ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 лютого 2020 р.

Справа №160/2141/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75), третя особа: комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, пр. О. Поля , буд. 18) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, у якому позивач просить суд:

- скасувати рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації».

25.02.2020 року до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації»;

- заборони будь-яким особам та/або суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, Міністерству юстиції України та його органам (структурним підрозділам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києва і Севастополя державним адміністраціям, в тому числі але не виключно, вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32702195).

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що Дніпровська міська рада, як розпорядник інформації, була зобов`язана оприлюднити проект власного рішення у встановлений законом термін, однак відповідачем не було вчинено відповідних дій. Фактично проект даного рішення був опублікований на інтернет-сайті «Дніпровської міської ради» у папці «Документи міської ради» в розділі «Пошук проектів документів Дніпровської міської ради» 05.02.2020 (оновлено 07.02.2020).

Крім того, Дніпровською міською радою було грубо порушені вимоги регламенту роботи Дніпровської міської Ради 7 скликання (далі Регламент), затвердженого рішенням міської ради від 16.03.2016 № 2/3 (зі змінами та доповненнями), а саме: ч. 5 ст. З, ч. 4 ст. 20, ст. 23. Так, в порушення Регламенту питання щодо ліквідації КП «Ритуальна служба» взагалі не було включене до порядку денного п`ятдесят четвертої сесії Дніпровської міської ради VII скликання.

Через вищевикладені порушення Регламенту міської ради, було грубо порушені вимоги Регламенту, яким чітко визначена послідовність затвердження порядку денного на початку пленарного засідання сесії ради, у якій однією з підстав змін до порядку денного сесії міської ради є включення додаткових питань до розгляду, якщо вони підготовлені відповідно до вимог чинного законодавства України і даного Регламенту. Слід зазначити, що проект рішення № 60/54 був підготовлений з порушенням вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та Регламенту Дніпровської міської ради, а тому Дніпровська міська рада не мала права затверджувати порядок денний з проектом даного рішення міської ради, приймати його до розгляду та приймати 19.02.2020 рішення № 60/54.

Також зазначає, що такі протиправні дії відповідача призвели до порушення прав позивача, як громадянина України на доступ до публічної інформації, гарантованого ст. 1,2,3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позбавили права ініціювати та здійсниити громадське обговорення проекту Рішення, та як директора КП «Ритуальна служба» та унеможливлять фактичне виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2020 року по справі №204/8766/19.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

За ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану позивачем заяву.

Дослідивши письмові докази, долучені до заяви, доводи заявлені позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з таких підстав.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до приписів частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);

7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Отже, виходячи із вище окреслених положень Кодексу адміністративного судочинства України, метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все захист прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача до ухвалення рішення по справі.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство діє в сфері специфічних публічно-правових відносин, де стороною у справах є особа, яка, використовуючи визначені законом інститути (суд) та процедуру, протистоїть державі чи окремим її владним інститутам, захищаючи свої права і свободи.

Згідно з Конституцією України права і свободи захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для позивача рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, відповідною нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Особи" проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі Беєлер проти Італії, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Судом встановлено, що Рішенням Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації» припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 32702195.

Доручено міському голові своїм розпорядженням: створити та затвердити склад ліквідаційної комісії юридичної особи (п. 1 цього рішення) за поданням департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, затвердити проміжний ліквідаційний баланс, затвердити ліквідаційний баланс,

Ліквідаційній комісії (п. 2.1 цього рішення) доручено здійснити комплекс заходів, пов`язаних з ліквідацією комунального підприємства (п. 1 цього рішення), у порядку, установленому чинним законодавством; установити строк пред`явлення кредиторами своїх вимог протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо ліквідації юридичної особи (п. 1 цього рішення); у місячний термін після ліквідації юридичної особи (п. 1 цього рі шення) надати до департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради доручено попередити керівника комунального підприємства (п. 1 цього рішення) про те, що з моменту створення ліквідаційної комісії (п. 2.1 цього рішення) до комісії переходять повноваження щодо управління справами (у тому числі фінансові питання) очолюваного ним комунального підприємства, що ліквідується.

Керівнику КП "Ритуальна служба" доручено направити копію цього рішення з відповідною письмовою інформацією до органу, що здійснює державну реєстрацію для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що юридична особа (п. 1 цього рішення) перебуває в процесі ліквідації. Відповідно до ст. 49² КЗпП України письмово попередити працівників комунального підприємства про наступне їх вивільнення згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією; повідомити місцеві служби зайнятості про наступне вивільнення працівників.

Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради доручено внести зміни до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра згідно з наданою письмовою заявою (п. 3.3 цього рішення).

Крім того, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент розгляду даної заяви про забезпечення позову, відносно комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32702195) 24.02.2020 року внесено запис про те, що підприємство перебуває в стані припинення.

При цьому, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2020 року по справі №204/8766/19 було допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Ритуальна служба» Дніпровської міської ради.

Таким чином, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації» до набрання законної сили судовим рішенням, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, а рішення суду не забезпечить в повній мірі відновлення порушених прав заявника.

Отже, заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації», до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/2141/20 не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Таким чином, є співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень, задовольнити заяву позивача від 24.02.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації» та, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/1457/20.

Водночас суд зазначає, що заявник просить заборонити до набрання рішенням суду законної сили будь-яким особам вчиняти реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, тобто необмеженому колу осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборона вживати певні дії необмеженому колу суб`єктів виходить за межі спірних правовідносин, а відтак може впливати на права та інтереси осіб, які не є учасниками таких відносин.

Згідно п. 14 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV суб`єктами державної реєстрації є Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій; територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV систему органів у сфері державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; інші суб`єкти державної реєстрації.

Суд зазначає, що позивачем визначено у вищезазначеному заході забезпечення позову як державних реєстраторів, так і суб`єктів державної реєстрації, крім того, наведено перелік осіб/установ, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" входять до визначення суб`єктів державної реєстрації.

Тому вказана вимога підлягає задоволенню в частині заборони державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32702195).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе вжити зазначені заходи забезпечення позову з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вище викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених, оспорюваних прав, інтересів заявника, у зв`язку з чим, приходить до висновку про необхідність задоволення заяви частково.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справи за позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75), третя особа: комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, пр. О. Поля , буд. 18) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Зупинити до набрання рішенням суду законної сили дію рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації»;

Заборонити до набрання рішенням суду законної сили державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32702195).

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи

НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1

Боржник: Дніпровська міська рада; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04052092; адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75.

Строк пред`явлення до виконання: до 25.02.2023 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно