___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/12/19Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Єщенка О.В., Танасогло Т.М.

за участі секретаря Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив: визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області № 10267/82-18 від 05 вересня 2018 в частині зазначення в: - пункті 3) «категорія земель» розділу 6: «землі рекреаційного призначення відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України (враховуючи долучену до проекту згода Дачно-будівельного кооперативу «Нова Зоря» на вилучення земельної ділянки та договір на право забудови, згідно якого земельна ділянка відводилась під будівництво дач); - пункті 4) «цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно Класифікації видів цільового призначення земель» розділу 6: «на момент складання проекту землеустрою: потребує уточнення»; - розділі 7 висновку «Необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації (так/ні)» слова «так».

На переконання ОСОБА_1 відповідачем у висновку неправильно визначено категорію земель, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки та безпідставно покладено обов`язок про необхідність проведення державної експертизи земельної документації. У розділі 6 висновку «основні характеристики запроектованої земельної ділянки» експертом зазначено відомості, які не відповідають діючій містобудівній документації, затвердженій Одеською міською радою. У п.3) «категорія земель» розділу 6 зазначено: «землі рекреаційного призначення відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України (враховуючи долучену до проекту згоду дачно-будівельного кооперативу «Нова Зоря» на вилучення земельної ділянки та договір на право забудови, згідно до якого земельна ділянка відводилась під будівництво дач), а у пункті 4) «цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно Класифікації видів цільового призначення земель» розділу 6 зазначено: «на момент складання проекту землеустрою: потребує уточнення».

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 24 травня 2019 ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував висновок Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 10267/82-18 від 05 вересня 2018 та зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 і, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Приймаючи означене рішення суд попередньої інстанції виходив з того, що: «…відповідачем ні в оскарженому висновку, ні в заявах по суті справи не зазначено підстав, з яких відповідачем не враховано (не надано оцінку/не наведено мотиви відхилення/тощо) вищенаведені наявні в матеріалах Проекту землеустрою документи, в тому числі рішення органу місцевого самоврядування Одеської міської ради: - від 26.07.2017 року № 2285-VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у якому зазначено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - від 19.10.2016 року № 1316-VII «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси», яким вирішено затвердити план зонування території (зонінгу) м. Одеси, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»; та викопіювання зі схеми зонування м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від № 1316-VII від 19.10.2016 року, відповідно до якого житлова зона Ж-4 зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (9-16 поверхів), в якій знаходиться земельна ділянка, що відводиться».

Також Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що: «…згідно зі ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до положень ч. 11 ст. 17 Закону № 3038-VI, як у редакції, чинній на час прийняття рішення Одеської міської ради від 25 03. 2015 року № 6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси», так і у редакції, чинній на час виготовлення оскаржуваного висновку, усі матеріали генерального плану населеного пункту є загальнодоступними.

Отже, в пп. пп. 3, 4 п. 6 оскарженого висновку відповідачем необґрунтовано, не доведено та законодавчо безпідставно зазначено: категорія земель: землі рекреаційного призначення відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України (враховуючи долучену до проекту згоду Дачно-будівельного кооперативу «Нова Зоря» на вилучення земельної ділянки та договір на право забудови, згідно якого земельна ділянка виділялась під будівництво дач; склад угідь: забудовані землі; форма власності: комунальна; цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, зокрема: на момент складання проекту землеустрою: потребує уточнення.

Відповідно, похідний від пп. пп. 3, 4 п. 6 оскарженого висновку п. 7 також є необґрунтованим, не доведеним та безпідставним».

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що: «…обґрунтування відповідача заперечень проти заявлених позовних вимог тим, що висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є предметом розгляду у справі № 420/12/19, порядок та процедуру якого регламентовано Постановою КМУ № 580 від 31.08.2016 року, та висновок про погодження у порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України є зовсім різні висновки, тощо є помилковим, та таким, що не відповідає вищенаведеним положенням Порядку № 580 та ЗК України, а саме, згідно з: - з п. 1 Порядку № 580 цей Тимчасовий порядок визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - п. 13 Порядку № 580 розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України; - ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, тощо».

Помилковим, на переконання суду попередньої інстанції, є також: «…обґрунтування позивачем заявлених позовних вимог, яким фактично ототожнюються рішення Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси» з рішенням органу місцевого самоврядування щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України. Така позиція позивача не відповідає вищенаведеним положенням Порядку № 580 та ЗК України, а саме, згідно зі ст. 18 Закону № 3038-VI: - план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; - План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів; - План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації».

Підсумовуючи наведене, Одеський окружний адміністративний суд зазначив про те, що інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

Суд апеляційної інстанції змушений викласти основні положення цього рішення дослівно, «прямою мовою», оскільки зміст його є не логічним та послідовним.

Спосіб аргументації мотивувальної частини Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 є поганим прикладом техніки нормативного «бортового залпу» (Б. Візер). Суд копіює перелік статей Законів та підзаконних нормативно правових актів та навіть додатки в яких наведені форми можливих висновків, які, на його погляд, можуть слугувати правовим обґрунтуванням для задоволення позовних вимог. При цьому залишається незрозумілим вже те, чи служить такому обґрунтуванню кожна із наведених норм окремо або ж всі разом взяті в сукупності. Складно позбавитися враження, що за допомогою цитування максимально можливої кількості норм суд намагається таким простим способом підвищити переконливість своєї аргументації. Суд навіть не спробував бодай мінімально передати аргументи за яких ці норми ним наведені. Можливим цьому поясненням є те, що: в іншому випадку було б більш очевидним, що окреслена судом правова позиція навряд чи може бути виведена із зацитованих ним статей.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав на те, що висновок про розгляд проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є предметом розгляду у справі №420/12/19, складений за результатами розгляду Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, був розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України №580 від 31 серпня 2016 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та і кадастру», про затвердження Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач стверджує, що висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту, передбачений ст.161-1 ЗК України і висновок вчинений на виконання постанови Кабінету Міністрів України №580 від 31 серпня 2016 земельної ділянки, це різні висновки. Відтак, позивач невірно трактує чинне законодавство України щодо отримання позитивних Висновків про погодження, оскільки ним було отримано зовсім інший висновок - Висновок про розгляд проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отриманий за принципом екстериторіальності від державного експерта Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Далі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено, що державним експертом ОСОБА_2 було досліджено та вивчено усі наявні в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки документи та складено оскаржуваний висновок виключно на підставі тих даних, які містить у своєму складі проект виконаний ТОВ «Геоконсалтинг» на замовлення ОСОБА_1 . Самостійно, без підтверджуючих документів наданих компетентними органами, державний експерт не має право та повноважень визначати будь-які дані на які вказує позивач у своїх позовних вимогах.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Питання щодо необхідності погодження проекту землеустрою врегульовано ч. ч. 1, 4, 5 ст. 186-1 Земельного Кодексу України: «1. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

4. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

5. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері».

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №580 від 31 серпня 2016 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та і кадастру», затверджено Тимчасовий порядок, який визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки із запровадженням принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою.

Відповідно до п.п. 7, 8 Тимчасового порядку № 580 система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Згідно з п. 13 Тимчасового порядку № 580 розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи убачається, що предметом розгляду є висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 вересня 2018 №10267/82-18 стосовно розробленого ТОВ «ГЕОКОНСАЛТИНГ» Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) адреса: АДРЕСА_1 і.

Наведеним висновком погоджено проект землеустрою та зазначено, що земельна ділянка, загальною площею 0,0643 га., за категорією земель, відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України, відноситься до земель рекреаційного призначення.

Такого висновку експерт дійшов спираючись на долучену до проекту згоду Дачно-будівельного кооперативу «Нова зоря» на вилучення земельної ділянки та договір на право забудови, згідно до якого, ділянка виділялась під будівництво дач: склад угідь забудовані землі.

Разом з тим, зважаючи на відсутність серед доданих матеріалів будь яких рішень стосовно встановлення категорії земель, експертом зазначено, що цільове призначення запроектованої земельної ділянки - потребує уточнення.

У висновку також зазначено про наявність обмежень на земельній ділянці: « 01.04 охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку, площею 0,0052 га; 01.05 охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, площею 0,0003 га; 01.08 охоронна зона навколо інженерних комунікацій, площею 0,0199 га; 05.01 водоохоронна зона, площею 0,0643 га; 07.09 право встановлення будівельних розташувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, площею 0,0001 га.», що у свою чергу, тягне за собою необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Зважаючи на викладені обставини експерт вказав на необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Статтею 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено: «Замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку».

ОСОБА_1 не погодився з висновками державного експерта щодо розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 вересня 2018 №10267/82-18, але і не скористався наведеними вище положеннями Закону, який передбачає порядок спростування висновків державної експертизи або їх окремих положень шляхом звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Будь-яких клопотань про проведення повторної державної експертизи як у суді першої так і апеляційної інстанції позивач не заявляв.

Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи документам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В Пояснювальній записці до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність відсутнє посилання на цільове призначення земельної ділянки на момент відведення (ст. 7 Проекту).

В завданні на розроблення проекту землеустрою (ст. 25) також відсутня вказівка на цільове призначення земельної ділянки.

У Кадастровому плані земельної ділянки ст. 53 у розділі Матеріали геодезичних вишукувань землевпорядного проектування в Експлікації земельних угідь в Категорії земель, за рахунок якої відводиться земельна ділянка зазначено - землі рекреаційного призначення.

У Плані відведення земельної ділянки ст. 55 у розділі Матеріали геодезичних вишукувань в Експлікації земельних угідь в Категорії земель, за рахунок якої відводиться земельна ділянка значено - землі рекреаційного призначення.

В складі Проекту землеустрою на ст. 149 наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності посвідчує право власності на житловий будинок загальною площею 58,7 кв. м., розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 3 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На ст. 19 в розділі: додатки до пояснювальної записки знаходиться Рішення Одеської міської ради від 26 липня 2017 №2285-VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». В Переліку, що є додатком до цього рішення, громадян, яким надаються дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі під № 49 зазначено: АДРЕСА_1 і; ОСОБА_1 ; Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тобто у рішенні не зазначено підстав визначення цільового призначення земельної ділянки, що не відповідає вимогам п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

На ст. 210 Проекту землеустрою в розділі: Інші додаткові матеріали міститься нотаріально посвідчена згода від Дачно-будівельного кооперативу «Нова зоря» на вилучення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із земель кооперативу, з метою приватизації вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .

На ст. 175, цього ж Проекту, у розділі: Інші додаткові матеріали міститься Договір на право забудови 1937 року, відповідно до якого житло будівельному кооперативу «Нова зоря» надано було земельну ділянку, що вказує на цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України, якою визначено склад земель рекреаційного призначення, до земель рекреаційного призначення належать: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Отже, наведені вище документи дають суду підстави для висновку, що земельна ділянка, яка планується до відведення позивачу, відноситься до земель рекреаційного призначення. Тому висновок викладений експертом від 05 вересня 2018 №10267/82-18 є правильним.

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки вказаним вище письмовим доказам та помилково зосередив свою увагу на рішеннях органу місцевого самоврядування, які носять загальний характер для земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, і не можуть відносити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , за основним цільовим призначенням, до категорії земель - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 долучена довідка Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 17 листопада 2017 №97-15-0.240-181/172-1. В довідці зазначено, що земельна ділянка відводиться ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Отже у довідці зазначено тільки вихідні данні про місце розташування земельної ділянки та зазначено форму власності земельної ділянки. В порушення вимог ст.83 Земельного кодексу України, територіальний орган земельних ресурсів не надає інформації про цільове призначення земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки у Кадастровому плані та у Плані відведення земельної ділянки відсутні.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції визнає помилковими висновки Одеського окружного адміністративного суду викладені у рішення від 24 травня 2019 та правильними висновки викладені експертом державної експертизи 05 вересня 2018 №10267/82-18 де зазначено про необхідність уточнення проекту землеустрою стосовно цільового призначення запроектованої земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку відсутності у наданому Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність необхідних даних, відносно цільового призначення земель, у Державного експерта законодавчо відсутні повноваження щодо самостійного визначення категорії земель за їх цільовим призначенням.

Згідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України: Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи».

Наведена правова норма кореспондується з ч. З ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» де передбачено, що: «Обов`язковій державній експертизі підлягають: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного. історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів».

З залучених до матеріалів справи, у складі Проекту землеустрою документів убачається, що: у Кадастровому плані земельної ділянки (ст. 53) у розділі Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, Експлікація земельних угідь, Категорія земель, за рахунок якої відводиться земельна ділянка, зазначено - землі рекреаційного призначення; у Плані відведення земельної ділянки (ст. 55) у розділі Матеріали геодезичних вишукувань в Експлікації земельних угідь в Категорії земель, за рахунок якої відводиться земельна ділянка зазначено - землі рекреаційного призначення.

Отже, з цього можна зробити висновок - земельна ділянка, яку планує відвести у приватну власність ОСОБА_1 відноситься до земель рекреаційного призначення, та у відповідності до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підлягає обов`язковій державній експертизі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд попередньої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки Кадастровому плану земельної ділянки, плану відведення земельної ділянки та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для проведення обов`язкової державної експертизи земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, Держаним експертом ОСОБА_2 було досліджено та вивчено усі наявні в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки документи, та складено даний Висновок виключно на підставі тих даних, які містить к своєму складі наданий Проект, виконаний ТОВ «Геоконсалтинг» на замовлення ОСОБА_1 .

На додаток суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження позивача в судовому засіданні про наявність та достатність письмових доказів, як то: рішення Одеської міської ради: - від 26 липня 2017 № 2285-VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у якому зазначено цільове призначення земельної ділянки: Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - від 19 жовтня 2016 № 1316-VII «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси», яким вирішено затвердити план зонування території (зонінгу) м. Одеси, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»; та викопіювання зі схеми зонування м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від № 1316-VII від 19 жовтня 2016, відповідно до якого житлова зона Ж-4 зона змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (9-16 поверхів), в якій знаходиться земельна ділянка за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Леваневського, 1/3і., для класифікації видів цільового призначення вказаної земельної ділянки за адресою до земель для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є помилковим.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України: «1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу».

В Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , виготовленого ТОВ «Геоконсалтинг», відсутні рішення Одеської міської ради власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і які б вказували на цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зазначені позивачем рішення Одеської міської ради не є рішеннями про віднесення земель до тієї чи іншої категорії земель.

Питання встановлення, зміни категорії земельної ділянки, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, може бути вирішено Одеською міською радою за проектом землеустрою щодо її відведення.

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки всім викладеним вище обставинам справи та не правильно застосував норми Закону, що врегульовують правовідносини, які виникли між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень на час заявленого позову.

Згідно до п. п.1 4 ч.1 ст. 317 КАС України: «Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи не правильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права».

Зважаючи на те, що при прийнятті рішення від 24 травня 2019 Одеським окружним адміністративним судом не повно з`ясовано обставини справи не правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення повністю та ухвалити нову постанову суду про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 25 лютого 2020.

Суддя-доповідач:

Судді: