П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Київ

Справа № 22-1616 Головуючий у1-й інстанції - Шереметьєва Л. А.

Унікальний № 760/22810/15-ц Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

Невідомої Т. О.

за участю секретаря Пузикової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Комета», треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 , про визнання права власності на гаражний бокс,-

у с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Комета", треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 , про визнання права власності на гаражний бокс, в якому просив визнати за ним право власності на майно, набуте в порядку спадкування, а саме: на гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщений на поверсі 11, у ряду 3, площею 27, 8 кв. м., та має підвал площею 7, 5 кв. м. (т. 1, а.с.3-6).

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 03 травня 2015 року серії НОМЕР_1 .

12 вересня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Ловчинською Л.А., згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось і, взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_1

08 жовтня 2015 року він звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Для підтвердження права власності на спадкове майно нотаріальна контора надіслала відповідні запити, зокрема до Київського міського бюро технічної інвентаризації за № 2331/02-14 від 08 жовтня 2015 року, щодо реєстрації права власності на майно за ОСОБА_3

05 листопада 2015 року БТІ м. Києва надало відповідь ГЖ-2015 № 3979, згідно якої право власності на гаражний бокс за № НОМЕР_2 , що знаходиться на території Обслуговуючого гаражного кооперативу «Комета», не зареєстровано.

В зв`язку з цим 24 грудня 2015 року державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. виніс постанову про відмову в видачі йому свідоцтва про право на спадщину на даний гаражний бокс.

Керівництво гаражного кооперативу також не визнає його власником гаражного боксу, оскільки його батько ОСОБА_4 самовільно, без його згоди звільнив гаражний бокс від його автомобіля та передав даний гаражний бокс у користування іншому члену гаражного кооперативу, що підтверджується висновком Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07 жовтня 2015 року за результатами матеріалу, зареєстрованого в ЄО № 52684 від 24 вересня 2015 року.

Позивач вважає, що право власності на визначений гаражний бокс за життя набула його покійна мати, ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою за № 159, виданою 29 жовтня 2008 року головою Гаражного кооперативу «Комета» ОСОБА_7 . для оформлення Технічного паспорта, а також самим Технічним паспортом, виготовленим БТІ станом на 19 листопада 2008 року, в якому його мати зазначена як власник.

За змістом даної довідки його мати була членом гаражного кооперативу на підставі рішення загальних зборів членів ГК «Комета» від 27 жовтня 2000 року.

Оскільки його мати повністю внесла свій пайовий внесок, вона за життя була фактичним власником гаражного боксу.

Проте правовстановлюючого документа на вказаний гаражний бокс мати не отримала, а він фактично використовував його для власних потреб за його цільовим призначенням за життя спадкодавця та після її смерті, фактично вступивши у спадщину.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року в позові ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Комета» про визнання права власності на гаражний бокс відмовлено за недоведеністю заявленого позову.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовзадовольнити(т. 2, а.с.176-184).

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: ОСОБА_1., який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; Голови Правління ОГК «Комета», ОСОБА_6 ., який покладався на розсуд суду; ОСОБА_2. та її представника, адвоката Цуркана М. М., які заперечували проти апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Справа вже була предметом апеляційного розгляду. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.67-71).

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції (районного суду - про задоволення позову; апеляційного суду - про відмову у задоволенні позову) Верховний Суд дав наступні вказівки щодо забезпечення правильного вирішення справи.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Розглядаючи спори, пов`язані із спадкуванням частки майна, що у спільній сумісній власності, судам слід звертати увагу на те, що згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу (частина перша та друга статті 21 Закону України «Про кооперацію»).

Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий у користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

За загальним правилом частка у спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, складає 1/2 майна, підлягає виділу та не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

Встановивши, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , суд першої інстанції зазначене вище не врахував. Визнавши за позивачем право власності на весь гараж, залишив поза увагою презумпцію спільного сумісного майна подружжя, визначену статтею 60 СК України, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не встановив, чи входить цей гараж до обсягу майна, що є спільним майном подружжя, чи сплачувались подружжям спільно, чи окремо пайові внески за спірний гараж у період перебування у шлюбі, не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, тому передчасно вирішив спір.

Правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на вказаний гараж, матеріали цивільної справи не містять. Доказів про сплату членських внесків суду не надано.

Апеляційний суд переоцінив наявні у справі докази, не встановив нових обставин, не дослідив належним чином нових доказів, дійшов протилежного висновку про відмову в задоволенні позову, разом з тим, не усунув протирічь (довідки кооперативу за 2008-2016 роки з протилежною інформацією про право власності спірного гаража), що містяться у долучених до матеріалів справи документах, не оцінив належності та допустимості кожного доказу, не звернув уваги, що ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_1 , отже має право на половину спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу.

За правилом ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З урахуванням вищенаведених вказівок судом першої інстанції під час нового розгляду встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 12 вересня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Ловчинською Л.А., яким усе своє майно заповіла позивачу.

У вересні 2007 року був розірваний шлюб між батьками позивача, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

Батьки позивача користувалися двома гаражними боксами в ГК «Комета» - НОМЕР_7 та НОМЕР_8.

03 березня 2007 року був укладений Договір про розподіл майна подружжя, посвідчений державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Євтушенко І.Б., предметом якого були квартира АДРЕСА_2 , корпус 8 у м. Києві та автомобіль «Toyota Prado», які перейшли у власність ОСОБА_3

14 травня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О. була заведена спадкова справа № 361/2015 після смерті ОСОБА_3

08 жовтня 2015 року до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся позивач.

18 листопада 2015 року державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_4 .

Постановою державного нотаріуса від 24 грудня 2015 року позивачу було відмовлено в видачі Свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс № НОМЕР_2 в АДРЕСА_9 на підставі Інформаційної довідки, виданої 05 листопада 2015 року КП КМБТІ, згідно з якою гаражний бокс на праві власності не зареєстрований.

Постановою від 30 вересня 2015 року державним нотаріусом Майданник І.В. було відмовлено ОСОБА_4 у видачі Свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири після смерті ОСОБА_3 .

Гаражний кооператив «Комета» утворений рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва на базі раніше збудованих гаражів у військовому містечку АДРЕСА_6 на даний час АДРЕСА_6 .

Відповідно до Статуту ГК "Комета", затвердженого загальними зборами членів ГК "Комета" від 21 лютого 1999 року, кооператив зареєстрований Залізничною райдержадміністрацією м. Києва 12 березня 1999 року за № 6812.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 Статуту ГК «Комета» в редакції 1999 року індивідуальними членами ГК можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку і мають у своїй приватній власності або на праві користування транспортний засіб (автомобіль, мотоцикл).

Склад членів ГК затверджується загальними зборами ГК.

Згідно з п. п. 2.1, 2.3 Статуту ОГК «Комета» в редакції 2011 року членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 18-ти річного віку, постійно проживають в м. Києві, мають транспортні засоби, які належать їм на праві приватної власності або на інших правових підставах, що передбачені чинним законодавством України, та зареєстровані в органах Державної автоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, внесли вступний внесок у розмірах, визначених Загальними зборами членів кооперативу, додержуються вимог Статуту кооперативу.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви, яка подається Голові правління кооперативу. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок у порядку та в розмірах, визначених Загальними зборами членів кооперативу.

Рішення Правління чи Голови правління кооперативу про прийняття особи до складу членів кооперативу підлягає затвердженню Загальними зборами членів кооперативу.

Відповідно до довідки № 159 від 29 жовтня 2008 року за підписом Голови правління ГК «Комета» ОСОБА_7 , ОСОБА_3 на момент видачі довідки була членом ГК «Комета» на підставі рішення загальних зборів членів ГК №19 від 27 жовтня 2001 року та власником гаражного боксу НОМЕР_7. Довідка видавалася для оформлення Технічного паспорта.

Разом з тим, відповідно до іншої довідки, виданої 12 березня 2011 року ГК «Комета» та підписаної тим же Головою правління ОСОБА_7 , власником даного гаражного боксу є ОСОБА_4 , який є членом кооперативу на підставі рішення загальних зборів № 04 від 05 листопада 2000 року і видана дана довідка була також для оформлення права власності.

12 березня 2011 року ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_3 на право користування та обслуговування гаражного боксу НОМЕР_7, крім права розпорядження ним, а також право представляти його інтереси як члена ГК на загальних зборах.

Заявою від 16 вересня 2015 року ОСОБА_4 вийшов зі складу членів гаражного кооперативу та передав своє членство в кооперативі щодо гаражного боксу НОМЕР_7 ОСОБА_2 .

Ця ж обставина підтверджується довідкою Голови правління ГК «Комета» ОСОБА_7 від 16 вересня 2015 року.

З протоколу загальних зборів ГК «Комета» від 21 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_8 була прийнята в члени кооперативу.

Листом ОГК «Комета» від 16 вересня 2015 року на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було повідомлено, що власником гаражного боксу НОМЕР_7 є ОСОБА_2

21 вересня 2015 року ОСОБА_2 сплатила членський внесок за участь у кооперативі в розмірі 2 200 грн.

Судом встановлено та не спростовувалося позивачем, станом на 27 жовтня 2001 року його мати не мала у власності транспортного засобу.

Таким чином, відповідно до п. п. 2.2, 2.3 діючого на той час Статуту ГК «Комета» в редакції 1999 року, вона не могла набути членства в гаражному кооперативі.

Крім того, відповідно до Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ГЖ-2015 № 3979 від 05 листопада 2015 року гаражний бокс № НОМЕР_2 в ГБК «Комета» за даними Бюро на праві власності не зареєстрований.

Згідно з Технічним паспортом на гаражний бокс № НОМЕР_2 , виготовленим на замовлення ОСОБА_3 19 листопада 2008 року, в графі «Власник» вона зазначена як власник гаражного боксу.

За встановлених обставин, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , районний суд виходив із такого.

Укладаючи договір про розподіл майна подружжя, сторони договору, батьки позивача, як подружжя, підтвердили відсутність права власності на гаражні бокси, в тому числі на гаражний бокс № НОМЕР_2 .

Наданий позивачем Технічний паспорт на гаражний бокс, виготовлений ОСОБА_3 на підставі виданої гаражним кооперативом довідки, в обґрунтування її права власності на нього, підтверджує лише сам факт існування гаражного боксу, як об`єкта нерухомого майна, і містить його технічні характеристики, однак не підтверджує права власності на це майно. Батьки позивача не приймали участі в будівництві гаражного боксу НОМЕР_7.

Будь-які документи, які б підтверджували членство як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 в кооперативі, на час розгляду справи відсутні і попереднім керівником нинішньому голові кооперативу не передавалися, про що зазначено суду представником відповідача.

Доказів повної сплати ОСОБА_3 пайового внеску та часу його сплати, які б дали суду підстави для висновку про набуття нею права власності на гаражний бокс у порядку, визначеному Законом України « Про власність», суду не надано.

Позивач ні в позові, ні в судовому засіданні не навів доказів, які б підтверджували порушення його прав на спадкування після смерті матері саме з боку ГК «Комета».

Тому, окрім відсутності підстав для висновку про належність ОСОБА_3 на час її смерті на праві власності гаражного боксу НОМЕР_7, районний суд також вважав, що діями залученого позивачем до участі в справі відповідача не були порушені права ОСОБА_1 на спадкування і не могли бути порушені, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до обов`язкових вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року, що наведені вище.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т.2, а.с.164-167).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильної оцінки районним судом наданих сторонами доказів щодо членства спадкодавця у ГК «Комета» не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

По-перше, саме по собі членство у кооперативі не дає підстав вважати, що майно кооперативу, яким користується член кооперативу, у даному випадку - це гаражний бокс № НОМЕР_2 , є власністю цього члена кооперативу, оскільки, як правильно зазначено районним судом, право власності на гаражний бокс переходить до члена кооперативу, який повністю сплатив пайовий внесок.

У даній справі судом касаційної інстанції підтверджені висновки судів попередніх інстанції про те, що правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на вказаний гараж, матеріали цивільної справи не містять. Доказів про сплату членських внесків суду не надано.

По-друге, під час нового розгляду справи районному суду не було надано доказів сплати спадкодавцем ОСОБА_3 пайового внеску за гаражний бокс № НОМЕР_2 . Надана позивачем копія розрахункової книжки члена ГК «Комета» (№ боксу 2) ОСОБА_9 із закресленням цього прізвища та надписом нижче ОСОБА_3 містить написи про сплату цільових та членських внесків за 2008 рік, а також квитанції про сплату ОСОБА_3 членських внесків за період 2010 - 2013 (перший - другий квартал) років (т.2, а.с.88-91).

Доказів сплати ОСОБА_3 , членських внесків починаючи з третього кварталу 2013 року до моменту смерті у травні 2015 року суду не надано.

Крім того, районним судом правильно встановлено, що гаражні бокси, якими користувалися обидва з подружжя ( АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 ), не були предметом поділу спільного сумісного майна подружжя 03 березня 2007 року, хоча ще 25 травня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до ОГК «Комета» із заявою про оформлення його власником гаражного боксу № НОМЕР_2 у зв`язку із продажем гаражного боксу НОМЕР_8 (т. 1, а.с.47). Після цього 12 березня 2011 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім`я ОСОБА_3 відповідно до якої він довіряє всі належні йому згідно Статуту ГК «Комета» права по користуванню та обслуговуванню гаражного боксу НОМЕР_7, крім права розпоряджатись ним, а також право представляти його інтереси як члена ГК «Комета» на загальних зборах та при вирішенні питань, що стосуються діяльності кооперативу (т. 1, а.с.49). 16 вересня 2015 року ОСОБА_4 подав заяву про вихід зі складу членів гаражного кооперативу та передачу свого права на членство в кооперативі та право користування боксом НОМЕР_7 ОСОБА_2 (т. 1, а.с.50, 190).

Відповідно до Протоколу № 13 загальних зборів ОГК «Комета» від 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 прийнята до гаражного кооперативу та за нею затверджено гаражний бокс НОМЕР_7 (т. 2, а.с.4,5).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що його матір станом на 2008 рік була членом ГК «Комета» з жовтня 2001 року (т.1, а.с.20) і жодних доказів про її виключення з членів кооперативу не має, тому вона є власником спірного гаражного боксу, також не можуть бути прийняті апеляційним судому якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Як вже зазначено вище, у розпорядженні суду відсутні допустимі - письмові докази, на підтвердження: по-перше, членства ОСОБА_3 у ГК «Комета» на момент смерті (сплата членських внесків тощо); по-друге, повної сплати ОСОБА_3 пайового внеску за гаражний бокс № НОМЕР_2 . Довідка ГК «Комета» № 159 від жовтня 2008 року, на яку посилається позивач, не містить відомостей щодо повної сплати ОСОБА_3 пайового внеску, дати сплати такого внеску та його розміру.

За правилами ч.6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на це аргументи апеляційної скарги позивача щодо фактичного перебігу подій, які підкріплюються непрямими суперечливими доказами, хоча і базуються на логічних міркуваннях, однак по суті є гіпотетичними, а тому не можуть бути покладені судом в основу рішення по справі.

Апеляційний суд повторно акцентує, що за відсутності допустимих - письмових, доказів повної сплати ОСОБА_3 пайового внеску за гаражний бокс № НОМЕР_2 правові підстави для визнання цього майна власністю останньої відсутні. Тому інші докази щодо користування указаним гаражним боксом, незважаючи на їх суперечливий характер та твердження позивача про підробку деяких документів (допустимих достовірних доказів підробки не надано), вирішального значення для даної справи не мають.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача є ідентичними його позиції, викладеній у позовній заяві, якій суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки районного суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд не вбачає підстав повторно детально відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності обставинам справи висновків районного суду в частині права ОСОБА_2 на спірний гаражний бокс № НОМЕР_2 також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Позивач у цій частині неправильно витлумачив зміст рішення суду першої інстанції, оскільки районним судом не було встановлено, що ОСОБА_2 є власником гаражного боксу НОМЕР_7.

Суд встановив, що ОСОБА_2 відповідно до протоколу загальних зборів ГК «Комета» від 21 квітня 2016 року була прийнята в члени кооперативу та 21 вересня 2015 року сплатила членський внесок за участь у кооперативі в розмірі 2 200 грн. за гаражний бокс № НОМЕР_2 (т.1, а.с.193). Одночасно суд навів зміст довідки ГК «Комета» щодо ОСОБА_2 , яка є аналогічною за змістом довідкам ГК «Комета» щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині зазначення власника гаражного боксу НОМЕР_7.

Отже право позивача на отримання у власність цього майна в порядку спадкування не визнається ОСОБА_2 , яка після смерті спадкодавця була прийнята в члени кооперативу замість вибулого ОСОБА_4 та сплатила вступний внесок у розмірі 2 200 грн. за гаражний бокс № НОМЕР_2 .

З наявних у матеріалах справи письмових доказів - висновку ст. ДІМ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.10.2015 (т.1, а.с.19), убачається, що ОСОБА_4 був опитаний працівником міліції та повідомив, що спірний гаражний бокс № АДРЕСА_7 не був ні його власністю ні власністю його покійної дружини, яка використовувала цей гаражний бокс згідно наданої їй довіреності, але не мала права розпоряджатись ним. Право користування гаражним боксом залежало від членства у ГК «Комета».

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2020 року.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

Т . О. Невідома