ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

Львів

Справа № 300/1519/19 пров. № 857/13161/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Бондар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (ухвалене головуючим – суддею Кафарський В.В. об 11 год. 51 хв. у м. Івано-Франківськ, повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2019 року) у справі № 300/1519/19 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009791306, №0009801306, № 0009851306, № 0009861306, № 0009901306 та № 0009841306 від 25.04.2019, вимоги №Ф-0009881306 від 25.04.2019 та рішення № 0009871306 від 25.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового законодавства за наслідками здійснення операцій з об`єктами нерухомого майна, не відповідають дійсності та є необґрунтованими. Так, в позові вказано, що позивачем як фізичною особою протягом 2016-2017 років вчинено правочини щодо відчуження нерухомого майна, та, як наслідок, сплачено до бюджету усі передбачені податки (податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5 % та військовий збір у розмірі 1,5 %). Позивач вважає помилковими викладені в акті перевірки висновки щодо здійсненням ним як фізичною особою-підприємцем господарських операцій щодо систематичного продажу об`єктів нерухомого майна, а оскаржені рішення вважає протиправними та такими, що порушують його майнові права, оскільки нормами Податкового кодексу України прямо передбачено можливість продажу фізичною особою двох і більше об`єктів нерухомості протягом одного звітного періоду при сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 %. Принцип презумпції правомірності рішення платника податків передбачає пріоритет рішення платника податків. Позивач діяв безпосередньо як фізична особа та відповідні правочини жодним чином не стосувались його підприємницької діяльності, в зв`язку з чим дохід ФОП ОСОБА_1 не включає у себе дохід, отриманий від відчуження нерухомості, а відповідно не оподатковується податком на додану вартість та єдиним податком. Окрім цього, позивач зазначає, що фізичні особи, які реалізують нерухоме майно, що належить їм на праві приватної власності, не відносяться до переліку осіб – платників єдиного внеску, визначених у ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0009791306, № 0009851306, №0009861306, № 0009901306, № 0009841306 від 25.04.2019. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009881306 від 25.04.2019. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах ОСОБА_1 був замовником будівництва житлового будинку готельного типу як фізична особа, при цьому залучаючи відповідних осіб та організації для фактичного виконання будівельних робіт, а також він виступав як фізична особа – громадянин при відчуженні окремих кімнат у даному житловому будинку, що збудований на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 як громадянину, а не підприємцю.

Разом з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що фізична особа ОСОБА_1 несвоєчасно подав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, чим порушив строки на подання відповідних декларацій, а тому податковим органом правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення №0009801306 від 25.04.2019.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржило, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що в розумінні Податкового кодексу України систематична діяльність фізичної особи, яка здійснює операції з продажу (реалізації), у тому числі об`єктів нерухомого майна – квартир, підлягає державній реєстрації згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». При цьому доходи, отримані фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності оподатковується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні частини позовних вимог.

Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований з 08.02.2005 як фізична особа-підприємець з номером запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 21190000000001662, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: Код КВЕД 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (т. 2 а.с. 42-45).

На підставі пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України), відповідно до наказу від 22.03.2019 за №426 (т. 1 а.с. 141) та направлення від 22.03.2019 за №359 (т. 1 а.с. 140), з 25.03.2019 по 29.03.2019 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків та зборів з фізичних осіб проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а також щодо обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 05.04.2019 за №283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 12-34).

Актом перевірки від 05.04.2019 за №283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 встановлено наступні порушення:

- підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України (далі – ПК України), фізичною особою – платників податків ОСОБА_1 встановлено несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за 2017 рік;

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 176.1 статті 176, підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 ПК України, пункту 2 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податків на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 за №579 та пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат ФОП за період, що підлягав перевірці;

- підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункту 294.1 статті 294, пункту 293.4 статті 293 ПКУ, фізичною особою – платником податків ОСОБА_1 занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за І квартал 2017 року в розмірі 7 603,95грн. та встановлено несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за 2017рік;

- пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, фізичною особою – платником податків ОСОБА_1 встановлено несвоєчасне подання декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки;

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України, пункту 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.09.2013 за № 481 та пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат ФОП за період, що підлягав перевірці;

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме: заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 166142, 08 грн, в тому числі за 2016 рік – на 155397, 58 грн, за 2017 рік – на 10744, 50 грн;

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 56420, 32 грн, в тому числі за 2016 рік – на 39083, 00 грн, за 2017рік – на 17337, 32 грн;

- підпункту 2 пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 7978, 60 грн.

На підставі Акту перевірки від 05.04.2019 за № 283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення:

- № 0009791306 від 25.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 207677, 60 грн, з яких 166142, 08 грн – за основним платежем, та 41535, 52 грн – штрафна (фінансова) санкція (т. 1 а.с. 36);

- № 0009801306 від 25.04.2019, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за платежем – податок на доходи фізичних осіб у сумі 170, 00 грн. (т. 1 а.с. 37);

- № 0009851306 від 25.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9504, 94 грн., з яких основний платіж – 7603, 95 грн та 1900, 99 грн – штрафна (фінансова) санкція (т. 1 а.с. 39);

- № 0009861306 від 25.04.2019, яким до позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. (несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку) (т. 1 а.с. 40);

- № 0009901306 від 25.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9973, 25 грн (за основним платежем – 797860 грн та штрафні санкції – 1994, 65 грн) (т. 1 а.с. 42);

- №0009841306 від 25.04.2019, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн за вчинення адміністративного правопорушення (т. 1 а.с. 44).

Також відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009881306 від 25.04.2019, якою донараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 56420, 32 грн (т. 1 а.с. 45) та прийнято рішення № 0009871306 від 25.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачеві донараховано штрафну санкцію у розмірі 28210, 16 грн. (т. 1 а.с. 46).

Позивач вважаючи прийняті рішення відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржувані рішення відповідач виходив з того, що й підтверджено представником апелянта під час судового засідання, що фізична особа – платник податків ОСОБА_1 протягом періоду, що перевірявся отримував доходи від провадження господарської діяльності, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а саме: фізична особа – платник податків ОСОБА_1 здійснював в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 систематичний продаж об`єктів нерухомого майна (кімнат та нежитлових приміщень) за готівку фізичним особам, та ним сплачено податок з доходів фізичних осіб за ставкою встановленою статтею 172 ПК України – 5% від отриманої суми (вартості). Однак, на переконання відповідача, дані операції позивач здійснював як фізична особа-підприємець з метою одержання прибутку, а тому дані операції мають оподатковуватись згідно статті 177 ПК України.

Відтак, основна позиція контролюючого органу полягає в тому, що ОСОБА_1 вчинені умисні дії, направлені на мінімізацію сплати податку з доходу фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що для правильного вирішення цього спору потрібно з`ясувати в якому статусі ОСОБА_1 здійснював продаж об`єктів нерухомого майна в статусі фізичної особи чи фізичної особи – підприємця.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2009 фізичною особою, громадянином ОСОБА_1 придбано дві земельні ділянки площею 0, 095 га та площею 0, 0698 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстрованих в реєстрі за номерами 334 і 337 (т. 2. а.с. 4, 7). Вказані обставини також встановлено відповідачем у акті перевірки від 05.04.2019 за №283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 .

10.08.2011 Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області громадянину ОСОБА_1 видано Декларацію №ІФ08311028118 про початок виконання будівельних робіт з будівництва 6-поверхового житлового будинку готельного типу в с. Поляниця АДРЕСА_3 « АДРЕСА_2 » Яремчанської міської ради Івано- АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 48-50).

16.06.2015 Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області громадянину ОСОБА_1 видано Декларацію № ІФ143151670412 про готовність об`єкта до експлуатації (т. 1 а.с. 52).

27.10.2015 в Державний реєстр речових прав внесено запис № 46400927, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності фізичної особи ОСОБА_1 на нерухоме майно: житловий будинок готельного типу, загальною площею, 4295, 27 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 53). Також 27.10.2015 фізичній особі Литвину В.В ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності Серія САК №994620 на житловий будинок готельного типу, загальною площею, 4295, 27 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 54).

В подальшому на замовлення фізичної особи ОСОБА_1 відбулась реконструкція даного об`єкту нерухомості – житлового будинку готельного типу під апартаменти з вбудованими приміщеннями громадського призначення (без зміни геометричних розмірів), що підтверджується Декларацією ДАБІ в Івано-Франківській області № ІФ083160190356 від 19.01.2016 про початок виконання будівельних робіт (т. 1 а.с. 55-57) та Декларацією ДАБІ в Івано-Франківській області № ІФ143160481223 від 17.02.2016 про готовність об`єкта до експлуатації (т. 1 а.с. 58-61).

Згідно вказаних вище декларацій, інженером технічного нагляду виступив ОСОБА_3 , генеральним підрядником будівництва виступило ПП «Обрій-ІВ», проектувальником виступила ФОП ОСОБА_4 , головним архітектором проекту виступив ГАП ОСОБА_5 .

Так, авторський нагляд за будівництвом житлового будинку готельного типу на власній земельній ділянці в АДРЕСА_4 . Поляниця ур. Вишня Івано-Франківської області на підставі договору № 001-08-2010 від 15.06.2011 здійснювала за замовленням ОСОБА_1 виконавець ПП ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 17). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 є діяльність у сфері архітектури (т. 2 а.с. 21-24).

Згідно наказу № 001-08-2010 від 15.06.2011 (т. 2 а.с. 19), ПП ОСОБА_4 призначила для проведення авторського нагляду за виконанням будівельних робіт з будівництва житлового будинку готельного типу на власній земельній ділянці в с. Поляниця ур. Вишня Івано-Франківської області ГАП ОСОБА_5 , якому 02.12.2010 видано кваліфікаційний сертифікат архітектора серії АР №000090 (т. 2 а.с. 20).

Згідно договору ген підряду № 010811 від 10.08.2011 (т. 2 а.с. 25-26), за замовленням ОСОБА_1 роботи по будівництву житлового будинку готельного типу в с. Поляниця зобов`язалось виконати ПП «Обрій-ІВ», основним видом діяльності якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 2 а.с. 27-31).

Крім цього, згідно договору № ІГВ-1-2011 від 01.02.2011, за замовленням фізичної особи ОСОБА_1 приватне підприємство «Геоленд ІФ» зобов`язалось виконати інженерно-геологічні вишукування для будівництва житлового будинку готельного типу на власній земельній ділянці в с. Поляниця ур. Вишня Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (т. 2 а.с. 32). Ціну даних робіт ОСОБА_1 та приватне підприємство «Геоленд ІФ» погодили згідно протоколу (т. 2 а.с. 33), який є додатком № 1 до договору № ІГВ-1-2011 від 01.02.2011. Факт виконання інженерно-геологічних вишукувань для будівництва житлового будинку готельного типу в с. Поляниця підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 24.02.2011 (т. 2 а.с. 34).

Також суд встановив, що згідно договору № 30/П про пайову участь замовників будівництва у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села від 07.03.2017, замовник – ОСОБА_1 , здійснював будівництво житлового будинку готельного типу (блок 4) в с. АДРЕСА_2 , участок АДРЕСА_2 та брав участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Поляниця (т. 2 а.с. 10). Згідно п. 2.1. Договору, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити пайовий внесок. Факт сплати пайового внеску підтверджується копією квитанції № 0.0.726366572.1 від 16.03.2017, що знаходиться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 12).

Згідно договору № 41/П про пайову участь замовників будівництва у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села від 12.09.2017, замовник – ОСОБА_1 , здійснює реконструкцію житлового будинку готельного типу під апартаменти з вбудованими приміщеннями громадського призначення в с. Поляниця, участок Вишні та бере участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Поляниця (т. 2 а.с. 13). Згідно п. 2.1. Договору, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити пайовий внесок. Факт сплати пайового внеску підтверджується копією квитанції № 0.0.851043756.1 від 18.09.2017, що знаходиться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 16).

Окрім того, документальним підтвердженням будівництва житлового будинку готельного типу саме фізичною особою ОСОБА_1 є розписки про одержання ОСОБА_1 позики для здійснення будівництва житлового будинку готельного типу у с. Поляниця від 14.03.2015, 06.05.2015 та від 03.09.2015 (т. 1 а.с. 63-65).

В подальшому, кошти, отримані ОСОБА_1 від купівлі-продажу були спрямовані на погашення його боргових зобов`язань перед кредиторами, про що свідчать розписки від 12.10.2016, 23.11.2016 та від 09.12.2016 (т. 1 а.с. 66-68).

Суд зауважує, що зазначені вище обставини підтверджують факт будівництва ОСОБА_1 житлового будинку готельного типу як фізичною особою із залученням відповідних осіб і організацій.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 як фізичною особою за договорами купівлі-продажу протягом 2016 року відчувались складові об`єкту нерухомості, які належали на праві власності йому як громадянину, а не як фізичній особі-підприємцю, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- 1 нежитлове приміщення – ресторан вартістю 389150, 00 грн. подаровано гр.. ОСОБА_6 згідно Договору дарування члену сім`ї першого ступеня споріднення;

- 6 кімнат загальною вартістю 168866, 00 грн подаровано гр. ОСОБА_7 згідно договорів дарування члену сім`ї першого ступеня споріднення;

- 6 кімнат загальною вартістю 166943 ,00 грн подаровано гр. ОСОБА_8 згідно договорів дарування члену сім`ї першого ступеня споріднення;

- 28 кімнат загальною вартістю 1195366, 00 грн продано фізичним особам згідно нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу.

Аналогічно ОСОБА_1 як фізичною особою за договорами купівлі-продажу протягом 2017 року відчувались об`єкти нерухомості, які належали на праві власності йому як громадянину, а не як фізичній особі-підприємцю, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 4 кімнати загальною вартістю 133343, 00 грн.

Ці об`єкти нерухомості були частиною житлового будинку, що збудований на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 як громадянину, а не підприємцю.

В акті перевірки від 05.04.2019 за № 283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 відповідачем зазначено, що всі кімнати було реалізовано на підставі нотаріально завірених договорів купівлі-продажу кімнат, де продавцем вказано громадянина ОСОБА_1 як фізичну особу (т. 1 зв. ст. а.с. 21).

Крім цього як слідує із акту перевірки від 05.04.2019 за №283/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , документальна позапланова виїзна перевірка стосувалась фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , а не фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивач беручи участь в наведених вище операціях, щодо будівництва, продажу та іншого, діяв виключно, як фізична особа, а не фізична особа – підприємець.

Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Стаття 24 Цивільного кодексу України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження.

Стаття 50 Цивільного кодексу України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких – як фізична особа.

Так, за визначенням статті 42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик та спрямованість на визначений результат – одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, випливає висновок, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.

Однак, як встановив суд першої інстанції, відповідачем не наведено в акті перевірки доказів використання позивачем прийомів і методів, притаманних підприємницькій діяльності, як то реклама тощо, які б вказували про намір ФОП ОСОБА_1 отримувати дохід від продажу збудованих житлових будівель.

Щодо доводів відповідача, про визначення позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з причин порушення ним вимог положень статей 181, 183, 187 ПК України то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.1 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Приписами п.187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст.197 ПК України, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника. Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Державна податкова служба України у листі від 03.07.2012 №18073/7/15-3417-13 роз`яснила:

- у випадку коли замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов`язання на підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України.

- у випадку коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Кодексу, не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція буде звільнятися від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

А тому, враховуючи, що після завершення будівництва правовстановлюючі документи на кімнати були оформлені на замовника будівництва – фізичну особу ОСОБА_1 , подальший продаж зазначених квартир не вважається операцією з першого постачання житла, а отже, звільняється від оподаткування. Тому донарахування ПДВ позивачу є безпідставним.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №826/1513/17 (адміністративне провадження №К/9901/3758/17).

Враховуючи наведене вище, та беручи до уваги те, що позивач діяв безпосередньо як фізична особа та відповідні правочини жодним чином не стосувались його підприємницької діяльності, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним на скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0009791306 від 25.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 207677, 60 грн, з яких 166142, 08 грн – за основним платежем, та 41535, 52 грн – штрафна (фінансова) санкція;

№ 0009851306 від 25.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9504, 94 грн., з яких основний платіж – 7603, 95 грн та 1900, 99 грн – штрафна (фінансова) санкція;

№ 0009861306 від 25.04.2019, яким до позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. (несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку);

№ 0009901306 від 25.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9973, 25 грн (за основним платежем – 797860 грн та штрафні санкції – 1994, 65 грн;

№0009841306 від 25.04.2019, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн за вчинення адміністративного правопорушення;

та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009881306 від 25.04.2019, якою донараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 56420, 32 грн, та рішення № 0009871306 від 25.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачеві донараховано штрафну санкцію у розмірі 28210, 16 грн.

Згідно п. 172.1 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Приписами п. 172.2 ст. 172 ПК України встановлено, що дохід, отриманий платником податку – фізичною особою від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, а саме 5%. Для об`єктів рухомого майна ставка податку теж становить 5% бази оподаткування.

Пунктом 172.5 статті 172 ПК України передбачено, що сума податку для нерухомого майна визначається та самостійно сплачується через банківські установи: а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни; б) особою, у власності якої перебував об`єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов`язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації.

Так, відповідно до поданих фізичною особою ОСОБА_1 декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, відображено отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна у сумі 1246059, 59 грн у 2016 році, утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 62302, 95 грн та військовий збір в сумі 18690, 80 грн, а також відображено отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна у сумі 82650, 00 грн у 2017 році, утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 4132, 50 грн та військовий збір в сумі 1239, 75 грн.

Таким чином, при здійсненні продажу нерухомості ОСОБА_1 сплачено податок на доходи фізичних осіб за ставками 5 %, про що зазначається в акті перевірки.

Разом з цим перевіркою встановлено несвоєчасне подання платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, чим порушено п. 49.1, п. 49.2, п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України.

Згідно п. 49.1, п. 49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до положень п. 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 подав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки в лютому 2019 року (т. 1 а.с. 117-118), чим порушив строки на подання відповідних декларацій.

Відтак , оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0009801306 від 25.04.2019, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за платежем – податок на доходи фізичних осіб у сумі 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації про майновий стан, винесене відповідачем правомірно.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 300/1519/19 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

С. М. Кузьмич

судді

І. І. Запотічний

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року