П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2108/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, прийняте у складі судді Брагар В.С. в місті Миколаїв по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованих в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривозерського району Миколаївської області, викладену в листі 12.04.2019 р. №Т-3737/0-1698/0/20-19-ОН.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованих в межах території Великомечетнянської сільської ради Криозерського району Миколаївської області

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 у заявленому розмірі з підстав, викладених у листі від 12.04.2019 року № Т-3737/0-1698/0/20-19-ОН. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1.2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Великомечетнянської сільської ради Криозерського району Миколаївської області. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає судове рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» (в редакції Закону № 2367-VІ від 29.06.2010 року) розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» зберігало чинність протягом двох років (до 14.10.2010), упродовж яких позивачка мала право замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте доказів, що станом на 14.10.2010 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області було вже розроблено позивачкою не надано. Апелянт вказує, що наявність Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 21.02.2019 № 778/82-19. яким цей проект погоджений, не спростовує факту безпідставного здійснення землеустрою та свідчить про те, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів на етапі погодження здійснено на неналежному рівні.

Апелянт, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, що вказане розпорядження в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою є виконаним станом на дату надання позивачу такого дозволу, оскільки строк реалізації наданого позивачу права не обмежений в часі ані самим Розпорядженням, ані Законом, що діяв на момент виникнення даного права, звертає увагу, що на час виникнення земельних правовідносин діяла норма ст. 22 Закону України «Про землеустрій» в якої передбачалося, що землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень. При цьому однією з підстав здійснення землеустрою є чинне рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Крім того, апелянт зазначає, що статтю 22 доповнено частиною другою згідно із Законом № 497-УІІІ від 02.06.2015, тобто вже після втрати чинності розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 03.11.2006 року за № 501-р. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Позивач надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що, апелянтом допущені грубі технічні помилки з приводу розпорядження Кривоозерської райадміністрації Миколаївської області №623-р від 11.10.2004р. замінивши розпорядження Жовтневої райдержадміністраци Миколаївської області від 03.11.2006р. за №501, крім того зазначено різні дати втрати чинності розпорядженням Кривоозерської райдержадміністрації №623-р від 11.04.2004 року, а саме 14.10.2008 р. та 14.10.2010 р. Позивач також звертає увагу суду, що дії Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області є незрозумілими і суперечать одна одній, оскільки після звернення із апеляційною скаргою по даній справі 18.11.2019 р., а 28.11.2019 р. наказом від 28.11.2019р. № 10542/0/14-19-СГ змінено причину відмови у затвердженні проекту землеустрою. Позивач зазначає, що вона відповідно до ст. 121 ЗК України, використала своє право на передачу земельної ділянки у власність із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, яке згідно з ч.2 ст. 22 ЗУ «Про землеустрій» безоплатне та має необмежений строк дії.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку згідно Розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р. Землевпорядна документація розроблена ПП «Мередіан»

15.02.2019 року проект землеустрою було подано на погодження.

21.02.2019 року проект землеустрою було погоджено згідно висновку від 21.02.2019 року №778/82-19.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1.2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Великомечетнянської сільської ради Криозерського району Миколаївської області.

Листом від 12.04.2019 року №Т-3737/0-1698/0/20-19-ОН відповідач відмовив позивачу в затвердженні проектної документації.

У даному листі відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблений безпідставно, та розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області №623-р від 11.10.2014 року втратило чинність на підставі п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 №509-IV ( із змінами).

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки розпорядження в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою є виконаним станом на дату надання позивачу такого дозволу (права на розробку документації), оскільки строк реалізації наданого позивачу права не обмежений в часі ані самим Розпорядженням, ані Законом, що діяв на момент виникнення даного права.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п."а" ч.3 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1.2954 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Великомечетнянської сільської ради Криозерського району Миколаївської області.

Листом від 12.04.2019 року №Т-3737/0-1698/0/20-19-ОН відповідач відмовив позивачу в затвердженні проектної документації. У даному листі відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблений безпідставно, та розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області №623-р від 11.10.2014 року втратило чинність на підставі п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 №509-IV ( із змінами).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 186-1 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 зазначеної статті проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Суд зазначає, що нормативно-правовими актами, діючими на момент надання позивачу на розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку (жовтень 2004 року), не було передбачено будь-яких строків дії вказаного дозволу, строків подання на розгляд до відповідних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою після одержання дозволу на виготовлення такого проекту, а також повноважень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування з встановлення таких строків.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 вересня 2008 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" № 509-VI, який набрав чинності з дня його опублікування 14 жовтня 2008 року (далі Закон України № 509-VI ).

Відповідно до вимог частини 7 статті 118 ЗК України, якою було регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (в редакції Закону України № 509-VI) було передбачено, що вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Водночас, пункт 11 статті 151 ЗК України (в редакції Закону України № 509-VI), передбачав, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України № 509-VI, тобто з 14 жовтня 2008 року, новою редакцією статті 151 ЗК України запроваджено строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, виданого відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, та наслідки пропущення цього строку.

Разом з тим, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 509-VI було передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що фактично законодавцем було запроваджено нову процедуру надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, разом з тим нормами Закону надано можливість на протязі двох років з дати набрання чинності Законом подавати на затвердження проекти землеустрою, розроблені за попередньою процедурою, при цьому цей термін, на переконання колегії суддів, був достатнім для реалізації ОСОБА_1 раніше наданого дозволу.

Враховуючи викладене, розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, втратило чинність з 14.10.2010 року згідно вимог Закону України № 509-VI. Колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, що зазначене розпорядження не скасовано в установленому законом порядку, оскільки воно втратило чинність у відповідності до норм чинного законодавства, що виключає необхідність його скасування в судовому порядку або шляхом прийняття відповідного владного (управлінчого) рішення суб`єктом владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що в порушення вимог ст.186-1 Земельного кодексу України, в листі-відмові відповідач не зазначив, які саме норми і якого законодавства порушив позивач, оскільки із оскаржуваної відмови чітко вбачається, що розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р року втратило чинність на підставі положень Закону України № 509-VI, разом з тим нормами ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів.

Колегія суддів не приймає до уваги висновки суду першої інстанції, що розпорядження в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою є виконаним станом на дату надання позивачу такого дозволу (права на розробку документації), оскільки на переконання колегії суддів, таке розпорядження може бути вичерпано виключно зверненням особи до спеціалізованої організації з метою розроблення землевпорядної документації та в подальшому подання проекту землеустрою на погодження до уповноваженого органу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, договір на розроблення землевпорядної документації було заключено позивачем з ПП «Мередіан» 25.02.2016 року (а.с. 51), а проект землеустрою було подано позивачем до ГУ Держгеокадастру в Луганській області для погодження лише 15.02.2019 року (а.с. 10), тобто значно пізніше втрати чинності розпорядженням Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р згідно вимог Закону України № 509-VI.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції на положення статті 58 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення в діях апелянта ст. 58 Конституції України, якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, оскільки встановлення граничного строку реалізації отриманого дозволу на розробку землевпорядної документації, не можна вважати випадком, що посилює відповідальність особи.

У цьому контексті колегія суддів також не погоджується з висновками щодо наявності колізії норм права, а саме положень п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2367-VI та ст.ст. 22, 30 Закону України "Про землеустрій".

Так, дійсно положеннями Закону України "Про землеустрій" у чинній редакції встановлено, що рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою надається безоплатно та має необмежений строк дії. Разом з тим, на час виникнення земельних правовідносин діяла норма ст. 22 Закону України «Про землеустрій» в якої передбачалося, що землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень. Таким чином, однією з підстав здійснення землеустрою с чинне рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

При цьому, статтю 22 Закону України «Про землеустрій» доповнено положеннями про необмежений строк дії рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою лише на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» № 497-VIII від 02.06.2015 року, який набрав чинності 27.06.2015 року, тобто вже після втрати чинності розпорядженням Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 з 2004 року не реалізовано розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області від 11.10.2004 № 623-р, та враховуючи, що за цей час законодавчо змінено порядок отримання земельних ділянок у власність, у ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області відсутні правові підстави для затвердження наданої позивачем документації.

Щодо доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 28.11.2019 р. № 10542/0/14-19-СГ не є предметом оскарження у межах даної справи та не досліджувався у суді першої інстанції, тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача, що у разі незгоди з правомірністю зазначеного наказу, позивач має право оскаржити його в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 249, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О. О. Кравець