ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020

Справа № 910/15877/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області, Львівська обл., м. Миколаїв

до

1) Львівської обласної ради, м. Львів,

2) Львівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Львів,

3) Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

Представники :

від прокурора: Бондарчук І.П.;

від відповідача -1: Савчук І.В.;

від відповідача -2: Угляр Р.Ю.;

від відповідача -3: не з`явились;

від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач-1), Львівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - відповідач-2/ЛОО УТМР) та Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач-3) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 22.11.2016 №298 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок на території Перемишлянського району Львівської області»;

- визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2016 №24, укладеного між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Львівською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення відповідача-1 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 21 та ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не надавалось погодження відповідачу-2 на ведення мисливського господарства на території Перемишлянського району. У погодженні ДП «Бібрський лісгосп» не зазначено на який термін надається дозвіл на ведення мисливського господарства, а в деяких рішеннях сільських рад щодо погодження відповідачу -2 вказано, що такі дозволи надаються до 2030 року. Крім того, за твердженням прокурора, всі погодження надано без долучення до них картографічних матеріалів. Площа угідь, погоджена для ведення мисливського господарства відповідачу-2, є значно більшою від фактичної (наявної) площі земель на території сільських рад Перемишлянського району. Також відсутні будь-які погодження Львівської обласної державної адміністрації про передачу відповідачу-2 для ведення мисливського господарства 133 га водно-болотних угідь на території Перемишлянського району.

Крім того, відповідачем-2 не укладено з власниками та користувачами земельних ділянок договорів на користування мисливськими угіддями. Оскільки рішення відповідача-1 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок на території Перемишлянського району Львівської області» є незаконним, відповідно, на думку прокурора, підлягає визнанню недійсним договір про умови ведення мисливського господарства №24 від 05.12.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 09.12.2019.

25.11.2019 через відділ діловодства від відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких ЛОО УТМР заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що в процесі погодження матеріалів про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства відповідач-2 не вбачає порушень, оскільки діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

28.11.20019 суд повідомив сторін про перенесення підготовчого засідання з 09.12.2019 на 12.12.2019.

12.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Львівська обласна рада заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано порушення інтересів держави та відповідно необхідності їх захисту прокуратурою. Крім того, спеціально уповноваженими органами, які наділені компетенцією здійснення контролю за законністю прийнятих рішень органів місцевого самоврядування з питань надання у користування мисливських угідь є Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, а також Державна екологічна інспекція України. Крім того, прокурором не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

12.12.2019 суд відклав підготовче засідання на 20.01.2020.

17.12.2019 через відділ діловодства суду від Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшла заява про розгляд справи №910/15877/19 без участі його представника.

16.01.2020 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

20.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.02.2020.

03.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення по справі.

13.02.2020 у судове засідання з`явився прокурор, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також з`явились представники відповідачів-1 та -2, проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. Представники відповідача-3 та третьої особи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2016 Державне агентство лісових ресурсів України направило на розгляд Львівській обласній раді подання № 03-11/2936-16 щодо надання у користування мисливських угідь Львівській обласній організації українського товариства мисливців та рибалок на території Перемишлянського району Львівської області загальною площею 18 148,0 га, на строк не менше як на 15 років.

До подання були долучені такі матеріали:

- Погодження Львівської обласної державної адміністрації №5/29-8576/0/2-15/1-10 від 15.12.2015, яким погоджено надання у користування мисливських угідь відповідачу-2, загальною площею 18 148,0 га для ведення мисливського господарства.

- Свідоцтво про державну реєстрацію Львівської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок.

- Опис меж мисливських угідь, які надаються відповідачу-2 для ведення мисливського господарства: від с. Тучне по дорозі на с. Росохи - с. Осталовичі - с. Мерещів до перетину з межею Вовківської сільської ради, по межі Вовківської сільської ради з Брюховицькою сільською радою до 12 кварталу Брюховицького лісництва охоплюючи з півночі 12, 13, 20-22 квартали Брюховицького лісництва, далі краєм лісового масиву охоплюючи квартали 7, 6, 10, 9, 8, 5, 2, 1 Брюховицького лісництва, далі від кварталу № 1 цього ж лісництва по межі ДП «Бібрівське лісове господарство» і ДП «Золочівське лісове господарство» через с. Хомина до с. Новосілки і до межі області, по межі Перемишлянського району з Тернопільською, Івано-Франківською областями та Жидачівським районом до с. Тучне, загальною площею 18 148 га в т.ч. 12 054 польових угідь, 5 961 га лісових угідь, 133 га водно-болотних угідь.

- Карта Перемишлянського мисливського господарства Львівської обласної організації УТМР, межі господарства.

- Перелік земель (мисливських угідь) на території сільських рад Перемишлянського району, які надаються відповідачу-2 для ведення мисливського господарства, загальна площа яких складає 18 148 га, в тому числі 12 054 польових угідь, 5 961 га лісових угідь, 133 га водно-болотних угідь.

- Погодження Перемишлянської районної державної адміністрації.

- Погодження Державного підприємства «Бібрський лісгосп».

- Погодження Перемишлянського ДЛГП «Галсільліс».

- Довідка відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області про мисливські угіддя на території Перемишлянського району.

- Погодження сільських рад про надання у користування мисливських угідь: рішенням № 421 від 27.01.2015 Брюховецька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 663,32 га; рішенням № 43 від 14.11.2014 Осталовицька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 204 га; рішенням № 232 від 20.11.2014 Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 81,5 га; рішенням № 71 від 23.11.2014 Корелицька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 253 га; рішенням № 288 від 26.01.2015 Дусанівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 845 га; рішенням № 69 від 26.01.2015 Подусівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 469 га; рішенням № 193 від 04.11.2014 Подусільнянська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 922 га; рішенням № 303 від 15.09.2014 Болотнянська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 800 га; рішенням № 261 від 21.11.2014 Іванівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 435 га; рішенням №312 від 21.05.2015 Бачівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 878 га. У вказаних рішеннях сільськими радами погоджено строк для ведення мисливського господарства 15 років.

- Погодження фермерських господарств: ТзОВ «Бачів Агро» погодило 300 га на території Бачівської сільської ради; ПП Агрофірма «Дзвони» погодило 3 100 га на території земель сільських рад: Болотнянської (398 га), Іванівської (217 га), Брюховецької (695 га), Вовківської (596 га), Осталовицької (168 га), Корелицької (496 га) та Дусанівської (530 га); ФГ «Агрообрій» погодило 262 га на території земель сільських рад: Іванівська (127 га) та Подусівська (135 га).

- Погодження власників земельних ділянок сільських рад: Корелицької (198,53 га), Добряницької (190,66 га), Дусанівської (156,14 га), Подусілянської (253,13 га), Подусівської (136,1671 га), Осталовицької (23,599 га), Болотнянської (60,0893), Брюховецької (62,24 га), Бачівської (124,6892 га), Іванівської (99,88 га).

- Пояснювальна записка голови Львівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок щодо Переліку земель сільських рад і фермерських господарств, поданих Львівською обласною організацією УТМР відповідно до довідки начальника відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі.

22.11.2016 Львівською обласною радою прийнято рішення № 298 про надання в користування мисливських угідь Львівській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном на 15 років на території Перемишлянського району Львівської області у визначених межах згідно з додатком до цього рішення.

Відповідно до додатку до цього рішення Львівській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок надано в користування мисливські угіддя загальною площею 18 148 га, з яких 12 054 га - польові, 5 961 га - лісові, 133 га - водно-болотні.

05.12.2016 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Львівською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок укладено договір № 24 про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до п. 1.1. договору рішенням Львівської обласної ради від 22.11.2016 № 298, Львівській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном до 22.11.2031 надано мисливські угіддя на території Перемишлянського району для ведення мисливського господарства загальною площею 18 148 га, у тому числі: лісові угіддя - 5 961 га, польові - 12 054 га, водно-болотні - 133 га в межах: від с. Тучне автомобільною польовою дорогою через села Розсохи, Осталовичі в село Мерещів, до місця перетину з межею Вовківської сільської ради, далі межею земель Вовківської та Брюховицької сільських рад до лісового масиву 12 кварталу Брюховицького лісництва ДП «Бібрський лісгосп» охоплюючи з півночі квартали 12, 13, 20-22 Брюховицького лісництва ДП «Бібрський лісгосп», далі східною межею Вовківської сільської ради до лісового масива 7 кварталу Брюховицького лісництва, далі краєм цього лісового масиву охоплюючи квартали 7, 6, 10, 9, 8, 5, 2, 1 Брюховецького лісництва, далі від кварталу № 1 цього ж лісництва межею ДП «Бібрське лісове господарство» і ДП «Золочівське лісове господарство» через село Хомина до села Новосілки, далі до межі Львівської області, далі границею Перемишлянського району з Тернопільською, Івано-Франківською областями, далі Жидачівським районом до села Тучне Перемишлянського району.

Отже, Перший заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду з цим позовом про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 22.11.2016 №298 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок на території Перемишлянського району Львівської області», посилаючись на порушення відповідачем -1 вимог ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Як наслідок скасування цього рішення, договір № 24 від 05.12.2016 підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 3, 4 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та

мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено порядок надання у користування мисливських угідь.

Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних

ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш

як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Судом встановлено, що 19.05.2016 Державне агентство лісових ресурсів України направило на розгляд Львівській обласній раді подання № 03-11/2936-16 щодо надання у користування мисливських угідь Львівській обласній організації українського товариства мисливців та рибалок на території Перемишлянського району Львівської області загальною площею 18 148,0 га, на строк не менше як на 15 років.

Судом також встановлено, що 22.11.2016 Львівською обласною радою прийнято рішення № 298 про надання в користування мисливських угідь Львівській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном на 15 років на території Перемишлянського району Львівської області у визначених межах згідно з додатком до цього рішення. Так, відповідно до додатку до цього рішення Львівській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок надано в користування мисливські угіддя загальною площею 18 148 га, з яких 12 054 га - польові, 5 961 га - лісові, 133 га - водно-болотні.

На підставі цього рішення, 05.12.2016 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Львівською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок укладено договір № 24 про умови ведення мисливського господарства.

Прокурор в своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем-2 не було отримано погодження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на ведення мисливського господарства на території Перемишлянського району.

Так, частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (на час прийняття рішення Львівською обласною радою) не передбачено отримання погодження обласного Головного управління Держгеокадастру на ведення мисливського господарства. Водночас, ця норма закону передбачає погодження з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Як встановлено судом вище, в матеріалах про надання у користування мисливських угідь Львівській обласній організації українського товариства мисливців та рибалок на території Перемишлянського району Львівської області міститься: Погодження Львівської обласної державної адміністрації №5/29-8576/0/2-15/1-10 від 15.12.2015, яким погоджено надання у користування мисливських угідь відповідачу-2, загальною площею 18 148,0 га для ведення мисливського господарства, а також погодження сільських рад про надання мисливських угідь, погодження фермерських господарств, а також власників земельних ділянок сільських рад.

Зокрема, рішенням № 421 від 27.01.2015 Брюховецька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 663,32 га; рішенням № 43 від 14.11.2014 Осталовицька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 204 га; рішенням № 232 від 20.11.2014 Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 81,5 га; рішенням № 71 від 23.11.2014 Корелицька сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 253 га; рішенням № 288 від 26.01.2015 Дусанівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 845 га; рішенням № 69 від 26.01.2015 Подусівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 469 га; рішенням № 193 від 04.11.2014 Подусільнянська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 922 га; рішенням № 303 від 15.09.2014 Болотнянська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 1 800 га; рішенням № 261 від 21.11.2014 Іванівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 435 га; рішенням №312 від 21.05.2015 Бачівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області погодила 878 га.

При цьому, з наведеного вбачається, що рішення Осталовицькою, Добряницькою , Дусанівською, Подусівською , Подусільнянською, Болотнянською, Іванівською та Бачівською сільськими радами були прийняті у 2014 році, тому відповідно погодження були надані до 2030 року, що становить 15 років. Водночас, оскаржуване рішення обласної ради прийнято у 2016 році строком на 15 років, як передбачено ст. 22 Законом України «Про мисливське господарство та полювання».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 було отримано погодження фермерських господарств, зокрема ТзОВ «Бачів Агро» погодило 300 га на території Бачівської сільської ради; ПП Агрофірма «Дзвони» погодило 3 100 га на території земель сільських рад: Болотнянської (398 га), Іванівської (217 га), Брюховецької (695 га), Вовківської (596 га), Осталовицької (168 га), Корелицької (496 га) та Дусанівської (530 га); ФГ «Агрообрій» погодило 262 га на території земель сільських рад: Іванівська (127 га), Подусівська (135 га) та погодження власників земельних ділянок сільських рад: Корелицької (198,53 га), Добряницької (190,66 га), Дусанівської (156,14 га), Подусілянської (253,13 га), Подусівської (136,1671 га), Осталовицької (23,599 га), Болотнянської (60,0893), Брюховецької (62,24 га), Бачівської (124,6892 га), Іванівської (99,88 га).

З наведеного слідує, що відповідачу-2 було погоджено надання в користування мисливських угідь терміном на 15 років Перемишлянського району Львівської області Львівською обласною державною адміністрацією, сільськими радами, фермерськими господарствами та власниками земельних ділянок цих сільських рад. При цьому, судом не приймаються до уваги доводи прокурора щодо відсутності в погодженнях фермерських господарств терміну надання земельних ділянок у користування, оскільки чинним законодавством не передбачено визначення цього терміну саме в погодженнях, при цьому, в законі чітко передбачено, що такі угіддя можуть передаватися в користування не менше як на 15 років, що кореспондується зі строком, визначеним в оскаржуваному рішенні.

Також, судом не приймаються до уваги доводи прокурора з посиланням на те, що площа угідь, погоджена для ведення мисливського господарства відповідачу-2, є значно більшою від фактичної (наявної) площі земель на території сільських рад Перемишлянського району, оскільки у наведених вище погодженнях сільських рад, фермерських господарств та власників земельних ділянок сільських рад (фізичних осіб) додається загальна площа всіх угідь, до яких також включено водно-болотні угіддя.

Крім того, у своїй позовній заяві прокурор зазначає, що всі погодження надано без долучення до них картографічних матеріалів. Водночас, ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не передбачено долучення до матеріалів про надання у користування мисливських угідь картографічних матеріалів.

Як на підставу визнання незаконним оскаржуваного рішення прокурор посилається на те, що Львівською обласною організацією УТМР не укладено з власниками та користувачами земельних ділянок договорів про користування мисливськими угіддями.

Частинами 5 та 6 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя. Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

З наведених правових норм вбачається, що користувачі мисливських угідь мають право за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства. При цьому, такі відносини регулюються відповідними договорами, а таке користування є платним. Водночас, прокурором не надано суду належних доказів на підтвердження використання відповідачем-2 цих угідь за вказаними призначеннями. Крім того, не укладення цих договорів, не тягне собою недійсність рішення обласної ради, якою передано в користування мисливські угіддя.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 22.11.2016 №298 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок на території Перемишлянського району Львівської області».

Ураховуючи відмову суду у задоволенні вимоги про скасування рішення Львівської обласної ради від 22.11.2016 №298, на підставі якого було укладено договір № 24 про умови ведення мисливського господарства між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Львівською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, вимога про визнання цього договору недійсним також не підлягає задоволенню.

Водночас, щодо представництва Першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області інтересів держави при зверненні до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначає, що оскаржуване рішення Львівської обласної ради про надання в користування Львівській обласній організації УТМР мисливських угідь прийнято з порушенням ст.ст. 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», на підставі якого було укладено договір про умови ведення мисливського господарства між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Львівською обласною організацією УТМР.

При цьому, прокурор вказує на те, що Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства є суб`єктом владних повноважень щодо оскарження рішення відповідача-1, водночас внаслідок грубого порушення чинного законодавства Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства є співвідповідачем за цим позовом, що свідчить не тільки про нездійснення належного захисту інтересів держави спеціально уповноваженим ним органом, а й про безпосереднє завдання шкоди інтересам держави внаслідок вчинених ним дій шляхом укладення спірного договору.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131¹ Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131¹ Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

За змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційний Суд України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131¹ Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд відзначає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У пункті 3 частини 1 статті 131¹ Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Положенням про Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 № 404 передбачено, що Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України, та реалізує його повноваження на території Львівської області у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п. 4.62 цього положення передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у галузі мисливського господарства і полювання.

Водночас, згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В п. 4 цього положення передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання, а також звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, з наведених положень вбачається, що спеціально уповноваженими органами, які мають право на здійснення контролю за законністю прийнятих рішень органів місцевого самоврядування з питань надання у користування мисливських угідь є Державне агентство лісових ресурсів України в особі його територіальних органів та Державна екологічна інспекція України.

Водночас, Першим заступником керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області не надано також суду належних доказів на підтвердження бездіяльності відповідних органів чи неналежність здійсненого ними захисту, що зумовило настання обставин, за яких прокурор може звернутись із даним позовом до суду.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 924/1237/17 від 20.09.2018 та № 910/18770/17 від 01.11.2018, № 920/284/18 від 26.02.2019.

Приймаючи до уваги встановлене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокурора.

Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 24.02.2020.

Суддя В.В. Бондарчук