ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №815/4934/16

адміністративне провадження №К/9901/39291/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Градовський Ю.М., Стас Л.В.) у справі №815/4934/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» (далі - ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним дії при прийнятті податкового повідомлення-рішення та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) від 02.02.2016 №0000092204.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що в акті перевірки відображено висновки про порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлений 180-тиденний строк для зарахування валютної виручки. Цей термін ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» не порушувало, виходячи зі змісту акту перевірки. При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які інші нормативно-правові акти, які встановлюють терміни зарахування валютної виручки від нерезидентів, що свідчить про необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Ізмаїльською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з питань порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям згідно отриманих повідомлень Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк» за № 1127/1-2 від 05.02.2015 та Публічного Акціонерного Товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк» за № 122/ІІ-БТ від 04.06.2015, № 158/ІІ-БТ від 09.07.2015, № 207/ІІ-БТ від 02.09.2015 за період з 01.01.2015 по 31.10.2015».

За результатами проведеної перевірки 18.12.2015 складено акт від 18.12.2015 № 1695/15-15-22-04/00412033, в якому відображено висновок про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання нормативних строків розрахунків за експортними операціями по контрактам № УКР-16-09 від 16.09.2014 з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» Росія в січні місяці 2015 року у сумі 56700,00 доларів США/895744,73 грн., № 29/10 від 29.10.2014 з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» Росія в травні місяці 2015 року у сумі 10729000,00 рос. руб./4371962,08 грн., в червні місяці 2015 року у сумі 3523000,00 рос. Руб./ 1379958,97 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000092204, згідно з яким позивачеві за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі підпункту 54.2.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, а також згідно з частиною 1 статті 4 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 222571,46 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постанови Правління Національного банку України щодо запровадження 90 денного строку здійснення розрахунків в іноземній валюті діяли в загальному більше ніж шість місяців, що, на думку суду першої інстанції, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є неприпустимим. Також суд вказав, що постанови Правління Національного банку України за своєю правовою силою у ієрархії правових актів є нижчими ніж закон, а тому, для покладання обов`язку щодо їх виконання на особу, слід встановити, що вказані нормативні акти були доведені до особи у той саме спосіб та порядок, що і оприлюднюються закони. Однак, під час розгляду справи відповідач не надав доказів, що постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160, від 03.06.2015 № 354 були оприлюднені та доведені до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в порядок та спосіб, що були не гіршими тих, які визначені для оприлюднення Законів України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

16.09.2014 ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» (продавець) уклало з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» (покупець) Росія договір № УКР-16-09 про купівлю-продаж виноматеріалів, які поставляються на умовах DAP (Росія, м. Москва, вул. Рябінова, 44, стр. 28) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.

На виконання умов контракту від 16.09.2014 № УКР-16-09 ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» відвантажено виноматеріалу на загальну суму 56700,00 доларів США або 895744,73 грн. в січні 2015 року.

29.10.2014 ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» (продавець) уклало з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» (покупець) Росія контракт № 29/10 про купівлю-продаж виноматеріалів, які поставляються на умовах DAP (Росія, м. Москва, вул. Рябінова, 44, стр. 28) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.

На виконання умов контракту від 29.10.2014 року № 29/10 ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» відвантажено виноматеріалу на загальну суму 10729000,00 російських рублів або 4371962,08 грн. в травні 2015 року та на загальну суму 3523000,00 російських рублів або 1379958,97 грн.

Поставка виноматеріалу здійснювалась різними партіями з оформленням ВМД на кожну з них.

Оплата кожної партії товару здійснювалась покупцем на рахунок позивача у строки, що перевищують 90 днів та не перевищують180 днів з дати оформлення вивізної ВМД.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, частиною 5 статті 1 зазначеного Закону визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, постановами Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 12.05.2014 №270, від 20.08.2014 №515, від 20.11.2014 №734, від 01.12.2014 №758, від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 №354 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Тобто, вказаними постановами установлені інші, ніж у статті Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а саме 90 днів.

Вказані постанови Правління Національного банку України діяли в період з травня 2014 року по вересень 2015 року, тобто, саме під час здійснення розрахунків ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» з позивачем - 17 та 22 січня 2015 року.

Отже, у вказаний період розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, повинні були здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Надаючи оцінку доводам позивача, викладених в позові, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що підприємство не заперечує факт надходження валютної виручки на їх рахунок з порушенням 90 денного строку розрахунків.

Разом з тим, за доводами позивача, викладеними в позовній заяві та поданій ним касаційній скарзі, в акті перевірки відсутнє посилання на порушення конкретної правової норми, а саме норми, яка міститься в постанові Правління Національного банку України, а лише зазначено, що підприємством порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Тобто, на думку ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», вони були позбавлені змоги трактувати допущене порушення інакше, аніж так, як вказано в частині першій статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення 180 денного строку.

Суд апеляційної інстанції спростовуючи даний довід цілком правильно зазначив, що відсутність у висновках акту перевірки порушення саме постанови Правління Національного банку України не свідчить про протиправність загального висновку податкового органу про вчинення підприємством правопорушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, стаття 1 зазначеного Закону має відсильну норму до положень інших нормативних актів, якими можуть встановлюватися інші строки розрахунків за операціями в іноземній валюті, ніж строк, який встановлений в статті 1 Закону.

Допущення відповідачем формальних (технічних) помилок при оформленні акту перевірки, за умови належного встановлення та підтвердження обставин вчиненого в дійсності порушення, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення, яким застосована відповідальність за таке порушення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність нарахування пені за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду