ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №804/14335/14

адміністративне провадження №К/9901/8971/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 року (суддя - Златін С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А. Лукманова О.М.) у справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - Підприємство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.05.2014: № 0000052330 на суму 409686,00 грн., в тому числі сума збільшеного грошового зобов`язання 397087,00 грн. та сума штрафних санкцій 12599,00 грн.; № 0000042330 на суму 465540,50 грн., в тому числі сума збільшеного грошового зобов`язання 463856,00 грн. та сума штрафних санкцій 1684,50 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що Інспекція дійшла протиправних висновків про нереальність господарських операцій Підприємства з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, оскільки: факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних підрядних робіт; порушення ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» податкової дисципліни та не знаходження контрагентів за юридичною адресою не є підставами для відмови Підприємству у праві на податковий кредит; взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом; товар та результат робіт, отримані від ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс», були використані підприємством у власній господарській діяльності; метою укладення договору про надання консультативних послуг з ТОВ «НВП «Паралакс» було просування продукції Підприємства на іноземних ринках; за результатом послуг, наданих ТОВ «НВП «Паралакс», Підприємство уклало договір з компанією з Республіки Єгипет на поставку власної продукції.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Інспекції від 22.05.2014 року № 0000052330 та № 0000042330.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між Підприємством та ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, операції пов`язані з господарською діяльністю Підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Інспекції про безтоварність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.06.2015 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 5.1, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 із врахуванням вимог пункту1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, підпункту «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139 статті 139 з урахуванням підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.5 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статей 2, 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки по взаємовідносинах за угодами з низкою суб`єктів господарювання, а саме: ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс», за якими Інспекцією отримано податкову інформацію від інших податкових органів, що містить підтвердження нереальності здійснення господарських операцій із врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.

Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.02.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 18.02.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом № 248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014, за висновками якого Підприємством були порушені: вимоги пункту 5.1, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 із врахуванням вимог пункту1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, підпункту «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139 статті 139 урахуванням підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 475051,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 19349,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 416597,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 22580,00 грн., за 4 квартал 2011 року- 13158,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 1323,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 64,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 1916,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 64,00 грн.); вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено показник рядка 18 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 389461,00 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 2723,00 грн., за червень 2011 року - 369168,00 грн., за серпень 2011 року - 3295,00 грн., за вересень 2011 року - 10383,00 грн., за листопад 2011 року - 155,00 грн., за грудень 2011 року - 1419,00 грн., за квітень 2012 року - 938,00 грн., за серпень 2012 року - 1380,00 грн.) та завищено рядок 19 декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 7626,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 21.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 9412,00 грн. та до заниження рядка 25 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 406499,00 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 2723,00 грн., за червень 2011 року - 369168,00 грн., за серпень 2011 року - 3295,00 грн., за вересень 2011 року - 10383,00 грн., за листопад 2011 року - 155,00 грн., за грудень 2011 року - 1419,00 грн., за лютий 2012 року - 17038,00 грн., за квітень 2012 року - 938,00 грн., за серпень 2012 року - 1380,00 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: правочини, укладені Підприємством з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс», визнані недійсними податковим органом; ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не подають податкову звітність та не знаходяться за юридичною адресою; ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не відобразили виписані податкові накладні у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих та отриманих податкових накладних; договір про надання консультативних послуг, укладений між Підприємством та ТОВ «НВП «Паралакс», не пов`язаний з господарською діяльністю позивача, тобто відсутній зв`язок між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача, оскільки в штаті позивача є працівники, які можуть надавати консультаційні послуги, а первинні бухгалтерські документи та сам договір, складені та ТОВ «НВП «Паралакс», не містять конкретного найменування товарів (послуг), які надавалися позивачу.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014: № 0000042330, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 476735,50 грн., в тому числі: 475051,00 грн. - за основним платежем, 1684,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000052330, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 423804,00 грн., в тому числі: 406499,00 грн. - за основним платежем, 17305,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на часвиникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв`язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Підприємством та ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» були укладені договори поставки № 3111211 від 07.12.2011, № 371311 від 01.08.2011, № 231/2010-352310 від 17.07.2010, № 2106 від 11.06.2011, № 334112 від 12.03.2012, № 364311 від 04.08.2011, № 397112 від 02.08.2012, відповідно до умов яких вищевказані контрагенти позивача зобов`язувалися поставити для Підприємства товар, а позивач зобов`язувався його прийняти та оплатити. Також, між Підприємством та ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» були укладені договори підряду № 544511 від 27.05.2011 та № 3128011 від 16.12.2011, відповідно до умов яких ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи» зобов`язувались виконати для позивача роботи, а позивач зобов`язувався їх прийняти та оплатити. Факт поставки товару від ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» до Підприємства підтверджується копіями податкових на видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Факт виконання робіт ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» на користь позивача підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи. На час укладення договорів та виконання зобовязань за ними ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» було належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. У матеріалах справи, окрім іншого, наявні копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» до позивача, а також копії прибуткових ордерів, які підтверджують факт оприбуткування позивачем товару на складі. У матеріалах справи також знаходяться копії ліцензій ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи», у відповідності до яких останні вправі виконувати будівельні та монтажні роботи. Позивач розрахувався за поставлені товари та виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи.

Судами було встановлено, що відповідно до договору, укладеного між Підприємством та ТОВ «НВП «Паралакс» про надання консультаційних послуг № 552011 від 20.06.2011, відповідно до умов якого ТОВ «НВП «Паралакс» зобов`язувалось провести аналіз ринку потенційних споживачів товарів (робіт, послуг), які виготовляє (надає) позивач; здійснити пошук потенційних клієнтів товарів та послуг позивача; організувати зустрічі та переговори позивача з потенційними споживачами; здійснити підготовку протоколів про наміри з потенційними споживачами; сприяти підписанню протоколів-намірів про співробітництво між позивачем та потенційними споживачами; підготувати звіт про надані послуги, а позивач зобов`язувався оплатити надані послуги. Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується актом № ОУ-0000057 від 30.06.2011 та звітом від 30.06.2011.

Також, судами було встановлено, що внаслідок наданих ТОВ «НВП «Паралакс» послуг Підприємство уклало з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» договір комісії від 30.07.2013 та отримало дозвіл Державної служби експортного контролю України на експорт товарів військового та спеціального призначення. Розрахунок між Підприємством та ТОВ «НВП «Паралакс» був здійснений шляхом заліку взаємних однорідних вимог, що підтверджується актом від 26.08.2011, копія якого знаходиться у матеріалах справи. ТОВ «НВП «Паралакс» виписало позивачу податкову накладну № 6 від 30.06.2011 року, яка оформлена у відповідності до норм Податкового кодексу України. На час укладення договору та виконання зобов`язань за ним ТОВ «НВП «Паралакс» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Посилання Інспекції на податкову інформації, отриману від інших податкових органів щодо підтвердження нереальності здійснення господарських операцій по контрагентах Підприємства, є безпідставними, оскільки така інформація є лише відображенням дій податкових інспекторів та не породжує правових наслідків для платника податків.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровський окружний адміністративний від 16.10.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровський окружний адміністративний від 16.10.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду