open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 909/115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.02.2020

м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 12.02.2020 (вх. № 2693/20 від 17.02.2020) про відкриття справи щодо його неплатоспроможності

в с т а н о в и в :

Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття справи щодо його неплатоспроможності.

Розглянувши заяву та додані до заяви документи, суд прийшов до висновку про необхідність повернення заяви і доданих до неї документів, з огляду на такі обставини.

Як вказують ч. 1-2 ст. 115 Кодексу України з питань банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; копія трудової книжки (за наявності); відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст.115 цього Кодексу.

В порушення вимог наведеної вище норми закону боржником не надано суду:

- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. Одночасно, боржником подано до суду клопотання про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, в якому останній просить розподілити між кредиторами зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов`язаних з виконанням повноважень розпорядженням майном боржника. Суд відмовляє в задоволенні такого клопотання з наступних підстав. Частина 4 ст. 114 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилається боржник при обґрунтуванні клопотання, вказує на право, а не обов`язок кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову, а не основну винагороду. Процесуальним законодавством не визначено механізму звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати коштів, які підлягають внесенню на депозитний рахунок суду боржником в якості авансування винагороди керуючому реструктуризацією. Одночасно суд звертає увагу на обов`язок заявника (боржника) дотримуватись чітких процесуальних вимог закону та прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права звернення до суду. Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений процесуальним законом, зокрема, щодо додержання чітких вимог до змісту заяви про відкриття провадження щодо неплатоспроможності та документів, що додаються до неї, чого заяником (боржником) зроблено не було;

- інформації про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини (довідка Міністерства внутрішніх справ України станом на 04.12.2019 не містить відомостей про наявність чи відсутність непогашеної судимості саме за економічні злочини, як того вимагає вищезазначена норма закону);

- відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (як вбачається з долучених до заяви договорів у боржника існують відкриті рахунки);

- інших документів, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.

Судом також встановлено той факт, що мають місце розбіжності у даних відносно осіб, які спільно проживають (зареєстровані) з боржником (прізвища та дати народження деяких осіб у деклараціях дещо відрізняються від інформації зазначеній у довідці про склад сім`ї), а також у даних, вказаних банками та самостійно вказаних боржником в заяві (номера договорів та суми боргу).

Крім того, як вбачається з долучених до заяви документів боржник станом на 29.10.2018 працював у Компанії "Агробуд" (основне місце роботи), про що зазначено в договорі добровільного страхування життя з ПАТ "СК "Уніка життя" від 29.10.2018, кредитному договорі та угоді про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки з АТ "Ідея Банк" від 29.10.2018; станом на 01.02.2019 займався власною справою (євроремонти), про що вказано в угоді про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 01.02.2019, укладеній з АТ "Ідея Банк"; станом на 02.09.2019 працював малярем, про що свідчить інформація наведена у договорі про надання позики на умовах фінансового кредиту від 02.09.2019, яку укладено з ТОВ "КФ.ЮА".

При цьому боржником до заяви не долучено ні трудової книжки, ні інформації про роботодавця, ні відомостей про зайняття підприємницькою діяльністю. Більше того, декларації боржника за 2017-2019 роки не містять інформації про факт отримання ним будь-якої заробітної плати.

Недостовірна інформація зазначається боржником стосовно його фактичного місця проживання. Декларації про доходи за період 2017-2019 років містять вказівку на те, що фактичне місце проживання боржника: АДРЕСА_1 , в той час як 29.10.2018 укладаючи договір добровільного страхування життя з ПАТ "СК "Уніка життя", 29.10.2018 та 01.02.2019 укладаючи з АТ "Ідея Банк" угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, 29.10.2018 укладаючи кредитний договір з АТ "Ідея банк" боржником зазначається наступне місце проживання: вул. Трускавецька, 11, м. Київ, 02132.

З наведеного вбачається, що подана заява не відповідає змісту вимог, визначених ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Приписи ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства на відміну від ст. 35 цього Кодексу не надають суду права на залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи без руху. Норма права чітко визначає можливість винесення тільки однієї з таких ухвал, як: про відмову у прийнятті заяви, про повернення заяви, про прийняття заяви.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 35, 115-117 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

п о с т а н о в и в :

заяву фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 12.02.2020 (вх. № 2693/20 від 17.02.2020) про відкриття справи щодо його неплатоспроможності повернути без розгляду.

Повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені ст. 256, 257, п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.

Ухвалу підписано 24.02.2020

Суддя Т. В. Стефанів

Джерело: ЄДРСР 87773771
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку