Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. Справа№200/14606/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача стосовно відмови у призначенні позивачці пенсії за віком;

- скасувати рішення відповідача № 489 від 19 липня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи позивачки період роботи з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року, з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року, та час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 12 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 липня 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою № 1507 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримала рішення відповідача від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивоване відсутністю у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, з підстав не зарахування до пільгового стажу її роботи періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати за власним бажанням, а також, у зв`язку із відсутністю печатки Дзержинського міського центру зайнятості - періоду перебування на обліку в з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року. Крім того, в рішенні зазначено про не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року, у зв`язку із несплатою роботодавцем за вказаний період страхових внесків.

Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер роботи позивачки, вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії єпротиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи позивачки період роботи з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року, з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року, та час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 12 липня 2019 року.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 липня 2019 року № 489, позивачці правомірно було відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку із відсутністю у необхідного страхового та пільгового стажу. Також повідомлено, що після перевірки пенсійної справи позивачки, 09 січня 2020 року відповідачем ухвалене рішення № 7 про виправлення описки в оскарженому рішенні № 489 від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки склав 17 років 3 місяці 09 днів, у тому числі пільговий 06 років 09 місяців 28 днів.

Вважає, що відмовляючи у призначенні позивачці пенсії, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що12 липня 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою № 1507 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додала:

- копію трудової книжки;

- довідку № 01/565 від 11.07.2019 року, видану КЗ «Костянтинівський медичний коледж»;

- довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 5-71/1769 від 09.07.2019 року, виданої ДП «Торецьквугілля»;

- архівні довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 1 від 12.02.2018 року видані КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м. Торецька;

- копія паспорта та ідентифікаційного коду.

Додаткові документи:

- індивідуальні відомості про застраховану особу.

Рішенням відповідача від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачці було відмолено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, у зв`язку із не зарахування до пільгового стажу її роботи періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати а саме: 21 день у серпні 2014 року; 12 днів у вересні 2014 року, 6 днів у лютому 2015 року, 3 дні у квітні 2015 року, 3 дні у травні 2015 року, 5 днів у серпні 2015 року, 4 дні у вересні 2015 року, 4 дні у жовтні 2015 року, 5 днів у листопаді 2015 року, 3 дні у грудні 2015 року;4 дні в лютому 2016 року;4 дні в березні 2016 року;2 дні у квітні 2016 року;2 дні у листопаді 2016 року;1 день у червні 2017 року – у зв`язку, а також перебування у простоях у листопаді 2014 року - 26 днів; у грудні 2014 року – 9 днів - у зв`язку із не підтвердженням зайнятості позивачки повний робочий день на роботах в умовах, передбачених Списком № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До пільгового та страхового стажу не був врахований період роботи з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року, у зв`язку із несплатою роботодавцем ДП «Торецьквугілля» за вказаний період страхових внесків.

До страхового стажу не зарахований період перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року, у зв`язку із відсутністю печатки Дзержинського міського центру зайнятості у відповідному записі у трудовій книжці.

Зазначено, що відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж позивачки склав 16 років 10 місяців 09 днів, пільговий стаж становить 06 років 10 місяців 17 днів (а.с. 9-10, 10 з.б.).

Згідно із записами у трудовій книжці позивачки, серія: НОМЕР_1 від 28 вересня 1990 року, містяться записи, зокрема, про:

- з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року - перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості;

- з 16.05.2011 року по 19.06.2014 року у Державному підприємстві «Дзержинськвугілля» шахта «Північна» на посаді фельдшера підземного;

- з 20.06.2014 року по 16.07.2014 року у Державному підприємстві «Дзержинськвугілля» шахта «Північна» на посаді учня вагаря;

- з 17.07.2014 року по 02.12.2014 року у Державному підприємстві «Дзержинськвугілля» шахта «Північна» на посаді вагаря;

- з 03.12.2014 року по 17.04.2019 року у Державному підприємстві «Дзержинськвугілля» шахта «Північна» на посаді фельдшера підземного;

- з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у Державному підприємстві «Дзержинськвугілля» шахта «Північна» на посаді фельдшера (а.с. 11-14).

Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 571/1769 від 09.07.2019 року, виданою Державним підприємством «Дзержинськвугілля», позивачка ОСОБА_1 , працювала повний робочий день на Відокремленому підрозділі «Шахта Північна» ДП «Торецьквугілля» і за період з 16.05.2011 року по 19.06.2014 року, виконувала гірничі роботи за професією «фельдшер підземний», що передбачено списком 1 розділ 1 пункт 1,1е, за період з 16.05.2011 року по 19.06.2014 року користувалась відпусткою без збереження заробітної плати за період з 17.10.2012 року по 26.10.2012 року, за власним бажанням (а.с. 15).

Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 571/1769 від 09.07.2019 року, виданою Державним підприємством «Дзержинськвугілля», позивачка ОСОБА_1 , працювала повний робочий день на Відокремленому підрозділі «Шахта Північна» ДП «Торецьквугілля» і за період з 20.06.2014 року по 02.12.2014 року, виконувала роботи на посаді учня вагаря, вагаря поверхні, за період з 03.12.2014 року по 17.04.2019 року виконувала гірничі роботи, за професією, посадою «фельдшер підземний», що передбачено списком 1 розділ 1, і за період з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року, виконувала роботи за професією, посадою «фельдшер поверхні» (а.с. 16).

Згідно із довідкою № 5-71/1769 від 09.07.2019 року, позивачка ОСОБА_1 працювала у ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» у період з 20.06.2014 року по 30.06.2019 року, та за даний період їй надавалась відпустка, без збереження заробітної плати: з 11.08.2014 року по 05.09.2014 року; з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року; з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року; з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року; з 06.02.2015 року по 10.02.2015 року; 14.02.2015 року; 18.02.2015 року; 22.02.2015 року; 26.02.2015 року; 03.04.2015 року; з 21.04.2015 року по 22.04.2015 року; з 05.05.2015 року по 07.05.2015 року; 10.08.2015 року; 18.08.2015 року; 22.08.2015 року; 27.08.2015 року; 31.08.2015 року; 08.09.2015 року; з 12.09.2015 року по 13.09.2015 року; 21.09.2015 року; 27.09.2015 року; 30.09.2015 року; з 11.10.2015 року по 13.10.2015 року; 20.10.2015 року; 11.11.2015 року; 18.11.2015 року; 22.11.2015 року; 27.11.2015 року; з 30.11.2015 року по 01.12.2015 року; 09.12.2015 року; 25.12.2015 року; 05.02.2016 року; 15.02.2016 року; 19.02.2016 року; 23.02.2016 року; з 01.03.2016 року по 02.03.2016 року; 10.03.2016 року; 28.03.2016 року; 05.04.2016 року; 13.04.2016 року; 25.11.2016 року; 28.11.2016 року; 30.06.2017 року – за власним бажанням.

Згідно із довідкою № 5-71/1769 від 09.07.2019 року, виданою ДП «Торецьквугілля`Ю Бєловій Людмилі Анатоліївні, за час находження у простоях: у жовтні 2014 року – 23 дні; у листопаді 2014 року – 20 днів; у грудні 2014 року - 7 днів – виплачувалася заробітна плата з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу) підземного вагар, фельдшер.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 15.07.2019 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивачки, кількість відпрацьованих місяців, у Державному підприємстві «Торецьквугілля» (ЄДРПОУ: 33839013) з 16.05.2011 року по 30.06.2019 року. У період з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року відомості про сплату роботодавцем страхових внесків – відсутні.

Згідно із рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 від 09 січня 2020 року про виправлення описки в рішенні відповідача № 489 від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зазначено, що до пільгового стажу позивачки не зарахований період перебування у відпустці без збереження заробітної плати: 10 днів у жовтні 2012 року; 6 днів у лютому 2015 року; 3 дні у квітні 2015 року; 3 дні у травні 2015 року; 5 днів у серпні 2015 року; 6 днів у вересні 2015 року; 4 дні у жовтні 2015 року; 5 днів у листопаді 2015 року; 3 дні у грудні 2015 року; 4 дні у лютому 2016 року; 4 дні в березні 2016 року; 2 дні у квітні 2016 року; 2 дні у листопаді 2016 року; 1 день у червні 2017 року – у зв`язку із не підтвердженням зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До пільгового та страхового стажу не зарахований період роботи з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року; а період роботи з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року - не зарахований до страхового стажу - у зв`язку із несплатою роботодавцем страхових внесків за вказані періоди.

Зазначено, що пільговий стаж позивачки склав 06 років 09 місяців 28 днів, страховий стаж склав 17 років 3 місяці 09 днів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до пункту а статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 571/1769 від 09.07.2019 року, виданою Державним підприємством «Дзержинськвугілля», позивачка ОСОБА_1 , працювала повний робочий день на Відокремленому підрозділі «Шахта Північна» ДП «Торецьквугілля» і за період з 16.05.2011 року по 19.06.2014 року, виконувала гірничі роботи за професією «фельдшер підземний», що передбачено списком 1 розділ 1 пункт 1,1е, за період з 16.05.2011 року по 19.06.2014 року користувалась відпусткою без збереження заробітної плати за період з 17.10.2012 року по 26.10.2012 року, за власним бажанням .

Згідно із довідкою № 5-71/1769 від 09.07.2019 року виданою ДП «Торецьквугілля», позивачка ОСОБА_1 працювала у ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» у період з 20.06.2014 року по 30.06.2019 року, та за даний період їй надавалась відпустка, без збереження заробітної плати: з 11.08.2014 року по 05.09.2014 року; з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року; з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року; з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року; з 06.02.2015 року; 10.02.2015 року; 14.02.2015 року; 18.02.2015 року; 22.02.2015 року; 26.02.2015 року; 03.04.2015 року; з 21.04.2015 року по 22.04.2015 року; з 05.05.2015 року по 07.05.2015 року; 10.08.2015 року; 18.08.2015 року; 22.08.2015 року; 27.08.2015 року; 31.08.2015 року; 08.09.2015 року; з 12.09.2015 року по 13.09.2015 року; 21.09.2015 року; 27.09.2015 року; 30.09.2015 року; з 11.10.2015 року по 13.10.2015 року; 20.10.2015 року; 11.11.2015 року; 18.11.2015 року; 22.11.2015 року; 27.11.2015 року; з 30.11.2015 року по 01.12.2015 року; 09.12.2015 року; 25.12.2015 року; 05.02.2016 року; 15.02.2016 року; 19.02.2016 року; 23.02.2016 року; з 01.03.2016 року по 02.03.2016 року; 10.03.2016 року; 28.03.2016 року; 05.04.2016 року; 13.04.2016 року; 25.11.2016 року; 28.11.2016 року; 30.06.2017 року – за власним бажанням.

Згідно із рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 від 09 січня 2020 року про виправлення описки в рішенні відповідача № 489 від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зазначено, що до пільгового стажу позивачки не зарахований період перебування у відпустці без збереження заробітної плати: 10 днів у жовтні 2012 року; 6 днів у лютому 2015 року; 3 дні у квітні 2015 року; 3 дні у травні 2015 року; 5 днів у серпні 2015 року; 6 днів у вересні 2015 року; 4 дні у жовтні 2015 року; 5 днів у листопаді 2015 року; 3 дні у грудні 2015 року; 4 дні у лютому 2016 року; 4 дні в березні 2016 року; 2 дні у квітні 2016 року; 2 дні у листопаді 2016 року; 1 день у червні 2017 року.

Вищевказані обставини слугували підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи до пільгового стажу позивачки.

Однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. Пунктом 10 відповідного Порядку визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці можуть подаватись уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, оскільки згідно із довідками виданими ДП «Торецьквугілля» № 571/1769 від 09.07.2019 року, позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (за власним бажанням): з 17.10.2012 року по 26.10.2012 року, а також: 06.02.2015 року; 10.02.2015 року; 14.02.2015 року; 18.02.2015 року; 22.02.2015 року; 26.02.2015 року; 03.04.2015 року; з 21.04.2015 року по 22.04.2015 року; з 05.05.2015 року по 07.05.2015 року; 10.08.2015 року; 18.08.2015 року; 22.08.2015 року; 27.08.2015 року; 31.08.2015 року; 08.09.2015 року; з 12.09.2015 року по 13.09.2015 року; 21.09.2015 року; 27.09.2015 року; 30.09.2015 року; з 11.10.2015 року по 13.10.2015 року; 20.10.2015 року; 11.11.2015 року; 18.11.2015 року; 22.11.2015 року; 27.11.2015 року; з 30.11.2015 року по 01.12.2015 року; 09.12.2015 року; 25.12.2015 року; 05.02.2016 року; 15.02.2016 року; 19.02.2016 року; 23.02.2016 року; з 01.03.2016 року по 02.03.2016 року; 10.03.2016 року; 28.03.2016 року; 05.04.2016 року; 13.04.2016 року; 25.11.2016 року; 28.11.2016 року; 30.06.2017 року, тобто не була протягом повного робочого дня зайнятою на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідачем правомірно не враховано вказані періоди до пільгового стажу.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/16-а.

Щодо не врахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року у ДП «Торецьквугілля» та до страхового стажу періоду роботи з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у ДП «Торецьквугілля», у зв`язку із несплатою роботодавцем страхових внесків за вказані періоди, суд зазначає наступне.

Згідно із абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка має право на включення до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року у ДП «Торецьквугілля» та до страхового стажу періоду роботи з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у ДП «Торецьквугілля».

Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивачки періоду перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року - у зв`язку із відсутністю печатки Дзержинського міського центру зайнятості у відповідному записі у трудовій книжці, суд зазначає наступне.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. № 58 (далі Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як на підставу відмови у зарахуванні до страхового стару роботи позивачки періоду перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року , відповідачем зазначено відсутність печатки Дзержинського міського центру зайнятості у відповідному записі у трудовій книжці.

В ході судового розгляду судом досліджено копію трудової книжки позивачки, серія: НОМЕР_1 , виданої 28 вересня 1990 року, із записів у якій, та їх співставлення, вбачається, що з 25.12.1997 року позивачка перебувала на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості, та їй була призначена виплата допомоги по безробіттю, згідно ст. 28 Закону «Про зайнятість населення», на підставі Наказу № 15 від 18.02.1998 року. 17.06.1998 року виплата допомоги по безробіттю закінчена, відповідно до ст. 30 п. 1 «з» ЗУ «Про зайнятість населення» (а.с. 12-13).

З копії трудової книжки вбачається наявність відбитку печатки на вищевказаному записі, однак він не є читабельним.

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці є підтвердженням страхового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позивачка не має нести тягар відповідальності через порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, тощо, Інструкції щодо заповнення трудової книжки.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Посилання відповідача на Порядок № 637 в обґрунтування необхідності надання уточнюючої довідки на підтвердження внесених Дзержинським міським центром зайнятості записів, судом також не беруться до уваги, оскільки застосування вищевказаного Порядку № 63, передбачено за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час здійснення відмови позивачці в призначенні пенсії.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до її заяви від 12 липня 2019 року № 1507 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди роботи позивачки: з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера підземного, та з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера, а також періоду перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості у період з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року,у зв`язку із чим, рішення відповідача № 489 від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивачки.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, та визначення підстав, за яких призначається пенсія, або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 12 липня 2019 року № 1507 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, записів у трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди роботи позивачки: з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера підземного, та з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера, а також період перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи позивачки період роботи з 01.08.2017 року по 30.06.2019 року, з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року, та час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 12 липня 2019 року, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі – 768,40 грн. (а.с. 3), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, ЄДРПОУ: 42170475) про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 489 від 19 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року № 1507 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, записів у трудовій книжці які підтверджують періоди роботи ОСОБА_1 : з 01.08.2017 року по 17.04.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера підземного, та з 18.04.2019 року по 30.06.2019 року у Державному підприємстві «Торецьквугілля» на посаді фельдшера, а також період перебування на обліку у Дзержинському міському центрі зайнятості з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, ЄДРПОУ: 42170475) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров