НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

26 лютого 2020 року Справа № 322/126/20

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Веселий Гай Новомиколаївського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має середню освіту, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , являючись призовником відповідно до закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Указу Президента України від 30.01.2019 № 22/2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян на строкову військову службу», рішенням Новомиколаївської районної призовної комісії відповідно до протоколу № 1 від 01.10.2010 був визнаний придатним до військової служби та відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з гр. 1 п. «б» ст. 62 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, призваний на строкову військову службу в члени екіпажів пускових установок ракетних частин Збройних Сил України та зарахований до команди № НОМЕР_1 .

26.09.2019 за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 у встановленому порядку повідомлений повісткою про час та місце явки для відправлення на збірний пункт для відправки до Збройний Сил України для проходження строкової військової служби 26.11.2019 о 08:00 годині, у команду № НОМЕР_2 , а також попереджений про наслідки неявки. Однак, згідно з актом № 1 від 26.09.2019, складеним працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , призовник ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки та про її зміст був повідомлений в усній формі.

Однак, всупереч вказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно ухилився від призову па строкову військову службу, у вказаний йому строк 26.11.2019 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення на збірний пункт для відправки до Збройний Сил України для проходження строкової військової служби не з`явився без поважних на те причин, перебувавши у вказаний час за місцем свого мешкання, чим ухилився від призову на строкову військову службу.

Відповідно до п. 11 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

-смерть йогоблизького родича(батьків,дружини,дитини,рідних брата,сестри,діда, баби) або близького родича його дружини.

Отже, ОСОБА_4 , не маючи жодної з вищеперерахованих причин, умисно ухилився від призову на строкову військову службу, що виразилося у неприбутті останнього до збірного пункту для відправки для проходження строкової військової служби.

24 січня 2020 року ОСОБА_4 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 письмову заяву про відмову від проходження строкової військової служби, тим самим умисно ухилився від призову на строкову військову службу.

Зазначені дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ст. 335 КК України, а саме як ухилення від призову на строкову військову службу.

У судовому засіданні ОСОБА_4 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні та обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, та документів що стосуються речових доказів по справі. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_4 , пояснив суду, що він дійсно, у вказаний час та за вищезазначених обставин, ухилився від призову на строкову військову службу. ОСОБА_4 зазначив, що відмовився отримувати повістку, а після того як був ознайомлений з нею в усній формі, знаючи про свій обов`язок, для відправлення на збірний пункт для відправки до Збройний Сил України для проходження строкової військової служби не з`явився.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

При визначенні розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, відсутність у нього судимостей, наявність обставини, що пом`якшує його покарання та тяжкість вчиненого ним злочину, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі. Разом з цим, суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся. Документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні. Надана стороною обвинувачення особова справа призовника ОСОБА_4 , за визначенням ч. 1 ст. 99 КПК України відноситься до документів, а не до речових доказів.

Питання про долю документів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 335 КК України, ст.ст. 100, 349, 373 376, 393, 395, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

3. Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

4. Документи:

- особова справа призовника ОСОБА_4 на 42 аркушах зберігати в матеріалах справи.

5. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1