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 01 квітня 2019 року (а.с. 28).

18 березня 2019 року інспектором праці Павловою Ю.О. складена вимога про надання документів № ДЦ973/557/ПД.

Зі змісту вимоги слідує, що у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, строк проведення якого зупинено на тринадцять днів, відповідно до пп. 2 п. 1, п. п. 12, 18 Порядку 295, інспектор праці Павлова Ю.О. зобов`язала ФОП ОСОБА_1 у строк до 09 години 00 хвилин 01 квітня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: документи, що підтверджують особу фізичної особи-підприємця (паспортні дані, ідентифікаційний код), штатний розпис за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; трудові договори з найманими працівниками за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; накази про прийняття та звільнення працівників за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; табелі обліку використання робочого часу з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; заяви працівників, накази про надання відпусток по 01 квітня 2019 року; звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2018-2019 роки; графіки роботи; відомості щодо нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам тощо за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року; журнал обліку наказів роботодавця.

У вимозі зазначено, що у зв`язку з неможливістю особистого вручення один примірник вимоги направлено об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 29).

18 березня 2019 року ГУ Держпраці у Донецькій області рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслало на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в ЄДР, акт № ДЦ973/557/НД/АВ, вимогу № ДЦ973/557/ПД, направлення № 338/04.3/15-08 та повідомлення № 04.3-11-8/2319-19, що підтверджено фіскальним чеком, накладною та описом вкладення до поштового відправлення (а.с. 38, 65).

Того ж дня ці документи надіслані на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42).

18 березня 2019 року на електронну адресу ГУ Держпраці у Донецькій області 05dn@dsp.gov.ua у відповідь на його лист з документами щодо інспекційного відвідування надійшли листи з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «Я, ФОП ОСОБА_1 , не веду господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ринок «ІНФОРМАЦІЯ_2», м. Покровськ, тому всі документи нижче є некоректними апріорі» та «Я, ФОП ОСОБА_1 , не веду ніякої господарської діяльності та жодного відношення до нижчезазначеного магазину не маю, доведіть це до відома ваших співробітників. Прошу відреагувати та повідомити мене».

Ці листи зареєстровані в ГУ Держпраці у Донецькій області 19 березня 2019 року за вхідним номером 3757/15-14-3/19 (а.с. 66).

Також 19 березня 2019 року ГУ Держпраці у Донецькій області отримало лист ФОП ОСОБА_1 , датований 19 березня 2019 року та зареєстрований за вхідним номером 3757/15-14-3/19 (а.с. 30).

В цьому листі позивач зазначив, що 18 березня 2019 року на свою електронну пошту отримав акт від 18 березня 2019 року та направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 14 березня 2019 року.

Позивач звертав увагу ГУ Держпраці у Донецькій області на те, що його посадові особи помилково зазначили місце здійснення господарської діяльності, стверджував, що не має відношення до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований в м. Покровськ, мкрн Лазурний , та не здійснює там господарську діяльність.

З цих причин позивач вважав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року таким, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та таким, що складеним з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач звертав увагу відповідача на порушення інспекторами праці п. 8 Порядку № 295, оскільки він взагалі не був поінформований про проведення інспекційного відвідування.

Позивач вважав, що вимога про надання документів не може бути виконана з огляду на наявність в ній недостовірної інформації (а.с. 30, 67).

На це звернення ГУ Держпраці у Донецькій області надало відповідь листом від 21 березня 2019 року № 04.3-14/8-19.

Лист ГУ Держпраці у Донецькій області, адресований позивачу, містить роз`яснення законодавства, яке регламентує порядок інспекційного відвідування, повідомлення про обов`язковість виконання вимог інспекторів праці та передбачену КЗпП України відповідальність у вигляді штрафу за недопущення до проведення перевірки та створення перешкод у її проведенні (а.с. 68-69).

Лист відповідача від 21 березня 2019 року того ж дня надісланий на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в ЄДР, рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчать фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70).

01 квітня 2019 року о 12 годині 00 хвилин інспектор праці Павлова Ю.О. здійснила спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем реєстрації.

За висновком інспектора праці, інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку зі створенням перешкод у її діяльності, про що складений акт від 01 квітня 2019 року № ДЦ973/557/2НД/АВ (а.с. 34-35).

В акті від 01 квітня 2019 року зазначено, що на виконання наказу від 14 березня 2019 року № 478 головними державними інспекторами контролю західного напрямку управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області Павловою Ю.О. і Кравченко Н.І. з метою проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат 18 березня 2019 року здійснено вихід за адресами місцезнаходження об`єкта відвідування та встановлено наступне.

За адресою, зазначеною в ЄДР, двері не відчинили.

За адресою: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, мкрн ІНФОРМАЦІЯ_2, ринок «ІНФОРМАЦІЯ_2», магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де на товарних цінниках було вказано «ФОП ОСОБА_1 », продавець вказаного магазину на прохання інспекторів праці зателефонувала ОСОБА_1 . При особистій бесіді засобами телефонного зв`язку (по телефону продавця) інспектор праці довела до відома ОСОБА_1 інформацію про проведення інспекційного відвідування. ОСОБА_1 повідомив, що відсутній у місті, уповноваженої особи не має, після чого надіслав інспектору праці повідомлення з особистою електронною адресою для листування.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами (відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням інспекторами праці складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року, інспекційне відвідування зупинено до 01 квітня 2019 року.

18 березня 2019 року на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу, зазначену в ЄДР, інспекторами праці направлені листи з документами щодо інспекційного відвідування, а саме: засвідчені копії направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 14 березня 2018 року, повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 15 березня 2019 року, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року, вимоги про надання документів (у якій вказано, що інспекційне відвідування призупинено на 13 днів, та про необхідність надання документів до 01 квітня 2019 року). Засобами поштового зв`язку лист ОСОБА_1 лист не отримав. Електронною поштою лист інспектора ГУ Держпраці у Донецькій області позивач отримав, про що свідчать його листи, надіслані 19 березня 2019 року на електронну пошту ГУ Держпраці у Донецькій області.

На вимогу про надання/поновлення документів від 18 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 документи не надав; 01 квітня 2019 року за адресою, зазначеною в ЄДР, двері інспекторам праці не відчинили.

Створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування, за висновком інспектора праці ОСОБА_10 , полягало у ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненаданні для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (вимога про надання/поновлення документів від 18 березня 2019 року не виконана в повному обсязі, документи не надані); відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, що відображено в акті від 01 квітня 2019 року (а.с. 34-35).

Примірник акта від 01 квітня 2019 року того ж дня надісланий на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в ЄДР, рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчать фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення до поштового відправлення (а.с. 40, 71).

12 квітня 2019 року ГУ Держпраці у Донецькій області надіслало на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в ЄДР, рекомендованою поштовою кореспонденцією повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, що підтверджено фіскальним чеком і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41).

12 квітня 2019 року копія повідомлення також надіслана на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42).

23 квітня 2019 року перший заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В., розглянувши справу про накладення штрафу, дійшов висновку, що фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, ОСОБА_1 створено перешкоди в діяльності інспекторів праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (вимога від 18 березня 2019 року); відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

Ці обставини слугували підставою для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 квітня 2019 року № ДЦ973/557/2НД/АВ/СП-ФС.

Керуючись ст. 259 КЗпП України, п. 8 Порядку № 509, та на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, перший заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. вирішив накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 12 519 грн.

Зазначена сума штрафу підлягала сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанови до Державного бюджету України.

Постанова набрала законної сили з 23 квітня 2019 року і могла бути пред`явлена до виконання до 23 липня 2019 року включно (а.с. 46-47).

Постанова від 23 квітня 2019 року надіслана на адресу суб`єкта господарювання листом з повідомленням про вручення 24 квітня 2019 року, про що зроблена відповідна відмітка у тексті постанови (а.с. 47).

Факт направлення постанови на адресу позивача, зазначену в ЄДР, підтверджений рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с. 41).

Також судом встановлено, що 23 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Донецькій області із запитом про надання публічної інформації, в якому зазначив, що 23 квітня 2019 року має відбутися розгляд справи про накладення штрафу, а тому він просить надати інформацію про результат розгляду та копію постанови про накладення штрафу (а.с. 43).

Листом від 08 травня 2019 року № 04.3/16-10/П-73і ГУ Держпраці у Донецькій області повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що відповідно до Порядку № 509, 23 квітня 2019 року уповноваженою особою - першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області розглянута справа про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 . За результатами розгляду на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ973/557/2НД/АВ/СП-ФС від 23 квітня 2019 року. Згідно з абз. 4 п. 8 Порядку № 509 примірник вказаної постанови 24 квітня 2019 року надісланий засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 , зазначеним в ЄДР.

До листа додана копія постанови про накладення штрафу від 24 квітня 2019 року (а.с. 45).

29 травня 2019 року до ГУ Держпраці у Донецькій області звернулася Таранченко Ю.В., яка діяла від імені ФОП ОСОБА_1 , та просила надати їй копії документів, які були надіслані за юридичною адресою позивача засобами поштового зв`язку, а також перелік документів, пов`язаних з перевіркою ФОП ОСОБА_1 , що відбулась у березні-квітні 2019 року.

Заява ОСОБА_4 зареєстрована у відповідача 29 травня 2019 року за вхідним номером Т-244 (а.с. 73).

До заяви додана копія довіреності від 13 лютого 2019 року, посвідчена приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Михайленко О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 137, якою ФОП Піховкін Д.В. уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси як фізичної особи-підприємця в усіх органах державної влади при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться довірителя як фізичної особи-підприємця (а.с. 72).

Разом з листом від 10 червня 2019 року № 04.3/16-06/Т-244 ГУ Держпраці у Донецькій області надіслало на адресу Таранченко Ю.В. копії повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, актів про неможливість проведення інспекційного відвідування, вимоги про надання документів, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (а.с. 44).

З приводу здійснення позивачем господарської діяльності у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » суд встановив наступне.

За інформацією, наданою товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі - ТОВ «Регіон»), 24 березня 2017 року між ТОВ «Регіон» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір оренди торгівельного місця загальною площею 36 кв.м., розташованого на площі ринку «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Покровську Донецької обл. та зазначеного на плані за № 20 (договір оренди від 24 березня 2017 року № 41) терміном на 1 рік. Торгівельне місце передано згідно з актом приймання-передавання від 24 березня 2017 року.

За згодою сторін термін оренди торгівельного місця продовжений на наступний рік (договір оренди торгівельного місця від 24 березня 2018 року № 38).

За заявою орендаря договір оренди торгівельного місця № 20 розірвано 31 грудня 2018 року, торгівельне місце передано ТОВ «Регіон» згідно з актом приймання-передавання.

ТОВ «Регіон» також повідомило, що між ним та будь-яким товариством, підприємством, іншим суб`єктом господарювання із назвою «Зебра» договори не укладалися.

Ці обставини встановлені на підставі відомостей, що мітяться у листі ТОВ «Регіон» від 19 червня 2019 року № 16 (а.с. 49).

Водночас, договори оренди та акти приймання-передавання, на які міститься посилання у листі, рівно як і докази на підтвердження того, що приміщення, які знаходяться на території ринку «ІНФОРМАЦІЯ_2», належать цьому товариству, суду надані не були.

Судом встановлено, що у позивача є донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 31).

В період з 08 листопада 2018 року до 24 квітня 2019 року дитина перебувала на лікуванні у Відділенні хіміотерапії онкогематологічних захворювань з блоком інтенсивної хіміотерапії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАДИТ» Міністерства охорони здоров`я України, про що свідчать виписки з історії хвороби від 14 лютого 2019 року № 168 та від 26 квітня 2019 року № 26 (а.с. 32-33).

Разом з цим, будь-які докази, які б свідчили, що позивач повідомив про ці обставини інспекторам праці або ГУ Держпраці у Донецькій області в період проведення інспекційного відвідування, чи надав таку інформацію відповідачу до розгляду справи про накладення штрафу, суд не надані.

Листи, які позивач адресував ГУ Держпраці у Донецькій області, не містять відомостей про те, що відсутність позивача у м. Покровськ, неможливість подання витребуваних документів тощо, пов`язані з перебуванням його дитини на лікуванні.

З приводу трудових відносин між позивачем і ОСОБА_3 , а також щодо виплати останній матеріального забезпечення по вагітності та пологах, суд встановив наступне.

Представник позивача в клопотанні, яке надійшло до суду 27 грудня 2019 року, зазначив, що матеріальне забезпечення виплачено ОСОБА_3 25 березня 2019 року після проведення цього платежу Покровським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджено випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 26 грудня 2018 року до 26 грудня 2019 року (а.с. 161-163).

Зі змісту банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» слідує, що 22 березня 2019 року на рахунок ОСОБА_1 від Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області зарахована сума 17 273,34 грн (призначення платежу: матеріальне забезпечення по вагітності та пологах за березень 2019 року, заява-розрахунок № 000209 від 08 лютого 2019 року).

25 березня 2019 року 17 273,34 грн з рахунку ОСОБА_1 перераховані ОСОБА_3 (призначення платежу: матеріальне забезпечення по вагітності та пологах за березень 2019 року згідно з листком непрацездатності АДП № 913824) (а.с. 164).

Щодо наданих учасниками справи у якості доказів скріншотів вмісту вхідної кореспонденції у їх електронних поштових скриньках суд зазначає таке.

Ст. 99 КАС України встановлені спеціальні вимоги до електронних доказів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Водночас, Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність 07 листопада 2018 року на підставі Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VII «Про електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155), який на момент розгляду цієї справи судом визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг та здійснення електронної ідентифікації.

Ч. 5 ст. 17 Закону № 2155 передбачає, що здійснення правосуддя з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації вчиняється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону № 2155.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).

Надані учасниками справи скріншоти електронних поштових скриньок не завірені у встановленому законодавством порядку цифровим електронним підписом і не відповідають вимогам ч. 2 ст. 99 КАС України, а отже не є допустимими доказами і судом до уваги не приймаються.

Разом з цим, суд враховує, що факти листування між позивачем та ГУ Держпраці у Донецькій області сторони визнають, про що свідчать їх позиції, наведені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 73 КАС України).

З огляду на те, що обставини, пов`язані з трудовими відносинами між позивачем та ОСОБА_2 , не належать до предмету доказування, (не стосуються підстав проведення інспекційного відвідування позивача та застосування до нього штрафу), суд не бере до розгляду як неналежні надані позивачем письмові докази, а саме копії наказу ФОП ОСОБА_1 від 28 грудня 2018 року № 9 «Про звільнення ОСОБА_2 » (а.с. 19), наказу ФОП ОСОБА_13 від 28 грудня 2018 року № 1 «Про прийняття на роботу» (а.с. 20), трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 (а.с. 21-22), Таблиці 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби, подані ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року (а.с. 23), Таблиці 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби, подані ФОП ОСОБА_13 за січень 2019 року (а.с. 24).

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами абз. 3 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Ч. 4 ст. 2 Закону № 877 установлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю регламентований Главою XVIII Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на положення ч. 5 ст. 2 Закону № 877 органи Держпраці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) мають забезпечити додержання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в п. 24 постанови від 11 грудня 2019 року у справі № 1340/5964/18.

П. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю належить до основних завдань Держпраці, що визначено пп. 1 п. 3 Положення № 96.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особам, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Порядку № 96).

Відповідно до п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

П. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883 (далі - Положення № 340), визначено, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Положення № 340 одним із основних завдань Управління Держпраці є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пп. 5 п. 4 Положення № 340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю;

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач як територіальний орган Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).

При визначенні норм права, які регламентують спірні правовідносини, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в п. п. 25-26 постанови від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а, стосовно того, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. В даному випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок № 295, до якого відсилає ст. 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

Крім того, під час розгляду цієї справи суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в п. 51 постанови від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, а саме:

«Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення».

З огляду на викладене до спірних правовідносин суд застосовує Порядок № 295, в редакції від 26 квітня 2017 року, що була чинною на момент їх виникнення.

З наведених вище мотивів суд відхиляє аргумент позивача про те, що Порядок № 295 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 Порядку № 295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

П. 2 Порядку № 295 установлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю, крім іншого, здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування визначені п. 5 Порядку № 295.

Так, згідно з пп. 1 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Судом встановлено, що підставою інспекційного відвідування позивача слугувало звернення його працівниці ОСОБА_3 .

Отже, обґрунтованими є доводи відповідача про наявність передбачених пп. 1 п. 5 Порядку № 295 підстав для інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог абз. 1 п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Позивач наголошує на тому, що посадові особи відповідача порушили вимоги п. 8 Порядку № 295, оскільки він не був завчасно повідомлений про інспекційне відвідування.

При цьому, сторони визнають, що 18 березня 2019 року повідомлення про інспекційне відвідування надіслано на електронну адресу, надану позивачем, а також на його адресу, зазначену в ЄДР.

Суд відзначає, що ні п. 8 Порядку № 295, ні інші норми цього Порядку, не містять імперативної вимоги щодо завчасного повідомлення про інспекційне відвідування та не встановлюють терміну такого повідомлення.

Як наслідок, повідомлення позивача про інспекційне відвідування 18 березня 2019 року, тобто у день, на який призначено його початок, не є порушенням п. 8 Порядку № 295.

Щодо вимоги інспектора праці про надання документів суд зазначає наступне.

Пп. 2 п. 11 Порядку № 295 передбачає право інспекторів праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Відповідно до п. 12 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Згідно з п. 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

П. 30 Порядку № 295 передбачає можливість оскарження вимоги інспектора праці у 10-денний строк з дати її отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

За результатами розгляду скарг вимоги можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

Водночас, докази реалізації позивачем права на оскарження вимоги про надання документів від 18 березня 2019 року суду не надані.

Відповідач як уповноважений на здійснення заходу контролю державний орган має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають мітити інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування.

Аналогічний висновок міститься у п. 32 постанови Верхового Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а.

Таким чином, твердження позивача про порушення відповідачем п. п. 12, 18 Порядку № 295 є необґрунтованим.

Щодо безпідставності, на думку позивача, зупинення інспекційного відвідування суд зазначає таке.

Зупинення інспекційного відвідування передбачено п. 18 Порядку № 295.

Дійсно, цей пункт Порядку стосується вимоги про поновлення документів.

Оцінюючи правомірність зупинення інспекційного відвідування, суд враховує, що строк інспекційного відвідування становить два робочі дні (п. 10 Порядку № 295), що позивач не був присутнім під час інспекційного відвідування, вручення (надіслання) йому вимоги про надання документів, підготовка та подання документів, які зазначені у вимозі тощо потребує певного часу.

Таким чином, зупинення інспекційного відвідування відповідало критеріям добросовісності, розумності та пропорційності. Такі дії інспектора праці дозволяли позивачу надати відповідні документи або оскаржити вимогу про їх надання, як це передбачено п. 30 Порядку № 295, з іншого боку - ці дії забезпечували можливість реалізації посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області їх повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотримання законодавства про працю.

Належні та допустимі докази вчинення інспектором праці дій, заборонених п. 13 Порядку № 295, суду не надані.

Відповідно до п. 16 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених п. 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно з п. 17 Порядку № 295 копія акта, зазначеного у п. 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що у інспекторів праці були визначені п. 16 Порядку № 295 підстави для складання актів від 18 березня 2019 року та від 01 квітня 2019 року про неможливість інспекційного відвідування і ці акти складені з дотриманням вимог п. п. 16-17 Порядку № 295.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафу суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З 01 січня 2019 року мінімальна заробітна плата була установлена у розмірі 4 173 грн (ст. 8 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»).

Таким чином, на час виявлення порушення (01 квітня 2019 року) мінімальна заробітна плата становила 4 173 грн. Як наслідок, штраф, передбачений абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, дорівнював 12 519 грн (3 х 4 173 грн = 12 519 грн).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) і на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 16 травня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Абз. 1 п. 2 Порядку № 509 установлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Абз. 2 п. 2 Порядку № 509 визначені підстави для накладення штрафу, однією з яких є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (п. 5 Порядку № 509).

П. 6 Порядку № 509 установлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з приписами п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до п. 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому п. 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно з п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Застосувавши наведені вище норми права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи про накладення штрафу уповноважена особа відповідача діяла з дотриманням Порядку № 509.

Так, матеріали справи про накладення штрафу розглянуті уповноваженою особою в розумінні абз. 1 п. 2 Порядку № 509, тобто першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області; за наявності підстав, зазначених у абз. 2 п. 2 Порядку № 509 - а саме, акта про неможливість інспекційного відвідування від 01 квітня 2019 року; в межах строків, визначених п. п. 3-4 Порядку № 509; а також з дотриманням вимог п. п. 7, 8 цього Порядку.

За висновком суду, відповідач довів факт вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке, передбачена абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач з 18 березня 2019 року був обізнаний про інспекційне відвідування, отримав вимогу про надання документів, однак до 01 квітня 2019 року жодних документів на її виконання не надав. Натомість ще 19 березня 2019 року листом повідомив відповідача про відсутність наміру виконувати вимогу, оскільки остання містить недостовірні відомості, чим створив перешкоди в діяльності інспекторів праці.

Такий висновок суду узгоджується за правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а.

Доводи позивача про те, що він не здійснює діяльність у магазині «Зебра», розташованому на ринку «ІНФОРМАЦІЯ_2» у м. Покровську, не спростовують висновків суду про наявність в його діях порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

З приводу твердження позивача, що він не був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, слід зазначити, що відповідач надав належні докази повідомлення позивача про розгляд справи.

Також суд зауважує, що про обізнаність позивача про дату розгляду справи свідчить, зокрема, його запит про надання публічної інформації, адресований ГУ Держпраці у Донецькій області 23 квітня 2019 року.

Стосовно доводів позивача, що відповідач неповно з`ясував обставини, що мали значення для прийняття рішення, зокрема, не встановив причини відсутності позивача у м. Покровськ, слід зазначити таке.

По-перше, законодавство, яке регламентує спірні правовідносини, не покладає на посадових осіб Держпраці обов`язку встановлювати причини відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

По-друге, інспекційне відвідування здійснювалося за місцезнаходженням позивача, що вказане в ЄДР, а відомості ЄДР в силу прямої вказівки закону мають офіційний статус.

По-третє, дійсно, причини відсутності позивача у м. Покровськ були серйозними і поважними, однак, незважаючи на листування з відповідачем, жодною зі своїх заяв позивач не повідомив, що не може бути присутнім під час інспекційного відвідування, оскільки перебуває в м. Києві разом зі своєю дитиною, яка проходить лікування. Натомість позивач зазначав, що не має наміру виконувати вимогу про надання документів, що об`єктивно могло бути розцінено відповідачем як намагання уникнути відповідальності за порушення трудового законодавства через формальні підстави.

Крім того, суд вважає слушним аргумент відповідача, що позивач мав можливість забезпечити присутність уповноваженої ним особи під час інспекційного відвідування, а також надати необхідні документи через цю особу, з огляду на наявність у Таранченко Ю.В., яка мешкає у м. Покровськ, нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ФОП Піховкіна Д.В. в усіх органах державної влади.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова ГУ Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 квітня 2019 року № ДЦ973/557/2НД/АВ/СП-ФС прийнята в межах повноважень відповідача, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством; як рішення суб`єкта владних повноважень відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування цієї постанови слід відмовити.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 квітня 2019 року № ДЦ973/557/2НД/АВ/СП-ФС - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко