Справа № 679/1101/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

за участю: представника позивача Волкова С.В.,

представника відповідача Ліщишина О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин за правилами загального позовного провадження, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів – Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями державного органу,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів – Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями державного органу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.02.2019 року близько 02 год. 30 хв. він йшов по вул.Шевченка в м.Нетішин, де до нього підійшли працівники поліції, один з яких представився та попросив для огляду посвідчення водія. Він відмовився виконати дану вимогу, оскільки не носить посвідчення з собою, коли не керує автомобілем. У відповідь поліцейські звинуватили його в керуванні належним йому автомобілем «Мегсеdes S-500» д.н.з. « НОМЕР_1 » в стані алкогольного сп`яніння, оскільки той був неподалік припаркований. Позивач вказані обставини заперечував. З приводу цього між ним і поліцейськими виникла дискусія, в процесі якої останні неодноразово пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як водію, на що він зауважував, що був пішоходом. Однак, погоджувався на проходження такого огляду за умови дотримання вимог чинного законодавства (наявності двох свідків, повіреного приладу, розпакування муштука в його присутності).

Коли поліцейські на місці не змогли забезпечити проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із дотриманням вимог чинного законодавства, о 03 год. 29 хв. здійснили адміністративне затримання позивача та в примусовому порядку доставили його в приміщення Нетішинського відділення поліції. Там поліцейські знову пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але при цьому відмовилися відкрити у присутності позивача «муштук» до алкотестера, тому він погодився на їх пропозицію поїхати до найближчого медичного закладу - Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин».

Однак в медичному закладі після тривалої дискусії огляд позивача на стан алкогольного сп`яніння не було проведено через чисельні порушення (відсутність направлення від поліцейського, відмова лікаря відразу оформлювати акт огляду, надати висновок та інше).

В результаті, поліцейський склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_2 від 09.02.2019 року, яким інкримінував йому вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Як з`ясувалось пізніше, відносно нього також винесли постанову серії ДПО18 №128049 від 09.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Всі вище описані події тривали понад три години у нічний час та закінчились близько 06 години.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22.04.2019 року, яка набрала законної сили 02.05.2019 року, суд закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому суд встановив, що позивач 09.02.2019 року о 02 год. 38 хв. не керував будь-яким транспортним засобом по вул.Шевченка в м.Нетішин.

В подальшому, рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16.05.2019 року, яке набрало законної сили 28.05.2019 року, скасовано постанову інспектора СРПП №1 Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області Митюка В.М. серії ДПО18 № 128049 від 09.02.2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Оскільки вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративні правопорушення передбачені ст.ст.130,126 КУпАП, адміністративні справи відносно нього були закриті, тому останній вважає, що в нього виникло право на відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, посилаючись вимоги ст.3, п.4 ст.2, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач зазначає, що наведеними судовими рішеннями встановлено факт неправомірності дій працівників поліції під час притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч.1 ст.126 КУпАП відповідно, здійснення адміністративного затримання. Вважає, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу державної влади йому була заподіяна моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 враховує обставини заподіяння такої шкоди, зокрема, тривалість порушення права та суть цього порушення, яке полягає у незаконному звинувачені у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, непред`явленні посвідчення водія та документів про реєстрацію транспортного засобу; намаганні залучити безліч знайомих йому осіб у якості свідків; здійсненні адміністративного затримання та примусовому доставленні до відділку поліції, потім - до лікарні; безпідставному звинуваченні у присутності друзів та сторонніх осіб (свідків), медичних працівників у вчиненні адміністративного правопорушення; вчиненні поліцейськими означених протиправних дій щодо нього у нічній час та позбавленні у зв`язку з цим права на сон та відпочинок, що згідно Конвенції ро захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ може розцінюватись як катування; час та зусилля, які були витрачені для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи наведені вище обставини, вимоги ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», час протягом якого він захищав свої порушені права в суді (з дня складання адміністративних справ 09.02.2019 року до дня постановлення Нетішинським міським судом рішень 22.04.2019 та 16.05.2019 року), ОСОБА_1 оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 35000 грн.

Також вважає, що відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодуванню йому підлягають і витрати на надання юридичної допомоги в розмірі 2100 грн., що підтверджується договором про надання правових послуг від 11.03.2019 р. та актами передання-приймання правових послуг від 28.03.2019 р. та від 23.04.2019 р.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в його користь 2100 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, 35000 гривень у відшкодування моральної шкоди та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2019 року.

Ухвалою суду від 25.10.2019 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Базарника Б.І., а справу передано для повторного розподілу.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року справу прийнято до провадження суддею Гавриленко О.М., підготовче засідання призначено на 18.11.2019 року.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Гавриленко О.М., а справу передано для повторного розподілу.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року справу прийнято до провадження суддею Стасюком Р.М., підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року.

У зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання відкладалося на 20.12.2019 року, на 20.01.2020 року.

Ухвалою суду від 20.01.20120 року справу призначено до судового розгляду по суті на 07.02.2020 року.

24 вересня 2019 року до суду надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно–розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Однак, в даному випадку відсутні підстави для застосування ст.1176 УК України, адже відносно позивача не вчинялося жодних дій з боку працівників ГУНП в Хмельницькій області, передбачених цією статтею. За наслідками розгляду справ про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 не накладалося адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а за ч.1 ст.130 КУпАП він взагалі не притягувався до адміністративної відповідальності. Відтак, відсутні підстави для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди позивачу на підставі ст.1176 ЦК України та Закону. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначені розміру моральної шкоди в сумі 35000 грн. На думку представника, посилання позивача на те, що сам факт закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для її стягнення, є необґрунтованими.

25 вересня 2019 року до суду надійшов відзив представника Державної Казначейської служби України, в якому вона позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначила, що позивач помилково ототожнює державу Україна з державним органом - Державна Казначейська служба України, який не відповідає за зобов`язаннями держави. Крім того, він жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність Казначейство завдало йому та в чому полягала протиправність діяння, не вказав яке саме його право порушене Казначейством. Відтак, підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові. Просив позов задоволити повністю.

Представник Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на пояснення надані у відзиві на позов. Крім того зазначив, що акт передання – приймання правових послуг від 28.03.2019 року, наданий позивачем в підтвердження розміру матеріальної шкоди, є неналежним доказом, оскільки загальна вартість наданих послуг обрахована невірно. Акт передання – приймання правових послуг від 23.04.2019 року також містить невірні обрахунки, а вартість послуг наданих 21.04.2019 року зазначена 200 грн., в той час як витрачений на це час – 1 хв.

Представники Державної Казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2019 року начальником СРПП № 1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Бабійчуком В.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_2 , в якому його звинувачено в тому, що 09.02.2019 року о 02 год. 38 хв. в м.Нетішин по вул.Шевченка він керував транспортним засобом «Мегсеdes S-500» д.н.з. « НОМЕР_1 » з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Вказані дії кваліфіковані як вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

09 лютого 2019 року тією ж посадовою особою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне затримання серії НОМЕР_3 , згідно якого останнього затримано 09.02.2019 року у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, для складання адміністративних матеріалів.

Крім того, 09 лютого 2019 року інспектором СРПП № 1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Митюком В.М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №128049, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. В постанові зазначено, що 09.02.2019 року о 02 год. 38 хв. в м.Нетішин по вул.Шевченка позивач керував транспортним засобом «Мегсеdes S-500» д.н.з. « НОМЕР_1 », який не мав при собі (не пред`явив для перевірки) посвідчення водія категорії «В».

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №027641 від 09.02.2019 року, постановою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у справі № 679/317/19, яка набрала законної сили 02.05.2019 року, справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провадженням закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надавав юридичну допомогу фахівець в галузі права ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 11.03.2019 року та змістом постанови суду від 22.04.2019 року. Загальну суму понесених ним витрат на отримання правових послуг під час розгляду означеної справи – 2100 грн., позивач обґрунтовує копіями актів передання – приймання послуг від 28.03.2019 року та від 23.04.2019 року. Однак в акті від 23.04.2019 року невірно обраховано загальну вартість послуг та час надання таких послуг – зазначено суму 1100 грн. та 5 год. відповідно. Так, загальна вартість наданих послуг згідно цього акту повинна становити 903,33 грн., оскільки зазначено, що 21.04.2019 року на складання клопотання про визнання недопустимим доказу витрачено 1 хв., а вартість вказаної послуги - 200 грн. за годину роботи, тобто вартість отриманої послуги - 3,33 грн. (200грн./60 хв.)

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року, яке набрало законної сили 28.05.2019 року, скасовано постанову інспектора СРПП № 1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Митюка В.М. серії ДПО18 №128049 від 09 лютого 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог у позовній заяві посилається на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За правилами п.2 ч.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до п.4 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), окрім іншого: суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У ст.5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено перелік органів, оперативні підрозділи яких можуть здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Відповідно до ст. ст. 1,5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про Національну поліцію», інспектор яким було винесено протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування.

А отже, в даному випадку суд приходить до висновку, що до правовідносин щодо відшкодування шкоди за позовними вимогами ОСОБА_1 по даній справі Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» застосуванню не підлягає.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст.1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Вказаний висновок також викладений в Постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 640/17380/16-ц.

В постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі № 454/1213/16-ц зазначено наступне.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження порушення стосунків позивача з іншими людьми, приниження його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач і які, на його думку, настали внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Сам факт закриття проваджень у справах про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1ст.130 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для її стягнення. Тому позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Встановивши, що при складанні протоколу у відношенні позивача працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Посилання позивача на те, що протиправність та неправомірність дій працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення підтверджується постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22.04.2019 та рішенням від 16.05.2019 про закриття проваджень у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП та за ч.1 ст. 126 КУпАП є необґрунтованими, оскільки вказаними рішеннями суду неправомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови не встановлено. Рішення про встановлення факту неправомірності вищевказаних дій працівників поліції відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, третя особа, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями слід відмовити у повному обсязі.

На підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 21, 23, 1173, 1174, 1176 УК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів – Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями державного орган - відмовити.

Судові витрати залишити на сторонах, в розмірах, які вони понесли

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області, адреса місцезнаходження: вул.Зарічанська, буд.7, м.Хмельницький, 29000;

Державна Казначейська служби України, адреса місцезнаходження: вул.Бастіонна, буд.6, м.Київ, 01601;

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, адреса місцезнаходження: вул.Свободи, буд.70, м.Хмельницький, 29000.

Головуючий : Р.М. Стасюк