Справа № 372/431/20

Провадження № 2-а-23/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі судді Висоцької Г. В., секретаря Ковшоби А. К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, в якому зазначив що постановою у справі про порушення митних правил № 0506/12500/19 його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 166194,24 грн.

Вказану постанову № 0506/12500/19 від 23.11.2019 року було отримано позивачем 20.01.2020 року у Київській митниці ДФС, до цього про існування вказаної постанови позивачу відомо не було. Крім того, позивач вважає незаконним притягнення його до відповідальності за порушення, якого він не вчиняв, а тому просить скасувати вказану постанову з підстав відсутності події та складу правопорушення.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач, 08.04.2019 року діючи від імені громадянки ОСОБА_2 на підставі довіреності від 30.01.2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 590, з метою випуску у вільний обіг товарів, подав до відділу митного оформлення № 1 митного посту «Спеціалізований» Київської митниці ДФС митну декларацію (довідковий номер 48824), якій присвоєно номер № UA125010/2019/005111 і товаросупровідними документами для оформлення автомобіля вантажного пошкодженого внаслідок ДТП марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014.

З метою перевірки правильності визначення року виготовлення транспортного засобу Київською митницею ДФС 04.09.2019 року направлено лист до ТОВ «Порше Україна» (вих. номер № 11171/5/10-70-20-47 від 04.09.2019 року). 09.09.2019 року Київською митницею ДФС отримано лист-відповідь від ТОВ «Порше Україна» вх. № 19171/47 (вих. № 696 від 05.09.2019 року) стосовно фактичного року виготовлення транспортного засобу марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/VIN - НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного листа ТОВ «Порше Україна», фактична дата виготовлення вказаного транспортного засобу - 19.09.2013 року.

Таким чином, при здійсненні митного оформлення вказаного транспортного засобу повинен застосовуватися акцизний податок - 0.8 EUR за 1см3, з застосуванням вікового коефіцієнту, що дорівнює для транспортних засобів, що використовуються від 5 до 8 років (фактичний календарний рік виготовлення 2013).

Позивач вважає, що в його діях відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а тому постанову відповідача про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки визначаючи рік випуску задекларованого автомобіля він діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про транспортний засіб та зменшення розміру митних платежів.

Позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання подав до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інформація з інформаційного ресурсу www.carinfo.kiev.ua підтверджує інформацію наведену у листі ТОВ «Порше Мобіліті» вх. №19171/47 (вих. Від 05.09.2019 року № 696) стосовно фактичного року виготовлення транспортного засобу марки - VOLKSWAGEN, модель - CRAFTER номер кузова - НОМЕР_2 та є повністю достовірною. Той факт, що інформація стосовно реального року виготовлення вищезгаданого автомобіля міститься у відкритому та безкоштовному доступі лише підтверджує твердження відповідача про те, що позивач не вчинив будь-яких дій по встановленню зазначеної характеристики товару (рік виготовлення автомобіля марки - VOLKSWAGEN, модель - CRAFTER номер кузова - НОМЕР_2 ) хоч і мав таку можливість.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Позивач, діючи від імені громадянки ОСОБА_2 на підставі довіреності від 30.01.2019 року, зареєстрованої в реєстрі за № 590, з метою випуску у вільний обіг товарів, 08.04.2019 подав до відділу митного оформлення № 1 митного посту «Спеціалізований» Київської митниці ДФС митну декларацію (довідковий номер 48824), якій присвоєно номер № UA125010/2019/005111 і товаросупровідними документами для оформлення автомобіля вантажного пошкодженого внаслідок ДТП марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014.

Із доданих до митної декларації № UA125010/2019/005111 від 08 квітня 2019 року документів, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слідує, що календарним роком першої реєстраціє задекларованого автомобіля марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/VIN - НОМЕР_2 , є - 2014 рік.

За результатами митного контролю і митного оформлення відповідач прийняв рішення про випуск вище зазначеного автомобіля у вільний обіг, що свідчить про наявність в поданих документах усіх необхідних відомостей.

Рішення відповідача про випуск вищезазначеного автомобіля у вільний обіг сторонами по справі не оспорювалося, і є чинним і на даний час. Саме, 2014 рік, як рік виготовлення вказаного автомобіля зазначений у цьому рішенні відповідача.

Правомірність дій позивача щодо зазначення року випуску автомобіля марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 , на підставі поданих реєстраційних і технічних документів узгоджується із положенням Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України 17.11.2005 № 1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 № 229) далі Правила)).

Згідно з положеннями пункту 7 Правил власних ТЗ або вповноважена особа, яка переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії відповідних документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

Згідно пункту 8 Правил визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов`язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за якими визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробника ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1425/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом із тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважається 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважається 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважається рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення 1 січня виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Саме на підставі, реєстраційних і технічних документів на ввезений ним автомобіль, позивач зазначив рік випуску ТЗ, як 2014 рік.

Суд також зазначає, що відповідно до Додатку 3 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яким визначене кодування модельного року виготовлення КТЗ в описовій частині VIN-коду, 2014 року випуску відповідає символ «Е». І саме символ «Е» є десятим символом номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 задекларованого автомобілю.

Щодо посилань відповідача на лист ТОВ «Порше Україна» (від 05.09.2019 № 696), то він не може бути визнаний доказом, оскільки відповідачем не надано жодних доказів про те, що ТОВ «Порше Україна» є офіційним дилером виробника VOLKSWAGEN в Україні, за своїми видами діяльності уповноважена та має можливості (технічні, технологічні) визначати рік випуску автомобілів, в тому числі автомобіля зазначеного в матеріалах справи тощо.

Жодних даних про те, що ТОВ «Порше Україна» має правові підстави визначати рік випуску автомобілів відповідачем не надано.

Із наведеного слідує, що встановити достовірність інформації, викладеної у листі ТОВ «Порше Україна» від 05.09.2019 № 696, неможливо.

За приписами частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), тому лист ТОВ «Порше Україна» від 05.09.2019 № 696, з даними про те, що автомобіль марки - VOLKSWAGEN модель CRAFTER; бувший у використанні; номер кузова/ VIN - НОМЕР_2 виготовлений - 19.09.2013 року, судом визнається недостовірним доказом.

Щодо можливості використання Позивачем даних ресурсу Інтернет, суд зазначає, що використання такої інформації, зокрема Інтернет ресурсу https://carinfo.kiev.ua не може бути офіційним джерелом отримання достовірних даних. Тому Позивач не мав можливості використовувати отриману інформацію та посилатися на неї у офіційний документах.

Відповідно до частини 1 статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. Згідно частини другої цієї статті до процесуальних дій належать: складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; а також інші процесуальні дії.

Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме за порушення встановлених Розділом XVIII Митного кодексу України.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами митного контролю і митного оформлення відповідач прийняв рішення про випуск вище зазначеного автомобіля у вільний обіг, що свідчить про наявність в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, документи не містять розбіжностей та ознак підробки.

Наведені обставини виключають у діях позивача ОСОБА_1 наявність будь-яких ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Статтею 485 Митного України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, зі змісту цієї норми закону вбачається висновок, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

За приписами частини 1 статті 487 Митного кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачила її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, обов`язковою складовою суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України є мета неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру та бажання винуватої особи досягти цієї мети.

Жодних процесуальних дій, визначених статтею 508 Митного кодексу України, щодо отримання доказів наявності у позивача мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру та бажання досягти цієї мети, відповідачем не проведено та до матеріалів провадження не долучено.

Тобто, наведені обставини свідчать про відсутність в діях позивача ознак і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме відповідач зобов`язаний довести законність та обґрунтованість винесення ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем митних правил.

Виявлення факту порушення митних правил, які відповідно до статті 485 Митного кодексу України є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинно робитися виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб`єкта.

Згідно зі статтею 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Притягнення до адміністративної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення норм законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Згідно із положеннями частини 1 статті 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що в діях позивача склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачене статтею 485 Митного кодексу України, належним чином не доведений і не встановлений.

При цьому суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до вимог частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись статтями 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу про адміністративне судочинство, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постановити задовольнити повністю.

Скасувати постанову заступника начальника Київської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Літовки Ю.М. № 0506/12500/19 від 23.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 166194,24 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Суддя : Г.В. Висоцька