ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа №306/2738/14-а

адміністративне провадження №К/9901/13074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Шоробури С.В.

представника позивача Ігнатенка С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області

на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2015 року (суддя Вітер Е.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року (колегія у складі суддів Нос С. П., Онишкевич Т.В., Сеник Р. П.)

у справі № 306/2738/14-а

за позовом 1) Дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка Полонини» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт»

до Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. 01.10.2014 до Свалявського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»), ТзОВ «Маргіт» до Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (правонаступник - Полянська сільська рада).

2. Позивачі просили суд визнати протиправним та скасувати рішення 46 сесії 4 скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області «Про погодження Проекту зон санаторії охорони по свердловинах №7-ГП, № 9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області» від 10.04.2014.

3. Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, позов задоволено.

4. 11.07.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Солочинської сільської ради. Просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2016 відкрито касаційне провадження.

6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховного Суду.

7. Ухвалою від 17.02.2020 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2020. Ухвалою від 06.02.2020 задоволено клопотання представника позивача 1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

8. 27.01.2020 від представника позивача 1 надійшло клопотання про заміну позивача ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» його правонаступником ТзОВ «Санаторій «Квітка Полонини» та заміну відповідача Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області її правонаступником - Полянська сільська рада. Факт правонаступництва підтверджується відповідними Витягами з ЄДР та копією рішення Полянської сільської ради № 689 від 23.12.2019.

9. Також представник позивача 1 подав клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

10. В судовому засіданні здійснено заміну позивача 1 та відповідача їх правонаступниками.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 19.08.1999 ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами - ліцензію № 1970 - дозвіл на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних (лікувально-столових) вод, об`єкт - ділянка Голубинського родовища, свердловина № 4-р _4-е). Строк дії до 19.08.2019.

12. 04.02.2008 ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з метою розробки Голубинського родовища свердловина № 4-р (4-е) отримало гірничий відвід площею 11,7 гектарів, що підтверджується актом про надання гірничого відводу № 1430. Термін чинності акту про надання гірничого відводу до 19.08.2019.

13. 01.03.2002 ТзОВ «Маргіт» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами №2651 - видобування мінеральних вод ділянки «Маргіт-1» (свердловина № 7-ГП) та ділянки «Маргіт-2» (свердловина № 9-Р) Голубинського родовища, що знаходиться в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області в урочищі «Біласовиця». Строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 01.03.2032.

14. 09.07.2002 ТзОВ «Маргіт» з метою розробки Голубинського родовища № 7-ГП (7-р) отримало гірничий дозвіл площею 18 гектарів, що підтверджується актом про надання гірничого відводу № 528. Дія акту про надання гірничого відводу закінчилася 09.07.2012. ТзОВ «Маргіт» вживає заходів по розробленню та затвердженню нового гірничого відводу, строк дії якого відповідатиме строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 2651 від 01.03.2002 (строк дії до 01.03.2032).

15. Відомості про свердловини Голубинського родовища № 7-ГП, № 9-р, № 4-е включено до Державного кадастру природніх лікувальних ресурсів.

16. Рішенням облвиконкому Закарпатської обласної ради № 27 від 22.01.1972 з метою охорони Голубинського родовища були встановлені межі округу і зон гірничо-санітарної охорони санаторіїв «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка полонини». Згідно з Додатком №1 до цього рішення встановлено межі першої гірсько-санаторної охорони: для охорони свердловини № 4-р - площею 1,02 га; для охорони свердловини № 7-р - площею 1,35 га. також встановлено межі другої та третьої зон гірничо-санітарної охорони санаторіїв.

17. Дане рішення було затверджено постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 №282.

18. Позивачі вжили заходів по розробленню проектів ЗСО свердловин № 4-е, № 7-гп, які листами від 13.01.2005 були подані для погодження Солочинській сільській раді.

19. Рішенням від 15.04.2005 Солочинська сільська рада вирішила до представлення всіма ліцензіатами Голубинського родовища взаємно погоджених ЗСО і їхніх меж, рекомендувати дотримуватись діючих ЗСО, затверджених постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 № 282.

20. З протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин № 1392 від 14.11.2007 вбачається, що свердловини № 7-гп та № 9-р, розташовані на ділянках «Маргіт-1», «Маргіт-2», які перебувають у користуванні ТзОВ «Маргіт». Ділянки «Маргіт-1», «Маргіт-2» розташовані в межах другої ЗСО і гірничо-санітарного округу курорту «Поляна», які встановлено постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 № 282. Границі ділянок «Маргіт-1», «Маргіт-2» визначені у межах ІІ-го поясу ЗСО кожної з експлуатаційних свердловин та розділені між собою руслом р. Пінія, а межі цих ділянок чітко визначені на плані ліцензійної ділянки «Маргіт-1», «Маргіт-2».

21. З протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2020 від 15.07.2010 вбачається, що свердловина № 4-р (4-е) розташована на ділянці «Квітка Полонини», яка перебуває в експлуатації ДП «Санаторій «Квітка Полонини». Ця ділянка знаходиться в межах гірничо-санітарного округу курорту «Поляна» та другої ЗСО санаторію «Квітка Полонини», встановленого постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 № 282. Границі ділянки «Квітка Полонини» визначені в межах ІІ-го поясу ЗСО експлуатаційної свердловини та співпадають з межами площі гірничого відводу, наданого ДП «Санаторій «Квітка Полонини». Межі цієї ділянки визначені на плані ліцензійної ділянки «Квітка Полонини».

22. Державною службою геології та надр України у листі від 07.10.2014 роз`яснено, що границі другого поясу ЗСО повинні співпадати з умовно прийнятою площею формування мінеральних вод, а площі залягання мінеральних вод Голубинського родовища оцінені протоколами Державної комісії України по запасах корисних копалин № 1392 від 14.11.2007 та № 2020 від 15.07.2010.

23. ДП «Закарпатгеодезцентр» на замовлення ТОВ «Маргіт» складено акти від 04.12.2014 винесення в натуру площ залягань корисних копалин (формування мінеральної води) Голубинського родовища свердловини № 7-гп, № 9-р водозабірних ділянок «Маргіт 1», «Маргіт 2» (площа 14,6195 га), та свердловини № 4-е водозабірної ділянки «Квітка полонини» (10,7547 га).

24. 10.04.2014 Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення «Про погодження Проекту зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, №4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області», яким:

1) погоджено проект зон санітарної охорони (ЗСО) для свердловин у наступних радіусах: для свердловини № 9-р : радіус першої ЗСО - 15 метрів, радіус другої ЗСО - 26 метрів; для свердловини № 7-гп (7-р): радіус першої ЗСО - 15 метрів, радіус другої ЗСО - 23 метрів; для свердловини № 4-р (4-е): радіус першої ЗСО - 15 метрів, радіус другої ЗСО - 37 метрів.

2) уповноваженого сільську раду здійснити заходи щодо подання проекту на розгляд сесії обласної ради.

25. Позивачі не є ні розробниками, ні замовниками проекту зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, №4-Р Голубинського родовища, затвердженого оскаржуваним рішенням сільської ради від 10.04.2014.

26. У зв`язку з цим, судом призначалась земельно-технічна експертиза. Висновком судового експерта № 480 від 29.07.2015 встановлено, що площі зон санітарної охорони за «Проектом зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, який погоджено рішенням Солочинської сільської ради від 10.04.2014 не відповідають площам загальних корисних копалин, що оцінені та затверджені протоколами Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2020 від 15.07.2010 та № 1392 від 14.11.2007. Невідповідність полягає у тому, що площа залягання корисних копалин (мінеральної води) відповідно до Протоколу ДКЗ України №2020 від 15.07.2010, для свердловини № 4-Е становить 10,7547 га, тобто 107547 кв.м., що значно більше ніж передбачено рішенням від 10.04.2014, як площа ЗСО для свердловини №4-Р (4-Е) і становить всього 4299.0 кв.м. Також площа залягання корисних копалин (мінеральної води) відповідно до Протоколу ДКЗ України №1392 від 14.11.2007 для свердловини №7-ГП та № 9-Р становить 14,6195 га, тобто 146195 кв.м., також, значно більше, ніж передбачено рішенням сільської ради від 10.04.2014, згідно з яким сума площ ЗСО для свердловини №9-Р та №7-ГП (7-Р) становить всього 3784 кв.м.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

27. Позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, що у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 8-1 Водного кодексу України, п. 23 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання встановлення меж санітарної охорони джерел водопостачання належить до повноважень обласної ради, а не до компетенції сільської ради.

28. Оскаржуване рішення прийнято з порушення ст. 93 ВК України, п. 3 правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 2024 від 18.12.1998, тобто без погодження меж зон санітарної охорони державними органами земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

29. Рішенням облвиконкому Закарпатської обласної ради № 27 від 22.01.1972 з метою охорони Голубинського родовища були встановлені межі округу і зон гірничо-санітарної охорони санаторіїв «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка полонини», затверджено постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 №282. Дане рішення є чинним. Позивачі стверджують, що діюча перша зона санітарної охорони є більшою у три рази навіть від розміру другої зони, які затверджені оскаржуваним рішенням від 10.04.2014. Отже, сільська рада оскаржуваним рішенням не врахувала нормативів, встановлених постановою ради Міністрів Української РСР від 20.06.1973 №282.

30. Таким чином, площі ЗСО за проектом, погодженим оскаржуваним рішенням від 10.04.2014, не відповідають площам залягання корисних копалин, що оцінені та затверджені протоколами Державної комісії України по запасах корисних копалин. До цих протоколів додані планові контури залягання мінеральних вод (план ліцензійних ділянок), які затверджені протоколи ДКЗ України і які містять інформацію щодо контурів водозабірних ділянок та щодо географічних координат кутових точок ділянок Квітка полонини, Маргіт 1, Маргіт 2. Також їх площа підтверджується актами виносу в натурі площ залягання корисних копалин.

31. На замовлення позивачів з урахуванням гідрогеологічних характеристик водозаборів свердловин № 4-р (е), № 7-гп було розроблено їх проекти ЗСО в яких об`єктивно визначено необхідні межі першої та другої ЗСО, які зможуть ефективно забезпечити захищеність ресурсів свердловини, і які є ширшими ніж межі погоджені оскарженим рішенням. Ці проекти були погоджені свалявською районною санітарно-епідеміологічною станцією.

32. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що оскаржуваним рішенням від 10.04.2014 було погоджено площу санітарної охорони для водозабірної свердловини з урахуванням задовільного санітарного стану добутих мінеральних вод. Зменшення мінералізації відбувається виключно через надлишковий відбір, який значно перевищує експлуатаційні запаси цих ділянок. На думку відповідача, позивачі штучно хочуть організувати ЗСО для захоплення додаткових земельних ділянок, для використання у власних потребах.

33. Вважає, що посилання позивачів на протоколи Державної комісії України по запасах корисних копалин є необґрунтованими, оскільки у протоколах не вказано величини площі проекції залягання корисної копалини на поверхню рельєфу. Так, площа 14,6195 га визначалась лише на замовлення позивачів у актах виносу в натурі площ залягань корисних копалин.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

34. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що статтею 43 частини 1 пункту 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленумах засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях. Отже, встановлення меж санітарної охорони джерел водопостачання належить до виключної компетенції обласної ради, а не до компетенції Солочинської сільської ради.

35. Крім того, Висновком судового експерта встановлено, що площі зон санітарної охорони за «Проектом зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, який погоджено рішенням Солочинської сільської ради від 10.04.2014 не відповідають площам загальних корисних копалин, що оцінені та затверджені протоколами Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2020 від 15.07.2010 та № 1392 від 14.11.2007.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

36. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди безпідставно не взяли до уваги, що акт про надання гірничого відводу від 04.02.2008 № 1430 на водозабірну ділянку свердловини 3 4-р (4-е) в судовому порядку визнаний недійсним.

37. Суди не правильно застосували ст. 93 ВК України, яка передбачає, що місцеві ради, на території яких розташовані об`єкти, тільки узгоджують проектні межі зон санітарної охорони, які розробляються та обґрунтовуються у відповідних проектах, а затвердження і встановлення меж ЗСО водозабірних об`єктів, після їх погодження проводиться обласними радами. Як наслідок, суди дійшли помилкового висновку про відсутність у сільської ради повноважень погоджувати проект зон санаторії охорони по свердловинах.

38. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу посилався на ті самі аргументи, якими обґрунтовував позов.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково.

40. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у Солочинської сільської ради повноважень на встановлення меж санітарної охорони джерел водопостачання, оскільки це є виключною компетенцією обласної ради.

41. Колегія суддів з цим висновком не погоджується.

42. Спірні правовідносини виникли в 2014 року, оскільки оскаржуване рішення прийнято 10.04.2014.

43. Статтею 93 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

44. Згідно зі статтею 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

45. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 затверджено правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів за приписами пункту 1 якого передбачено, що з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

46. Відповідно до пункту 3 цієї Постанови, межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зони санітарної охорони водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

47. Аналіз наведених правових положень свідчить проте, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями встановлювати межі зон санітарної охорони водних об`єктів, які знаходяться на їх території. А оскільки межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою, орган місцевого самоврядування вправі надати дозвіл виконкому ради на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж санітарної охорони свердловин. Після чого відповідний проект підлягає погодженню органом, що видав цей дозвіл. Лише після цього проект підлягає затвердженню відповідною обласною радою, в даному випадку Закарпатською обласною радою.

48. Так, Рішенням 46-ї сесії 4-го скликання Солочинської сільської ради від 10.04.2014р. "Про погодження "Проекту зон санітарної охорони по свердловинах №№7-ГП, №9-Р, №4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області" погоджено з посиланням на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/2137 від 28.03.2014 вказаний проект, яким встановлено радіус першої зони санітарної охорони свердловини 4-Р (4-Е) -15м, радіус другої - 37м, а також уповноважено голову сільської ради подати проект на розгляд сесії обласної ради.

49. Доказів про розгляд проекту Закарпатською обласною радою суду не подано.

50. Відтак, доводи сільської ради про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині надання правової оцінки її повноваженням щодо прийняття оскаржуваного рішення є обґрунтованими. Задоволення судами попередніх інстанцій позову саме з цих мотивів є неправильним.

51. Решту доводів касаційної скарги стосуються правильності визначення оскаржуваним рішенням від 10.04.2016 радіусу зон санітарної охорони свердловини № 7-гп, № 9-р, № 4-р, так як позивачі стверджували, що цим рішенням такі зони затверджено в значно менших межах, ніж ті, які дійсно зможуть забезпечити збереження водозаборів свердловини від передчасного забруднення.

52. Суди визнали обґрунтованими доводи позивачів посилаючись на Висновок з земельно-технічної експертизи. Висновком експерта встановлено, що площі зон санітарної охорони за «Проектом зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, який погоджено рішенням Солочинської сільської ради від 10.04.2014, не відповідають площам загальних корисних копалин, що оцінені та затверджені протоколами Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2020 від 15.07.2010 та № 1392 від 14.11.2007.

53. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, які стосуються спростування експертного висновку, перегляду не підлягають, оскільки є переоцінкою доказів у справі. Разом з тим, скаржник не навів доводів про порушення судами норм процесуального права під час врахування зазначеного висновку як доказу у справі.

55. Доводи скаржника про те, що суди задовольнили позов безпідставно, не взявши до уваги те, що акт про надання гірничого відводу ДП «Санаторій «Квітка Полонини» 3 1430 від 04.02.2008 частково визнаний недійсним, а в ТОВ «Маргіт» не має гірничого відводу на водозабірну ділянку, колегія суддів відхиляє.

56. ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТзОВ «Маргіт» мають спеціальні дозволи на користування надрами -дозвіл на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних (лікувально-столових) вод,

57. Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на момент прийняття радою оспорюваного рішення) надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

58. Отже, саме спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод. Водночас, земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством (пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 59). Відсутність гірничого відводу не є вирішальним для з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача.

59. Відповідно до ст. 352 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

60. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанції прийнято правильне по суті рішення, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині висновків про відсутність у Солочинської сільської ради повноважень на прийняття рішення від 10.04.2014 «Про погодження Проекту зон санаторії охорони по свердловинах №7-ГП, № 9-Р, № 4-Р Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солочин Свалявського району Закарпатської області» від 10.04.2014. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині мотивів шляхом їх зміни. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

61. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

62. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

63. Позивач - ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" витратило на правову допомогу 6000 грн., яку йому надавало Адвокатське об`єднання "Грецена і Партнери". Вартість правової допомоги підтверджується: договором про надання правової допомоги від 14.02.2019, договором № 1 від 01.04.2019, № 2 від 20.01.2020 про внесення доповнень до договору від 14.02.2019, актом виконаних робіт, ордером на надання правничої допомоги адвокатом Ігнатенком С.С.

64. Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги відповідача, стягненню на користь ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" підлягає 3000 грн. судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги (пропорційно до задоволених вимог).

Керуючись ст. 343, 349, 352, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області задовольнити частково.

2. Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині - залишити без змін.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" (Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 02649791) судові витрати у вигляді професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Полянської сільської ради (Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, вул. Духновича, 63, код ЄДРПОУ 04351587).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб