КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року справа № 320/6312/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2019 року, відповідно до ч. 2. ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 15 років для жінок, із урахуванням фактично проведених виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ч. 3. ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2014 по 02.08.2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, - у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі - 30 процентів від мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі - одна мінімальна заробітна плата, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 виплати підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, з 17.07.2018 року із урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2019 року, відповідно до ч. 2. ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 20 років для чоловіків із урахуванням фактично проведених виплат;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ч. 3. ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, - у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі - 30 процентів від мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2018 р.;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі - одна мінімальна заробітна плата, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 виплати підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, у розмірі визначеному постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.07.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи, 4-ї категорії. А тому, звернулася до відповідача з проханням про проведення перерахунку пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Значила, що листом від 07.10.2019 відповідачем було відмовлено у проведенні перерахунку, зазначивши про те, що пенсія позивача обчислена та виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Водночас, на думку позивача, така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.11.2019 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку є безпідставними. Зазначив, що ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку. Водночас, позивачу розрахунок пенсії проведено відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу. На підставі вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення від 08.10.1993р. серії НОМЕР_1 (копія додається) і постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до копії паспорта, СТ № 448587, Ірпінським МВ Управління ДМС України в Київській області, 03 березня 2015 року. Позивач є непрацюючим пенсіонером та проживаю в місті Ірпінь, Київської області, яке відповідно до постанови КМ України за № 106 від 23.07.1991 року (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач знаходиться на обліку в Ірпінському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, що посвідчується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серія ААА № 757067 та з 13.08.2006 отримую пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Страховий стаж позивача становить 41 років 2 місяці 25 днів (стаж зараховано по 31.10.2016р) згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1067/Г- 01 від 07.10.2019р.

11 вересня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом № 1067/Г-01 від 07.10.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача, отримання додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зазначено, про те, що пенсія обчислена та виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.03.2003р. (надалі за текстом - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004р., передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №796 (надалі за текстом - Закон №796).

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України № 1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058 або спеціальним Законом України №796.

Позивач фактично обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом, а саме: Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що, зокрема, підтверджується його заявою.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеному в абз. 1 цієї частини.

Статтею 49 Закону України №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3, 4 встановлюються у вигляді:

А) державної пенсії;

Б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 55 Закону України №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Також цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Крім того, як встановлено ч.2 ст.56 Закону України №796, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки -15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.09.2008 (справа №21-1748во07) та 07.07.2015 (справа №21-727а15), 20.09.2016 (справа №21-1255а16), а також Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа №560/675/17).

У ч.4 ст.45 Закону №1058-ІV зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ч.2 ст.56 Закону України № 796-ХІІ я маю право на перерахунок пенсії в повному розмірі як громадянин, віднесений до категорії 4, з подальшим додатком до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 15 років для жінок, але не вище за 75% заробітку, з 01.10.2019 року.

Статтею 49 Закону України № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам віднесеним до категорій 2,3,4 установлено у ст.51 Закону № 796-ХІІ.

Крім того, згідно з приписами статті 39 Закону №796-ХІІ, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-\/І від 14.06.2011 (далі - Закон №3491-\/І ) розділ VII Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Відтак, Законом №3491-\/І Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39,51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20- рп/2011тавід 25.01.2012 № З-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

На виконання п.7 Закону №3491-\/І 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210). Пунктом 13 Порядку №1210 (в редакції 2011 року) передбачалося, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, особам, що належать до категорії 3: з 01 січня 2012 року 10 відсотків; з 01 липня 2012 року 12 відсотків. Згідно з приписами п.15 Порядку №1210 підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, 10,5 гривні.

Разом з тим, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VІІ, Прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених Законом №796-ХІІ, передбачено не було.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-\/ІІ, Прикінцеві положення Закону України від 16.01.2014 №719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено п.6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23,30,31,37,39,48,50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Тобто, з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а саме: з 03.08.2014, порядок та розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, делеговано Кабінету Міністрів України.

Відповідно в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 було відсутнє інше правове регулювання відносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім Закону №796-ХІІ, застосування якого є пріоритетним над Порядком №1210, що звужує обсяг встановлених законом прав.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №285/4300/14-а та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17.

Отже, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач має право на виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.51 Закону № 796-ХІІ у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст.37 Закону 796-ХІІ (в редакції Закону від 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Відповідно до змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-\/І від 28.12.2007 ст.37 Закону 796-ХІІ визначає, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, зміну ст.37 Законом №107-\/І від 28.12.2007 визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином, у даних спірних правовідносинах відповідач мав застосовувати редакція ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 09.07.2007.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з подальшими змінами, затверджено перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.

На підставі Закону України від 31.07.2014 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" були доповнені п. 6- 7, за яким було встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5, б Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-\ЛІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 31, 37, 39 та 45 виключено.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідав Конституції України (є неконституційним).

Відтак, рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 відновлено дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто остання з 17.07.2018 є чинною.

Згідно з ч.5 ст.88 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Суду підписують окремо судді Конституційного Суду, які голосували на їх підтримку, і судді Конституційного Суду, які голосували проти. Рішення чи висновок Суду є остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч.1 ст.97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

При цьому, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15- рп/2000 у справі №1-31/2000, незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч.1ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20- рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зважаючи на встановлені обставини та рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018та ст.37 Закону №796-ХІІ, позивач має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 30% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 не визначено порядок його виконання щодо застосування ст.37 Закону №796-Х!І, однак це не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості його виконання. Підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76- VIII, яким виключено ст.37 Закону №796-ХІІ, визнано неконституційним, він не підлягає застосуванню як такий, що втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.

Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано нормами Бюджетного кодексу України та ст.37 Закону №796-ХІІ, в яких по різному регламентовано питання нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 №936, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Водночас, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої ст.37 Закону №796-ХІІ.

Зазначений порядок та розмір визначено у ст.37 Закону №796-ХІІ. У вказаній статті також визначені особи, що мають право на компенсацію, розмір компенсації, суб`єкти владних повноважень, якими зазначена компенсація виплачується, та строки її виплати.

У відповідності до ч.1,2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на висновки Європейського суду з прав людини під терміном "закон" [...] слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності" (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" заява N018139/91, рішення від 23.06.1995, п. 37). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону. Так, ведучи мову про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачек з.г.о." проти Чеської Республіки", заява N0 26449/95, п. 54, від 9 листопад а 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для зацікавлених осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії", [ВП], заява N0 33202/96, п. 109, ЕСНК 2000-1).

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За такого правового регулювання та за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до спірних правовідносин у даній адміністративній справі застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.07.2018.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015), передбачала: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Статтею 63 Закону №796-ХІІ передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначення міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, на заборонених законодавством.

З 1 січня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VІІ (далі - Закон №719-VІІ) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст.39, 51 Закону № 796-ХІІ.

Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Порядок №1210).

Враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом Порядком №1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі ст.ст.39, 51 Закону № 796-ХІІ.

Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VІІ, який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" Закону №719-УІІ доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, з 3 серпня 2014 року Законом №719Л/ІІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, враховуючи, що Закон №719-\/ІІ в редакції Закону №1622-\/ІІ був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-\/ІІта Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Тобто, у 2012 - 2013 роках норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Отже, Законом №3491-\/І Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання вимог зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 N91210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача (далі - Порядок №1210; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дана позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018р. у справі №552/6810/17, та узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2018р. у справі № 619/2262/17 та від 19.06.2018р. у справі № 646/6250/17, від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а).

Отже, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року положення Закону України «Про державний бюджет 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-\/ІІІ не містить будь-яких обмежень щодо застосування розмірів основної чи додаткової пенсії встановлених ст. 39 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Також я маю право з 17.07.2018 на нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрі України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зважаючи на наступне:

Статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VII (далі - Закон №76-\/ІІІ), який набрав чинності 01.01.2015, яким внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №987- VIII, який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016, відповідно до якого ст.39 Закону №796-ХІ передбачає, що доплата громадянам встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, 17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни визнано неконституційними.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта ст.39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76Л/ІІІ, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 01.01.2016 ст.39 Закону №796- ХІІ в редакції Закону №987-VІІІ.

Ст.39 в редакції Закону №987-УІІІ і ст.39 в редакції до внесення змін Законом №76- VIII (які визнані неконституційними) встановлюють право на доплати різному колу суб`єктів.

Також, керуючись Рішенням Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, з 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання доплати до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного контролю, у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надалі за текстом - Закон №796-ХІІ, (у редакції, чинній до « 01» січня 2015 року).

Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17 липня 2018 року вказав, що обмеження чи скасування Законом №76Л/ІІІ пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-\/ІІІ в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті З Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому, у рішенні встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ в редакціях чинних до внесення змін Законом №76-\/ІІІ, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ, рішення Конституційного Суду України не містить.

Незважаючи на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17 липня 2018 року не скористався правом встановлення порядку його виконання в частині, що стосується, зокрема, статті 39 Закону №796-ХІІ, з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинна до 1 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням є значно ширшою у порівнянні зі статтею 39 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №987Л/ІІІ і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не відновлено з включенням статті 39 Законом №987- VIII.

Так, стаття 39 в редакції Закону №987- VIII, яка чинна з 1 січня 2016 року врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження, натомість редакція статті 39, яка була чинна до 1 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Отже, у спірних правовідносинах, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76Л/ІІІ, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 1 січня 2016 року статті 39 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №987-VІІІ.

Враховуючи, що статтю 39 в редакції Закону №987-УІІІ і статтю 39 в редакції до внесення змін Законом №76-VІІІ (які визнані неконституційними) не можна вважати однопредметними нормативно-правовими актами, оскільки вони встановлюють право на доплати різному колу суб`єктів, то підстави для застосування темпорального підходу для вирішення колізії цих норм, відсутні.

Натомість, з урахуванням змістовної складової та мотивів Рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, Верховний Суд вважає, що ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (ст.ст.З,8 Конституції України та ст.6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення виниклої внаслідок цього колізії забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Згідно статті 19 Конституції України орган державної влади місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач при призначенні позивачу пенсії керувався нормативними актами, що суперечать Закону України № 796-ХІІ, а також Конституції України, та, виплачуючи позивачу пенсію в меншому розмірі, аніж це встановлено даними Законом №796-ХІІ, тим самим відповідач порушує норми даного Закону № 796-ХІІ, а також обмежує право позивача на соціальний захист, що визначено ст. 46 Конституції України.

Згідно статті 46 Закону N 1058-ІУ нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки виплата підвищення до пенсії позивача, додаткової пенсії та доплати до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного контролю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплати додаткової пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного контролю за період з 17 липня 2018 року є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенси за минулий час без обмеження строку.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2019 року, відповідно до ч. 2. ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 15 років для жінок, із урахуванням фактично проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ч. 3. ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2014 по 02.08.2014 року.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, - у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі - 30 процентів від мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі - одна мінімальна заробітна плата, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 виплати підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, з 17.07.2018 року із урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2019 року, відповідно до ч. 2. ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 20 років для чоловіків із урахуванням фактично проведених виплат.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ч. 3. ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, - у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі - 30 процентів від мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2018 р.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі - одна мінімальна заробітна плата, з 01.01.2014 по 02.08.2014 р.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 виплати підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ, у розмірі визначеному постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.07.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.