КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року

м. Київ

Головуючий суддя у 1 інстанції - Кравченко М.В.

справа № 372/450/19

провадження № 22-ц/824/2594/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 126 769,29 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 10 980,71 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 250 грн понесених витрат за сплату паркомісця, а також судові витрати у розмірі 1 400 грн.

В обґрунтування вимог зазначала, що 03 вересня 2018 року о 07 год. 20 хв., в м. Обухів Київської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Sigma», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .

Постановою Обухівського районного суду Київської області 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Указувала, що в результаті ДТП автомобіль «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, був пошкоджений, внаслідок чого власнику завдано матеріальних збитків.

Відповідно до Звіту №78 про оцінку автомобіля «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість ремонту складає 126 769,29 грн.

Зазначала, що після проведення оцінки звернулася до страхової компанії відповідача ПАТ «Київський страховий дім» з метою відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення ДТП.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом безпосередньо до ОСОБА_1 , як до винної у вчиненні ДТП особи, посилалася на те, що страхова компанія ПрАТ «Київський страховий дім», в якій застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, перебуває в процесі ліквідації, у зв`язку з чим уважала, що не отримає належних їй виплат від страхової компанії.

Також посилалася на те, що внаслідок ДТП їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із погіршенням здоров`я її чоловіка ОСОБА_3 , який на момент ДТП знаходився за кермом пошкодженого автомобіля, а також у зв`язку з ушкодженням автомобіля та неможливості ним користуватись за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків.

Посилалася на те, що після ДТП транспортний засіб весь час знаходився на платній стоянці, у зв`язку з чим, позивач вимушена була щомісячно сплачувати грошові кошти за стоянку машини, загальна сума якої склала 2 250 грн.

На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 17 581,07 грн, моральну шкоду у сумі 7 000 грн, судові витрати у розмірі 768,40 грн, а всього 25 349,47 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник, посилаючись на те, що у випадку коли ринкова вартість КТЗ менша суми вартості відновлювального ремонту, вартість збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля, уважає, що розмір шкоди, заподіяної майну позивача має становити 88 256,80 грн ( 114 131,07 грн - 25 874,27 грн) з огляду на те, що ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження згідно Звіту №78 про оцінку автомобіля складає 114 131,07 грн, а вартість пошкодженого автомобіля - 25 874,27 грн.

Зазначає, що оскільки розмір завданої позивачу шкоди, з урахуванням вартості підготовлення звіту про оцінку автомобіля та витрат на парко місце, не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідно до полісу №АМ3261377, належним відповідачем у справі має бути ПрАТ «Київський страховий дім».

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, є безпідставними, недоведеними та не підтвердженими відповідними доказами.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 140 000 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним, у зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 17 581,07 грн за таким розрахунком: 114 131,07 грн (вартість матеріального збитку в результаті пошкодження при ДТП) - 100 000,00 грн (ліміт відповідальності на одного потерпілого заподіяну майну за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) + 1 200 грн (загальна вартість за послуги з надання експертом звіту про оцінку автомобіля «JAC J2» державний номерний знак НОМЕР_2 ) + 2550 грн (витрати за паркомісце).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями ОСОБА_1 позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що призвело до того, що вона вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що визначений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає доказам, наданим позивачем в частині завдання шкоди здоров`ю її чоловіка, з огляду на що, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 7 000 грн.

Висновки суду є помилковими і такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом установлено, що 03 вересня 2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Sigma», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 8-9).

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП та обставини цього ДТП не потребують доказування.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Як установлено судом першої інстанці, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mitsubishi Sigma», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до Полісу №АМ/3261377.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик ПрАТ «Київський страховий дім» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статі 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 9.1 Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону).

Відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону, шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

За змістом статті 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно Звіту №78 про оцінку автомобіля «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , від 17 вересня 2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 126 769,29 грн; у випадку коли ринкова вартість КТЗ менша суми вартості відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 114 131,07 грн; вартість автомобіля «JAC J2» державний номерний знак НОМЕР_2 у пошкодженому стані складає 25 874,27 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ складає 88 256,80 грн.

Таким чином, виходячи з положень статті 30 Закону та висновків звіту про оцінку автомобіля, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу у розмірі 126 769,27 грн перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка становила 114 131,07 грн, що свідчить про те, що ремонт пошкодженого транспортного засобу «JAC J2», державний номерний знак НОМЕР_2 , є економічно необґрунтованим, що, у свою чергу, є підставою для визнання такого транспортного засобу фізично знищеним.

Отже, у розумінні статті 30 Закону відшкодуванню особі, транспортний засіб якої пошкоджено внаслідок ДТП, та ремонт якого є економічно необґрунтованим, підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що у даному випадку, згідно Звіту, складає 88 256,80 грн (114 131,07 грн - 25 874,27 грн).

Окрім того, відповідно до Звіту різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 88 256,80 грн відповідає вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, яка складає 88 256,80 грн, що узгоджується також з правилами, встановленими статтею 29 Закону.

Вимоги позивача про стягнення витрат, понесених на оплату послуг стоянки у розмірі 2 250 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки передбачені статтею 29 Закону та факт оплати підтверджений копією квитанції до прибутково-касового ордера №242 від 11 січня 2019 року (а.с. 54).

Згідно Полісу №АМ/3261377 страхова сума (ліміт відповідальності) за одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн, франшиза - 0 грн.

Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає 88 256,80 грн, плата за послуги стоянки - 2 250 грн, що разом становить 90 506,80 грн. При цьому ліміт страхової відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено у розмірі 100 000 грн, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що відповідальність за заподіяну шкоду шляхом виплати страхового відшкодування в межах визначеного у Полісі №АМ/3261377 ліміту має нести ПрАТ «Київський страховий дім», як страхувальник цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи.

Доводи позивача про те, що ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває у процесі ліквідації, а тому остання не зможе отримати належні виплати, не заслуговують на увагу суду та не є підставою для покладення всієї відповідальності за вчинення ДТП на відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Абзацом 2 пункту 22.1, пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» уразі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває в стані припинення.

З огляду на викладене, позивач повинен був вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім» - від МТСБУ.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи.

Таким чином, ураховуючи те, що сума матеріального збитку, завданого майну позивача, не перевищує розмір страхової суми, яка мала би бути виплачена страховиком, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також залишено поза увагою той факт, що витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для визнання автомобіля фізично знищеним та виплаті особі, транспортний засіб якої пошкоджено, лише різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, суд першої інстанції, стягнувши з відповідача 1 200 грн загальної вартості за послуги з надання експертом звіту про оцінку автомобіля, усупереч положенням статті 13 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки згідно позовної заяви таких вимог ОСОБА_2 заявлено не було.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 посилалась на наявність душевних страждань, пов`язаних із погіршенням здоров`я її чоловіка ОСОБА_3 , який на момент ДТП знаходився за кермом пошкодженого автомобіля, а також на те, що у зв`язку з ушкодженням автомобіля та неможливістю ним користуватись за призначенням, порушено її нормальні життєві зв`язки.

Разом з тим, доказів того, що ушкодження або погіршення здоров`я чоловіка позивача мало місце внаслідок ДТП матеріали справи не містять, сам ОСОБА_3 не є стороною по справі та будь-яких вимог не заявляв, а тому, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності стосовно завданої позивачу моральної шкоди, ураховуючи душевні страждання та стрес, яких позивач зазнала у зв`язку із пошкодженням її власного автомобіля, вимушеність змін у повсякденному житті, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи при вирішенні позову, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про безпідставність заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Згідно з положеннями частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково та задоволенням позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 29,96 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 055,06 грн.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, зважаючи на положення частини десятої статті 141 ЦПК України, колегія суддів уважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 025,10 грн.

Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 серпня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 2 025,10 грн (дві тисячі двадцять п`ять) гривень 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків зазначених в статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Т.О. Писана

Судді

К.П. Приходько

С.О. Журба