ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 500/2636/19

11 лютого 2020 р.

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника Гулкевич С.Б.

представника відповідача Оленяк В.Я.

за результатами проведення підготовчого засідання в адміністративній справі за позовом Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області і Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у формі ненадання відповіді на запит виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.09.2019 вих. № 1782/05 та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати відповідь на запит виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.09.2019 вих. № 1782/05 відповідно до вимог чинного законодавства; про визнання протиправними дії Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо зазначення у листі-відповіді від 27.02.2018 № 265/117-18 інформації, яка ґрунтується на даних державної статистичної звітності форми 6-зем та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)".

В частині позовних вимог в обґрунтування зазначено, що Тернопільській міській раді стало відомо про існування листа Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.02.2018 № 265/117-18 у зв`язку із розглядом Господарським судом Тернопільської області справи № 921/438/19, а саме з моменту постановлення судом ухвали про відкриття провадження від 30.07.2019 у справі № 921/438/19. У вказаному листі відповідач зазначив, зокрема, що згідно даних Державного земельного кадастру, у тому числі державної статистичної звітності форми 6-зем (станом на 01.01.2016) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво).

Однак, позивач вважає, що відповідач вказав у зазначеному листі недостовірну інформацію, яка полягає у наданні інформації з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка на день формування відповіді вже не могла бути використана, оскільки відповідно до наказу Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного - обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 за № 1084/27529 (далі - Наказ № 190), наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за № 788/3228 (зі змінами (далі - Наказ № 377), визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2016. Водночас, позивач також зазначив, що відповідно до розділу II Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої Наказом № 377, тобто на момент чинності цього наказу, звіт за формою № 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий). Таким чином, оскільки 01.01.2016 Наказ № 377 втратив чинність, позивач вважає, що оновлені відомості до наявної статистичної звітності з 01.01.2016 не вносились.

При цьому, позивач вважає, що відповідач у відзиві на позов хибно тлумачить, що форма 6-зем носить інформаційний характер, оскільки дані, які вносилися у форму 6-зем перестали оновлюватися у зв`язку із втратою чинності Наказу № 377, а тому застосування зазначеної форми суперечить меті ведення Державного земельного кадастру, яка визначена статтею 2 Закону України "Про державний земельний кадастр" і порушує принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі, які закріплені у статті 3 Закону України "Про державний земельний кадастр".

Також звернув увагу суду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства у сфері земельних відносин та теорії земельного права відсутній вид прав на земельну ділянку "обліковується", як було зазначено відповідачем у листі від 27.02.2018 № 265/117-18.

Додатково зазначив, що інформація з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка була дійсною до 01.01.2016, станом на день надання даної інформації у зазначеному листі суперечить чинному генеральному плану міста Тернополя в частині зазначеної площі земельної ділянки та в частині категорії цільового призначення земельної ділянки, а отже, є недостовірною та неправдивою. Оскільки, відповідно до Генерального плану міста Тернополя земельна ділянка про яку йдеться у зазначеному листі має площу 10,5 га, знаходиться за адресою: вул. Київська - Тарнавського, віднесена до зони Р-З (рекреаційна зона озеленених територій загального користування) та зони Ж-4 (зона багатоповерхової житлової забудови з розміщенням багатоквартирних будинків висотою 6 поверхів і вище). При цьому така земельна ділянка перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що інформація яка міститься у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 є недостовірною, як наслідок порушують права позивача в отриманні достовірної інформації, а тому звернувся з даним позовом до суду, в якій просить, зокрема зобов`язати відповідача привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016 року) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)".

Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2020 залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області та продовжено процесуальні строки підготовчого засідання на 30 днів.

У підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги у відповідній частині підтримала у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненні, просила позовні вимоги у відповідній частині задовольнити (арк. справи 38-39, 60-62).

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог у відповідній частині, суду пояснив, що згідно вимог чинного законодавства України власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органом Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. При цьому звітні дані щодо земельних ділянок, які розташовані на території Тернопільської міської ради подавались виконавчим комітетом Тернопільської міської ради територіальному органу по земельних ресурсах. Зазначив, що відповідно до Звіту про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах міста Тернопіль (ф.2-зем, 6-зем) станом на 01.01.2001, затвердженого рішенням сесії Тернопільської міської ради від 15.03.2001, внесено дані про земельні ділянки за садівничим товариством робітників та службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, та аналогічні відомості містяться у Річному звіті про наявність і розподіл земельного фонду по категоріях земель, земель землекористувачів і угіддях в м. Тернополі станом на 01.01.2003. Також у Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах міста Тернопіль (ф.2-зем, 6-зем) станом на 01.01.2006 внесено відомості про земельну ділянку площею 15,2600 га колективне садівництво, яка обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці. Таким чином, оскільки державна статистична звітність по формах №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем, на підставі Наказу № 190 втратила чинність, форма 6-зем носить інформаційний характер.

Водночас, звернув увагу суду на те, що інформація щодо прийнятих рішень органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України щодо передачі зазначеної земельної ділянки Тернопільському відділенню Львівської залізниці у користування, а також щодо оформлених у встановленому порядку правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку у Міськрайонному управлінні відсутня.

З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині (арк. справи 23-24).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2019 відкрито провадження у справі за позовом садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради про визнання недійсними рішень (арк. справи 63-65).

Згідно пояснень сторін, з матеріалів вказаної господарської справи Тернопільська міська рада дізналася про існування листа Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.02.2018 № 265/117-18.

Як слідує з з змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.02.2018 № 265/117-18, такий лист є відповіддю на заяву Голови садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці від 26.01.2018 та адресована, саме заявнику Голові садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, а не на звернення позивача та адресована не позивачу (арк. справи 10).

Зокрема, Міськрайонне управління у зазначеному листі зазначило, що "Згідно даних Державного земельного кадастру, у тому числі державної статистичної звітності форми 6-зем (станом на 01.01.2016 року) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво).".

Однак, позивач вважає, що Міськрайонне управління вказало у зазначеному листі недостовірну інформацію, яка полягає у наданні інформації з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка на день формування відповіді вже не могла бути використана, оскільки 01.01.2016 Наказ № 377 втратив чинність. При цьому, позивач зазначив, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради, тобто у комунальній власності позивача.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що зазначена інформація яка міститься у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 є недостовірною та порушує його права та інтереси, причому які саме права та інтереси позивача, що підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства порушені відповідачем при наданні такої інформації третій особі та на її звернення, позивачем не зазначено, а містяться лише покликання на недостовірність наданої інформації щодо належності прав на земельну ділянку іншій особі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а тому під час визначення предметної юрисдикції суд повинен виходитиіз суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Водночас, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Відповідно до пункту 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 № 01-8/184 за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та статті 33 Закону України "Про інформаційні агентства".

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 ЦК України та право на недоторканність ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 ЦК України.

За приписами частини третьої статті 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання (частина друга статті 34 ГК України).

Згідно із частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

За приписами частини першої статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як підтверджується матеріалами справи, спірні правовідносини пов`язані, зокрема з інформацією, яка викладена Міськрайонним управлінням у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 та яка адресована Голові садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, тобто така інформація поширена у листі надісланому третій особі, та яка на думку позивача, не відповідає дійсності або викладена неправдиво, а саме щодо особи якій належить право на земельну ділянку, а саме позивачеві чи третій особі.

Таким чином, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, надаючи інформацію на заву (запит) третій особі, хоч і мав владні-управлінські повноваження, проте щодо третьої особи, а не позивача. В свою чергу, позивач власне і доводить неправомірність дій відповідача недостовірністю інформації наданої третій особі, а отже а вданому випадку між сторонами відсутній публічно - правовий спір, а спір що існує має приватноправовий характер і обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, в даному випадку не майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання (позивача).

Таким чином, з аналізу зазначених норм, виходячи із суб`єктного складу сторін та предмету спору, суд дійшов висновку, що даний правовий спір у відповідній частині позовних вимог повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства (частина друга статті 34 ГК України).

Суд звертає увагу на те, що порушення правил предметної підсудності є підставою для висновку про розгляд справи неповноважним складом суду, що у відповідності до пункту 1 частини третьої статті 317 КАС України обумовлює скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

За приписами пункту 2 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 183, 241, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо зазначення у листі-відповіді від 27.02.2018 № 265/117-18 інформації, яка ґрунтується на даних державної статистичної звітності форми 6-зем та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)".

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 17.02.2020.

Реквізити сторін:

позивач Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305);

відповідач Міськрайонне управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002);

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ: 39766192).

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.