ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

Справа № 280/6144/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за особливості проходження служби - постанова КМУ №704, місячну премію, індексацію заробітної плати та доплату за нічні) та одноразового додаткового виду грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з березня 2018 року по вересень 2019 року, та виплатити заборгованість;

стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі утриманих з позивача сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52589,02 грн. та військового збору 4382,42 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи без виклику/повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу на посаді старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління та був звільнений, у зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років. Зазначає, що під час звільнення йому було виплачено одноразову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повні календарні роки служби, а саме у розмірі 132942,96 грн. Позивач зазначає, що під час обрахунку одноразової допомоги при звільненні відповідачем протиправно не було враховано до складу місячного грошового забезпечення надбавку за особливості проходження служби, місячну премію, індексацію заробітної плати, доплату за нічні та матеріальну допомогу на оздоровлення, що призвело до виплати одноразової грошової допомоги у розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством України. Також, позивач посилається на те, що за період з січня 2017 року по грудень 2018 року з його грошового утримання було утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 52589,02 грн. та військовий збір в розмірі 4382,42 грн. Позивач зазначає, що він в позасудовому порядку звернуся до відповідача з заявою про виплату компенсації утриманого ПДФО та військового збору, а також донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги, проте позивачу відмовлено у задоволенні заяви, що зумовило звернення до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що під час звільнення позивачу у повному обсязі було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Відповідач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України, в даному випадку, одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В свою чергу, відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події. За таких обставин, відповідач вказує на те, що під час обрахунку одноразової допомоги при звільненні не включаються одноразові виплати протягом року. Також, відповідач вказував на те, що відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині проведення компенсації ПДФО та військового збору, який було відраховано з грошового забезпечення позивача, оскільки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII внесено зміни до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 не передбачено спрямування податку на доходи фізичних осіб на компенсацію втрат доходів працівників податкової міліції. У зв`язку із наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 по 30.09.2019 проходив службу на посаді старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області, спеціальне звання - підполковник.

Під час звільнення позивача зі служби, у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років, позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби, а саме - 132942,96 грн.

При цьому, судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що під час виплати одноразового грошового забезпечення місячне грошове забезпечення обраховано із таких складових: посадовий оклад - 5500,00 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням (підполковник) - 1410,00 грн.; надбавка за вислугу років (45 відсотків) - 3109,50 грн.; місячна премія за серпень (попередній місяць перед звільненням) - 795,61 грн.; доплата за роботу у нічний час - 263,47 грн; усього - 11078,58 грн.

Також, судом встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 з грошового забезпечення позивача, ГУ ДФС у Запорізькій області як податковим агентом, утримано податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 52589,02 грн та військовий збір в розмірі 26727,48 грн.

30 жовтня 2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області за заявою, в якій просив відшкодувати йому відрахований ПДФО та військовий збір, а також просив перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні включивши до її обрахунку додаткові види грошового забезпечення.

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 13.11.2019 №14989/14/08-01-05-00-36 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та відсутність підстав для проведення компенсації ПДФО та військового збору.

Позивач, не погодившись з правомірністю наданої відмови у перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та відмови у проведенні компенсації утриманих податків та зборів, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації утриманих з позивача сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52589,02 грн. та військового збору - 4382,42 грн., суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог в зазначеній частині позивач посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, якою затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 1 Порядку №44 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Згідно пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44: виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 168.5 статті 168 «Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету» Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) було передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

В свою чергу, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017 до 01.01.2019) було передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З позовної заяви судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію ПДФО та військового збору, який відраховано за період з січня 2017 по грудень 2018 року, що підтверджується довідкою про нарахований дохід та утриманий податок (а.с.13).

Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що протягом спірного періоду він брав безпосередню участь у в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Суд зазначає, що передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб.

Тому спірні правовідносини врегульовано податковим законодавством, а саме Податковим кодексом України, а не Порядком №44.

У спірний період (з 01.01.2017 по 31.12.2018) встановлені пунктом 168.5 статті 68 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Ретроспективний аналіз Порядку №44 дозволяє дійти висновку, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання пункту 22.7 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а у наступному в Податковому кодексі України.

Не приведення приписів Порядку №44 у відповідність до внесених Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» змін до Податкового кодексу України в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не є підставою розглядати цій Порядок як нормативно-правовий акт, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією висловленою ВЕРХОВНИМ СУДОМ в постанові від 25.03.2019 у справі №820/4516/18, від 18.11.2019 у справі №804/2382/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації за період з січня 2017 по грудень 2018 року у розмірі утриманих з позивача сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52589,02 грн. та військового збору 4382,42 грн., а відповідно і для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахування одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 348 Податкового кодексу України, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно приписів статті 357 Податкового кодексу України, форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до приписів пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи позивача звільнено у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років, у зв`язку з чим позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, спірним між сторонами є те чи включається до місячного грошового забезпечення для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні додаткові види грошового забезпечення.

Так, під час розгляду справи встановлено, що під час виплати одноразової грошової допомоги відповідачем до складу місячного грошового забезпечення враховано: посадовий оклад - 5500,00 грн.; надбавку за вислугу років - 3109,50 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням - 1410,00 грн.; доплату за роботу у нічний час 263,47 грн.; місячну премію за серпень 2019 року - 795,61 грн.; усього - 11078,58 грн.

Разом з тим, позивач вказує на те, що розмір його грошового забезпечення на день звільнення становив 14503,56 грн., а відповідно і одноразова грошова допомога повинна бути виплачена в розмірі 174042,72 грн. (14503,56 х 24 роки х 50%).

Суд під час вирішення адміністративної справи відхиляє посилання позивача на положення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки такі не поширюються на позивача, з урахування того, що протягом спірного періоду позивач не проходив військову службу, а відтак і не мав статусу військовослужбовця.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, який визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів (далі - Порядок №616).

Пунктом 2 Порядку №616 передбачено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події.

Відповідно до пункту 3 Порядку №616, грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з:

1) посадового окладу;

2) окладу за спеціальним званням;

3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій;

4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

Отже, виходячи із системного аналізу пунктів 2 та 3 Порядку №616, пункту 10 Постанови №393, до місячного грошового забезпечення співробітників податкової міліції, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, включаються всі складові грошового забезпечення, у тому числі і його щомісячні основні та додаткові види, але без урахування такого складового елементу грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.

Подібна правова позиція щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема було викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 по справі №522/2738/17.

За таких обставин, вимога позивача про включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні одноразового додаткового забезпечення у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення є такою, що задоволенню не підлягає.

В свою чергу, до складу грошового забезпечення з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні відповідачем повинна бути включена надбавка за особливості проходження служби, премія, індексація заробітної плати та доплата за нічні, оскільки такі є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, відповідно до положень Порядку №616.

Щодо включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, то суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Отже, індексація відноситься до складу грошового забезпечення, є складовою місячного грошового забезпечення та повинна включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17.

Щодо порядку обрахунку додаткових видів грошового забезпечення позивача, то суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 7 Постанови №393, оскільки саме зазначеною постановою передбачено право позивача на одержання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Так, відповідно до пункту 7 Постанови №393, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. №748, від 3 вересня 2005 р. №865, від 9 березня 2006 р. № 268 і від 15 листопада 2006 р. №1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.

Відповідно до Довідки від 03.10.2019 №340 про додаткові види грошового забезпечення позивача судом встановлено, що позивачу у різні місяці додаткові види грошового забезпечення виплачувались у різних розмірах, а у деяких місяцях не виплачувалось взагалі, у зв`язку з чим при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні повинен враховуватись саме середній показник додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, або за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, у разі проходження служби менше 24-х місяців.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливості проходження служби (постанова Кабінету Міністрів України №704), місячної премії, індексації заробітної плати та доплати за нічні, обрахованих у порядку передбаченому пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами та доповненнями), а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова