open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 м. Дніпро Справа № 912/3121/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Бестаченко О.Л.) від 24.12.2019, повний текст якого складено 26.12.2019, у справі № 912/3121/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт", Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Салькове

про стягнення 762 078,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" 762 078,93 грн., з яких: 615 705,34 грн. основна заборгованість, 108 367,33 грн. - пеня, 25 243,92 грн. інфляційні нарахування та 12 762,34 грн. - 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2019 у справі №912/3121/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" основну заборгованість у розмірі 615 705,34 грн., пеню у розмірі 108 367,33 грн., інфляційні нарахування у розмірі 16 716,69 грн., 3% річних у розмірі 12 762,34 грн., всього - 753 551,70 грн., а також судовий збір у розмірі 11 303,27 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт" в частині повного розрахунку за надані послуги згідно з актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000349 від 10.12.2018, № ОУ-0000350 від 11.12.2018, № ОУ-0000351 від 12.12.2018, № ОУ-0000353 від 13.12.2018, № ОУ-0000354 від 15.12.2018, № ОУ-0000355 від 16.12.2018, № ОУ-0000356 від 17.12.2018, № ОУ-0000357 від 18.12.2018, № ОУ-0000358 від 19.12.2018.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, приписи пункту 3.4 договору, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та пені у сумі, заявленій позивачем до стягнення. Також місцевим господарським судом визнано обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат, однак виявлено помилку при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволені частково.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2019 у справі № 912/3121/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами договору на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт" передбачений досудовий порядок врегулювання спору шляхом мирних переговорів, і лише у разі неможливості вирішення спору мирним шляхом, передачу спору на вирішення до суду.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не враховані приписи статті 19, пункт 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в частині дослідження позивачем заходів досудового врегулювання спору, чим порушені норми процесуального права, тому рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (колегією суддів у складі: головуючий суддя – Чередко А.Є. (доповідач), судді Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2019 у справі № 912/3121/19, розгляд скарги призначений у судове засідання на 25.02.2020.

20.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Позивач не погоджується із доводами апелянта про порушення місцевим господарським судом пункту 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повернення позовної заяви на підставі вказаного пункту здійснюється у разі неподання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Також позивач не погоджується із апелянтом і щодо порушення приписів статті 19 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за приписами частини 2 вказаної статті особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що право на звернення до суду гарантоване Конституцією України, обрання певного засобу правого захисту є правом особи, апеляційна скарга не містить посилань на неправильне застосування місцевим господарським судом норм по суті прийнятого рішення, тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Апелянт наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважних представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

24.02.2020 від апелянта надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату (після 13.03.2020) у зв`язку із перебування адвоката Шиманського О.Л. у відпустці.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (частина 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 №06-21/77/20 заява за вих. №5/а від 21.02.2020 у справі №912/3121/19, що надійшла електронною поштою від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на офіційну електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду, не містить кваліфікованого електронного підпису.

Враховуючи, що заява (клопотання) про відкладення розгляду справи надійшла електронною поштою, однак не засвідчена електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", апеляційним господарським судом залишено вказану заяву без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представника апелянта в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника апелянта.

У судовому засіданні 25.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" (Агент) укладений договір на агентські послуги № 10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт", відповідно до пункту 1.1 якого за дорученням та за рахунок Замовника Агент (за винагороду) зобов`язується здійснювати юридичні та фактичні дії від свого імені, а саме: проводити маркетингові дослідження; проводити переговори для укладення договорів або укладати угоди на продаж гранітно-щебеневої продукції Замовника, а також на її подальшу поставку в усі регіони України (Одеська, Вінницька, Львівська, Черкаська, Миколаївська області); супроводжувати співпрацю (продаж, поставку, тощо) між Замовником та покупцями продукції від Агента.

Згідно з пунктом 2.2.4 договору Замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати Агенту винагороду, що належить Агенту відповідно до даного Договору, за виконані роботи та послуги.

Відповідно до пункту 3.1 договору при виконанні робіт згідно умов цього договору Замовник зобов`язаний сплатити Агенту винагороду за кожну тону проданої продукції (покупцю Агента) згідно акту виконаних робіт.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що оплата винагороди проводиться шляхом перерахуванням обумовлених грошових коштів на банківські реквізити Агента протягом 5-денного строку після поставки продукції покупцю.

Сторони домовились і погодились, що придбання Замовником для Агента в рахунок винагороди, що належить Агенту за цим договором, необхідного обладнання, машин, приладів та іншої техніки та продукції конкретний перелік яких Сторони обумовлюють додатково, якщо це буде необхідно (пункт 3.6. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018.

Всі додатки до даного договору, які оформлюються і підписуються Сторонами в період дії договору, стають його невід`ємною частиною. Договір є закінченим після виконання Замовником та Агентом своїх зобов`язань за договором та відповідних розрахунків (пункти 5.2., 5.3. договору)

10.10.2018 сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору про те, що за виконання робіт згідно умов даного договору Замовник сплачує Агенту винагороду за кожну тону проданої продукції (покупцю Агента) у розмірі 46,00 грн., з урахуванням ПДВ.

05.11.2018 сторонами підписано Специфікацію № 2 до Договору про те, що за виконання робіт згідно умов даного договору Замовник сплачує Агенту винагороду за кожну тону проданої продукції (покупцю Агента) на станції Одеса-Застава-1 та Черноморськ-Порт у розмірі 58,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" послуги: 10.12.2018 на суму 25 426,50 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000349 від 10.12.2018 на загальну суму 44 587,80 грн., з яких частина у розмірі 19 161,30 грн. була сплачена); 11.12.2018 на суму 6 331,90 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000350 від 11.12.2018); 12.12.2018 на суму 19 186,60 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000351 від 12.12.2018); 13.12.2018 на суму 16 014,90 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000353 від 13.12.2018); 15.12.2018 на суму 12 709,80 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000354 від 15.12.2018); 16.12.2018 на суму 224 274,74 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000355 від 16.12.2018); 17.12.2018 на суму 51 284,60 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000356 від 17.12.2018); 18.12.2018 на суму 12 735,10 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000357 від 18.12.2018); 19.12.2018 на суму 247 741,20 грн. (підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000358 від 19.12.2018).

Факт поставки продукції покупцям та дати таких поставок підтверджуються відповідними залізничними квитанціями, зокрема: поставка 10.12.2018 - залізничними квитанціями № 42397273, № 42403287, № 42403303 за відповідну дату; поставка 11.12.2018 - залізничною квитанцією № 42428367 за відповідну дату; поставка 12.12.2018 - залізничною квитанцією № 42467639 за відповідну дату; поставка 13.12.2018 - залізничними квитанціями № 42503474, № 42503508 за відповідну дату; поставка 15.12.2018 - залізничними квитанціями № 42573386, № 42573352 за відповідну дату; поставка 16.12.2018 - залізничними квитанціями № 42592121, № 42591362, № 42601039, № 42601021 за відповідну дату; поставка 17.12.2018 - залізничними квитанціями № 41271172, № 41271198, № 41271214, № 42631374 за відповідну дату; поставка 18.12.2018 - залізничними квитанціями № 42662825, № 42662783 за відповідну дату; поставка 19.12.2018 - залізничними квитанціями № 42710947, № 42710988 за відповідну дату.

Станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача за договором склала 615 705,34 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2018, який підписаний повноважними представниками сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" зобов`язань за договором на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт" в частині повного розрахунку за надані послуги у сумі 615 705,34., у зв`язку з чим просить стягнути заборгованості, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Предметом спору є стягнення заборгованості за договором на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт", а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента (стаття 297 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у сумі 615 705,34 грн. за договором на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт" в частині повного розрахунку за надані послуги згідно з актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000349 від 10.12.2018, № ОУ-0000350 від 11.12.2018, № ОУ-0000351 від 12.12.2018, № ОУ-0000353 від 13.12.2018, № ОУ-0000354 від 15.12.2018, № ОУ-0000355 від 16.12.2018, № ОУ-0000356 від 17.12.2018, № ОУ-0000357 від 18.12.2018, № ОУ-0000358 від 19.12.2018.

Враховуючи умови п. 3.3. договору, за яким оплата винагороди проводиться шляхом перерахуванням обумовлених грошових коштів на банківські реквізити Агента протягом 5-денного строку після поставки продукції покупцю, строк виконання грошового зобов`язання відповідача за договором є таким, що настав.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 615 705,34 грн. основного боргу є обґрунтованими належними, допустимими та вірогідними доказами.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно неправильності визнання суми основного боргу.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.4 договору у випадку невиконання пункту 3.3. договору Замовник сплачує пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожну прострочену добу, а також штрафні санкції, передбачені діючим законодавством України.

За положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 108 367,33 грн. пені, 25 243,92 грн. інфляційних нарахувань та 12 762,34 грн. 3% річних.

Місцевим господарським судом перевірений розрахунок заборгованості та встановлено, що позивачем правильно визначені періоди прострочення заборгованості, враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", тому позовні вимоги про стягнення 108 367,33 грн. пені та 12 762,34 грн. 3% річних задоволенні в повному обсязі.

Також місцевим господарським судом встановлено, що позивачем заявлена інфляція за період січень – серпень 2019 року, однак під час розрахунку не врахована дефляція, яка була у цей період, що призвело до неправильного розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено частково у сумі 16 716,69 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності здійснених розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що умовами договору на агентські послуги від 10.10.2018 №10-10/2018-ЕК щодо реалізації гранітної продукції виробництва ТОВ "Чарнокіт" передбачений досудовий порядок врегулювання спору шляхом мирних переговорів, і лише у разі неможливості вирішення спору мирним шляхом, передачу спору на вирішення до суду.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не враховані приписи статті 19, пункт 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в частині дослідження позивачем заходів досудового врегулювання спору, чим порушені норми процесуального права, тому рішення підлягає скасуванню.

Між тим апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.

Так, відповідно до пункту 5.5 договору усі суперечки і спори, які можуть з`явитися при виконанні договору, вирішуються шляхом мирних переговорів та регулюються чинним законодавством України. У разі неможливості вирішення спорів мирним шляхом, суперечки розглядаються в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (пункт 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

З наведеного вбачається, що за приписами статті 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено не лише звернення особи, чиї права порушені для вжиття заходів досудового врегулювання спору, а й обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Також апеляційний господарський суд не вбачає порушень місцевим господарським судом пункту 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повернення позовної заяви на підставі вказаного пункту здійснюється у разі неподання доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Так, метою звернення особи до суду у порядку будь-якої юрисдикції є захист її порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).

Тобто, Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлено обов`язковий порядок досудового врегулювання.

Такий порядок поширюється і на захист прав юридичних осіб.

Ця конституційна норма передбачає лише один випадок обмеження доступу до правосуддя - визначення законом обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. У цьому випадку такого обов`язкового досудового врегулювання спору не передбачено ні Господарським процесуальним кодексом України, ні спеціальним законом.

Тобто відсутній закон, що встановлює обмеження на доступ до суду.

Із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Отже, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2019 у справі № 912/3121/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2019 у справі №912/3121/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2020.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз

Джерело: ЄДРСР 87837368
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку