ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006760

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог

18 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Каверіна С.М.

представника відповідача - Хирі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові клопотання Львівського прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду у частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та наказу у частині, протиправною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), у якій просить суд:

- визнати протиправним наказ начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )) від 27.12.2017 № 337-ос в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з посиланням на вимоги Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (вимоги відомчого документа Адміністрації Державної прикордонної служби України), а не на Закон України «Про соціальній і правовій захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частіша НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, передбачену п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовій захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 15 календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у сумі 24354,67 грн;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частіша НОМЕР_1 ) у частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальній і правовій захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки у сумі 6433,02 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2017 роки загальним терміном 34 календарних дня;

- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2017 роки загальним терміном 34 календарних дня у сумі 9814,1 грн;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплату при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 № 33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Ухвалою судді від 20.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.01.2020 ухвалою судді вирішено перейти до розгляду справи №1.380.2019.006760 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та наказу в частині, протиправною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії, за правилами загального позовного провадження.

12.02.2020 від Львівського прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання відповідач мотивує тим, що 7 та 8 позовна вимога подані із пропущеним тримісячним строком звернення до суду. Відповідач зазначив, що 27.12.2017 позивача звільнено з військової служби та знято з усіх видів грошового забезпечення. 18.07.2018 позивачу нараховано компенсацію за неотримане речове майно при звільненні. 25.01.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду стягнуто з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, позивач дізнався про порушення свого права з моменту здійснення виплати компенсації за неотримане речове майно, тобто 18.07.2018. Просить позов залишити без розгляду у цій частині.

17.02.2020 представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позовної зави без розгляду. Заперечення мотивує тим, що нездійснення спірної виплати у законодавчо визначеному розмірі є порушенням майнових прав особи на володіння своїм майном, яким у тому числі є грошові виплати у вигляді грошової компенсації за неотримане речове майно. Вказує, що відповідно до висновків викладених у рішеннях Конституційного Суду України при тлумаченні статті 233 КЗпП України право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду. На переконання позивача, його вимоги зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно у законодавчо визначеному розмірі слід віднести до справи про стягнення заробітної плати, у яких позивачі необмежені строками звернення до суду. З огляду на викладене, просив суд відхилити доводи представника відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив відмови у задоволені такого клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.

Суд, заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, виходив з наступного.

Так, згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас віднесення справ щодо невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно належить до юрисдикції адміністративних судів та строки звернення до суду за захистом цього права фактично стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

Отже, зазначена категорія справ належить до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби.

Належність позивачу права на зазначене речове майно підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №1340/5245/18, яким:

визнано протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (27.12.2017) компенсації за неотримане речове майно;

стягнуто з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 27.12.2017 по 20.07.2018 у сумі 61219,42 грн. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

При цьому, слід звернути увагу на те, що дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд 04 липня 2019 року у постанові (справа №821/2/18) зазначив, що віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

У цій постанові Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ. В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Таким чином, згідно висновків Верховного Суду, справи щодо невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно належить до юрисдикції адміністративних судів та строк звернення до суду за захистом цього права є загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, що його справа віднесена до справ про стягнення заробітної плати, у яких позивачі необмежені строками звернення до суду, як і доводи відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який становить три місяці з моменту коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як встановив суд, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №1340/5245/18 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (27.12.2017) компенсації за неотримане речове майно;

стягнуто з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 27.12.2017 по 20.07.2018 у сумі 61219,42 грн. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У цьому рішенні суд встановив, що 27.12.2017 наказом Начальника 7 прикордонного загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України № 337-ос виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Рава-Руська І категорії (тип Б), а запас на підставі п. а (у зв`язку з закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з 27.12.2017.

Повний розрахунок з позивачем проведено 20.07.2018, що підтверджується сторонами і не оспорюється.

Відповідно до частини 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №1340/5245/18 встановлено, що повний розрахунок з позивачем проведено 20.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, саме 20.07.2018 є днем коли ОСОБА_1 дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, перебіг процесуального строку розпочався 21.07.2018 та закінчився 21.01.2019, оскільки строк звернення до суду з відповідними вимогами є загальним та становить шість місяців.

До суду з даним позовом позивач звернувся 16.12.2019, що свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 № 33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не подавав та не просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду у спірній частині позовних вимог поважними.

При цьому, суд не встановив обставини, які б свідчили, що про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом у частині цих спірних вимог.

Отже, позивач фактично мав можливість звернутись за захистом свого права і не був обмежений у доступі до суду у встановлений законом строк

Також, суд звертає увагу, що з 7 та 8 позовними вимогами позивач звернувся більше ніж десять місяців після завершення строку звернення до суду.

Слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 248, 250, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання Львівського прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви у частині позовних вимог без розгляду задовольнити.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 № 33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2020.

Суддя Р.М. Брильовський