-

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 311/3283/17

Головуючий у 1-й інстанції Коваленко П.Л. Повний текст рішення складено 17.10.2019 року.

Пр. № 22-ц/807/309/20

Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, як орган опіки та піклування, про відібрання та повернення неповнолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до Василівського районного суду Запорізької області (т.с. 1 а.с. 2-4) та з урахуванням уточнених позовних вимог (т.с. 1 а.с. 177-179) просив визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, як батьком, ОСОБА_2 за місцем реєстрації та проживання його, як батька, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначав, що з серпня 2011 року по січень 2017 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Василівсього районного суду Запорізької області розірвано. Від даного шлюбу сторони по справі мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після розірвання шлюбу відповідачка разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх спільною дитиною ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до міста Токмак Запорізької області. Позивач постійно відвідував дитину та надавав на її утримання матеріальну допомогу. На час подання позову до суду у сторін виник спір щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , що зумовлено таким. Подальше проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю та її малолітнім сином ОСОБА_4 ставить під загрозу життя дитини, оскільки відповідач не приділяє належної уваги спілкуванню дітей між собою, відношенню малолітнього ОСОБА_4 до малолітньої ОСОБА_3 , що може призвести до негативних наслідків. За час спільного проживання позивачу стало відомо, що малолітній ОСОБА_4 має психічне захворювання, встановлене дитячим лікарем-психіатром, як хвороба F900, у зв`язку із чим він неодноразово перебував на консультаціях та лікуванні у дитячого лікара - психіатра. За направленням служби у справах дітей Василівськогї РДА протягом листопада-грудня 2016 року ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування в дошкільному психоневрологічному центрі м. Запоріжжя. Також зазначав, що став помічати у доньки тілесні ушкодження, які за словами самої дитини їй спричинив рідний брат ОСОБА_4 . За таких обставин на даний час малолітня ОСОБА_3 проживає разом з позивачем в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить позивачу. Крім того, позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Степаненко Ю.А. (т.с. 1 а.с. 58).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області (т.с. 1 а.с. 39) відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року (т.с. 1 а.с. 81) вищезазначена цивільна справа передана за підсудністю на розгляд до Токмацького районного суду Запорізької області.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Погрібну О.М. (т.с. 1 а.с. 92).

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого листа №311/3561/16-ц, виданого 01.03.2017 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.04.2018 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву (т.с. 1 а.с. 139-144) до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Токмацької міської ради про відібрання та повернення неповнолітньої дитини.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та повернути дитину за попереднім місцем проживання, яким є місце проживання матері ОСОБА_2 ; визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 22 травня 2018 року (т.с. 1 а.с. 171) зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

У зв`язку з закінченням строку повноважень судді Погрібної О.М. був проведений повторний автоматичний перерозподіл справи та для розгляду вказаної цивільної справи визначено суддю Коваленко П.Л. (Т.с. 1 а.с. 186-189)

В автоматизованому порядку із цій справі замінено суддею Коваленко П.Л. суддю Погрібну О.М. у зв`язку із закінченням повноважень останньої (т.с. 1 а.с. 186-190).

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року (т.с. 2 а.с. 208-212) позовну заяву ОСОБА_2 у цій справі задоволено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Токмацької міської ради про відібрання та повернення неповнолітньої дитини відмовлено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем реєстрації та проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 221-222) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 224).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 2 а.с. 231), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 233).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 1) в порядку задоволення клопотання ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_5 розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції.

Учасники цієї справи своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом не скористались.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 12 лютого 2020 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 248, 249) представники третіх осіб - Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування, та Виконавчого комітету Токмацької міської ради, як органу опіки та піклування, не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подали.

Третя особа - Виконавчий комітет Токмацької міської ради, як орган опіки та піклування надав апеляційному суду висновок про доцільність повреннення дитини матері та визначення місця проживання дитини із матір`ю (т.с. 3 а.с. 6-9).

Третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, як орган опіки та піклування, подала апеляційному суду заяви про розгляд цієї справи апеляційним судом за відсутністю її представника (т.с. 3 а.с. 13, 15)

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суду ухвалив: клопотання третьої особи - Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування, задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю представників третіх осіб за присутністю ОСОБА_2 , представника останнього - адвоката Першина В.М. (т.с. 3 а.с. 16), ОСОБА_2 та представника останньої - адвоката Курдюкової О.С. (т.с. 1 а.с. 100) в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі, керувався ст. ст. 12, 13, 78, 79, 81, 83, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності первісних позовних вимог позивача ОСОБА_2 та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що з серпня 2011 року (свідоцтво про шлюб, копія т.с. 1 а.с. 7) по січень 2017 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Василівсього районного суду Запорізької області розірвано (копія т.с. 1 а.с. 9).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2011 (копія т.с. 1 а.с. 8) та жодним з учасників справи не заперечується.

Після розірвання шлюбу відповідачка разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх спільною дитиною ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до міста Токмак Запорізької області.

З листопада 2017 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 . З моменту переїзду дитини на постійне місце проживання до батька, у сторін виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Дані, що характеризують сторін.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2

ОСОБА_2 на праві приватної (спільної часткової) власності належить ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19.12.2006 (копія т.с. 1 а.с. 10).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 22.07.2016 та ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2017 по справі №311/94/17 (копія т.с. 1 а.с. 11-14).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 27.11.2017 (т.с. 1 а.с. 17-19) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають позивач ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7

ОСОБА_2 працює електрослюсарем на шахті «Прохіднича» підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПАТ «Запорізький залізорудний комбінат», має дохід (довідки т.с. 1 а.с. 20-21).

Відповідно до акту обстеження від 09.01.2018 (т.с. 1 а.с. 7), складеному провідним спеціалістом апарату Дніпрорудненської міської ради та її виконавчого комітету з гуманітарних питань та охорони дитинства ОСОБА_8 , проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається зі змісту акта ОСОБА_2 проживає в чотирьохкімнатній квартирі разом зі свою донькою ОСОБА_3 , яка відвідує КНДЗ №7 «Теремок». ОСОБА_2 створює всі необхідні умови для виховання доньки: є окрема кімната, іграшки, розвиваючі ігри. Дитина відвідує гурток з естетичної гімнастики. Стосунки в сім`ї доброзичливі та довірливі.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_9 від 09.01.2018, складену представниками КНДЗ №7 «Теремок» (т.с. 2 а.с. 8), ОСОБА_10 відвідує заклад з грудня 2017 року. Дитина активна, енергійна, життєрадісна, добре фізично та психічно розвинена. Дитина завжди має належний вигляд: чиста та охайна. Вихованням дитини займається батько ОСОБА_2 .

Малолітня ОСОБА_3 за місцем проживання батька, займається спортом та має високі результати в спорті (т.с. 2 а.с. 10-15, 161-166).

З висновку психолога від 04.12.2017 щодо психологічного стану ОСОБА_3 , складеного психологом ОСОБА_11 (т.с. 2 а.с. 16-1)7, психолог вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 154) з 2008 року працює оператором поштового зв`язку дільниці обробки та контролю первинної документації у ЗД ПАТ «Укрпошта». За місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідно до довідки з місця роботи ОСОБА_2 з 17.01.2019 працює на посаді касира в ПАТ «Акцент-Банк» та отримує заробітну плату (т.с. 2 а.с. 159-160).

Відповідно до довідки-характеристики ЗДО №7 «Калинка» без номеру та дати (т.с. 1 а.с. 157) ОСОБА_10 відвідувала дитячий садок з грудня 2016 року по листопад 2017 року. ОСОБА_2 піклується про ОСОБА_3 , бере активну участь у вихованні та розвитку дитину.

Відповідно до характеристики Токмацької ЗОШ №1 без номеру та дати (т.с. 1 а.с. 158), складеної на ім`я ОСОБА_4 , у Дмитра середній рівень знань, переважаючий тип настрою спокійний, врівноважений. Пропусків навчальних занять з неповажних причин не має. Мати приділяє значну увагу вихованню сина.

Відповідно до КЗ «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій» ЗОР за №104 від 05.10.2018 (т.с. 2 а.с. 19), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні в період з 20.10.2016 по 28.12.2016 з діагнозом: Гіперкінетичні розлади.

Відповідно до довідки КТ «Токмацька БЛІЛ» ТМР від 16.01.2018 (т.с. 1 а.с. 73), ОСОБА_4 на «Д» обліку не перебуває і не перебував. На момент огляду розладів психіки не виявлено.

Згідно із договором оренди житлового приміщення від 01.12.2017 (т.с. 1 а.с. 160-162), укладеним між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 на період з 01.12.2017 по 31.11.2020 ОСОБА_2 надано в тимчасове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа квартири 48,9 кв. м, житлова площа 27,8 кв. м.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09.01.2018 (т.с. 1 а.с. 153), складеного службою у справах дітей Виконавчого комітету Токмацької міської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Житло розміщене на 5 поверсі 5 поверхового будинку, складається з 2 житлових кімнат, кухні, санвузлу, коридору. В квартирі є всі необхідні меблі, техніка.

Щодо висновків Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування, про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком від 23.01.2018 (т.с. 2 а.с. 47-48), та висновку Виконавчого комітету Токмацької міської ради, як органу опіки та піклування від 12.07.2018 про доцільність повернення дитини на виховання матері та визначення місця проживання із матір`ю (т.с. 1 а.с. 200), суд першої інстанції правильно зазначав таке.

Вищенаведені висновки органів опіки та піклування зроблені на підставі матеріально-побутового обстеження тільки ОСОБА_2 . Проте, ці обставини не є достатніми для висновку про визначення місця проживання дитини, оскільки обоє батьків спроможні забезпечити дитині належні умови проживання.

Суд першої інстанції правильно констатував, що висновки органів опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, не відповідають наявним у справі доказам, оскільки у зазначених висновках взагалі не взяті до уваги прихильність та прив`язаність дитини до батька, з яким проживає, звичні умови для дитини, які склалися за місцем її проживання, емоційний та психічний стан дитини. Висновки зроблені зі слів ОСОБА_2 та містять формальний характер.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що дитина виявляє велику особисту прихильність до батька ОСОБА_2

Хоча, як ОСОБА_2 , так й ОСОБА_2 , створили належні умови для проживання та розвитку дитини. Сторони працездатні, працюють і отримують відповідні доходи, і мають можливість матеріально утримувати дитину.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд першої інстанції, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини.

Аналізуючи підстави звернення до суду з первісним позовом, норми сімейного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно дійшов до таких висновків.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Ст.ст. 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у п. 8 ст. 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з п. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Суд першої інстанції правильно зазначав, що аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК України).

Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 було зазначено, що син відповідачки ОСОБА_4 має психічне захворювання, під час спільного проживання застосовував до ОСОБА_13 фізичну силу, та те, що дитина неодноразово приїжджала до нього в синцях. На підтвердження зазначених обставин надані докази - довідки Дніпрорудненської міської лікарні (т.с. 1 а.с. 25-33), які були досліджені в суді першої інстанції та не спростовані іншою стороною.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 неодноразово було зазначено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 під час спільного проживання застосовував до її сина фізичну силу, бив його, що вплинуло на психіку сина, однак на підтвердження зазначених обставин жодних доказів суду першої інстанції не надано.

У зустрічній позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою суду першої інстанції. Надалі будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання, остання також не подавала.

Крім того, не надано будь-яких фактичних даних щодо наявності з боку органів опіки претензій до виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, тому суд першої інстанції правильно вважав встановленим, що ОСОБА_10 розвивається у безпечному, стійкому та спокійному середовищі, яке не є неблагонадійним.

З огляду на викладене, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, беручи до уваги, що батьки є рівними в своїх характеристиках та можливостях догляду за дитиною, вік дитини, її режим дня, стан її здоров`я та інші обставини, враховуючи, що батько належним чином відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, крім того працює та має джерело доходу, забезпечений житлом, тобто, є зрілою дорослою людиною, яка може відповідати за життя та здоров`я малолітньої дитини, враховуючи підстави та тривалість проживання малолітньої ОСОБА_13 разом з батьком в місті Дніпрорудному, виходячи виключно з інтересів дитини, приймаючи до уваги прихильність дитини до батька на сьогоднішній день та важливість збереження для дитини звичної обстановки, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд першої інстанції також правильно вважав, що в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання та повернення неповнолітньої дитини у цій справі слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 162 СК України, якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення і повернути її тому, з ким вона проживала.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що з листопада 2017 року ОСОБА_10 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місце проживання малолітньої ОСОБА_3 станом на момент подання позову було визначено судом або законом саме з нею після припинення шлюбних відносин, а позивач за первісним позовом ОСОБА_2 змінив місце проживання дитини. Спір про визначення місця проживання дитини не був вирішений, ані органами опіки і піклування, ані у судовому порядку, а тому позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції також правильно вважав за необхідне зазначити, що за ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У ст. 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Суд першої інстанції також правильно зазначав, що залишення дитини з батьком не позбавляє ОСОБА_2 права виховувати дитину, утримувати її та спілкуватися з нею.

Судом першої інстанції було правильно враховано, що сторони не перешкоджають один одному у спілкуванні з дитиною, зокрема, дитина майже кожні вихідні приїздить до матері в м. Токмак, тобто їй не створювались перешкоди у спілкуванні.

В зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції правильно звернув особливу увагу обох батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов`язаних з вихованням їх спільної дитини, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дитини. Суд першої інстанції радив батькам приборкати прояви своєї неприязної поведінки один до одного та усвідомити свою відповідальність за подальшу долю їх спільної дитини, її розвиток та психічне здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову у цій справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 дублюють доводи її заперечень проти первісного позову ОСОБА_2 у цій справі та доводи її зустрічного позову останньої у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію ОСОБА_2 у цій справі, яку вона та її представник вважають єдино правильною та єдино можливою.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема п.6 (… малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю) носить рекомендаційний характер.

Крім того, визначення місця проживання дитини із батьком не є розлученням дитини із матір`ю.

В силу вимог ст. 155 ч. 2 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст. 7 ч. 8 СК України).

Суд першої інстанції правильно вважав, що визначення місця проживання дитини на теперішній час із батьком якнайкраще забезпечує інтереси дитини.

При цьому, судом першої інстанції було враховано всі обставини, які впливають на визначення місця проживання дитини із батьком, у тому числі стать (дівчинка) та вік дитини (7 повних років).

В силу вимог ст. 163 ч. 3 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її…одному із батьків, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Батько не утримує дитину у себе, остання з грудня 2017 року по теперішній час, тобто тривалий час проживає у батька, дитина з місця проживання батька пішла у школу, зміна звичної обстановки для дитини сьогодні зашкодить інтересам дитини.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Матеріали цієї справи також не містять доказів того, що дитина виявляла бажання проживати саме із матір`ю.

В силу вимог ст. 19 ч. ч. 4, 5 СК України при розгляді судом спорів …про місця проживання дитини, відібрання дитини…обов`язковою є участь органу опіки та піклування; орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Проте, відповідно до ст. 19 ч. 6 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд першої інстанції правильно з урахуванням вимог ст. 19 ч. 6 ЦПК України у цій справі не погодився з висновками органів опіки та піклування (Василівської районної державної адміністрації Запорізької області - про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком від 23.01.2018 (т.с. 2 а.с. 47-48) Виконавчого комітету Токмацької міської ради від 12.07.2018 про доцільність повернення дитини на виховання матері та визначення місця проживання із матір`ю (т.с. 1 а.с. 200)), оскільки вважав їх недостатньо обґрунтованими та такими, що суперечить інтересам дитини.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування ОСОБА_2 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

ОСОБА_2 та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у спростування первісного позову позивача ОСОБА_2 та в обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі ОСОБА_2 та її представником апеляційному суду не надані.

Доказом, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 є висновок Виконавчого комітету Токмацької міської ради, як органу опіки та піклування, від 20.12.2019 року про доцільність повернення дитини на виховання матері та визначення місця проживання із матір`ю (т.с.3 а.с. 6-8), який є додатково обґрунтованим, зокрема органом опіки та піклування було допитано ОСОБА_14 , досліджено додаткові матеріали та в якому орган опіки та піклування зазначає, що за час розлучення доньки з матір`ю батько налаштував дитину проти неї та старшого брата ОСОБА_15 ; можливо, поведінка ОСОБА_15 у 2016 році і потребувала підвищеної уваги, але поведінка - це не діагноз і вона піддається корекції; на сьогоднішній день, після спливу 3-х років, поведінка ОСОБА_15 не відповідає тій, яку описує та від якої оберігає дочку ОСОБА_13 ОСОБА_2 ; мати та батько рівною мірою мають необхідні якості вихователів, але переважне право має мати.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок органу опіки та піклування недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Думка дитини на виконання вимог ст. 171 СК України судом першої інстанції у цій справі з`ясовувалась, дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опитувалась судом першої інстанції у цій справі у судовому засіданні 26.02.2019 року та зазначала, що з ким з батьків хоче проживати - не знає, їй подобається проводити час як з мамою, так й з батьком, за місцем проживання батька вона ходить до шкоди, займається спортом, часто приїздить в гості до мами, що стосується брата ОСОБА_16 , то ОСОБА_13 зазначала, що любить брата, їй подобається з ним грати, іноді вони сварилися, пам`ятає, як ОСОБА_17 її лупцював та те, що мама їй говорила, що брата ОСОБА_18 любить більше, ніж її.

Згідно із висновком психолога (т.с. 2 а.с. 17) «какими бы сложными не были отношения между родителями ОСОБА_13 , отдавая предпочтение папе, она не хотела бы терять отношения с мамой».

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_2 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що в разі зміни обставин, які стали підставою для визначення місця проживання дитини із батьком у цій справі, мати не позбавлена права окремо від цієї справи у подальшому вирішувати питання про зміну місця проживання дитини або сама дитина при досягненні відповідного віку.

Крім того, мати не позбавлена права вирішувати питання окремо від цієї справи про її участь у вихованні, утриманні дитини у позасудовому чи судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 20.02.2020 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Гончар М.С.

Подліянова Г.С.

Маловічко С.В.