ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

Львів

Справа № 1340/5100/18 пров. № 857/12005/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Крутько О.В.,

час ухвалення рішення 12 год 33 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 16 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі – АТ «ДТЕК Західенерго») – правонаступник Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (далі – ПАТ«ДТЕК Західенерго») – звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – ОВПП) від 11 липня 2018 року:

№ 0005724814, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на 9271872 грн;

№ 0005734814, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 38112 грн;

№ 0005754814, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (далі – ПНП) на 12673640 грн;

№ 0005764814, яким за платежем ПНП застосовано штрафні санкції у розмірі 9180 грн;

№ 0005804814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2023,21 грн;

№ 0005844814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3243,68 грн;

№ 0005864814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 17151,73 грн;

№ 0005884814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3478,91 грн;

№ 0005904814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 62792,36 грн;

№ 0005924814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 12174,99 грн;

№ 0005994814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 16034,98 грн;

№ 0006014814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2882,25 грн;

№ 0006034814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 45685,70 грн;

№ 0006054814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 65578,64 грн;

№ 0006074814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 43331,88 грн;

№ 0006114814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 14315,76 грн;

№ 0006134814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 48083,71 грн;

№ 0006174814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 9648,09 грн;

№ 0006194814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 89,40 грн.

Окрім того, АТ «ДТЕК Західенерго» просило визнати протиправними та скасувати частково ППР ОВПП від 11 липня 2018 року, а саме:

№ 0005824814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 536191,16 грн, у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 526030,09 грн;

№ 0005944814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2924,84 грн, у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 2297,84 грн;

№ 0005964814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму на суму 123752,97 грн, у частині збільшення грошового зобов`язання на суму 56980,99 грн;

№ 0006094814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 12875,73 грн, у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 3993,51 грн;

№ 0006154814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 15556,85 грн, у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 3635,90 грн.

Одночасно АТ «ДТЕК Західенерго» просило скасувати ППР ОВПП від 11 липня 2018 року № 0005834814, № 0005854814, № 0005874814, № 0005894814, № 0005914814, № 0005934814, № 0005954814, № 0005974814, № 0006004814, № 0006024814, № 0006044814, № 0006064814, № 000608484, № 0006104814, № 0006124814, № 0006144814, № 0006164814, № 0006204814 та ППР без № і дати, якими до нього було застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 170 грн за кожним із них.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1340/5100/18 позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано ППР ОВПП № 0005754814 від 11 липня 2018 року у частині зменшення АТ «ДТЕК Західенерго» від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП на 2823169 грн.

Визнано протиправним та скасовано ППР ОВПП № 0005724814 від 11 липня 2018 року у частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5237449,86 грн за податковими зобов`язаннями та 2618724,93 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправними та скасовано ППР ОВПП від 11 липня 2018 року № 0005854814, № 0005844814, № 0005864814, № 0005884814, № 0005904814, № 0005924814, № 0005994814, № 0006014814, № 0006034814, № 0006054814, № 0006074814, № 0006114814, № 0006134814, № 0006174814, № 0006194814.

Визнано частково протиправними та часткового скасовано ППР ОВПП від 11 липня 2018 року № 0005824814 у частині збільшення позивачу грошових зобов`язань на суму 129095,83 грн; № 0005944814 у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 2297,84 грн; № 0005964814 у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 56980,99 грн; № 0006094814 у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 3993,51 грн, № 0006154814 у частині збільшення грошових зобов`язань на суму 3635,90 грн.

Визнано протиправними та скасовано ППР ОВПП від 11 липня 2018 року № 0005834814, № 0005854814, № 0005874814, № 0005894814, № 0005914814, № 0005934814, № 0005954814, № 0005974814, № 0006004814, № 0006024814, № 0006044814, № 0006064814, № 000608484, № 0006104814, № 0006124814, № 0006144814, № 0006164814, № 0006204814 та ППР без № і дати на суму 170 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що додаток ПН до податкової декларації з ПНП заповнюється щодо кожного контрагента та подається податковому органу лише тоді, коли таким контрагентом отримано у звітному періоді дохід від резидента із джерелом його походження з України.

Окрім того, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі – П(С)БО) не передбачає включення до складу інших операційних витрат витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов`язаних із запозиченнями. Не передбачено також включення до складу інших операційних витрат курсових різниць від перерахунку заборгованості за позиками у затверджених товариством Облікових політиках від 19 березня 2012 року та від 29 грудня 2016 року. Тому від`ємне значення курсових різниць від перерахунку заборгованості по досліджуваних кредитних договорах підлягає включенню до первісної вартості об`єкта основного засобу, на придбання якого було отримано та використано кредитні кошти.

Господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія «Аір», ТОВ «Монтаженергоремонтсервіс», ТОВ «Славутіч», ТОВ «НВП «Альфа Преміум», ТОВ «НВП ВБС-Технолоджи», ТОВ «Електрохата», ТОВ «Ексферум» документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання у оподатковуваних операціях. Нарахування АТ «ДТЕК Західенерго» зобов`язань з ПДВ та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у зв`язку із здійсненням господарських операцій із вказаними контрагентами є документально необґрунтованим.

Разом із тим, наявні у справі докази не підтверджують реальності виконання укладених позивачем та його контрагентами ТОВ «ОМЗ-Трейд», ТОВ ЕК «Промсоюз», ТОВ «Українська теплова енергетична компанія» (далі – ТОВ «УТЕК») договорів та не спростовують висновків контролюючого органу про те, що ці контрагенти не мали реальної можливості виконати умови укладених між ними і товариством договорів та фактично не виконували їх. Тому нарахування АТ «ДТЕК Західенерго» зобов`язань з ПДВ та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у зв`язку з здійсненням таких господарських операцій є документально обґрунтованим.

Оскільки ні постачальниками, ні отримувачем товарів (послуг) не здійснювалося коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту, не реєструвалися у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) розрахунки коригування, то підстав проводити коригування на суму списаної кредиторської заборгованості позивача немає. Податковим кодексом України (далі – ПН) не передбачено коригування податкового кредиту у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості. Тому завищення АТ «ДТЕК Західенерго» податкового кредиту з ПДВ на суму 3760393 грн не підтверджується.

З урахуванням пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК рішення місцевих рад щодо податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році та опубліковані до 15 липня 2015 року, не могли бути застосовані у 2015 році та могли передбачати плановим лише 2016 рік. Тому визначення контролюючим органом позивачу податку на нерухоме майно за 2015 рік на загальну суму 434015,47 грн. є протиправним, як і штрафні санкції за неподання відповідних декларацій.

Оскільки АТ «ДТЕК Західенерго» самостійно у податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які стосуються досліджуваних об`єктів оподаткування, визначало податок за ставкою 0,5 % мінімальної заробітної плати, то ОВПП правомірно визначив товариству зобов`язання із цього податку за 2016 та 2017 роки у ППР № 0005824814 від 11 липня 2018 року.

У апеляційній скарзі АТ «ДТЕК Західенерго» просило скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити його позов у повному обсязі.

При цьому звертало увагу апеляційного суду на те, що ОВПП неправомірно визначив грошове зобов`язання з ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 11936,40 грн, травень 2015 року у розмірі 20191,00 грн щодо взаємовідносин АТ «ДТЕК Західенерго» із ТОВ ЕК «Промсоюз»; за лютий 2015 року у розмірі 21191,16 грн, березень 2015 року у розмірі 2949,34 грн, за квітень 2015 року у розмірі 53792,76 грн щодо взаємовідносин із ТОВ «ОМЗ-Трейд», оскільки податковий орган не може проводити перевірку та визначити платнику податків грошове зобов`язання за закінченням строку 1095 днів, встановленого у п. 102.1 ст. 102 ПК.

Посилання ОВПП на податкову інформацію та інформацію з баз даних контролюючого органу не є належним доказом на підтвердження позицій відповідача щодо нереальності господарських операцій та не може братися до уваги судом.

Кримінальні провадження, на які посилається відповідач, перебувають на стадії досудового розслідування, а сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Ухвали та матеріали кримінального провадження, у яких відсутній вирок, є неналежним та недопустимим доказом вини контрагентів позивача.

Головним критерієм включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (їх капіталізації) є процес його створення, і як тільки такий процес завершується/призупиняється, витрати за нарахованими процентами мають визнаватися поточними витратами періоду, а їх капіталізація припиняється.

Протягом 2015-2017 років не відбувалося створення кваліфікованих активів, під які позивачем залучалися кредитні кошти. Відтак, збитки від курсових різниць за кредитними угодами підлягали віднесенню до складу витрат.

Грошові кошти, виплачені товариством нерезидентам ABB s.r.o. (Чеська Республіка), ООО «Новые Технологии-Бизнес Стрим» (Російська Федерація), ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація), є компенсацією вартості наданих ними послуг та відповідно до п. й) пп. 141.4.1. п. 141.4 ст. 141 ПК не є доходом нерезидентів із джерелом його походження з України у розумінні податкового законодавства України.

При розгляді питання про визнання протиправним та скасування частково ППР № 0005824814 від 11 липня 2018 року слід виходити із приписів пп. д) п. 1 рішення Бовшівської сільської ради № 438 від 25 січня 2015 року «Про податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки) та надання пільг щодо сплати податку на нерухоме майно».

Відповідач ОВПП у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» та відмовити у задоволенні позову товариства у повному обсязі.

Свої вимоги за апеляційною скаргою аргументував тим, що висновки, зроблені під час проведеної ОВПП планової виїзної документальної перевірку ПАТ «ДТЕК Західенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, які оформлено актом від 20 червня 2018 року № 96/28-10-48-14/23269555, у повній мірі відповідають як фактичним обставинам справи, так і приписам податкового законодавства.

Суд першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» не дослідив належним чином матеріали справи та не вжив визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо перевірки фактичних обставин справи, що призвело до помилкових висновків при вирішенні спору.

Представник АТ «ДТЕК Західенерго» у судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі товариства та заперечила обґрунтованість апеляційної скарги ОВПП. Надала усні та письмові пояснення, у яких просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову товариства та прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник ОВПП у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, та заперечив правомірність апеляційних вимог АТ «ДТЕК Західенерго». Просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову товариства та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовити повністю.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги АТ «ДТЕК Західенерго» та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог ОВПП, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОВПП провів документальну планову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Західенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного – за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Результати перевірки оформлено актом від 20 червня 2018 року № 96/28-10-48-14/23269555, у якому зазначено про виявлення порушень товариством:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК, завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2017 на суму 38112 грн. та заниження ПДВ на суму 6181248 грн.;

п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК; п.5, п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044; п.6. п.7. п.8. п.10. п.11, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248; п.7, п.8, п.9 наказу Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (із змінами і доповненнями); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; наказу Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (із змінами та доповненнями); п.20, п.26 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (із змінами та доповненнями); п.8 наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (із змінами і доповненнями), завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з ПНП на загальну суму 12 702 538 грн, у т.ч. за 2015 рік у сумі 8 480 350 грн, за 2016 рік у сумі 10 358 556 грн (у т.ч. від`ємне значення об`єкта оподаткування з ПНП за 2015 рік у сумі 8 480 350 грн), за 2017 рік у сумі 12 702 538 грн (у т.ч. від`ємне значення об`єкта оподаткування з ПНП за 2016 рік у сумі 10 358 556 грн);

п. 46.1 ст. 46, п.103.9 ст.103 ПК у частині неподання додатку ПН до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2015 рік, І квартал року, півріччя 2016 року, 3 квартали 2016 року, 2016 рік;

пп.266.3.1, 266.5.1, 266.6.1, 266.7.5, 266.8.1, п. 266.3, 266.5, 266.6, 266.7, 266.8 ст. 266 ПК, заниження податку на нерухоме майно на загальну суму 830253,45 грн, у т.ч. за 2015 рік на загальну суму 434015,47 грн, за 2016 рік на суму 115163,46 грн, за 2017 рік на суму 281074,52 грн.

Зазначені висновки стали підставою для прийняття ОВПП оспорюваних ППР від 11 липня 2018 року:

№ 0005724814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 9271872 грн, з яких 6181248 грн за основним платежем та 3090624 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005734814, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 38112 грн;

№ 0005754814, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у розмірі 12673640 грн;

№ 0005764814, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 ПК застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9180 грн за платежем – податок на прибуток іноземних юридичних осіб;

№ 0005804814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2023,21 грн, з яких 1618,57 грн за податковими зобов`язаннями та 404,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005844814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3243,68 грн, з яких 2594,94 грн за податковими зобов`язаннями та 648,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0005864814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 17151,73 грн, з яких 13721,38 грн за податковими зобов`язаннями та 3430,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005884814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3478,91 грн, з яких 2783,13 грн за податковими зобов`язаннями та 695,78 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005904814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 62792,36 грн, з яких 50233,89 грн за податковими зобов`язаннями та 12558,47 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005924814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. на суму 12174,99 грн, з яких 9739,99 грн за податковими зобов`язаннями та 2435 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005994814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 16034,98 грн, з яких 12827,98 грн за податковими зобов`язаннями та 3207 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006014814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2882,25 грн, з яких 2305,80 грн за податковими зобов`язаннями та 576,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006034814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 45685,70 грн, з яких 36548,56 грн за податковими зобов`язаннями та 9137,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006054814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 65578,64 грн, з яких 52462,91 грн за податковими зобов`язаннями та 13115,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006074814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 43331,88 грн, з яких 34665,50 грн за податковими зобов`язаннями та 8666,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006114814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 14315,76 грн, з яких 11452,61 грн за податковими зобов`язаннями та 2863,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006134814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 48083,71 грн, з яких 38466,97 грн за податковими зобов`язаннями та 9616,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006174814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 9648,09 грн, з яких 7718,47 грн за податковими зобов`язаннями та 1929,62 грн за штрафними (фінансовим) санкціями;

№ 0006194814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 89,40 грн, з яких 7152 грн за податковими зобов`язаннями та 17,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005824814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 536191,16 грн, з яких 428952,93 грн за податковими зобов`язаннями та 107238,23 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005944814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2924,84 грн, з яких 2339,87 грн за податковим зобов`язаннями та 584,97 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005964814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму на суму 123752,97 грн, з яких 99002,37 грн за податковими зобов`язаннями та 24750,60 грн за штрафними (фінансовим) санкціями;

№ 0006094814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 12875,73 грн, з яких 10300,58 грн за податковими зобов`язаннями та 2575,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006154814, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 15556,85 грн, з яких 12445,48 грн за податковими зобов`язаннями та 3111,37 грн за штрафними (фінансовим) санкціями.

Окрім того, ППР від 11 липня 2018 року № 0005834814, № 0005854814, № 0005874814, № 0005894814, № 0005914814, № 0005934814, № 0005954814, № 0005974814, № 0006004814, № 0006024814, № 0006044814, № 0006064814, № 000608484, № 0006104814, № 0006124814, № 0006144814, № 0006164814, № 0006204814, а також ППР без № і дати (а.с.62 т. 2) ОВПП застосовано до АТ «ДТЕК «Західенерго» штрафні (фінансові) санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі по 170 грн кожним.

АТ «ДТЕК Західенерго» не погодилося із зазначеними рішеннями ОВПП і звернулося за захистом своїх прав до адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Щодо необхідності подання АТ «ДТЕК Західенерго» додатків ПН до податкових декларацій про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України апеляційний суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується АТ «ДТЕК Західенерго», товариством не подавалися додатки ПН до податкових декларацій за 2015 рік, за І квартал 2016 року, за І півріччя 2016 року, за 3 квартали 2016 року та за 2016 рік про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, а саме:

за 2015 рік щодо нерезидентів ABB s.r.o. (Чеська Республіка), ООО «Новые Технологии-Бизнес Стрим» (Російська Федерація), ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація);

за І квартал 2016 року щодо нерезидента ABB s.r.o. (Чеська Республіка);

за І півріччя 2016 року щодо нерезидента ABB s.r.o. (Чеська Республіка);

за 3 квартали 2016 року щодо нерезидентів ABB s.r.o. (Чеська Республіка), ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація);

за 2016 рік щодо нерезидентів ABB s.r.o. (Чеська Республіка), ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація).

Згідно із вимогами пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами п. 103.9 ст. 103 ПК встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до положень п. 137.4 ст. 137 ПК податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Підпунктом 141.4.3 п. 141.4 ст. 141 ПК встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов`язань нерезидентів та звітів про справляння та внесення до відповідного бюджету податків, встановлених п. 141.4 ст. 141 ПК.

Згідно із п. 49.1 ст. 49 ПК податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 ПК).

Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860, із наступними змінами та доповненнями, затверджено форму розрахунку (звіту) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, який є додатком ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, виходячи із наведених правових норм, у платників податку виникає обов`язок утримувати та перераховувати до відповідного бюджету податок з доходів нерезидента, а також за підсумками податкового (звітного) періоду, в якому здійснені такі виплати, подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням декларацію та розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, як додаток до неї, у випадку виплати на користь нерезидента будь-якого доходу з джерелом походження з України юридичні особи.

Разом із тим, особливості оподаткування нерезидентів регламентовано приписами п. 41.4 статті 141 ПК.

Так, згідно із положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Відповідно до матеріалів справи ПАТ«ДТЕК Західенерго» отримало від нерезидента:

А.В.В. s.r.o. (Чеська Республіка) послуги по виконанню перевірки та налагодження системи контролю вібрації та механічних величин турбогенератора на виконання умов контракту № 62-19/08-2012 від 16 серпня 2012 року;

ООО «Новые Технологии-Бизнес Стрим» (Російська Федерація) послуги із супроводу програмного забезпечення на виконання умов контракту № 03/2014 від 27 грудня 2013 року;

ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація) послуги із реконструкції турбогенератора і системи запуску енергоблоку на виконання умов контракту № 61-06/03 від 06 березня 2012 року.

Виходячи із наведеного апеляційний суд погоджується із доводами АТ «ДТЕК Західенерго» про те, що виплачені товариством нерезидентами ABB s.r.o. (Чеська Республіка), ООО «Новые Технологии-Бизнес Стрим» (Російська Федерація), ПАО «Силовые машины» (Російська Федерація) кошти є компенсацією вартості наданих ними позивачу послуг, а отже згідно із положеннями п. й) пп. 141.4.1. п. 141.4 ст. 141 ПК належать до винятків, які не вважаються доходами нерезидентів з джерелом їх походження з України у розумінні приписів ПК.

Відтак, на думку апеляційного суду, оскільки виплачені позивачем зазначеним контрагентам-нерезидентам України кошти не є їх доходом із джерелом походження з України у розумінні ст. 141 ПК, то у ПАТ «ДТЕК Західенерго» не виникало обов`язку подання додатку ПН до декларації з податку на прибуток щодо таких контрагентів та виплат за отримані від них послуги.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОВПП правомірно прийняв ППР від 11 липня 2018 року № 0005764814, яким застосував до АТ «ДТЕК Західенерго» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 9180 грн. Відтак, вказане ППР відповідача є протиправним і його слід скасувати.

Щодо висновків ОВПП про завищення АТ «ДТЕК Західенерго» податкового кредиту з ПДВ у зв`язку із відображенням у своїй податковій звітності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Монтаженергоремонтсервіс», ТОВ «Компанія «АІР», ТОВ «Славутіч», ТОВ «НВП «Альфа Преміум», ТОВ «НВП ВБС-Технолоджи», ТОВ «Електрохата», ТОВ «Ексферум», ТОВ «ЕК «Промсоюз», ТОВ «ОМЗ-Трейд», ТОВ «УТЕК» при фактичній відсутності їх реального виконання цими контрагентами апеляційний суд зазначає таке.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, ст.ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пп. «а» п. 185.1. ст. 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» п. 187.1 ст. 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до приписів пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач у ході проведеної перевірки ПАТ «ДТЕК Західенерго» дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 3760393 грн, у т.ч. за березень 2015 року на 53305,94 грн, за грудень 2015 року на 2067032,12 грн, за березень 2016 року на 2856,97 грн, за червень 2016 року на 666,67 грн, за жовтень 2016 року на 1267519,00 грн, за грудень 2016 року на 368062,49 грн, за жовтень 2017 року на 949,40 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на твердженні про документальне оформлення товариством господарських операцій із ТОВ «Монтаженергоремонтсервіс», ТОВ «Компанія «АІР», ТОВ «Славутіч», ТОВ «НВП «Альфа Преміум», ТОВ «НВП ВБС-Технолоджи», ТОВ «Електрохата», ТОВ «Ексферум», ТОВ «ЕК «Промсоюз», ТОВ «ОМЗ-Трейд», ТОВ «УТЕК» за фактичної відсутності їх реального виконання цими контрагентами.

Разом із тим, на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами АТ «ДТЕК Західенерго» було представлено засвідчені копії первинних документів, а саме:

щодо ТОВ «Монтаженергоремонтсервіс»: договору № 911-3Э-БуТЭC про закупівлю товару від 08 серпня 2016 року, видаткової накладної № М-00000019 від 06 грудня 2016 року, податкової накладної № 16 від 06 грудня 2016 року, товарно-транспортної накладної № 40 від 06 грудня 2016 року, журналу реєстрації довіреностей, журналу реєстрації та переміщення товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) автотранспортними засобами через контрольно-пропускний пункт охорони за 2016-2017 роки, рахунку-фактури № М-00000019 від 05 грудня 2016 року, платіжного доручення № 2116822081 від 16 березня 2017 року, платіжного доручення № 2116832979 від 30 березня 2017 року, акту вхідного контролю від 14 грудня 2016 року, сертифікату якості продукції, прибуткового ордеру № 5000274835 від 15 грудня 2016 року, картки складського обліку матеріалів, а також докази використання отриманих ТМЦ у своїй господарській діяльності та вияву належної обачності при виборі контрагента (т.8 а.с. 52-129);

щодо ТОВ «Компанія «АІР»: договору № 10740-3Э-ДоТЭC від 07 лютого 2016 року, видаткової накладної № 5 від 13 квітня 2017 року, податкової накладної № 3 від 13 квітня 2017 року, товарно-транспортної накладної № 13/04-1 від 13 квітня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2017 рік, рахунку на оплату № 5 від 13 квітня 2017 року, платіжного доручення № 373436 від 20 липня 2017 року, платіжного доручення № 2116934981 від 20 серпня 2017 року, акту вхідного контролю № 598 від 25 квітня 2017 року, сертифікатів якості на продукцію, прибуткового ордеру № 5000378630 від 13 квітня 2017 року, картки складського обліку ТМЦ, доказів використання ТМЦ у господарській діяльності; договору № 1161-3Э-БуТЭC від 15 лютого 2017 року, видаткової накладної № 3 від 03 квітня 2017 року, товарно-транспортної накладної № 3/4 від 03 квітня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2017 рік, платіжних доручень, картки складського обліку товарно-матеріальних цінностей; видаткової накладної № 8 від 03 травня 2017 року, податкової накладної № 1 від 03 травня 2017 року, товарно-транспортної накладної № 03/05 від 03 травня 2017 року, платіжних доручень, сертифікатів якості на продукцію; видаткової накладної № 10 від 16 травня 2017 року, податкової накладної № 3 від 16 травня 2017 року, товарно-транспортної накладної № 16/05 від 16 травня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2017 рік, платіжних доручень; договору № 12553Э-БуТЭC від 01 березня 2017 року, видаткової накладної № 6 від 18 квітня 2017 року, податкової накладної № 4 від 18 квітня 2017 року, товарно-транспортної накладної б/н від 18 квітня 2017 року, платіжних доручень; договору № 1094-3Э-ДоТЭC від 21 лютого 2017 року з додатками, податкової накладної № 4 від 18 травня 2017 року, локального кошторису на будівельні роботи № 1, актів приймання-передачі обладнання на зберігання та ін. (т.19 а.с.78-242, т.20 а.с.1-274);

щодо ТОВ «Славутіч»: договору № 853-ЗЭ про закупівлю товару від 30 травня 2016 року, видаткових накладних № 011002 від 08 листопада 2016 року, № 011005 від 28 листопада 2016 року, податкових накладних, залізничних накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, карток складського обліку та ін.; договору № 943- ЗЭ від 28 жовтня 2016 року, специфікації до договору, видаткових накладних № 011033 від 07 листопада 2016 року, № 011001 від 08 листопада 2016 року, № 011006 від 29 листопада 2016 року, № 011007 від 30 листопада 2016 року, податкових накладних, залізничної накладної та товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей, картки складського обліку та ін., доказів використання у господарській діяльності (т.8 а.с.130-249, т.9 а.с. 1-158);

щодо ТОВ «Альфа-Преміум»: договору поставки № 989-ЗЭ від 23 січня 2017 року, додаткової угоди № 1 від 20 березня 2017 року до договору № 989-ЗЭ від 23 січня 2017 року, специфікації від 25 січня 2017 року до договору, видаткової накладної № РН-0000003 від 09 червня 2017 року, податкової накладної від 09 червня 2017 року, товарно-транспортної накладної № 1 від 09 червня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2016-2018 роки, журналу вхідного контролю, журналу реєстрації видаткових накладних, платіжних доручень на оплату, акту вхідного контролю, сертифікату якості, прибуткових ордерів, картки складського обліку матеріалів, тощо (т.4, а.с. 105-250, т.5, а.с. 104-125 );

щодо ТОВ «НВП ВБС-Технолоджи»: договору поставки № 1291-ЗЭ-ЛаТЭС від 02 березня 2017 року, видаткової накладної № 68 від 16 березня 2017 року, податкової накладної від 16 березня 2017 року № 21, декларації про прийняття вантажу ІнТайм № 0807002496 від 21 березня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2017 рік, платіжного доручення, паспортів якості, картки обліку ТМЦ, договору № 1167-ЗЭ-ДоТЭС від 02 березня 2017 року, видаткової накладної № 67 від 16 березня 2017 року, податкової накладної, експрес-накладної № 59998044080708 від 16 березня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2017 рік, журналу реєстрації та переміщення ТМЦ автотранспортними засобами через КПП охорони за 2016 рік, рахунку на оплату, платіжного доручення, сертифікатів якості, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи; договору про закупівлю товару № 1166-ЗЭ-ДоТЭС від 02 березня 2017 року, видаткової накладної № 70 від 20 березня 2017 року, експрес-накладної № 59000245384669 від 20 березня 2017 року, журналу реєстрації довіреностей за 2016-2018 роки, журналу вхідного контролю, рахунку на оплату, платіжного доручення, паспортів якості, тощо, а також доказі використання ТМЦ у господарській діяльності позивача (т.3 а.с. 24-251, т.4 а.с.2-85);

щодо ТОВ «Електрохата»: договору поставки № 1268-ЗЭ-ЛаТЭС від 28 лютого 2017 року, видаткової накладної № 690 від 20 березня 2017 року, податкової накладної від 20 березня 2017 року № 141, експрес-накладної № 59998044251698 від 20 березня 2017 року, журналу вхідного контролю, рахунку на оплату № 775 від 20 березня 2017 року, платіжного доручення, журналу реєстрації довіреностей, прибуткового ордеру, журналу обліку вантажів/склад відкритого зберігання, декларацій/паспортів на продукцію, доказів використання ТМЦ у господарській діяльності (т.5, а.с. 145-245, т.6 а.с. 2-44);

щодо ТОВ «Ексферум»: договору № 485-ЗЭ про закупівлю товару від 23 квітня 2015 року, видаткової накладної № 432 від 24 квітня 2015 року, податкової накладної № 5 від 24 квітня 2015 року, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 24 квітня 2015 року до податкової накладної № 5 від 24 квітня 2015 року, товарно-транспортної накладної № 432 від 24 квітня 2015 року, журналу реєстрації довіреностей, журналу реєстрації та переміщення ТМЦ автотранспортними засобами через КПП охорони за 2014-2015 роки, рахунку на оплату, платіжних доручень, сертифікату якості на продукцію, висновків, картки складського обліку ТМЦ; видаткової накладної № 433 від 24 квітня 2015 року, податкової накладної № 6 від 24 квітня 2015 року та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 24 квітня 2015 року до податкової накладної № 6 від 24 квітня 2015 року, товарно-транспортної накладної № 433 від 24 квітня 2015 року, журналу реєстрації довіреностей, журналу реєстрації та переміщення ТМЦ автотранспортними засобами через КПП охорони, рахунку на оплату, платіжних доручень, сертифікату якості на продукцію, прибуткових ордерів, картки складського обліку ТМЦ, доказів використання ТМЦ у господарській діяльності (т.6 а.с. 65-249, т.7 а.с. 2-252, т.8 а.с. 2-38);

щодо ТОВ «ОМЗ-Трейд»: договору поставки № Л-072 від 13 лютого 2015 року, додаткової угоди № 1 до договору поставки № Л-072 від 13 лютого 2015 року, видаткової накладної № 2 від 26 лютого 2015 року, податкової накладної № 2 від 26 лютого 2015 року, експрес-накладної № 59998016761244 від 26 лютого 2015 року, журналу реєстрації довіреностей за 2015 рік, рахунку на оплату, платіжних доручень, сертифікатів якості на продукцію, протоколів, прибуткового ордеру; видаткової накладної № 3 від 26 лютого 2015 року, експрес-накладної № 59998016761075 від 26 лютого 2015 року, журналу реєстрації довіреностей за 2015 рік, рахунку на оплату, платіжних доручень, сертифікатів якості на продукцію, протоколів, прибуткових ордерів; видаткової накладної № 4 від 06 березня 2015 року, податкової накладної № 1 від 06 березня 2015 року, експрес-накладної № 59000099140568 від 07 березня 2015 року, журналу реєстрації довіреностей за 2015 рік, рахунку на оплату, платіжного доручення, сертифікатів якості на продукцію, прибуткових ордерів; видаткової накладної № 6 від 08 квітня 2015 року, податкової накладної № 1 від 08 квітня 2015 року, експрес-накладної № 59998017902789 від 08 квітня 2015 року, журналу реєстрації довіреностей за 2015 рік, рахунку на оплату, платіжних доручень, сертифікатів якості на продукцію, картки складського обліку ТМЦ, прибуткового ордеру, доказів використання ТМЦ у господарській діяльності (т.18, а.с.76-249, т. 19 а.с.2-77);

щодо ТОВ «УТЕК»: договорів № 1015-ЗЭ-ЛаТЭС від 16 листопада 2016 року, № 975-ЗЭ-ЛаТЭС від 16 листопада 2016, № 1025-ЗЭ-ЛаТЭС від 02 грудня 2016 року; № 1086-ЛаТЭС від 28 грудня 2016 року; № 987-ЗЭ від 23 січня 2017 року та оформлених за наслідками їх виконання видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, паспортів якості на продукцію, карток складського обліку вантажів, прибуткових ордерів, журналів реєстрації довіреностей, тощо та доказів використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності (т. 21 а.с. 65-276, т. 22 а.с. 2-274, т. 23 а.с. 2-256, т. 24 а.с. 2-250, т. 25 а.с. 2-259, т.26 а.с.2-76);

щодо ТОВ ЕК «Промсоюз»: договору поставки № 15-ЗЭ-ДоТЭС від 11 березня 2015 року, додаткової угоди № 1 до договору поставки № 15-ЗЭ-ДоТЭС від 11 березня 2015 року, видаткової накладної № РН-44 від 15 квітня 2015 року, видаткової накладної № РН-48 від 23 квітня 2015 року, видаткової накладної № РН-60 від 08 травня 2015 року, податкових накладних, експрес-накладних №59198018287045 від 15 квітня 2015 року, №59998018287145 від 23 квітня 2015 року, № 599980186990242 від 08 травня 2015 року, журналів реєстрації довіреностей, рахунків-фактур на оплату, платіжних доручень, акті вхідного контролю, карток складського обліку ТМЦ тощо, та доказів використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності (т. 14 а.с. 102-250, т. 15 а.с. 1-90, т. 16 а.с. 2-250, т. 17 а.с. 2-250).

Зазначені первинні документи містять всі необхідні реквізити, відповідають встановленим законодавчим вимогам як за формою, так і за змістом, а контрагенти позивача на час їх оформлення були зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Спірні господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліках ПАТ «ДТЕК Західенерго». Вказане не заперечувалося ОВПП у ході розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.

При цьому анулювання свідоцтва платника ПДВ TOB ЕК «Промсоюз» мало місце 15 лютого 2018 року, тобто через 3 роки після проведення спірних господарських операцій, а щодо ТОВ «ОМЗ-Трейд» – 20 грудня 2016 року, тобто через півроку після проведення спірних господарських операцій.

Надаючи оцінку доводам ОВПП щодо нереальності таких господарських операцій, апеляційний суд звертає увагу на те, що вони зводяться до посилань на наявну у контролюючого органу податкову інформацію, а також на дані кримінальних проваджень, що перебували на стадії досудового розслідування, щодо ланцюгів постачання ТМЦ, які згідно із наявними первинними документами були отримані ПАТ «ДТЕК Західенерго» від своїх контрагентів та у подальшому використані товариством у господарській діяльності.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, поняття «добросовісний платник», що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Водночас, припускаючи, що певні ТМЦ за період, що підлягав перевірці, могли бути передані позивачу іншими контрагентами чи придбані ним у необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб`єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи контролюючого органу зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які у свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

Наявність інформації про відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання контролюючого органу на дані кримінальних проваджень не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності з огляду на таке.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК).

У ч. 1 ст. 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту особи під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом у адміністративному судочинстві. Ні на час проведення перевірки АТ «ДТЕК Західенерго» та фіксації її наслідків, ні на час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанції інформація стосовно винесення вироків у наведених контролюючим органом кримінальних провадженнях відсутня.

Окрім того, згідно із відповіддю Головного управління ДФС у м. Києві від 05 лютого 2020 року на запит адвоката Мегріш Є.Я. 26 грудня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32016090000000013 від 12 лютого 2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Одночасно апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Принагідно суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із приписами ст. 9 Конституції України та ст.ст. 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні від 22 січня 209 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що наявні у матеріалах справи надані АТ «ДТЕК Західенерго» докази дають належні правові та фактичні підстави для висновку про те, що спірні господарські операції були здійснені позивачем з метою подальшого їх використання у оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності і спричинили реальну зміну його майнового стану. Відтак, ОВПП не доведено правомірність нарахування АТ «ДТЕК Західенерго» зобов`язань з ПДВ та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у зв`язку з здійсненням господарських операцій із контрагентами ТОВ «Монтаженергоремонтсервіс», ТОВ «Компанія «АІР», ТОВ «Славутіч», ТОВ «НВП «Альфа Преміум», ТОВ «НВП ВБС-Технолоджи», ТОВ «Електрохата», ТОВ «Ексферум», ТОВ «ЕК «Промсоюз», ТОВ «ОМЗ-Трейд», ТОВ «УТЕК», що свідчить про обґрунтованість відповідних позовних вимог товариства та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Щодо висновків ОВПП про протиправне неподання АТ «ДТЕК Західенерго» податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до податкових органів за місцезнаходженням об`єктів оподаткування за 2015 рік по всіх об`єктах та необчислення, неутримання та неперерахування сум податку на нерухоме майно за місцезнаходженням об`єктів (нежитлової нерухомості) оподаткування за 2015-2017 роки апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи АТ «ДТЕК Західенерго» не погоджується із визначенням йому ОВПП податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік з огляду на відсутність у нього таких податкових зобов`язань, а також оспорює нарахування відповідачем податкових зобов`язань із вказаного податку лише ППР № 0005824814 від 11 липня 2018 року, оскільки вважає, що ставка оподаткування відповідно до п.1 рішення Бовшівської сільської ради № 438 від 25 січня 2015 року «Про податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки) та надання пільг щодо сплати податку на нерухоме майно» становила 0,01 % мінімальної заробітної плати від загальної площі. Відтак при розрахунку розміру податкового зобов`язання та штрафних санкцій контролюючим органом помилково була застосована ставка у розмірі 0,5 % мінімальної заробітної плати від загальної площі, а отже розмір донарахувань за 2016 та 2017 роки мав становити 6472,11 грн за податковим зобов`язаннями та 1357 грн за штрафними санкціями.

Окрім того, товариство не погоджується із включенням податковим органом до об`єктів оподаткування АТ «ДТЕК «Західенерго» «Сховища № 3 (гараж електрокар)» (витяг з ДРРПНМ від 12 грудня 2017 року № 107139050), що відносить до державного майна.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені, згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок – податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є обов`язком місцевої ради, який має бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

За приписами пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року, а отже лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що станом на 01 січня 2015 року на балансі ПАТ «ДТЕК Захіенерго» перебували об`єкти житлового та нежитлового нерухомого майна у Львівській, Івано-Франківській, Вінницькій, Волинській та Одеській областях.

Матеріали справи містять копії ухвали № 4269 Львівської міської ради від 29 січня 2015 року, рішення Сколівської міської ради від 22 січня 2015 року № 4, рішення Стародобротвірської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 09 від 20 січня 2015 року, рішення Добротвірської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 17 від 22 січня 2015 року, рішення Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року № 02/49-15, рішення Бовшівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області № 438 від 25 січня 2015 року, рішення Дем`янівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 23 січня 2015 року, рішення Калуської міської ради від 30 січня 2015 року № 2874, рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 530-30/2015 від 20 січня 2015 року, рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 30 січня 2015 року № 42/25 та від 08 липня 2015 року № 5/26, рішення Дрогобицької міської ради від 18 червня 2015 року № 1629.

На переконання апеляційного суду, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що вказані рішення органів місцевого самоврядування із спірного питання з урахуванням приписів пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК не підлягали застосуванню у 2015 році і могли врегульовувати питання оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки, лише у 2016 році. Тому визначення контролюючим органом АТ «ДТЕК Захіенерго» податку на нерухоме майно за 2015 рік на загальну суму 434015,47 грн є протиправним, як і ППР про накладення штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому наявна у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції очевидна описка щодо повторного зазначення ППР № 0005854814 від 11 липня 2018 року замість визнання протиправним і скасування ППР № 0005804814 від 11 липня 2018 року не є підставою для скасування чи зміни у цій частині оскаржуваного судового рішення і підлягає усуненню судом першої інстанції у порядку, передбаченому ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у ході апеляційного розгляду представник АТ «ДТЕК «Західенерго» визнала, що «Сховище № 3 (гараж електрокар)» (витяг з ДРРПНМ від 12 грудня 2017 № 107139050) належить на праві власності позивачу і відповідні апеляційні вимоги були заявлені товариством помилково.

Оцінюючи висновки ОВПП при розрахунку розміру податкового зобов`язання та штрафних санкцій АТ «ДТЕК «Західенерго» за 2016 та 2017 рік згідно із ППР № 0005824814 від 11 липня 2018 року із урахуванням ставки податку у розмірі 0,5 % мінімальної заробітної плати, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із п. 1 рішенням Бовшівської сільської ради № 438 від 25 січня 2015 року «Про податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки) та надання пільг щодо сплати податку на нерухоме майно» база оподаткування житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи:

а) для житлових будинків, незалежно від їх кількості понад 200 кв. м. – 1,1 % від мінімальної зарплати.

б) для різних типів житлової нерухомості, втому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартир та житлових будинків, понад 200 кв. м. - 0,5 % від мінімальної зарплати).

в) для об`єктів оподаткування нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - оподатковується за 0 (нульовою) ставкою.

г) для об`єктів оподаткування нежитлової нерухомості, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів в підприємницькій діяльності - 0,5 % мінімальної зарплати від загальної площі.

д) для об`єктів оподаткування нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб (незалежно від місця знаходження - 0,01%).

Судом безспірно встановлено, що контролюючим органом при донарахуванні товариству податкових зобов`язань з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, було застосовано пп. г) п. 1 вказаного Рішення № 438 (ставка 0,5%).

Відповідно до пп. 266.1.1 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із п. 266.2 ст. 266 ПК об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (пп. 266.3.3 п.266.3 ст. 266 ПК).

Як передбачено пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

За правилами п. 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ст. 50 ПК).

Представником АТ «ДТЕК Західенерго» у ході апеляційного розгляду не заперечувалося того, що товариство самостійно у податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які стосуються досліджуваних об`єктів оподаткування, обчислювало суму податкового зобов`язання за ставкою 0,5 % мінімальної заробітної плати та уточнюючих розрахунків до поданих податкових декларацій у строки та порядку, що передбачені діючим податковим законодавством, не подавало, що свідчить про узгодження таких зобов`язань.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган правомірно визначив АТ «ДТЕК Західенерго» зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 та 2017 роки податковим повідомленням-рішення № 0005824814 від 11 липня 2018 року і підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Щодо висновків контролюючого органу про необхідність коригування суми податкового кредиту АТ «ДТЕК Західенерго» у сумі 3760392,57 грн з огляду на списання товариством у періоді з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, на загальну суму 22562355,35 грн, оскільки у результаті її списання товар, переданий позивачу, є безоплатно отриманим апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. «а» пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, наведене визначення свідчить про те, що при виникненні таких правовідносин передбачалася можливість стягнення кредитором такої заборгованості із боржника за відповідними зобов`язаннями за умови дотримання встановлених строків позовної давності.

Приписами пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК встановлено, безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

У ході апеляційного розгляду було безспірно встановлено, що спірні господарські операції не можна вважати такими, що підпадають під наведене визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), оскільки такі були отримані за умовами оплатних поставок, які однак не були оплачені і заборгованість за якими не була стягнута контрагентами у межах строку позовної давності, що не заперечувалося представником ОВПП.

Положеннями п. 192.1 ст. 192 ПК передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

При цьому судом було встановлено, що формування податкового кредиту з ПДВ за операціями, за якими заборгованість була списана у зв`язку із спливом строку позовної давності, не було предметом даної перевірки товариства і позивач покликався на те, що окремі операції з досліджуваних не є об`єктом оподаткування, що не було спростовано контролюючим органом. Ні постачальниками, ні отримувачем товарів (робіт, послуг) не проводилось коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту шляхом реєстрації у ЄРПН розрахунків коригування. Представником ОВПП у ході апеляційного розгляду було підтверджено відсутність у контролюючого органу на даний час претензій до ПАТ «ДТЕК Західенерго» щодо початкового формування податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що передбачених податковим законодавством підстав для коригування податкового кредиту у зв`язку із списанням кредиторської заборгованості немає, а отже висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 3760393 грн є необґрунтованими.

Щодо висновків ОВПП про необхідність включення від`ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості за кредитними договорами до первісної вартості об`єкта основного засобу, на придбання якого було отримано та використано кредитні кошти, як інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як безспірно встановлено ОВПП під час перевірки, ПАТ «ДТЕК «Західенерго» отримало позики від нерезидента для реалізації інвестиційного проекту.

Так, 07 листопада 2014 року між ПАТ «ДТЕК Західенерго» та нерезидентом DTEK Holdings Limited (Themistokli Dervi, 3, Julia House, P.C. 1066, Nicosia, Cyprus) було укладено кредитний договір № 07112014/3, відповідно до якого DTEK Holdings Limited (Кредитор) та ПАТ «ДТЕК Західенерго» (Позичальник) домовились змінити борг за кредитними договорами № 030512 від 24 травня 2012 року, № 040512 від 28 травня 2012 року, № 050512 від 28 травня 2012 року, № 060512 від 24 травня 2012 року, № 070512 від 28 травня 2012 року новим позиковим зобов`язанням за цим договором (новація). За умовами цього договору Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у доларах США. Ліміт заборгованості за відновлювальною кредитною лінією становив 293 011 982,04 доларів США.

Кредит надавався за такими цільовими призначеннями:

- 45661309,50 доларів США – оплата товарів, робіт і послуг на реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція енергоблоку ст. № 5 ДТЕК Бурштинської ТЕС»;

- 92474366,84 доларів США – оплата товарів, робіт і послуг на реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція енергоблоку № 4 ДТЕК Ладижинської ТЕС»;

- 54127996,80 доларів США – оплата товарів, робіт і послуг на реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція енергоблоку № 10 ДТЕК Бурштинської ТЕС»;

- 57780733,75 доларів США – оплата товарів, робіт і послуг на реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція енергоблоку № 8 ДТЕК Добротвірської ТЕС»;

- 42967575,15 доларів США – оплата товарів, робіт і послуг на реалізацію інвестиційного проекту «Реконструкція енергоблоку № 7 ДТЕК Добротвірської ТЕС».

Процентна ставка – 9,8 % річних у доларах США.

Позичальник має повернути основну суму боргу за кредитом та сплатити проценти не пізніше 30 червня 2019 року.

07 листопада 2014 року між ПАТ «ДТЕК Західенерго» та нерезидентом DTEK Holdings Limited (Themistokli Dervi, 3, Julia House, P.C. 1066, Nicosia, Cyprus) було укладено кредитний договір № 07112014/4, відповідно до якого DTEK Holdings Limited (Кредитор) та ПАТ «ДТЕК Західенерго» (Позичальник) домовились змінити борг за кредитними договорами № 11102013/1 від 11 жовтня 2013 року та № 13122013 від 13 грудня 2013 року новим позиковим зобов`язанням за цим договором (новація). За умовами цього договору Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в доларах США. Ліміт заборгованості за відновлювальною кредитною лінією становив 59 677 217,57 доларів США. Кредит надавався за такими цільовими призначеннями:

- 19492055,55 доларів США – на фінансування інвестиційного проекту «Повузлове технічне переоснащення ВРП 220/330/400 кВ ДТЕК Бурштинської ТЕС»;

- 24171149,76 доларів США – на фінансування інвестиційного проекту «Повузлове технічне переоснащення ВРП 35/110/220 кВ ДТЕК Добротвірської ТЕС»;

- 7506568,25 доларів США – на фінансування інвестиційного проекту «Реконструкція та технічне переоснащення енергоблоку ст. № 5 ДТЕК Бурштинської ТЕС»;

- 8507444,01 доларів США – на фінансування інвестиційного проекту з технічного переоснащення енергоблоку № 7 ДТЕК Бурштинської ТЕС;

- 902688,22 доларів США – на фінансування інвестиційного проекту з технічного переоснащення енергоблоку № 3 Ладижинської ТЕС.

Процентна ставка становила 9,8 % річних у доларах США.

Позичальник має повернути основну суму боргу за кредитом та сплатити проценти не пізніше 31 жовтня 2021 року.

При цьому за умовами зазначених договорів повернення залучених коштів (тіла кредиту та відсотків) відбувається у національній валюті України. Оскільки договорами встановлено дату погашення тіла кредиту та сплати процентів, то на дату сплати процентів порівнюються валютні курси Національного банку України станом на останній день місяця нарахування процентів та на дату сплати процентів. За результатами порівняння зазначених курсів виникають курсові різниці, тобто різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Загальна сума курсових різниць за кредитними відсотками за період 2015-2017 років щодо зазначених кредитних договорів, що увійшла до ППР з ПНП № 0005754814 від 11 липня 2018 року, як зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП, сторонами не оспорюється.

Суть публічно-правового спору, що розглядається, у цій частині, на переконання апеляційного суду, зводиться до надання оцінки напряму віднесення ПАТ «ДТЕК Західенерго» суми курсових різниць. За висновками контролюючого органу ці суми необхідно відносити до собівартості основного засобу, на реконструкцію якого їх було витрачено. Водночас, на переконання позивача, курсові різниці слід відносити на витрати періодів, у яких вони були понесені.

Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 44.2 ст. 44 ПК для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 12¹ Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

У п. 1 спільного листа Національного банку України (№ 12-208/1757-14830), Міністерства фінансів України (31-08410-06-5/30523), Державної служби статистики України (№ 04/4-07/702) від 07 грудня 2011 року «Про застосування міжнародних стандартів фінансової звітності» роз`яснено, що з 01 січня 2012 року, зокрема, публічні акціонерні товариства обов`язково застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ) для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

З огляду на викладене та з урахуванням організаційно-правової господарювання позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача про те, що він законодавчо зобов`язаний складати фінансову звітності саме за МСФЗ, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що міжнародними стандартами фінансової звітності є прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Відповідно до визначень, що містяться у п. 5 МСБО 23 «Витрати на позики»:

витрати на позики – витрати на сплату відсотків та інші витрати, понесені суб`єктом господарювання у зв`язку із запозиченням коштів;

кваліфікований актив – актив, який обов`язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації.

Витрати на позики можуть включати, зокрема, курсові різниці, які виникають унаслідок отримання позик в іноземній валюті, якщо вони розглядаються як коригування витрат на сплату відсотків (пп. «г» п. 6 МСБО 23).

Пунктом 8 МСБО 23 передбачено, що суб`єкт господарювання капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу як частина собівартості цього активу. Суб`єкт господарювання визнає інші витрати на позики як витрати в тому періоді, у якому вони були понесені.

Відповідно до п. 17 МСБО 23 суб`єкт господарювання починає капіталізувати витрати на позики як частину собівартості кваліфікованого активу у дату початку капіталізації. Датою початку капіталізації є дата, коли суб`єкт господарювання вперше виконує всі умови, наведені нижче, а саме:

а) він поніс витрати, пов`язані з активом;

б) він поніс витрати на позики;

в) він веде діяльність, необхідну для підготовки активу до його використання за призначенням або продажу.

За правилами п. 20 МСБО 23 суб`єкт господарювання призупиняє капіталізувати витрати на позики протягом тривалих періодів, у яких він призупиняє активну розробку кваліфікованого активу.

Суб`єкт господарювання припиняє капіталізувати витрати на позики, якщо по суті, вся діяльність, необхідна для підготовки кваліфікованого активу до його передбаченого використання або продажу, завершена (п. 22 МСБО 23).

Згідно із п. 23 МСБО 23 актив, як правило, вважається готовим до його передбаченого використання або реалізації, якщо будівництво активу завершене, хоч адміністративна підготовка ще ведеться. Якщо треба завершити незначні деталі, скажімо, змінити інтер`єр згідно з вимогами покупця або користувача, діяльність щодо активу вважається завершеною.

Згідно із п. 24 МСБО 23 якщо суб`єкт господарювання здійснює будівництво кваліфікованого активу частинами і кожна частина може використовуватися, коли ще ведеться будівництво інших частин, суб`єкт господарювання припиняє капіталізацію витрат на позики, якщо він завершив, головним чином, усю діяльність, необхідну для підготовки цієї частини до її запланованого використання або реалізації.

Відповідно до п. 1.6 Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства Фінансів України № 1300 від 01 листопада 2010 року у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Методичні рекомендації) кваліфікаційний актив – це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. Суттєвим вважається час, який становить більше, ніж 3 місяці.

Пунктом 2.8 Методичних рекомендацій встановлено, що капіталізація фінансових витрат зупиняється, якщо на суттєвий час переривається активна діяльність, пов`язана зі створенням кваліфікаційного активу для використання його за призначенням або продажу. На період зупинення робіт фінансові витрати, пов`язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнають фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

За правилами п. 2.9 Методичних рекомендацій капіталізація фінансових витрат припиняється після завершення робіт із створення кваліфікаційного активу, а саме - після введення в експлуатацію основних засобів забудовником; введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, які створювались на підприємстві; завершення підрядником виконання робіт за будівельним контрактом; оприбуткування готової продукції з суттєвим за часом операційним циклом.

Облікову політику ПАТ «Західенерго» затверджено рішенням правління від 19 березня 2012 року та введено в дію з 01 січня 2012 року відповідно до наказу заступника голови правління ПАТ «Західенерго» № 49 «Про облікову політику» від 29 березня 2012 року (т. 10 а.с.71-132). Наказом № 86 від 29 грудня 2016 року т.в.о. генерального директора ПАТ «ДТЕК Західенерго» також затверджено Облікову політику ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка підлягає застосуванню з 01 січня 2017 року (т. 10 а.с. 133-193).

Згідно з Обліковою політикою ПАТ «ДТЕК Західенерго» на 2012 рік така підготовлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) України, що не суперечать МСФЗ. У випадку існування протиріч у вимогах до ведення обліку та розкриття інформації в фінансовій звітності від МСФЗ та П(С)БО пріоритет надається МСФЗ.

Відповідно до Облікової політики ПАТ «Західенерго» на 2017 рік вона підготовлена у відповідності до МСФЗ.

Відтак, слід погодитися із АТ «ДТЕК Західенерго» у тому, що облікова політика товариства у період, що підлягав перевірці, відповідала умовам та вимогам МСФЗ та передбачала, що у податковому обліку витрати на нарахування процентів за кредитним договором, які належать до фінансових витрат, включаються двома способами:

до складу інших витрат;

до собівартості кваліфікаційних активів, якщо це передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Якщо курсові різниці виникають у межах строків створення кваліфікаційного активу, роботи за яким не зупинені на тривалий час, то фінансові витрати включаються до собівартості кваліфікаційного активу.

Якщо ж курсові різниці виникають поза межами строків створення кваліфікаційного активу або у період зупинення виконання робіт, то збитки від курсових різниць за кредитними угодами підлягають віднесенню до складу витрат (тобто без віднесення їх до собівартості активу).

При обґрунтуванні своїх висновків у цій частині спору суд першої інстанції посилався на вимоги П(С)БО та дійшов висновку, що вони не передбачають включення до складу інших операційних витрат спірних витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов`язаних із запозиченнями. При цьому суд першої інстанції зробив узагальнений висновок, що від`ємне значення курсових різниць від перерахунку заборгованості за зазначеними кредитними договорами підлягає включенню до первісної вартості об`єкта основного засобу, на придбання якого було отримано та використано кредитні кошти, як інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями, а отже матеріалами справи підтверджено завищення ПАТ «ДТЕК Західенерго» даних звітів по р.2180 «Інші операційні витрати» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року у сумі 7994577 грн.

Водночас апеляційний суд наголошує на тому, що ПАТ «ДТЕК Західенерго» відповідно до його облікової політики використовував положення МСФЗ. Окрім того, ні контролюючий орган під час проведення перевірки позивача, ні суд першої інстанції при вирішенні спору не досліджували факти створення/зупиненнякваліфікаційних активів позивача, шо маєвизначальний вплив на оцінку правильності спрямування витрат за курсовими різницями.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правової позиції ОВПП щодо зазначених обставин, оскільки контролюючим органом не доведено, що реконструкція та технічне переоснащення досліджуваних виробничих об`єктів АТ «ДТЕК Західенерго», на проведення яких бралися кредитні кошти у DTEK Holdings Limited (Themistokli Dervi, 3, Julia House, P.C. 1066, Nicosia, Cyprus), підпадають під визначення кваліфікаційного активу за ознакою необхідного часу для його створення та наявності періодів зупинення виконання таких робіт.

Натомість АТ «ДТЕК Західенерго» надано суду докази на підтвердження того, що протягом 2015-2017 років не відбувалося створення кваліфікованих активів, під які залучалися кредитні кошти, тобто жоден із перелічених у акті перевірки об`єктів не знаходився у стані реконструкції/технічного переоснащення, які не спростовані ОВПП (сертифікат ДАБІ від 01 липня 2014 року № 165141820724, сертифікат ДАБІ від 25 лютого 2014 року № 165140560954, сертифікат ДАБІ від 26 квітня 2012 року № 16412065262, декларація готовності об`єкта до експлуатації від 19 жовтня 2011 року накази МЕВ № 355 від 14 травня 2014 року, № 298 від 20 травня 2015 року).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд вкотре звертає увагу на те, що у п. 110 рішення ЄСПЛ від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено завищення ПАТ «ДТЕК Західенерго» даних звітів по р.2180 «Інші операційні витрати» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на суму 7994577 грн.

Окрім того, як ствердив представник ОВПП у ході апеляційного розгляду, вимоги у апеляційній скарзі відповідача щодо єдиного соціального внеску на виплати за колективним договором АТ «ДТЕК Західенерго» було зазначено помилково, такі не стосуються предмету судового розгляду у даній справі, а тому підстав для їх розгляду та задоволення судом апеляційної інстанції немає.

Одночасно апеляційний суд застосовує правову позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; п. 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; п. 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).

Відповідно до положення Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41) усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про те, що у зв`язку із встановленою у ході апеляційного розгляду невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи у частині вирішення позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» щодо ППР ОВПП від 11 липня 2018 року № 0005724814, № 0005734814, № 0005754814, № 0005764814 апеляційні вимоги позивача у цій частині слід задовольнити, визнавши протиправними та скасувавши такі рішення відповідача повністю.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги ОВПП, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції, а отже таку слід залишити без задоволення.

Водночас, на підставі приписів ч. 1 та ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОВПП на користь АТ «ДТЕК Західенерго» сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі: (609775,32 Ч 16 357 305,40) ч 22935487,62 = 434 884,19 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1340/5100/18 у частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 липня 2018 року № 0005724814, № 0005734814, № 0005754814, № 0005764814 та прийняти постанову, якою такі позовні вимоги задовольнити повністю.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» – без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 43141471, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (код ЄДРПОУ 23269555, 79026, м. Львів, вул. Козельницька,15) сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 434884 (чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 19 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Т. В. Онишкевич

судді

І. М. Обрізко

Р. Б. Хобор

Постанова у повному обсязі складена 21 лютого 2020 року.