ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

Львів

Справа № 500/1417/19 пров. № 857/12787/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Фльорківа О.В.,

представників відповідача Коваля Ю.О., Шпит І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 500/1417/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Чепенюк О.В. в м. Тернополі Тернопільської області 22.10.2019 року згідно з протоколом судового засідання о 16:46 год., повний текст судового рішення складено 31.10.2019), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (далі – відповідач, ГТУЮ в Тернопільській області, Управління), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » за підписом начальника Управління Е.С.Кольцова;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.06.2019 № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом начальника Управління;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі по тексту Відділ) з 14.06.2019;

- стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.06.2019 по день поновлення на роботі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в оскаржуваному наказі відповідачем не обґрунтовано наявність у таких діях ОСОБА_1 ознак (обставин), які можна кваліфікувати як перевищення повноважень з огляду на вичерпний перелік дій, які можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, а також не зазначено конкретні норми (статті, пункти, розділи) матеріального права, котрі, на думку суб`єкта призначення, порушені ОСОБА_1 . Переважна більшість порушень, за які звільнено позивача, скоєно поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, дані порушення не є триваючими чи продовжуваними. Відповідач не спростував доводів позивача про те, що отримання ним даних з відповідних реєстрів була пов`язана зі службовою необхідністю. Крім того, відповідачем порушено порядок здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення, а саме не повідомлено позивачу про ініціювання відносно нього дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування; позивач був позбавлений можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, висновком за результатами службового розслідування, та надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також скористатися іншими правами, передбаченими Законом.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

29.01.2020 року, під час судового засідання, ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання сторін щодо заміни відповідача, а саме Головне територіальне управління юстиції в Тернопільській області замінено Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

В судовому засіданні апелянт та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21.12.2018 у місті Києві відбулося засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, на яке був запрошений, серед інших керівників органів державної виконавчої служби області, і ОСОБА_1 , на якому заслуховувався звіт робочої (мобільної) групи Міністерства юстиції України за результатами перевірки дотримання вимог законодавства в Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області.

В подальшому до Управління було скеровано протокол від 21.12.2018 № 8 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, у якому містилась інформація про всі виявленні перевіркою порушення, зокрема у Відділі, та про прийняте комісією рішення. Крім іншого, начальнику Управління ОСОБА_2 рекомендовано ініціювати дисциплінарне провадження відповідно до частини першої статті 71 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VІІІ) з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого начальником Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 .

На виконання приписів даного протоколу начальником Управління прийнято наказ від 11.01.2019 № 8/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження». Зі змісту наказу вбачається, що суб`єктом призначення прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та про проведення службового розслідування з метою визначення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку в строк до 11.02.2019. Дисциплінарне провадження відносно позивача тривало з 11.01.2019 по 14.06.2019 у зв`язку з тимчасовою непрацездатність ОСОБА_1 та перебуванням на лікарняному у період з 11.01.2019 по 07.06.2019. Через це переносились строки проведення службового розслідування, про що видавався відповідний наказ.

Результати службового розслідування оформлені актом від 11.03.2019, в якому зазначений перелік документів, зібраних та використаних дисциплінарною комісією, під час такого розслідування: витяг з протоколу від 21.12.2018 № 8 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України, пояснення заступника начальника управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хічія А.М., безпосереднього керівника позивача, від 21.01.2019, характеристика позивача та його посадова інструкція, інформаційні довідки з автоматизованої системи виконавчих проваджень, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, пояснення ОСОБА_3 від 24.01.2019, книга реєстрації вхідної кореспонденції Відділу, 13 пояснень ОСОБА_1 від 21.12.2018, наданих голові Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України.

Відповідно до змісту акта в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що начальник Відділу ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису начальника Відділу в період з 01.01.2018 по 13.11.2018 в порушення вимог Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV), Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, формував інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження в органах державної виконавчої служби України, а також відносно себе та осіб, які можуть бути йому близькими особами, знайомими та особами, які перебувають з ним у родинних стосунках.

Дослідивши в ході проведення службового розслідування інформацію щодо відкритих виконавчих проваджень у Відділі, встановлено, що у 32 випадках такі інформаційні довідки формувалися по суб`єктах, щодо яких виконавчі провадження у Відділі відсутні. З них у 5 випадках по суб`єктах були відкриті виконавчі провадження у інших органах державної виконавчої служби в межах Тернопільської та Львівської областей, у інших випадках – інформаційні довідки формувалися по суб`єктах, які не були сторонами у будь-якому виконавчому провадженні, зокрема, у 5 випадках позивач формував такі довідки щодо себе, є довідки щодо родичів позивача.

В ході службового розслідування взяті до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 21.12.2018. Щодо формування, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо осіб, які не є сторонами виконавчого провадження, позивач пояснив те, що «це було не безпідставно, а саме: надходили письмові заяви від осіб або звернення на особистому прийомі на предмет того, що Відділом державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, правонаступником якого є Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, були накладені арешти, а згідно бази даних АСВП виконавчі провадження, де боржниками є дані особи, у Відділі на виконанні не перебувають або перебували ще до того часу як були введені в дію ЄДРВП та АСВП».

Беручи до уваги ці пояснення, дисциплінарною комісією оглянуто журнал реєстрації вхідної кореспонденції Відділу за І квартал 2018 року та встановлено, що особи, по яким начальником Відділу Кузьмою ОСОБА_4 . формувалися інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до Відділу із заявами, клопотаннями, запитами не зверталися.

Журнал особистого прийому громадян начальника Відділу дисциплінарною комісією не оглянуто, у зв`язку із його відсутністю на момент проведення службового розслідування у Відділі.

З огляду на це в акті службового розслідування зазначено про те, що наведені обставини підтверджують безпідставність та неправомірність дій начальника Відділу Кузьми ОСОБА_5 .Г. щодо формування інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по особах, які не зверталися до Відділу та не є сторонами виконавчого провадження.

Також комісією враховані отримані пояснення від громадянина ОСОБА_3 (інформаційна довідка № 116490464 від 07.03.2018), який не є стороною у будь-якому виконавчому провадженні, ніяких ділових чи робочих стосунків з ОСОБА_1 не мав, дозволу на збір персональних даних не надавав.

Дисциплінарною комісією проаналізовано повноваження начальника Відділу відповідно до його посадової інструкції.

З урахуванням вищевикладеного дисциплінарна комісія Управління прийшла до висновку, що своїми діями, які виразилися в формуванні інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, які не є сторонами виконавчого провадження, ОСОБА_1 порушив вимоги статті 34 Закону № 1952-IV, Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484, та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

На переконання дисциплінарної комісії Управління зазначені дії ОСОБА_1 , які виразилися у безпідставному та протиправному отриманні інформації відносно інших осіб, слід кваліфікувати як такі, що вчиненні з перевищенням службових повноважень та всупереч вимог закону.

Предметом розгляду дисциплінарної комісії Управління в межах службового розслідування були і інші порушення вимог законодавства державними виконавцями Відділу, які викладені у протоколі № 8 засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018, що свідчили про відсутність контролю за роботою державних виконавців начальником Відділу ОСОБА_1 .

Так, в акті службового розслідування від 11.03.2019 зазначено, що ОСОБА_1 не забезпечено належну організацію роботи Відділу, а також вчинено ним самим ряд дій, що суперечать законодавству, зокрема, пункту 2 розділу 5 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 та пункту 2.7 посадової інструкції начальника Відділу. Положення даних актів зобов`язують керівника органу державної виконавчої служби здійснювати контроль за своєчасним і якісним виконанням доручень та інших документів, проте допущені порушення вимог законодавства державними виконавцями Відділу свідчать про відсутність належного та постійного контролю за їх роботою з боку начальника Відділу.

Такі порушення державними виконавцями стосувалися не стягнення з боржників виконавчого збору, вчинення державними виконавцями дій, які виходили за межі тих дій, що визначені виконавчим документом, та безпідставне накладення арешту на майно, допущення прийняття державним виконавцем постанови про скасування процесуального документу, тоді як такими повноваженнями наділений лише начальник Відділу, повернення виконавчого документа стягувачу за наявності нерухомого майна у боржника. Також встановлено здійснення 170 передач виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого без письмового доручення керівника.

З приводу цих порушень відповідні державні виконавці, а також ОСОБА_1 надали пояснення. Зі змісту цих пояснень вбачається, що відразу після виявлення Комісією з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України вказаних порушень ОСОБА_1 винесені постанови про перевірку відповідних виконавчих проваджень, відповідні дії державних виконавців визнані такими, що вчинені з порушеннями вимог Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII), та зобов`язано державних виконавців вжити заходів щодо усунення порушень у відповідності до вимог законодавства.

Дисциплінарна комісія з проведення службового розслідування прийшла до висновку, що порушення державними виконавцями Відділу вимог чинного законодавства стало можливе за умови відсутності належного та постійного контролю за роботою державних виконавців з боку начальника Відділу ОСОБА_1 .

Як зазначено в акті службового розслідування від 11.03.2019 дисциплінарною комісією Управління враховано обставини, за яких був вчинений проступок, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення до служби; з`ясовано питання щодо дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності; перевірено дотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності; пояснення не відібранні через перебування ОСОБА_1 протягом тривалого часу на листку непрацездатності.

Висновок службового розслідування, зазначений в акті від 11.03.2019, зводиться до наступного: з`ясувавши всі фактичні обставини, дослідивши матеріали службового розслідування, службове становище й коло повноважень начальника Відділу ОСОБА_1 комісія дійшла до висновку про порушення останнім вимог статей 4, 8, 62 Закону № 889-VІІІ, статті 74 Закону № 1404-VIII, посадової інструкції начальника Відділу, Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцям, та вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Дії начальника Відділу ОСОБА_1 в частині формування інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження, з використанням електронного цифрового підпису начальника Відділу є неправомірними та таким, що вчиненні з перевищенням службових повноважень всупереч статті 34 Закону № 1952-IV, вимог Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484, та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

В основу висновку дисциплінарної комісії про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку від 13.06.2019 покладені лише обставини щодо неправомірного формування ним інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі. Дисциплінарна комісія Управління у цьому висновку зазначила про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ, а саме: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

В подальшому 13.06.2019 начальнику Управління направлено подання дисциплінарної комісії Управління щодо застосування до ОСОБА_1 , начальника Відділу, дисциплінарного стягнення, відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону № 889-VIII, звільнення з посади.

14.06.2019 начальником Управління прийнято наказ № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », застосовано до ОСОБА_1 , начальника Відділу, вид дисциплінарного стягнення – звільнення з посади державного службовця, закрито дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням виду дисциплінарного стягнення.

Зі змісту даного наказу вбачається, що в його основу покладені обставини, викладені дисциплінарною комісією у акті службового розслідування від 11.03.2019, висновку та поданні від 13.06.2019 в частині неправомірного формування ОСОБА_1 інформаційних довідок з Державних реєстрів прав по особах, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі. В наказі зазначено, що начальником Відділу Кузьмою П.Г. порушено вимоги статей 4, 8, 62 Закону № 889-VІІІ, статті 74 Закону № 1404-VIII, статті 34 Закону № 1952-IV.

14.06.2019 начальником Управління прийнято наказ № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , начальника Відділу, з роботи з 14.06.2019 у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 формував інформаційні довідки з Державних реєстрів прав в описаних вище 32 випадках за відсутності визначених законом підстав для отримання таких відомостей про об`єкти нерухомого майна та суб`єктів, які не були сторонами виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у Відділі, тобто не у зв`язку із здійсненням своїх повноважень як керівника Відділу, чим допустив порушення пункту 7 частини другої статті 62 Закону № 889-VIII - перевищення службових повноважень.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 2 частини 1 статті 4 Закону № 889-VIII визначає, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: законності – обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 1 та 8 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 889-VIII державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 5 ст. 66 Закону № 889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є, зокрема, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 67 та ч. 1 ст. 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до оскаржуваного наказу від 14.06.2019 р. № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Е.С. Кольцова, дії позивача є неправомірними та вчинені з перевищенням службових повноважень, а саме: формування позивачем інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по особам, які не є сторонами виконавчого провадження у виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні у Відділі, а також щодо осіб, відносно яких взагалі відсутні виконавчі провадження, з використанням електронного цифрового підпису начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Попри встановлення Законом № 889-VIII виду дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (п.7 ст. 65 Закону № 889-VIII), як підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII) та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII), положення Закону № 889-VIII не містять визначення, які саме дії чи бездіяльність державних службовців кваліфікуються як перевищення службових повноважень (складу даного дисциплінарного проступку, його об`єктивної та суб`єктивної сторони).

При цьому, за п.7 ст. 65 Закону № 889-VIII, перевищення службових повноважень кваліфікується як дисциплінарний проступок, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відтак, для вірної кваліфікації відповідного діяння як злочину, адміністративного правопорушення чи дисциплінарного проступку з`ясуванню та встановленню підлягає склад правопорушення, зокрема об`єкт та об`єктивна сторона правопорушення.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем.

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

a) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Відтак, для кваліфікації дій позивача, як таких, що вчинені з перевищенням службових повно необхідним є встановлення зазначених вище обставин, притаманних саме діям, вчиняються із перевищенням службових повноважень, зокрема: наявності виключної компетенції на вчинення таких дій у вищестоящої службової особи цього відоме службової особи іншого відомства; вчинення Позивачем дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності таких умов; вчинення Позивачем таких дій одноособово в той час коли такі дії могли бути вчинені лише колегіально; вчинення Позивачем таких дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Однак, в оскаржуваному наказі від 14.06.2019 р. № 25/11 не обґрунтовано наявність у таких діях Позивача зазначених вище ознак, перелік яких є вичерпним, та за відсутності яких дії службової особи не можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, не зазначено конкретні норми (статті, пункти, розділи) матеріального права, котрі порушені Позивачем, а відтак, не обґрунтовано вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, що є порушенням ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VIII, та рішення про застосування дисциплінарного стягнення не ґрунтується на нормах матеріального права, котрими визначено склад правопорушення (проступку), а саме перевищення влади або службових повноважень.

Відтак, за відсутності у оспорюваному наказі від 14.06.2019 р. № 25/11 будь якого обґрунтування наявності у діях позивача ознак (обставин), перелік яких є вичерпним, та за відсутності яких дії службової особи не можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень.

Проте, згідно статей 67-69, 77 Закону № 889-VIII встановлення і вчинення конкретного дисциплінарного проступку (його вид та юридична кваліфікація, ступінь вини державного службовця, характеру дисциплінарного проступку, обставин за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, попередньої поведінки державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків) віднесено до виключної компетенції дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ, утвореної для здійснення дисциплінарного провадження, та, в подальшому, суб`єкта призначення під час прийняття останнім рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.?

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно та розсудливо.

За наведених положень матеріального права та процесуального закону встановлення судом першої інстанції наявності у діях Позивача ознак (обставин) перевищення ним службових повноважень, та за відсутності такого обґрунтування безпосередньо у оспорюваному наказі від 14.06.2019 р. № 25/11 та матеріалах дисциплінарної справи, не відповідає встановленому ст. 2 КАС України завданню адміністративного судочинства та не свідчить про обґрунтованість такого оспорюваного наказу від 14.06.2019 р. № 25/11, і такі висновки суду не можуть замінювати підмінювати) відповідні висновки дисциплінарної комісії та/або суб`єкта призначення.

При цьому, ч. 1 ст. 32 Закону № 1952-IV встановлено, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, шо міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону № 1952-IV для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі. Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону № 1952-IV для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку з здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

З наведених норм ст. 32 Закону № 1952-IV вбачається розмежування на законодавчому рівні порядку та особливостей доступу до відомостей з Державного реєстру прав для фізичних та юридичних осіб та, зокрема, посадових осіб органів державної влади.

Відповідно до частин 2 і 10 ст. 18, ч. 1 ст. 20, частин 2 і 3 ст. 32, ч. 3 ст. 34 Закону № 1952-ІV постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджені Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цей порядок визначає процедуру надання (припинення) доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом особам, адвокатам, нотаріусам (далі - користувачі) до Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру трав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Окрім того, згідно з п. 1 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, цей порядок визначає процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб`єктів та об`єкти таких прав.

Відповідно, доступ посадових осіб державних органів до Державного реєстру прав регламентується саме Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на котрий посилається Відповідач у оскаржуваному наказі від 10.06.2019 р. № 25/11, та не Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, в розумінні пунктів 3, 4, 6 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та абзацу четвертого ч. 6 ст. 34 Закону № 1952-IV доступ до Державного реєстру прав надається посадовим особам державних органів шляхом надання таким особам автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-телекомунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру прав (далі - доступ до Державного реєстру прав за допомогою прикладного програмного інтерфейсу), та без справляння такими посадовими особами державних органів адміністративного збору за отримання інформації Державного реєстру прав.

Крім того, положеннями Закону № 1952-IV та Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не встановлені будь-які вимоги щодо настання особливих випадків, отримання особливих дозволів чи додержання особливого порядку посадовими особами державних органів для отримання такими посадовими особами доступу до Державного реєстру прав.

Відповідно, у діях Позивача, правом на вчинення яких Позивача було наділено Законом № 1952-IV та Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та котрі кваліфіковані суб`єктом призначення як неправомірні та такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, відсутній факт (склад) передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарного проступку, тобто протиправна винна дія або бездіяльність, а також вина Позивача, які є необхідними умовами для накладення дисциплінарного стягнення щодо державного службовця, з огляду на що дисциплінарне стягнення застосоване всупереч вимогам ст. 64, ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 65, ч. 4 ст. 66, ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII.

На відміну від перевищення влади чи службових повноважень, при зловживанні владою чи службовими повноваженнями характерним є здійснення службовою особою прав і повноважень, що визначаються обсягом її прав і обов`язків, які випливають із певних нормативних актів та трудового договору, але не відповідають тим завданням, які стоять перед державним чи громадським апаратом або окремою його ланкою, натомість спрямовані на задоволення приватного інтересу (свого чи третіх осіб), а не на здійснення повноважень визначених законом.

Зокрема, відповідно до п. 9 ч.2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Відтак, обґрунтування судом першої інстанції протиправності дій Позивача в частині формування ним інформаційних довідок з Державного реєстру прав, правом на формування яких Позивача було наділено Законом № 1952-IV та Порядком доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте щодо осіб, котрі не були сторонами виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у Відділі, тобто не у зв`язку із здійсненням своїх повноважень як керівника Відділу, фактично зводиться до встановлення судом ознак використання Позивачем своїх повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, а не у зв`язку із здійснення ним повноважень, визначених законом, що властиві складу дисциплінарного проступку, передбаченого п. 9 ч. 2 ст. 62 Закону № 889-VIII, та не є притаманними складу дисциплінарного проступку, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 62 Закону № 889-VIII.

Відповідачем, крім того, не спростовано доводів позивача про те, що отримання інформації із державних реєстрів було пов`язане із службовою необхідністю, зокрема, перевіркою відповідних відомостей у зв`язку із зверненнями до нього, як керівника виконавчого органу громадян.

Посилання відповідача на перевірку журналу вхідної кореспонденції Відділу за І квартал 2018 року не підтверджує відсутності відповідних звернень на особистому прийомі.

До того ж, відповідач не підтвердив належним та достатнім чином перевірки наявності/відсутності звернень до позивача, як начальника Відділу, громадян в листопаді 2018 року, хоча саме отримання інформації позивачем із державних реєстрів в зазначений період, на відміну від І кварталу 2018 року здійснене в межах строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність у Відділі на момент перевірки, як зазначено в акті службового розслідування, журналу особистого прийому громадян начальником Відділу, не є достатнім доказом, що беззаперечно спростовує доводи апелянта в цій частині.

Як на один із доказів такого спростування відповідач посилається на письмове пояснення від однієї із осіб, щодо яких позивачем отримувалася інформація з державних реєстрів, ( ОСОБА_3 ) про те, що він не був учасником виконавчого провадження та не звертався до позивача з приводу отримання такої інформації.

Апеляційний суд зазначає, що інформаційний витяг щодо даної особи отриманий поза межами строку притягнення до відповідальності.

Крім того, від інших осіб, щодо якого такі витяги отримувалися, і, перш за все, від особи, інформація щодо якої отримана в межах строків притягнення до дисциплінарної відповідальності ( ОСОБА_6 ) подібних пояснень не отримано, інших дій щодо перевірки доводів позивача не вчинено.

Щодо зазначеного вище порушення відповідачем встановлених строків притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною третьої статі 65 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відтак, за однієї із підстав для звільнення державного службовця від дисциплінарної відповідальності у зв`язку із закінченням строків реалізації дисциплінарної відповідальності, яка полягає в тому, що, якщо між днем учинення дисциплінарного проступку та моментом набрання чинності рішенням суб`єкта призначення мине один рік, такий державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності та на нього не може бути накладене дисциплінарне стягнення.

З копій інформаційних довідок вбачається, що у переважній більшості випадків (31 із 33) дані інформаційні довідки сформовані позивачем у період з 11.01.2018 р. по 25.04.2018 p., з огляду на що притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення на підставі оскаржуваного наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 14.06.2019 р. № 25/11 за такі дії, що вчинені у період з 11.01.2018 р. по 25.04.2018 p., та після спливу одного року з дня їх вчинення, є порушенням імперативних приписів ч. 3 ст. 65 Закону № 889-VIII, якими унеможливлено притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності після спливу одного року з дня вчинення дисциплінарного проступку, навіть якщо такий дійсно мав місце, та з огляду на що оскаржуваний наказ ГТУЮ у Тернопільській області від 14.06.2019 № 25/11 прийнято із порушенням вимог закону, зокрема ч. 3 ст. 65 та ч. 5 ст. 74 Закону 889-VIII.

Висновок суду першої інстанції про те, що останню інформаційну довідку з Державного реєстру позивачем сформовано 13.11.2018, саме така дата є часом завершення продовжуваного дисциплінарного проступку у вигляді перевищення службових повноважень, а відтак строк притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не пропущено, колегія суддів вважає хибним.

Так, днем учинення простого одиничного дисциплінарного проступку (який, вчиняється однією дією чи актом бездіяльності) слід вважати день фактичного діяння, передбаченого відповідним пунктом ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII.

В той же час продовжуваним проступком є проступок, який складається з декількох тотожних протиправних діянь, об`єднаних єдиною метою, що в сукупності становлять єдиний дисциплінарний проступок.

Копії інформаційних довідок підтверджують, що кожна із таких дій (формування інформаційних довідок) вчинених позивачем, мала свій початок та завершення у відповідну дату формування таких інформаційних довідок.

При цьому, відповідачем та судом першої інстанції не встановлено, що вчинення позивачем дій по формуванню інформаційних довідок з Державного реєстру прав об`єднані єдиною метою, та, відповідно, що такі дії в сукупності становлять єдиний продовжуваний дисциплінарний проступок, а тому покликання на продовжуваний дисциплінарний проступок у вигляді перевищення позивачем службових повноважень, відліку строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з часу (дати) завершення дисциплінарного проступку а не з часу (дня) його вчинення, та, відповідно, про непропуск відповідачем строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності, за епізодами, вчиненими поза межами шестимісячного строку, є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про порушення порядку здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення на позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Частиною 6 статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Статтею 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи вищенаведені норми, апеляційний суд зазначає, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення приймається суб`єктом призначення на підставі саме пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії та на підставі такої пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії суб`єкт призначення встановлює обставини справи та вид дисциплінарного проступку і його юридичну кваліфікацію, котрі зазначаються суб`єктом призначення, у власному рішенні (наказі, розпорядженні) про накладення дисциплінарного стягнення.

Окрім того, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише за умови дотримання суб`єктом призначення встановленої Законом № 889-VIII процедури прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення, та отримання суб`єктом призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення письмового пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, або оформлення відмови у наданні такого пояснення відповідним актом, підтвердженої двома державними службовцями.

Так, за положеннями статей 75 і 76 Закону № 889-VIII обов`язок суб`єкта призначення отримати письмове пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, перед накладенням дисциплінарного стягнення (ст. 75 Закону № 889-VIII) кореспондується з правом державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та за результатами такого ознайомлення вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи (ст. 76 Закону № 889-VIII). і надання таких пояснень та ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи здійснюється після завершення розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією та передачі подання дисциплінарної комісії на розгляд суб`єкту призначення, і до прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи, а саме з наказу № 8/11 від 11.01.2019 р. «Про ініціювання дисциплінарного провадження» за підписом начальника ГТУЮ у Тернопільській області Е.С. Кольцова, із змістом якого позивача ознайомлено лише 14.06.2019 p. встановлено, що на підставі п.5 ст. 65 Закону України «Про державну службу» відкрито дисциплінарне провадження стосовно апелянта та призначено проведення службового розслідування з метою визначення вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку в строк до 11 лютого 2019 року. Підставою для ухвалення даного наказу зазначено протокол засідання комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 р. № 8.

Однак, доказів вжиття відповідачем належних та достатніх заходів щодо ознайомлення позивача із висновками службового розслідування і іншими матеріалами дисциплінарного провадження, ініційованого відповідно до наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 11.01.2019 р № 8/11. «Про ініціювання дисциплінарного провадження», отримання пояснень позивача у даному дисциплінарному провадженні перед оформленням результатів дисциплінарної справи, після відновлення працездатності Позивача та його виходу на роботу, не надано.

Щодо покликань відповідача на надсилання на адресу апелянта листа та телефонування йому щодо повідомлення про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування відносно нього, необхідності з`явитися до ГТУЮ Тернопільській області для надання письмових пояснень тощо, складання посадовими особами численних актів ГТУЮ у Тернопільській області про такі обставини, то такі дії мали місце у період з 11.01.2019 р. по 07.06.2019 р. та під час перебування позивача на лікарняному. Факт перебування Позивача на лікарняному і не виконання ним обов`язків державної служби не спростовується та визнається Відповідачем.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що дії щодо ознайомлення апелянта із наказом ГТУЮ у Тернопільській області від 11.01.2019 р. № 8/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» та листом ГТУЮ у Тернопільській області за вих. № 4.-3./3084/-19 від 13.06.2019 р. щодо надання пояснень та запрошення Позивача на засідання дисциплінарної комісії, вживалися Відповідачем лише 13.06.2019 р. (в день надання суб`єкту призначення подання дисциплінарної комісії від 13.06.2019 р. та за один день до прийняття суб`єктом призначення оспорюваних наказів).

З Акту про відмову в ознайомленні із листом, складеного 13.06.19 р. працівниками ГТУЮ у Тернопільській області встановлено, що 13.06.2019 р. о 13 год. 59 хв., тобто за 2 години до початку засідання дисциплінарної комісії, Позивачу представлено для ознайомлення наказ ГТУЮ у Тернопільській області від 11.01.2019 р. № 8/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» та лист ГТУЮ у Тернопільській області за вих. № 19 від 13.06.2019 р. щодо надання пояснень та участі у засіданні дисциплінарної комісії.

Відтак, належними доказами повідомлення позивача про ініціювання відносно апелянта дисциплінарного провадження та проведення стосовно нього службового розслідування до 13.06.2019 р., ознайомлення його із відповідним наказом про ініціювання дисциплінарного провадження та обізнаність його про проведення такого дисциплінарного провадження та службового розслідування не підтверджено. Відтак, позивач фактично був позбавлений можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, зокрема із висновком за результатами службового розслідування, та можливості надавати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи, бути присутнім під час виконання відповідних заходів, подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

Враховуючи наведені вище обставини та відсутність у Позивача будь якої інформації про суть та зміст дисциплінарного провадження, відкритого відповідно до наказу ГТУЮ Тернопільській області від 11.01.2019 р. № 8/11 «Про ініціювання дисципліна провадження», а також про зміст документів, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, інших матеріалів дисциплінарної справи, Позивача позбавлено можливості надати ґрунтовні пояснення як письмово, так і усно на засіданні дисциплінарної комісії.

Також, з надісланого 10.06.2019 р. на адресу позивача та отриманого ним 18.06.2019 р. листа начальника ГТУЮ у Тернопільській області Е.С. Кольцова за вих. № 5.- 21/2971-19 від 07.06.2019 p. апелянта повідомлено про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження відповідно до наказу ГТУЮ у Тернопільській області № 8/11 від 11.01.2019 р. «Про ініціювання дисциплінарного провадження» на підставі протоколу засідання комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 р. № 8, та про необхідність подати письмове пояснення відповідно до ст. 75 Закону № 889-VIII і про право позивача на ознайомлення відповідно до ст. 77 Закону № 889-VIII з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та за результатами такого ознайомлення вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Відтак, враховуючи, що згідно статей 75 та 76 Закону № 889-VIII надання таких пояснень та ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи здійснюється після завершення розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією та передачі подання дисциплінарної комісії на розгляд суб`єкту призначення, і до прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення дисциплінарного стягнення, аналіз даного листа свідчить про те, що, станом на 07.06.2019 р. (дата складання листа ГТУЮ у Тернопільській області за вих. № 5-21/2971-19 від 07.06.2019, р.) та під час непрацездатності ОСОБА_1 , дисциплінарна справа за дисциплінарним провадженням відносно ОСОБА_1 , відкритим відповідно до наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 11.01.2019 р. № 8/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» на підставі протоколу засідання комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 21.12.2018 р. № 8, була розглянута та дисциплінарною комісією передано на розгляд суб`єкту призначення подання дисциплінарної комісії.

Разом з тим, подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення надано дисциплінарною комісією суб`єкту призначення 13.06.2019 р. для прийняття останнім рішення про застосування дисциплінарного стягнення.

14.06.2019 p. позивачем отримано через канцелярію Тернопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області лист начальника ГТУЮ у Тернопільській області Е.С. Кольцова за вих. № 5.-3./3177-19 від 14.06.2019 р., яким його повідомлено, зокрема, про подання дисциплінарною комісією на розгляд начальнику ГТУЮ у Тернопільській області пропозиції щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII, звільнення, і про необхідність до 14.06.2019 р. 13 год 00 хв. подати письмове пояснення відповідно до ст. 75 Закону № 889-VIII.

Враховуючи наведені вище обставини та відсутність у позивача будь-якої інформації про суть та зміст дисциплінарного провадження, відкритого відповідно до наказу ГТУЮ у Тернопільській області № 8/11 від 11.01.2019 р. «Про ініціювання дисциплінарного провадження», а також про зміст документів, що стали підставою для відкриття даного дисциплінарного провадження, інших матеріалів дисциплінарної справи, висновку за результатами службового розслідування, висновку про наявність чи відсутність у діях Позивача дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, подання (пропозиції) дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи, Позивач 14.06.2019 р. о 12 год. 48 хв. звернувся до начальника ГТУЮ у Тернопільській області із заявою про можливість ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення та з метою надання ним письмового пояснення, а також, за результатами такого ознайомлення, надати можливість вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, стосуються зазначених обставин.

Відтак, Позивач заявив у встановленому порядку про своє бажання скористатися правом на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмо пояснень суб`єкту призначення, однак Відповідачем заходи щодо реалізації законодавчо встановленого права державного службовця вжиті не були, та відповідь на дану заяву надана начальником ГТУЮ у Тернопільській області листом ГТУЮ у Тернопільській області за вих. № 6205/5.-05-37/2127 від 24.06.2019 р. та після прийняття останнім рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Таким чином, апеляційний суд вважає підтвердженим грубе порушення відповідачем процедури та порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure— справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань, йдеться в пункті 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя», ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань.

Сутність правової процедури, яка наповнює зміст діяльності суб`єктів владних повноважень, визначає принципи та правила здійснення ними дискреційних повноважень, встановлює обмеження щодо них і запобігає їхньому свавільному застосуванню, пояснює необхідність їх застосування та дотримання в сенсі справедливого ставлення до особи.

Відповідні критерії правової процедури (стандарти) у процесі прийняття актів органами публічної влади відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, згідно з якими має бути забезпечене право особи: бути вислуханою; на допомогу і представництво; ознайомитися з матеріалами справи; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципів «належного врядування», які зобов`язують державні органи запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Відповідно, на думку апеляційного суду свавільне порушення відповідачем правової процедури при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наказ Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та наказ Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області від 14.06.2019 № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про протиправність наказів про звільнення позивача і наявність підстав для їх скасування із поновленням позивача на роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, та установлено, що Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) є правонаступником, зокрема, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» Наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 р. № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).?

Відповідно до відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Південно- міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), органу державної влади, проведено 29.10.2019 p., номер запису: 1 119 102 0000 016926. дійний код юридичної особи: 43316386, місцезнаходження юридичної особи: ю-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 11.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» та Наказу Міністерства України від 16 жовтня 201-9 р. № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», Наказом Міністерства юстиції України рудня 2019 р. № 4053/5 «Про відділи державної виконавчої служби» виведено районні, у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях та введено до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції з підпорядкуванням цим міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, збереженням статусу юридичних осіб та перейменуванням згідно з Переліком відділів державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, що змінюють підпорядкування, що додається.

Згідно з Додатком до вказаного Наказу Міністерства юстиції України від 17 грудня 2019 р. № 4053/5, Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виведено з підпорядкування Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, перейменовано на Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), та введено в підпорядкування Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У відповідності до абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське підприємство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП).

У випадку реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений у підприємстві- правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників, та рішення про поновлення працівника на роботі має виконано правонаступником.

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

За встановлених обставин справи відбулося лише перейменування Відділу, в якому до звільнення працював позивач.

Крім того, дані обставини не заперечуються відповідачем, який сам клопотав про його заміну новоутвореним органом.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби, суд дійшов висновку, що останній підлягає поновленню на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з 15.06.2019 року.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Із довідки ГТУЮ у Тернопільській області від 15.10.2019 року № 6-5./5116-19 встановлено, що розмір середньомісячної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_1 (листопад-грудень 2018 року) становив 5600 грн.

При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день згідно з довідкою ГТУЮ у Тернопільській області від 12.08.2019 року № 6.1-5./4046-19 складає 266 грн. 67 коп. (5600 грн./42 робочих днів).

Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 45600 грн. 57 коп. (266 грн. 67 коп. х 171 робочий день вимушеного прогулу), який слід стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи видно, що 18.06.2019 року між Адвокатським об`єднанням «Сила права» та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: додаток № 2 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2019; Акт № 3 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2019; копію квитанції від 27.01.2020 № 0.0.1596752110.

Відповідно до частин першої, третьої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Позивачем та його представником за проїзд у поїзді 05.02.2020 сплачено 568 грн 56 коп., що підтверджується відповідними проїзними документами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин 1 та 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції у справі, що розглядається, неповно з`ясував обставини справи, допустився помилки в оцінці встановлених обставин, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 500/1417/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області від 14.06.2019 № 25/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області від 14.06.2019 № 633/8 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з 14.06.2019 року.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ - 43316386) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45600 (сорок п`ять тисяч шістсот) гривень 57 копійки.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ - 43316386) в користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ - 43316386) в користь ОСОБА_1 568 (п`ятсот шістдесят вісім) гривень 56 коп. понесених витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

В. С. Затолочний

судді

Н. В. Бруновська

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 21.02.2020