ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №812/187/16

адміністративне провадження №К/9901/3471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/187/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області,

про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.06.2016, постановлену у складі судді: Шембелян В.С.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, постановлену у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Луганській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області, в якому просила зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу за лютий 2016 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, перебуваючи з 20 лютого 2015 року у статусі судді, який не здійснює правосуддя, не отримувала допомогу за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу за лютий 2016 року, попередньо призначеної їй за наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області

№ 28/к від 15 травня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.06.2016, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність дій відповідача у невиплаті позивачеві доплати до посадового окладу у розмірі 40 % через закінчення п`ятирічного строку призначення його на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, посилаючись на Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яким встановлено обмеження у таких надбавках для суддів, які не здійснюють правосуддя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

04.08.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка 11.01.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Також позивач вказував на неправомірне застосування до спірних правовідносин приписів положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015року № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п`ять років.

Позивачем отримано посвідчення судді № МЗ-09339, дійсне до 20.02.2015.

Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2010 року № 14/к позивача допущено до виконання обов`язків судді цього суду та встановлено, що стаж роботи для виплати щомісячної надбавки за вислугу років станом на 09.03.2010 складає 9 років 10 місяців та 12 днів.

Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.04.2010 № 40/к ОСОБА_1 встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 29.04.2010 понад 10 років.

Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.01.2012 № 5/к позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 03.01.2012 - 11 років 1 місяць 4 дні.

Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2015 № 28/к ОСОБА_1 встановлено доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 15.05.2015 - 15 років 16 днів.

Згідно копії розрахункового листа за лютий 2016 року позивачу протягом лютого 2016 року доплата за вислугу років нарахована у розмірі 40% посадового окладу, що складає 5512,00 гривень.

Разом з тим, виплату цієї доплати не здійснено через перерахунок нарахувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, строк повноважень судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 закінчився 20 лютого 2015 року.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 13 березня 2015 року № 269/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України.

Станом на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій питання щодо обрання позивача на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області безстроково не розглянуто. У даному випадку відсутній спір щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді, або обрання на посаду судді безстроково.

Як зазначено вище, предметом позову є правомірність дій відповідача у невиплаті судді доплати до посадового окладу за лютий 2016 року, у зв`язку з набранням чинності Закону № 192-VIII яким встановлено обмеження у таких надбавках для суддів, які не здійснюють правосуддя.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховною Радою України 12 лютого 2015 року прийнято Закон № 192-VIII, який набрав чинності 28 березня 2015 року.

Нормами пункту 10 статті 133 Закон № 192-VII встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Тобто, цим законом обмежено суддів, які не здійснюють правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), на отримання доплат до посадового окладу, який ТУ ДСАУ в Луганській області виконує з дня набрання ним чинності.

При цьому, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VII не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, та не здійснюють правосуддя, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тому, посилання позивача на неправомірне застосування до спірних правовідносин приписів положень Закону № 192-VII є помилковим.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко

Судді: Н.А. Данилевич

О.В. Кашпур