П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/117/19

Провадження № 11-678заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Яроша Д. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Білопольської Н. А.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року (судді Хохуляк В. В., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВВКС, Комісія) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій і

ВСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ВККС про визнання неправомірними і такими, що становлять втручання в приватне життя позивача, дій ВККС щодо намагання примусити ОСОБА_1 під загрозою звільнення проходити примусові психологічні обстеження в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та зобов`язати Комісію утриматись від вчинення таких дій.

Вимоги мотивував тим, що спроба застосувати до нього під загрозою звільнення з посади процедуру примусового оцінювання на підставі пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а також спроба використати позивача без його згоди як об`єкта психологічних досліджень є незаконним втручанням у приватне життя, оскільки такі дії не відповідають національному законодавству та принципу верховенства права.

Одним з принципів верховенства права є необхідність дотримання вимоги, що рішення, яким установлюється обмеження прав, приймались «судом, встановленим законом». Не є гарантією незалежності від інших гілок влади те, що членів Комісії обрано з`їздом суддів, оскільки одразу після обрання, судді - члени ВККС стають повністю незалежними від суддівської спільноти і не несуть відповідальності перед нею за свої дії. На думку позивача, відсутність зворотного зв`язку із суддями, які обрали членів ВККС, та різниця в статусі дають підстави стверджувати, що судді-члени ВККС не можуть вважатися представниками суддівського корпусу в державному органі. Комісія як державний орган не може вважатися органом суддівського самоврядування та відповідно «судом, встановленим законом» у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наголошує позивач на незаконності складу Комісії, оскільки повноваження членів ВККС ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_3 закінчилися. Свою позицію в цьому сегменті вимог аргументує посиланням на рішенням ЄСПЛ, згідно з яким практика автоматичного продовження строку перебування суддів на посаді на невизначений строк зі спливом законодавчого строку перебування на посаді, якщо їх не було перепризначено на посаду, була визнана такою, що порушує принцип «суду, встановленого законом».

Викладаючи свої доводи, позивач покликався на окрему думку суддів Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157, 158 Конституції України.

Зазначив також, що ВККС, коли примусила ОСОБА_1 стати об`єктом медичних обстежень проти його волі, не переслідувала легітимну мету; зазначений захід не був «відповідним закону», що є достатнім для того, щоб суд визнав порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які Комісія допустила щодо нього.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що здійснює правосуддя понад тридцять років, а дії щодо примушування його підтверджувати можливість здійснювати правосуддя в місцевому суді за критерієм професійної компетенції є приниженням ділової репутації і відповідно втручанням у приватне життя. Примушуванням до підтвердження доброчесності Комісія фактично натякає на існування припущення про недоброчесність позивача, що водночас є порушенням принципу презумпції доброчесності. Силування позивача до проходження інтерв`ю з психологом для встановлення когнітивних можливостей здійснювати правосуддя у місцевому суді ілюструє, що Комісія вважає позивача недостатньо розумово розвинутим. Такого роду дії принижують людську гідність та порушують психологічну недоторканність позивача.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 травня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Комісія, коли призначила позивачу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема призначила інтерв`ю з психологом, то діяла відповідно до Конституції України, на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України. Твердження позивача про незаконні дії ВККС визнав необґрунтованими та безпідставними.

Доводи позивача стосовно закінчення строку повноважень членів ВККС ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_3 суд відхилив з посиланням на приписи пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIІI, відповідно до яких повноваження цих членів ВККС є чинними.

3. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи скаржника зводяться до того, що Комісія своїми протиправними діями принизила його честь, гідність та ділову репутацію.

Покликається на помилковість висновку суду про відсутність відмінності в психологічному тестуванні при проведенні конкурсу і психологічному обстеженні для встановлення відповідності займаній посаді.

Оспорюючи легітимність складу ВККС, позивач указує і на обставину присутності представників інших гілок влади в Комісії, що в сукупності з іншими обставинами, зазначеними в позові, ставить під сумнів незалежність такого органу.

Вважає за необхідне проведення судом перевірки відповідності оспорюваного рішення Комісії вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ВККС підсумувала, що правове регулювання спірних правовідносин указує на хибне тлумачення та суб`єктивне розуміння ОСОБА_1 норм, що регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів. Натомість обставини спірних правовідносин указують на відповідність проведення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 вимогам закону, зокрема правомірність призначення ОСОБА_1 проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, що уможливлює висновок про відсутність порушення його прав та інтересів і, відповідно, законність прийнятого Комісією рішення від 16 січня 2019 року № 10/зп-18.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 серпня 2019 року поновила пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року та відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 5 вересня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 і у своєму виступі перед судом підтримав доводи апеляційної скарги. Підтвердив, що предметом спору є неправомірне втручання Комісії в його приватне життя шляхом призначення проходження психологічного обстеження у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Інших заходів посягань на повагу його особистого і сімейного життя, його житла чи кореспонденції не назвав. У якій царині приватного (фізичного або духовного) життя відбулось вторгнення і які наслідки для позивача спричинили саме психологічне тестування, докладно не пояснив, обмежився загальними судженнями. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Білопольська Н. А. заперечила проти заявлених вимог і з покликанням на аргументи відзиву просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

5. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи позивача та аргументи відзиву представника ВККС, заслухала пояснення ОСОБА_1 та представника відповідача, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла такого висновку.

6. Суд першої інстанції встановив обставини справи, які можна викласти у такій спосіб.

ОСОБА_1 здійснює правосуддя як професійний суддя з 1988 року. У 1992 році Верховна Рада України обрала його суддею безстроково.

Комісія рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі ОСОБА_1 .

Разом з тим Комісія рішенням від 02 серпня 2018 № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

18 жовтня 2018 року Комісія рішенням № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .

У межах проведення відбору до Верховного Суду, у якому брав участь позивач, рішенням від 30 листопада 2018 року № 290/зп-18 ВККС призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей учасникам конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Згідно з графіком складення тестування ОСОБА_1 призначено комп`ютерне тестування на 14 грудня 2018 року та інтерв`ю з психологом на 23 грудня 2018 року.

14 грудня 2018 року позивач склав комп`ютерне тестування в межах проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.

20 грудня 2018 року Комісія розглянула питання про затвердження результатів виконання практичного завдання під час іспиту та загальних результатів іспиту як першого етапу кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду й ухвалила рішення № 323/зп-18, яким, серед іншого, відмовила позивачу в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

23 грудня 2018 року працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС Україна» відмовили ОСОБА_1 в проведенні інтерв`ю з психологом з посиланням на лист Комісії від 21 грудня 2018 року № 21-7617/18 про припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного господарського та Касаційного цивільного судів у складі Верховного Суду, щодо яких у межах конкурсу рішенням Комісії від 30 листопада 2018 року № 290/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, у тому числі позивача.

Комісія рішенням від 16 січня 2019 року № 10/зп-19 включила позивача до графіка тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, інтерв`ю з психологом призначила на 30 березня 2019 року.

Листом від 21 січня 2019 року № 21-339/19 відповідач повідомив позивача, що з метою завершення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді рішенням Комісії від 16 січня 2019 року призначено стосовно ОСОБА_1 проведення інтерв`ю з психологом на 30 березня 2019 року.

ОСОБА_1 вирішив, що цим листом Комісія намагається застосувати до нього процедуру примусового оцінювання, а також використати його ( ОСОБА_1 ) без його згоди як об`єкт психологічних досліджень. З погляду позивача, запропонована до проходження процедура є втручанням у його приватне життя, через що він звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій ВККС протиправними та зобов`язання Комісії утриматись від вчинення таких дій.

7. Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду установив, що на підставі положень статей 83-85, 93, 101, пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII ВККС рішенням від 07 червня 2018 року призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі ОСОБА_1 . Згодом останній узяв участь у конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 2 серпня 2018 року. Бажаючи взяти участь у конкурсі, позивач звернувся до ВККС з відповідною заявою. 18 жовтня 2018 року Комісія своїм рішенням призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .

Цей суд також зазначив, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Положеннями Закону № 1402-VIII визначено етапи кваліфікаційного оцінювання: складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. Комісія для цілей формування суддівського досьє може ухвалити рішення про запровадження та проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

На підставі визначених законом повноважень ВККС своїм рішенням призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей учасників конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду шляхом складення комп`ютерного тестування та інтерв`ю з психологом, у тому числі позивача. Сторонами у справі підтверджується, що позивач з`явився на комп`ютерне тестування та склав його. Втім, у зв`язку з припиненням участі в конкурсі позивачу відмовлено у проведенні інтерв`ю з психологом.

Комісія згаданим вище рішенням призначила тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, згідно з яким визначено етапи тестування: комп`ютерне тестування; інтерв`ю з психологом.

Суддя Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 не був включений до переліку суддів, стосовно яких рішенням ВККС призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з призначенням такого тестування в межах конкурсу до Верховного Суду, оскільки тестування застосовується незалежно від процедури кваліфікаційного оцінювання, у межах якої призначається та проводиться за однаковими методиками та одними і тими ж фахівцями.

Суд установив та з матеріалів справи вбачається, що в межах конкурсу на посаду судді Верховного Суду, участь у якому позивач припинив, та у процесі кваліфікаційного оцінювання судді місцевого суду інтерв`ю з психологом ОСОБА_1 не проходив.

З урахуванням вимог частини третьої статті 85 Закону № 1402-VIII Комісія дійшла висновку про необхідність включення ОСОБА_1 до графіка тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та визначила дату проходження позивачем інтерв`ю з психологом.

8. З огляду на положення Закону № 1402-VIII та прийнятого відповідно до його приписів Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп?16, з урахуванням установлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав, які б свідчили про протиправність дій Комісії щодо призначення позивачу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, оскільки такі дії належать до повноважень ВККС, визначених Законом.

Слушно цей суд указав, що проведення тестувань є складовою кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, що запроваджена на виконання приписів пункту 161 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), згідно з яким відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Однією з підстав для проведення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення такого оцінювання, зокрема рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі ОСОБА_1 .

Суд погодився із зауваженнями відповідача про те, що положення пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, відповідно до яких відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, - є чинними й такими, що не визнані неконституційними.

Підтвердженням відповідності дій Комісії вимогам закону є і прийняття нею рішення від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 на підставі частини третьої статті 85 Закону № 1402-VIII про призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та визначення етапів тестування: комп`ютерне тестування; інтерв`ю з психологом.

Однак оскільки суддя ОСОБА_1 припинив участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у Верховному Суді та інтерв`ю з психологом не проходив, що є обов`язковим етапом у межах кваліфікаційного оцінювання, ВККС у межах наданих законом повноважень, своїм рішенням ввела ОСОБА_1 до графіка тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, призначивши йому дату і час інтерв`ю з психологом. Відповідним листом позивача повідомлено про вищевикладені обставини.

Зважаючи на встановлені обставини справи, а також ураховуючи законодавче регулювання проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, суд дійшов висновку, що, призначивши позивачу проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема призначення інтерв`ю з психологом, Комісія діяла відповідно до Конституції України, на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а відтак твердження позивача про незаконність дій ВККС є необґрунтованими та безпідставними.

9. Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись у цілому з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що позивач чітко обумовив межі позовних вимог, які зводяться лише до його незгоди з призначеним відносно нього інтерв`ю з психологом у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, що, на думку ОСОБА_1 , є втручанням у його приватне життя. Водночас він належно не обґрунтував такі твердження та не визначив конкретних підстав (проявів) вторгнення у сферу свого особистого і сімейного життя, його житло чи кореспонденцію, не зазначив які наслідки настали від такого вторгнення, який їхній характер та ступінь дії.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач, вирішивши брати участь у конкурсному відборі до Верховного Суду, погодився з призначеними його етапами, в тому числі з проведенням інтерв`ю з психологом відносно нього.

У Рішенні від 25 вересня 2018 року ЄСПЛ (справа «Денісов проти України») указав: «… З наведеної практики Суд доходить висновку, що трудові спори per se [власне] не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які такі спори можуть вплинути внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входить (i) «внутрішнє коло» заявника, (ii) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (iii) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках).

При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя».

Контекст конкретних обставин цієї справи, обсяг і межі предмета судового перегляду, визначеного позивачем, конвенційні трактування випадку, коли застосований до скаржника (потерпілої особи) захід може визнаватися таким, що порушив його захищене право на особисте та сімейне життя, право на житло, а також брак доказів у цій справі на підтвердження втручання в приватне життя позивача - усе це дає підстави для висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо настання відносно нього негативних наслідків, які проявились у втручанні в його приватне життя через призначення процедури кваліфікаційного оцінювання на визначених, однакових для усіх учасників, передбачуваних умовах одного з його етапів.

10. Посилання позивача на закінчення строку повноважень членів ВККС ОСОБА_5., ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на необхідність перевірки судом відповідності оспорюваного рішення Комісії вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як на підстави для визнання дій Комісії протиправними не можна визнати такими, що викликають обґрунтовані сумніви в законності оскаржуваного рішення, оскільки вони не входять до окресленого позивачем обсягу та суті спору й з огляду на це не можуть оцінюватися судом у межах цього спору. Ці обставини для стверджуваного позивачем порушення його прав не мають доказового значення, оскільки стосуються інших спірних правовідносин.

Відтак можна виснувати, що й вимоги позивача про зобов`язання утриматись від вчинення дій теж є неслушними.

Інші міркування й твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

11. Отож, можна підсумувати, що суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі й, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне і законне рішення, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків цього суду не спростовують, а отже, підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 рокунемає.

Керуючись статтями 250, 266, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич