Дата документу 19.02.2020 Справа № 311/2145/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №311/2145/19 Головуючий у 1 інстанції Задорожко Д.А.
Провадження № 22-ц/807/905/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ФГ «Смена», ФГ «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначав, що 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено два договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок кадастровий номер 2320955700:02:026:0008 загальною площею 8,76 га та 2320955700:02:012:0068 загальною площею 1,19 га, які розташовані на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно п.2.3. даних договорів емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років.
В п.1.3. договорів емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цих же земельних ділянок було укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перемога».
Такі договори були діючим до 31 березня 2018 року та 07 жовтня 2018 року відповідно.
Враховуючи цю обставину, державну реєстрацію договорів емфітевзису було відкладено до закінчення вказаних договорів оренди.
Позивач повністю оплатив ОСОБА_3 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 грн., про що було здійснено застереження в договорах емфітевзису.
У травні 2019 року позивачеві стало відомо, що 21 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Смена» укладено договір оренди щодо земельної ділянки площею 8,7643 га строком на 15 років з правом пролонгації.
В свою чергу, 30 квітня 2019 року між фермерським господарством «Смена» та фермерським господарством «Орбіта-СМ» укладено договір суборенди строком на 3 роки з правом пролонгації стосовно цієї самої земельної ділянки.
Крім того, 03 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Смена» та було укладено договір оренди стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2320955700:02:012:0068.
Щодо таких прав оренди та права суборенди державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач вважає, що дані договори є недійсними, оскільки дії ОСОБА_3 , яка уклала договори встановлення емфітевзису та отримала за нього гроші від позивача, а потім (під час дії договору емфітевзису) уклала договори оренди відносно цих самих земельних ділянок з ФГ «Смена», суперечить її попередній поведінці і є недобросовісними.
Укладаючи договори встановлення емфітевзису з позивачем, ОСОБА_3 повинна була чітко розуміти те, що вона передає йому свої земельну ділянку у володіння та користування. протягом всього періоду дії емфітевзису він не має права здійснювати жодних дії направлених на обмеження або позбавлення позивача щодо їх використання.
Укладені між ОСОБА_3 та ФГ «Смена» договори оренди земельної ділянки суперечать п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, оскільки вони є наслідком їх недобросовісної поведінки щодо позивача.
Таким чином, вважає, що у ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для укладання договорів оренди та передавати строкове право володіння та користування земельними ділянками ФГ «Смена», оскільки на той момент (і зараз) вони обтяжені таким правом позивача.
Укладений між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ» договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсним з огляду на недійсність основного договору оренди.
Укладання спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють позивача можливості реєстрації в даному реєстрі свого права емфітевзису та його використання.
Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 21 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Смена» номер запису про інше речове право 28200051 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0008; визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ «Смена» та ФГ «Орбіта-СМ» номер запису про інше речове право 31497860 щодо земельної ділянки площею 8.7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0008; визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Смена» номер запису про інше речове-право 29408649 щодо земельної ділянки площею 1,188 га кадастровий номер 2320955700:02:012:0068.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
ФГ «Смена» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності реєстрації договорів емфітевзису в установленому законом порядку, тому вони не були вчинені та, як наслідок, сторони за вказаним договором, не набули відповідних прав та обов`язків.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суд першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено два договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок кадастровий номер 2320955700:02:026:0008 загальною площею 8,76 га та кадастровий номер 2320955700:02:012:0068 загальною площею 1,19 га, які розташовані на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г. (а.с.5-8, 9-10).
Згідно п.2.3. даних договорів емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років.
В п.1.3. договорів емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цих же земельних ділянок було укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перемога».
Вказані договори були діючим до 31 березня 2018 року та 07 жовтня 2018 року відповідно.
Позивач повністю оплатив ОСОБА_3 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 грн., про що було здійснено застереження в договорах емфітевзису.
Згідно договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та СВК «Перемога» в особі Голови ОСОБА_4 І., ОСОБА_3 передала в оренду земельну ділянку загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру… » 31 березня 2008 року, а отже він є чинним з вказаної дати. Строк дії договору складає 10 років (пункт 8) (а.с.24-27).
Згідно договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та СВК «Перемога» в особі Голови ОСОБА_4 І., ОСОБА_3 передала в оренду земельну ділянку загальною площею 1,19 га, в тому числі пасовища 1,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру… » 07 жовтня 2008 року, а отже він є чинним з вказаної дати. Строк дії договору складає 10 років (пункт 8 (а.с.28-31).
Згідно договору оренди землі від 21 вересня 2018 року, ОСОБА_3 надала в оренду ФГ «Смена» строком на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0008, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,76 га. (а.с. 101-103).
Згідно договору суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, ФГ «Смена» передало строком на три роки в суборенду ФГ «ОРБІТА-СМ» земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0008, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,7643 га. (а.с. 104-109).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2019 року №168900634, земельна ділянка з кадастровим номером 2320955700:02:026:0008, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на підставі договору оренди землі від 21.09.2018, укладеного між ФГ «Смена» та ОСОБА_3 та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 02 жовтня 2018 року, знаходиться в оренді ФГ «Смена» та на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного 30 квітня 2019 року між ФГ «Орбіта –СМ» та ФГ «Смена» та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 11 травня 2019 року, знаходиться в суборенді ФГ «Орбіта-СМ» (а.с.32-33).
Відповідно до договору оренди землі від 03 грудня 2018 року, ОСОБА_3 надала в оренду ФГ «Смена» строком на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:012:0068, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 1,19 га. (а.с. 90-100).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2019 року №168900467, земельна ділянка з кадастровим номером 2320955700:02:012:0068, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на підставі договору оренди землі, укладеного 03.12.2018 між ОСОБА_3 та ФГ «Смена» та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 12.12.2018, знаходиться в оренді ФГ «Смена» (а.с.34).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 395 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є видом речового права на чуже майно.
Відповідно до ч.1 ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок з кадастровим номер 2320955700:02:026:0008 загальною площею 8,76 га та 2320955700:02:012:0068 загальною площею 1,19 га, які розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не були зареєстровані в установленому законом порядку.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що укладені 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок з кадастровим номер 2320955700:02:026:0008 загальною площею 8,76 га та 2320955700:02:012:0068 є нотаріально посвідченими приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г.
Відповідно до 5.5.вказаних договорів, договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в п.1.3. договорів емфітевзису зроблено застереження про те, що відносно цих же земельних ділянок було укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перемога».
Таким чином, державна реєстрація договорів емфітевзису не могла бути проведена до закінчення строку вказаних договорів оренди укладених між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перемога».
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 не ставлячи питання про розірвання договорів встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, уклала спірні договори оренди, чим позбавила позивача можливості зареєструвати емфітевтичні права на земельні ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
У відзиві на апеляційну скаргу ФНГ «Смена» посилається на те, що ОСОБА_1 не почав використовувати земельні ділянки до спливу трирічного строку з моменту встановлення емфітевзису, що є підставою для припинення емфітевзису.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки протягом трьох років, оскільки п.1.3. договорів емфітевзису містить застереження про те, що відносно цих же земельних ділянок було укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Перемога», тому позивач був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки протягом трьох років.
В п. 1.2. договорів встановлення емфітевзису було зроблено обумовлення про те, що земельні ділянки перебувають в оренді до 31 березня 2018 року та 07 жовтня 2018 року відповідно у СВК «Перемога», тому ОСОБА_1 до закінчення дії відповідних договорів оренди землі не здійснював реєстрацію свого емфітевтичного права.
ОСОБА_3 не ставлячи питання про розірвання договорів встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, укладала з ФГ «Смена» спірні договори оренди землі, чим позбавила ОСОБА_1 можливості зареєструвати емфітевтичні права на землі ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Дії ОСОБА_3 прямо порушують п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України, оскільки вони прямо суперечать її попередній поведінці - укладанню з ОСОБА_1 договорів встановлення емфітевзису, їх нотаріальному посвідченню та отримання від нього плати за це в повному обсязі.
Однак, суд першої інстанції не надав правової оцінки діям ОСОБА_3 на предмет їх добросовісності та помилко не застосував п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи те, що спірні договори оренди та суборенди земельних ділянок стали наслідком недобросовісної поведінки ОСОБА_3 - вони підлягають визнанню недійсними.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, місцевий суд не дотримався вимог матеріального та процесуального права, не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , фермерського господарства «Смена», фермерського господарства «Орбіта-СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки – задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Смена» номер запису про інше речове право 28200051 щодо земельної ділянки площею 8,7643 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0008.
Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між Фермерським господарством «Смена» та Фермерським господарством «Орбіта-СМ» номер запису про інше речове право 31497860 щодо земельної ділянки площею 8, 7643 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0008.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Смена» номер запису про інше речове право 29408649 щодо земельної ділянки площею 1.188 га кадастровий номер 2320955700:02:012:0068.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
Стягнути з Фермерського господарства «Смена» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
Стягнути з Фермерського господарства «Орбіта-СМ» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2020 року.
Головуючий
Судді:
