ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2020 року

Київ

справа №1340/3970/18

адміністративне провадження №К/9901/21936/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №1340/3970/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді

за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, постановлене суддею Гавдиком З.В. та

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мікули О.І., суддів: Качмара В.Я., Курильця А.Р.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (надалі - відповідач), в якому просила:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області № 125-к від 30 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації,

1.2. поновити її на займаній посаді та стягнути на її користь заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач більше 30 років пропрацювала на державній службі, а 30 липня 2018 року неправомірно звільнена з посади оспорюваним наказом, який виданий на підставі подання Золочівської місцевої прокуратури. Позивач вказує, що заперечувала та заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 КУпАП, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30.05.2018 у справі № 445/706/18, оскільки вважає, що майно, яке вона набула у власність у порядку спадкування, прийнято нею безкоштовно, а тому таке майно не є її доходом. При цьому позивач не заперечувала, що повідомлення про суттєві зміни в майновий стан на офіційному сайті НАЗК протягом 10 днів протягом з дня набуття у власність майна не подавала, оскільки їй не було відомо про необхідність подання такого повідомлення. Наголошувала, що наявність набутого у спадщину майна у вигляді частини житлового будинку, у якому проживала разом з померлим батьком усе своє життя від народження, відобразила в декларації за 2017 рік.

2.1. Позивач зазначала, що при прийнятті вказаного наказу відповідачем не було враховано, що при накладенні на позивача судом адміністративного стягнення за порушення, що фактично не було пов`язано з корупцією, не було вказано про подальшу неможливість позивача виконувати посадові обов`язки. Крім того, за вчинення так званого корупційного правопорушення на позивачку накладено штраф, за що наказом відповідача від 07 червня 2018 року № 80-К її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Відтак, на її думку, відсутні підстави для звільнення, оскільки наявні ознаки подвійного притягнення до відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що на думку позивачки є неприпустимим.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

3.1. Визнано протиправним і скасовано наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області № 125-к від 30 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

3.3. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 80357,05 грн.

3.4. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 11168,27 грн підлягає негайному виконанню.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню в цілому, оскільки дисциплінарне стягнення - оголошення догани, застосоване до позивачки наказом № 80-к від 07 червня 2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " станом на 30 липня 2018 року у законний спосіб не знято, а тому звільнення позивачки спірним наказом за одне і теж порушення не узгоджується із конституційним принципом заборони притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За висновками судів попередніх інстанцій відповідачем було звільнено позивача без дотримання процедури, яка передує прийняттю рішення про звільнення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 05 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 1340/3970/18, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що вчинення позивачем корупційного правопорушення встановленого рішенням суду, яке набрало законної сили, є достатньою правовою підставою для її звільнення на підставі частини 2 статті 84, пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу». При цьому, вказували, що «корупційне правопорушення» і «дисциплінарний проступок» - це різні види порушень, які складають різні підстави для припинення державної служби, а тому встановлені Законом України «Про державну службу» гарантії при звільненні державного службовця не поширюються на позивача, яка вчинила корупційне правопорушення і звільнена з цих підстав. Таким чином, наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області № 125-к від 30 липня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий правомірно.

6. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 1340/3970/18.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 лютого 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

8. 02 вересня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

9. В обґрунтування відзиву покликалася на доводи, викладені у позовній заяві та звертала увагу, що в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно неї так само як і будь-які повідомлення НАЗК про доручення такої перевірки ДЗЕ НП України.

Установлені судами фактичні обставини справи

10. ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

11. 25 квітня 2018 року щодо позивача складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-6 КУпАП, оскільки остання не повідомила про суттєві зміни у своєму майновому стані шляхом подання повідомлення на офіційний сайт НАЗК протягом 10 днів з дня набуття у власність майна, а саме: частини житлового будинку вартістю 198145,00 грн., яке вона набула у власність 28 лютого 2017 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину.

12. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.

13. 07 червня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 80-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким на підставі протоколу засідання дисциплінарної комісії управління соціального захисту населення райдержадміністрації № 3 від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 оголошено догану відповідно до статей 64, 66 Закону України "Про державну службу", статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".

14. 06 липня 2018 року Золочівська місцева прокуратура скерувала Золочівській районній державній адміністрації подання № 05-47/884 вих.18 в порядку статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".

15. 30 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області прийняло наказ № 125-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу", статті 65 Закону України "Про запобігання корупції", статті 24 Закону України "Про відпустки", яким наказ № 80-к від 07 червня 2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " вважати таким, що втратив чинність; звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору опрацювання заяв та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації, 31 липня 2018 року у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження; відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення райдержадміністрації доручено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року, за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року, за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2018 року по 3 липня 2018 року за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2017 рік та за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2018 рік. Підстава: подання Золочівської місцевої прокуратури № 05-47/884 вих. 18 від 06 липня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIІI від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIІI; у редакції станом на момент прийняття оскаржуваного наказу).

17. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону № 889-VIІI).

18. Пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIІI передбачає, що державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (статті 84 цього Закону).

19. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 84 Закону № 889-VIІI підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

20. Частиною 2 статті 84 Закону № 889-VIІI передбачає, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини 1 цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

21. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закону № 1700-VII) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

22. Главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, до яких належить порушення вимог фінансового контролю у вигляді несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина 1 статті 172-6 КУпАП).

23. Згідно із частиною 2 статті 65 Закону № 1700-VII особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

24. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

25. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

27. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

31. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

32. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

33. У цьому провадженні суди попередніх інстанцій виходили з того, що в даному випадку має місце притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є порушенням приписів статті 61 Конституції України.

34. Так суди попередніх інстанцій вказували на те, що Законом № 889-VIІI не передбачено одночасне застосування двох заходів дисциплінарної відповідальності: оголошення догани та звільнення за вчинення посадовою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави, адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією. А застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, було здійснено відповідачем без дотримання процедури, яка передує прийняттю рішення про звільнення. При цьому суди очевидно мали на увазі процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності.

35. Водночас суди не звернули увагу на те, що настання такого факту як втрата державним службовцем права на державну службу або його обмеження не є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності у розумінні статті 65 Закону № 889-VIІI. Звільнення на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону № 889-VIІI у зв`язку з припиненням державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу не є наслідком дисциплінарного провадження.

36. На момент звільнення позивача пункт 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI визначав однією з підстав для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

37. Варто зауважити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX, який набрав чинності 18 жлвтня 2019 року, до пункту 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI внесені зміни, відповідно до яких такий наслідок, як припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу, настає для державного службовця, зокрема, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

38. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки аргументам відповідача, що звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби через втрату права на державну службу не може розглядатися наслідком притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, що виключає повторність притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення у контексті статті 61 Конституції України. Оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування в частині відхилення доводів та аргументів відповідача, зокрема, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

39. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про порушенням відповідачем приписів статті 61 Конституції України.

40. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

41. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

42. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

45. Суд визнає, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та наданим ними доказам із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржуване рішення відповідача на предмет його правомірності у відповідності до критеріїв, закріплених у частині 2 статті 2 КАС України.

47. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

48. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 1340/3970/18 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду