ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №487/1454/17

адміністративне провадження №К/9901/29909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2017 року (суддя Щербина С.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (колегія суддів: Стас Л.В., Турецька І.О., Косцова І.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнень позовної заяви, просив визнати протиправним рішення відповідача № 70/3 від 09.09.2016 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти через відсутність необхідного спеціального стажу. Також позивач просив зобов`язати Управління зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 01.10.1989 року по 30.11.1990 року, з 01.09.1991 року по 04.02.1996 року, з 01.09.1999 року по 07.02.2005 року на посаді завідуючого стоматологічного відділення Миколаївського медичного училища, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 10.06.2016 року.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки стаж роботи в Миколаївському медичному училищі на посадах завідувача стоматологічним відділенням (зуботехнічним) та завідувача відділенням «стоматологія ортопедична» не зараховується до спеціального стажу роботи, оскільки назва цих посад відсутня у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі Перелік №909).

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Від Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником, а саме Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва на Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 08.11.2017 № 821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Центрального ОУПФ м. Миколаєва реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, враховуючи, що Центральне ОУПФ м. Миколаєва припинено, його слід замінити правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у 1987 році закінчив Одеський медичний інститут ім.. М.І. Пирогова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Стоматологія» та здобув кваліфікацію лікар - стоматолог.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював: з 01.08.1987 року по 23.07.1988 року - дитяча стоматологічна поліклініка, лікар - стоматолог - інтерн; з 01.08.1988 року по 02.09.1989 року - Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер, лікар - стоматолог; з 02.09.1989 року по 30.09.1989 року - Миколаївське медичне училище, лікар - викладач; з 01.10.1989 року по 30.11.1990 року - Миколаївське медичне училище, завідуючий (стоматологічним) відділенням зуботехнічним; з 01.12.1990 року по 31.08.1991 року - Миколаївське медичне училище, лікар - викладач; з 01.09.1991 року по 04.02.1996 року - Миколаївське медичне училище, завідуючий відділенням «стоматологія ортопедична»; з 05.02.1996 року по 31.08.1999 року - Миколаївське медичне училище, викладач; з 01.09.1999 року по 07.02.2005 року - Миколаївське медичне училище (з 01.10.2002 року перейменоване в Миколаївський базовий медичний коледж), завідуючий відділенням «Стоматологія ортопедична»; з 08.02.2005 року по 01.10.2015 року - Миколаївський базовий медичний коледж, викладач.

10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Рішенням УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва від 09.09.2016 №70/3 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти через відсутність необхідного спеціального стажу роботи. Згідно з вказаним рішенням період роботи ОСОБА_1 : з 01.10.1989 по 30.11.1990, з 01.09.1991 по 04.02.1996, з 01.09.1999 по 07.02.2005 в Миколаївському медичному училищі на посадах завідувача стоматологічним відділенням (зуботехнічним) та завідувача відділенням «стоматологія ортопедична» не було зараховано до спеціального стажу роботи, оскільки назва цих посад відсутня у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі Перелік №909).

Таким чином, цим рішенням встановлено, що спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 18 років 2 місяці 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

В подальшому, за результатами повторного перегляду документів ОСОБА_1 , відповідачем було прийнято Рішення від 16.06.2017 року №44/1 про внесення змін до Рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 09.09.2016 року № 70/3.

Рішенням №44/1 з тих самих підстав що і в попередньому рішенні №70/3 позивачу не зараховано до спеціального стажу роботи період роботи з 01.10.1989 по 30.11.1990, з 01.09.1991 по 04.02.1996р.р., з 01.09.1999 по 07.02.2005р.р., крім того, зазначено, що періоди роботи з 02.09.1989 по 30.09.1989р.р. і з 01.12.1990 по 31.08.1991р.р. можливо зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788, за умови внесення адміністрацією коледжу змін до трудової книжки, оскільки записи у трудовій книжці не відповідають відповідним наказам.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що позивач, працюючи в Миколаївському медичному училищі, (Миколаївський базовий медичний коледж) на посаді завідувача стоматологічного відділення (зуботехнічним) та завідувача відділення «стоматологія ортопедична», також був викладачем та мав щорічне педагогічне навантаження, та мав право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 01.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено у Вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії. Відділення - структурний підрозділ, що об`єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів. Завідуючий відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.

Частина 2 статті 33 зазначеного Закону передбачає, що завідуючий відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про вищу освіту» педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до «Класифікатора професій» ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 № 257 позивач має професійну назву роботи «Завідуючий відділенням» (код класифікатора 1229.7 21985) і не містить подвійної професійної назви роботи «завідуючий відділенням - викладач».

Також, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Матеріалами справи встановлено, що позивач мав щорічне педагогічне навантаження, яке надавалось у період перебування на посаді завідувача відділенням за навчальні роки в кількості годин: 1989 - 1990 н.р. - 354 годин; 1990-1991 н.р. - 926 годин, 1991-1992 н.р. - 600 годин, 1992-1993 н.р. - 910 годин, 1993-1994 н.р. - 1074 години, 1994-1995 н.р. - 1034 години, 1995-1996 н.р. - 994 години, 1999-2000 н.р. - 832 години, 2000-2001 н.р. - 820 годин, 2001-2002 н.р. - 854 години, 2002-2003 н.р. 1022 години, 2003-2004 н.р. - 1156 годин, 2004-2005 н.р. - 1068 годин, що підтверджується відповідною довідкою директора Миколаївського базового медичного коледжу від 11.06.2015 року вих. №11/366.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, працюючи в Миколаївському медичному училищі, (Миколаївський базовий медичний коледж) на посаді завідувача стоматологічного відділення (зуботехнічним) та завідувача відділення «стоматологія ортопедична», також був викладачем та мав щорічне педагогічне навантаження, що підтверджується належними доказами, а відтак має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача Центральне об"єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій