-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №642/1173/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/812/20 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 18 січня 2020 року.
Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого правопорушення, та можливість незаконного впливу на свідків..
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати оскаржувану ухвалу, та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що не погоджується з ухвалою районного суду, вважає її незаконною.
Наголошує, що має постійне місце проживання, хворіє на ВІЛ.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши ухвалу, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, а саме за ч.2 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, зібраними під час досудового розслідування доказами.
При цьому колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Суд першої інстанції вірно врахував дані про особу ОСОБА_7 , який не працює, законних джерел заробітку не має, неодружений, раніше судимий, останній раз вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ст. 295 КК України- порушення правил адміністративного нагляду. Звільнився з місць позбавлення волі 19 грудня 2018 року.
Злочин який інкримінується обвинуваченому було вчинено 8 січня 2019 року.
Вказане, на думку колегії суддів свідчить про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_7 .
Таким чином ризик втечі обвинуваченого та вчинення іншого кримінального правопорушення існує поза розумним сумнівом.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику впливу на свідків з боку обвинуваченого, оскільки як зазначав прокурор під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, справа перебуває в суді першої інстанції на стадії судового розгляду, всі свідки по справі не допитані, а тому з метою отримати покази свідків на свою користь, обвинувачений може вдатися до дій пов`язаних з тиском на них.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказує про наявність у нього хвороби, яка унеможливлює знаходження ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів вважає вказані доводи обвинуваченого такими, що не знайшли свого підтвердження за результатами судового розгляду, оскільки в матеріалах виділеного судового провадження відсутні відомості на підтвердження наявності хвороби у обвинуваченого. Не надані такі дані і обвинуваченим.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_7 , щодо продовження строків тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -
скопійовано
-
скопійовано
-
