Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 199/5899/18

провадження № 61-8725св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - кредитна спілка «Дніпропетровський обласний кредитний центр»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Подорець О. Б.

від 06 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

від 02 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» (далі -

КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр»), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу

Бунякіна О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О. В. був вчинений виконавчий напис, в якому запропоновано стягнути з нього заборгованість за кредитним договором, укладеним 12 березня 2009 року між ним та кредитною спілкою, у розмірі 463 000 грн за період з 12 березня 2009 року по 01 січня 2016 року. Вказував, що виконавчий напис вчинено про стягнення заборгованості, яка не являється безспірною, та яка не доведена первинними бухгалтерськими документами. Крім того кредитний договір був укладений на три місяця, з кінцевим строком повернення заборгованості

12 червня 2009 року, однак за виконавчим написом стягнуто відсотки за договором, який припинив свою дію, в той час коли кредитним договором не передбачено стягнення відсотків після спливу його дії.

Посилаючись на те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною, позивач просив визнати виконавчий напис від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звернення до нотаріуса відповідачем були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому питання вчинення виконавчого напису при наявності спору про розмір заборгованості за кредитним договором, правильність та повнота всіх передбачених чинним законодавством документів, була предметом судового розгляду, за результатами якого рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня

2016 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр», де третя особа - приватний нотаріус Бунякіна О. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 02 квітня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення,

а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса

від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус застосував редакцію Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 29 червня 1999 року № 1172, (далі - Перелік документів), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року, яка у судовому порядку була визнана незаконною та нечинною. Звертаючись до нотаріуса із відповідною заявою, кредитна спілка не надала усіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису, зокрема, не надала виписку з рахунку позивача, яка б підтверджувала надання кредиту, тоді як ним заперечується укладення договору. Розмір заборгованості, стягнутої за виконавчим написом нотаріуса, є спірним, оскільки кредитна спілка не мала права нараховувати проценти поза межами строку дії договору. Нотаріусом помилково стягнуто пеню з дня укладення договору, не враховано сплив позовної давності, встановленої статтею 258 ЦК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 28 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 березня 2009 року між КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 79 020 грн під 36% річних на строк до 12 червня 2009 року.

17 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О. В. вчинено оспорюваний виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за період з 12 березня 2009 року по 01 січня 2016 року у сумі 463 000 грн, яка складається із: 79 000 грн - тіло кредиту;

384 000 грн - проценти за користування кредитом (а. с. 6 т. 1). Для вчинення виконавчого напису кредитною спілкою були подані, зокрема: кредитний договір (оригінал); розрахунок заборгованості боржника станом на 01 січня 2016 року; вимога про усунення порушень за договором (оригінал)

(а. с. 63-74 т. 1).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року (справа № 200/10709/16ц-), яке набрало законної сили 16 лютого 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до

КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр», третя особа - приватний нотаріус Бунякіна О. В., про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 18 ЦПК Українироку судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Підстави та предмет позову у справі, у якій ухвалені оскаржувані судові рішення, є тотожними підставам та предмету позову у справі

№ 200/10709/16-ц, в якій ухвалено рішення про відмову у визнання виконавчого напису нотаріуса від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню, яке набрало законної сили. Як на підставу своїх вимог у справі

№ 200/10709/16-ц позивач посилався на відсутність безспірності заборгованості та не наведення нотаріусом документів, підтверджуючих таку безспірність. Суб`єктний склад сторін (позивач та відповідач) у даній справі: ОСОБА_1 та КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр»

(а. с. 50, 51, 182-187 т. 1).

Таким чином, вже існує рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 200/10709/16-ц за позовом ОСОБА_1 до КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр», третя особа - приватний нотаріус Бунякіна О. В., про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса від 17 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У суді першої інстанції кредитна спілка наголошувала на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та просила закрити провадження у справі (а. с. 107), однак суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні цього клопотання, не звернувши уваги не вищезазначене. Суд апеляційної інстанції, пославшись на преюдиційні обставини, встановлені цим рішенням, не звернув на зміст положення

пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не проаналізував позовні заяви у справі, яка переглядається, та у справі № 200/10709/16-ц, на предмет їх тотожності.За таких обставин, суди попередніх інстанцій помилково повторно розглянули заявлені вимоги про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

За змістом частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 02 квітня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович