ІВАНО -ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2020 р. справа № 300/2357/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі – відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непідготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновку про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 15500,00 грн.; зобов`язати Івано-Франківську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених до Державного бюджету України платежів у сумі 15500,00 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час здійснення розмитнення автомобіля марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 , позивач сплатив 09.11.2018 митні платежі в розмірі 36850,00 грн. Однак Івано-Франківська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018, згідно якого збільшила вартість автомобіля з 6600,00 польських злотих до 16058,63 польських злотих, чим фактично зобов`язала ОСОБА_1 доплатити 15500,00 грн. митних платежів. Позивач 07.12.2018 сплатив 15500,00 грн. вказаних платежів. Не погоджуючись із збільшенням вартості автомобіля ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206000/2018/01003. ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою від 26.09.2019, в якій просив відповідача повернути надміру сплачену суму за митне оформлення в розмірі 22095,35 грн. Листом від 30.10.2019 № 1444/10/09-70-10-12 Івано-Франківська митниця ДФС повідомила позивача про відсутність підстав для підготовки відповідного висновку до органів Казначейства про повернення надмірно сплачених митних платежів. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо складання висновку про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки за наявності в позивача всіх підстав передбачених чинним законодавством для повернення надмірно сплачених митних платежів, Івано-Франківська митниця ДФС була зобов`язана скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області відповідний висновок.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.01.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача від 17.01.2020 про заміну відповідача. Вказане клопотання мотивовано тим, що Івано-Франківська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (а.с. 43-44).

21.01.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив представника Галицької митниці Держмитслужби від 17.01.2020 № 68/7.4-10/14 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643. Всі підстави для відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів були викладені в листі Івано-Франківської митниці ДФС від 30.10.2019 № 1444/10/09-70-10-12. В свою чергу, в листі від 30.10.2019 № 1444/10/09-70-10-12 Івано-Франківська митниця ДФС зазначила, що оскарження рішення митниці про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, митне оформлення яких на момент такого оскарження вже завершене, не тягне за собою наслідків, які б призвели до перерахунку належних до сплати до бюджету митних платежів. Також звернуто увагу на те, що подання позивачем та оформлення митницею митної декларації № UA206010/2018/415078 свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився з визначеною відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 митною вартістю ввезеного транспортного засобу. За вказаних обставин, представник відповідач вважає, що в Івано-Франківської митниці ДФС відсутні підстави для складання висновку для повернення позивачу надмірно сплачених коштів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними (а.с. 60-62). Також у відзиві Галицької митниці Держмитслужби від 17.01.2020 № 68/7.4-10/14 на позовну заяву заявлено клопотання про заміну первинного відповідача - Івано-Франківську митницю ДФС на його правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби в зв`язку з реорганізацією первинного відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858.

Ухвалою від 27.01.2020 Івано-Франківський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивача від 17.01.2020 та представника Галицької митниці Держмитслужби від 17.01.2020 № 68/7.4-10/14, а саме: замінив відповідача в адміністративній справі № 300/2357/19: Івано-Франківську митницю ДФС на правонаступника: Галицьку митницю Держмитслужби.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області отримала ухвалу від 23.12.2019 про відкриття провадження 02.01.2020, однак жодних пояснень на позовну заяву не надала.

Ухвалою від 23.12.2019 Івано-Франківський окружний адміністративний суд зобов`язав ОСОБА_1 надати суду належним чином засвідчені копії: митної декларації, за результатом розгляду якої Івано-Франківською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2018/01003; митної декларації № UA206010/2018/415078, за якою випущено транспортний засіб у вільний обіг; рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018; детальний розрахунок суми зайво сплачених митних платежів в розмірі 15500,00 грн.; всіх квитанцій про сплату митних платежів, сплачених ОСОБА_1 за розмитнення транспортного засобу, вказаного в митній декларації № UA206010/2018/415078; довідку в підтвердження зарахування митних платежів в Держбюджет.

20.01.2020 на виконання ухвали від 23.12.2019 позивач надав суду витребувані документи (а.с. 45-59).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – W0L0AHL48C2010034 (а.с. 46). Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною рахунку-фактури № 01/11/2018 від 08.11.2018 в розмірі 6600,00 злотих, що по курсу НБУ (7,370248) становить 48643,64 грн. Позивачем розраховано ввізне мито – 10%, що становить 4864,36 грн.; акцизний податок – 17470,50 грн. з розрахунку 0,327 EUR за 1 см.куб. (всього 1686 см.куб.).; ПДВ – 20%, що становить 14195,70 грн., разом 36530,56 грн.

09.11.2018 ОСОБА_1 сплатив кошти авансової передоплати за митне оформлення автомобіля марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 у розмірі 36850,00 грн., що підтверджується квитанцією № N03NH40074 від 09.11.2018 (а.с. 49).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації Івано-Франківська митниця ДФС прийняла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 206000/2018/01003 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 (а.с. 48). Так, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 16058,63 польських злотих (а.с. 48).

Позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи для випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію. Так, 07.12.2018 позивач сплатив “передоплату за митне оформлення ВМД”, а саме автомобіля марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 у розмірі 15500,00 грн., що підтверджується квитанцією № 37366623 від 07.12.2018 (а.с. 49). 07.12.2018 ОСОБА_1 подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA206010/2018/415078 від 07.12.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 (а.с. 54). Декларант визначив митну вартість транспортного засобу за ціною рахунку-фактури № 01/11/2018 від 08.11.2018 в розмірі 6600,00 злотих, що по курсу НБУ (7,37998200) становить 48707,88 грн. Коригування митної вартості – 118512,4 грн. Розраховано ввізне мито – 10%, що становить 11851,24 грн.; акцизний податок – 225 євро, що становить 12004,95 грн.; ПДВ – 20%, що становить 28473,72 грн., разом 52329,91 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС за № 206000/2018/01003 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просив скасувати зазначені картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС за № 206000/2018/01003 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018.

За результатом розгляду адміністративної справи № 300/154/19 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 27.03.2019, яким в задоволенні позову відмовлено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення від 13.08.2019, яким задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019. Прийняв нове рішення, яким визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206000/2018/01003 (а.с. 29-35).

26.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою, в якій просив відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум митних платежів відповідно до митної декларації № 206010/2018/415078 та рішення про коригування митної вартості товарів № 206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 в розмірі 22095,35 грн. (а.с. 14). До вказаної заяви від 26.09.2019 позивач долучив додатки: копії документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів; копію рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019.

Листом від 30.10.2019 № 1444/10/09-70-10-12 Івано-Франківська митниця ДФС повідомила позивача, що транспортний засіб випущено у вільний обіг за митною декларацією від 07.12.2018 № UA206010/2018/415078, яка є чинною. При цьому, зазначено, що подання такої декларації свідчить, що ОСОБА_1 погодився з визначеною відповідно до рішення від 05.12.2018 № UA 206000/2018/000985/1 митною вартістю ввезеного транспортного засобу. Повернення сплачених митних платежів було б можливим за умови не завершення митного оформлення транспортного засобу на момент винесення рішення суду. Таким чином, в Івано-Франківської митниці ДФС відсутні підстави для підготовки відповідного висновку до органів Казначейства про повернення надмірно сплачених митних платежів (а.с. 15-16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непідготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновку про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 15500,00 грн.; позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зобов`язати Івано-Франківську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених до Державного бюджету України платежів у сумі 15500,00 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 301 Митного кодексу України (надалі – МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

В свою чергу, підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття “надміру сплачених грошових зобов`язань”. Так, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Частиною 3 статті 301 МК України встановлено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені регламентовані також статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Також пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд звертає увагу на те, що послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (надалі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, визначений розділом ІІІ Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (надалі – Порядок № 643).

Так, згідно з пункту 1 Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 3 Порядку № 643 встановлено, що у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до частини 4 Порядку № 643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Пунктом 6 Порядку № 643 визначено, що заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (пункт 7 Порядку № 643).

Відповідно до пунктом 8 Порядку № 643 митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.

Пунктом 9 Порядку № 643 встановлено, що після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 643 на підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).

У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова (пункт 11 Порядку № 643).

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення суд зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду.

Так в постанові від 10.10.2019 в справі № 810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

В даному випадку, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської митниці ДФС із заявою від 26.09.2019, в якій просив Івано-Франківську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 22095,35 грн. (а.с. 14). У вказаній заяві позивач зазначив напрям перерахування суми коштів, а саме: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів: Ощадбанк, МФО 336503, номер карткового рахунку UA633365030000026202501012068, отримувач: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ). До вказаної заяви від 06.08.2019 позивач долучив: копії документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів; копію рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019. У відмові від 30.10.2019 року відповідач не зазначив про те, що подані документи не підтверджують розмір надмірно сплачених митних платежів.

Зазначена заява від 26.09.2019 разом із долученими до неї документами подана позивачем до Івано-Франківської митниці ДФС відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, про що зазначено в самій заяві

При цьому, Івано-Франківська митниця ДФС листом № 6/10/09-70-19-25 від 10.01.2020 підтвердила факт зарахування митних платежів ОСОБА_1 до Державного бюджету на загальну суму 52329,91 грн. (а.с. 50).

Натомість, Івано-Франківською митницею ДФС за результатами отримання такої письмової заяви позивача від 26.09.2019 не було вжито жодних дій, визначених Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, а лише направлено на адресу ОСОБА_1 листа від 30.10.2019 № 1444/10/09-70-10-12 про відсутність підстав для підготовки відповідного висновку до органів Казначейства про повернення надмірно сплачених митних платежів (а.с. 27).

Суд звертає увагу на те, що після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 у позивача виникли законні підстави для повернення йому зайво сплачених до бюджету митних платежів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.10.2019 в справі № 810/4436/15.

Щодо розміру зайво сплачених митних платежів, то суд виходив з того, що згідно довідки Івано-Франківської митниці ДФС від 10.01.2020 року № 6/10/09-70-19-25, ОСОБА_1 сплачено за митною декларацією від 07.12.2018 № UA206010/2018/415078 митних платежів всього в розмірі 52329,91 грн., з яких: 11851,24 грн. – мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами; 12004,95 грн. – акцизний податок; 28473,72 грн. – податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами.

В той же час, позивач 09.11.2018 сплатив 36850,00 грн. авансової передоплати та 07.12.2018 додатково сплатив 15500,00 грн., що разом становить 52350,00 грн. Таким чином, позивач сплатив на 20,09 грн. більше за суму, яку необхідно було сплатити за митною декларацією від 07.12.2018 № UA206010/2018/415078 (52350,00-52329,91=20,09 грн.).

Суд звертає увагу на те, що підставою для сплати додатково 15500,00 грн. було рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.12.2018 № UA206000/2018/000985/1, яким митний орган збільшив митну вартість транспортного засобу, задекларовану в митній декларації UA206010/2018/414062 від 22.11.2018 року. Відповідно до митної декларації № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018 року позивачем задекларовано 36530,56 грн. митних платежів (а.с. 46). Таким чином, різниця між розміром митних платежів, розрахованими та сплаченими позивачем згідно рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.12.2018 № UA206000/2018/000985/1 та самостійно розрахованими позивачем в митній декларації № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018 становить 15799,35 грн. (52329,91 грн. - 36530,56 грн.).

При цьому, до вказаної різниці 15799,35 грн. належить додати також 20,09 грн., які сплачені ОСОБА_1 та зараховані в рахунок попередньої оплати митних платежів, однак не включені в суму 52329,91 грн. митних платежів, сплачених до Державного бюджету при здійсненні митного оформлення транспортного засобу за митною декларацією від 07.12.2018 № UA206010/2018/415078.

Щодо розрахунку суми зайво сплачених митних платежів від 16.01.2020, які надав суду ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

Позивач в зазначеному розрахунку від 16.01.2020 повідомив, що автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 , заїхав на митну територію України за митною декларацією № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018, коли діяв Закон України № 3251. В свою чергу, 25.11.2018 вступив в дію Закон України № 8487, яким зменшено ставки митних плалежів. ОСОБА_1 зазначив, що автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 , випущений у вільний обіг за митною декларацією № UA206010/2018/417078 від 07.12.2018, а загальна сума сплачених митних платежів становить 52350 грн. Позивач вважає, що при умові прийняття митницею фактично сплаченої вартості автомобіля в 6600 польських злотих, станом на 07.12.2018, згідно вимог Закону № 8487, ОСОБА_1 повинен би був заплатити до бюджету 29992,46 грн. Таким чином, на думку позивача, переплата становить 52350-29992,46=22357,54 грн. (а.с.51).

Суд звертає увагу на те, позивач помилково зазначив Закон за № 8487 про розмитнення автомобілів, оскільки за таким номером на офіційному веб-сайті Верховної Ради України знаходиться лише проект Закону від 15.06.2018 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів.

В свою чергу, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» за № 2611-VIII прийнятий 08.11.2018 та набрав чинності 25.11.2018.

Так, пунктом 4 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» за № 2611-VIII від 08.11.2018 підпункт 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: "215.3.5-1. автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД:

ставка податку (Ставка) для відповідного транспортного засобу визначається за формулою:

Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік,

де Ставка базова - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу:

з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об`ємом циліндрів до 3000 куб. сантиметрів (включно) - 50,0;

з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об`ємом циліндрів понад 3000 куб. сантиметрів - 100,0;

з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об`ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів (включно) - 75,0;

з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об`ємом циліндрів понад 3500 куб. сантиметрів - 150,0;

К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об`єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів;

К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п`ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).

Ставка податку для транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи кількома), встановлюється у розмірі 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів.

Ставка податку для транспортних засобів, зазначених у товарних підкатегоріях 8703 10 18 00 (для транспортних засобів, що приводяться в рух тільки електричним двигуном, одним або кількома), 8703 90 10 90, 8703 90 90 00 згідно з УКТ ЗЕД, встановлюється у розмірі 100 євро за 1 штуку".

Також згідно з пунктом 8 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» за № 2611-VIII від 08.11.2018 підрозділ 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 20 такого змісту: "20. Тимчасово, протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів" ставки податку для транспортних засобів, зазначених у підпункті 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім транспортних засобів, зазначених у товарних підкатегоріях 8703 10 18 00, 8703 90 10 10, 8703 90 10 90, 8703 90 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), визначаються із застосуванням коефіцієнта 0,5. Встановлений цим пунктом коефіцієнт застосовується для легкових транспортних засобів, що використовувалися, які ввозяться на митну територію України фізичною особою для власного використання в кількості один легковий транспортний засіб на таку особу".

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» за № 2611-VIII від 08.11.2018 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України".

В свою чергу, Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" від 08.11.2018 за № 2612-VIII набрав чинності 25.11.2018

Окрім цього, частину сьому статті 365 Митного кодексу України викладено в такій редакції: "7. Митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому органі доходів і зборів на всій митній території України з пред`явленням їх цьому органу. При митному оформленні таких товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими. При митному оформленні таких товарів у пункті пропуску через державний кордон України попередня митна декларація не подається".

Суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 278 Митного кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття митним органом митної декларації;

б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв`язку з яким надавалося таке звільнення;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С.

В даному випадку, автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 , ввезений на митну територію України до 25.11.2018, що не заперечує позивач. При цьому, перша митна декларація № UA206010/2018/414062 подана до митного органу 22.11.2018. Таким чином, обов`язок із сплати митних платежів за відповідними ставками виник в ОСОБА_1 з моменту фактичного ввезення автомобіль марки Opel Astra, 2011 року випуску, номер НОМЕР_1 – НОМЕР_2 на митну територію України.

Суд звертає увагу на те, що як в декларації № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018, так і в декларації № UA206010/2018/415078 від 07.12.2018 декларант самостійно розрахував ставки митних платежів відповідно до законодавства, яке було чинним на час ввезення автомобіля на митну територію України, оскільки Івано-Франківська митниця ДФС здійснила лише коригування митної вартості транспортного засобу. Митний орган не визначав позивачу додаткові грошові зобов`язання по митних платежах.

Окрім цього, згідно змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непідготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновку про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 15500,00 грн., та зобов`язати Івано-Франківську митницю ДФС підготувати висновок про повернення йому зайво сплачених коштів на вказану суму.

При цьому, судом не взято до уваги при розрахунку митну декларацію № UA206010/2020/, в якій визначено митні платежі в сумі 29992,46 грн., оскільки така декларація не містить повного номеру декларації та дати подання до митного органу, а наявний номер вказує на подання такої декларації в 2020 році, тобто після подання цього позову до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с. 52).

Також суд звертає увагу на те, що пунктом 11 Порядку № 643 передбачено виключні підстави для митного органу, за яких відмова є обґрунтованою: 1) якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, 2) надано недостовірні дані 3) та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу).

Таких підстав для відмови судом не встановлено, а відповідачем в листі від 30.10.2019 року № 1444/10/09-70-10-12 не зазначено.

Що стосується доводів відповідача, що рішення суду від 13.08.2019 року в справі № 300/154/19 не передбачає повернення відповідних сум митних платежів ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

При вирішенні справ щодо правомірності здійснення коригування митним органом митної вартості товару, що імпортується на територію України, судом не можуть вирішуватись позовні вимоги щодо повернення коштів, надміру сплачених позивачами в таких справах для розмитнення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, так як законодавством України, як зазначалось вище, передбачено спеціальний порядок для такого повернення. Тобто, вирішення таких питань можливе лише після подання заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до вимог Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Таким чином, розгляд судом позовних вимог про повернення надмірно сплачених митних платежів одночасно з вимогами про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС може свідчити про передчасність такого судового розгляду, за умови не вчинення позивачем дій, передбачених Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Щодо заперечень відповідача про те, що подавши митну декларацію № UA206010/2018/415078 ОСОБА_1 погодився з визначеною відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 митною вартістю ввезеного транспортного засобу, то суд звертає увагу на таке.

У правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Так, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Також в розрізі вищевказаних заперечень відповідача суд вважає за необхідне додатково зазначити ще таке.

Суд звертає увагу на те, що позивач самостійно визначив у новій декларації від 07.12.2018 митну вартість "коригування" (графа 45) в сумі 118512,4 грн., так як позивач у такій декларації у графі 42 визначив ціну товару 6600,00 злотих, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної ОСОБА_1 у тій же графі 42 первинної митної декларації № UA206010/2018/414062 від 22.11.2018 (а.с. 46).

Варто відзначити й те, що у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової митної декларації від 07.12.2018 № UA206010/2018/415078, на відміну від тієї ж графи первинної митної декларації від 22.11.2018 № UA206010/2018/414062, додатково зазначено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2018/01003 від 05.12.2018 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 (а.с. 47).

Суд звертає увагу на те, що сплата декларантом донарахованих платежів за скоригованою контролюючим органом митної вартістю не може свідчити про відсутність спору між позивачем і відповідачем і не можу бути "юридичним виправданням" бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не складання висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених митних платежів, за результатами розгляду заяви позивача від 26.09.2019 про повернення надмірно сплачених митних платежів.

При цьому, судом було враховано, що право позивача на повернення надміру сплачених сум митних платежів підпадає під захист статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях виклав критерії виправданості втручання Держави у право власності, гарантоване статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (наприклад, справа “Серявін та інші проти України”, заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року).

Так, відповідно до вказаної концепції першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону, тобто наявності в законодавстві відповідної правової підстави, а також принципу верховенства права.

В даному випадку, як встановлено судом вище, відмова відповідача в підготовці висновку до органів казначейства в поверненні позивачу зайво сплачених митних платежів, складання та подання якого є необхідною передумовою для отримання позивачем сум таких платежів з державного бюджету, є втручанням в право “на мирне володіння майном”, гарантованим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що отримавши на свою користь рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування картки відмови в митному оформленні товару та рішення митного органу про коригування митної вартості транспортного засобу, на виконання якого позивачем сплачені зайві митні платежі, у позивача виникли законні сподівання на повернення йому з державного бюджету таких сум надміру сплачених митних платежів.

Судом вище встановлено, що таке втручання митного органу в право позивача на мирне володіння майном не мало жодних правових підстав, оскільки маючи рішення суду про скасування картки відмови в митному оформленні товару та рішення митного органу про коригування митної вартості транспортного засобу, та подавши відповідну заяву про повернення надміру сплачених сум митних платежів у належні строки позивачем було дотримано вимог статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів № 643, а у відповідача не було правових підстав для відмови.

Щодо посилання відповідача у відмові на звернення Івано-Франківської митниці ДФС до Міністерства фінансів України для отримання роз`яснення, чи є в митних органів підстави повертати надміру сплачені суми митних платежів на підставі рішень суду щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, та які документи можуть бути підставою підтвердження таких сум, з мотивів того, що при скасуванні рішення про коригування та картки відмови у роботу повертається первинна декларація і в такому випадку будуть дві декларації, що створює правову колізію, то суд зазначає таке.

Так дійсно, пункт 44 Положення про митні декларації, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 450 передбачає, що не допускається визнання недійсною митної декларації, якщо частина або всі товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, після оформлення такої декларації видані з-під митного контролю.

Однак, вказане положення в той же час передбачає й інші механізми поведінки митного органу. Зокрема, суд звертає увагу відповідача на положення пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 450, яким передбачено механізми внесення змін до митної декларації вже після завершення митного оформлення. Так, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування, додаток 4. Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у тому числі в разі необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Однак, навіть, якщо допустити колізійність певних норм в спірних правовідносинах, чи їх відсутність, то суд звертає увагу на те, що статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до тлумачення Європейського суду з прав людини, викладеного в рішенні 04 грудня 1974 у справі “Yvonne van Duyn v Home Office”, принцип юридичної визначеності є складовим аспектом верховенства права. Такий принцип означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В даному випадку Держава Україна нормами статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, розділу ІІІ Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів № 643, встановила гарантії та механізм повернення особі надміру сплачених сум митних платежів на підставі рішення митного органу, яке в подальшому скасовано судом. Зокрема, Порядком № 643 передбачено чіткий алгоритм дій митного органу на підставі поданої заявником заяви та документів, в тому числі й щодо встановлення сум надміру сплачених митних платежів, втому числі й після завершення процедури митного оформлення товару. Будь-які прогалини в законодавстві, чи колізійність певних правових норм, при проведенні митним органом певних адміністративних процедур, виходячи з принципу правової визначеності як складового аспекту верховенства права, зокрема й в розрізі статті 3 Митного кодексу України, повинні тлумачитися на користь платника. В даному випадку гарантувати його законні сподівання на повернення з Державного бюджету України зайво сплачених сум митних платежів.

Для обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах, суд звертає увагу на те, що позивачем в позовній заяві помилково ототожнено дії відповідача з його бездіяльністю. Такий висновок суд ґрунтується на тому, що Івано-Франківською митницею ДФС було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.09.2019 року та листом № 1444/10/09-70-10-12 від 30.10.2019 року відмовлено в підготовці висновку про повернення надміру сплачених митних платежів.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, керуючись наданими йому частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України повноваженнями, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача щодо підготовки висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви позивача від 26.09.2019 про повернення коштів.

Також суд вважає, з огляду на встановлений судом вище розмір зайво сплачених позивачем митних платежів – 15819,44 грн., що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, враховуючи надані суду частиною 1 статті 2, частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України повноваження та завдання адміністративного судочинства, - за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів саме в розмірі 15819,44 грн., а не 15500,00 грн. Решта сум, зазначена в заяві від 26.09.2019 року, суду не підтверджена документально, про що судом вище зроблено відповідний висновок.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби належить задовольнити: визнати протиправною відмову Івано-Франківської митниці ДФС щодо підготовки та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновку про повернення позивачу надміру сплачених коштів за результатами розгляду заяви від 26.09.2019 року та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 15819,44 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем подано суду квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі № 154.29.1/35196975 від 29.11.2019 в розмірі 1536,80 грн. (а.с. 4). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Івано-Франківської митниці ДФС в підготовці та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.09.2019.

Зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код - 43348711, вулиця Костюшка, 1, місто Львів, 79000) підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області висновок про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 44 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код - 43348711, вулиця Костюшка, 1, місто Львів, 79000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Галицька митниця Держмитслужби, ідентифікаційний код - 43348711, вулиця Костюшка, 1, місто Львів, 79000.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код – 37951998, вулиця Дністровська, 14, Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.