Справа № 638/19407/17

Провадження № 1-кп/638/603/20

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 .

Розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові обвинувальнийакт № 42017220750000321 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця, с середньою освітою, який працює в ХФ ТОВ «Вен Бест» водієм, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 404 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 з 10 червня 2010 року і по теперішній час проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, перебуває у військовому званні «прапорщик».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 10 червня 2010 року №117 від У .06.2010 року прапорщик ОСОБА_4 призначений на посаду артиста першої категорії військового університету, та з вказаної дати зарахований до списків особового складу вищого військового навчального закладу і поставлений на усі види забезпечення.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, прапорщик ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, доводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки.

Згідно вимог ст. 46 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, визначається, що у кожному гарнізоні для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах наказом начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні організується патрулювання.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» в окремих випадках до виконання завдань Служби правопорядку щодо охорони військових об`єктів, забезпечення військової дисципліни серед військовослужбовців на вулицях та в громадських місцях, запобігання правопорушенням, які вчиняються військовослужбовцями, та їх припинення можуть тимчасово залучатися військовослужбовці інших військових частин Збройних Сил України. Під час виконання зазначених завдань на них поширюються права, гарантії соціального і правового захисту, передбачені для військовослужбовців Служби правопорядку.

Так, з метою забезпечення правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців Харківського гарнізону на виконання вимог Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та на підставі наказу Міністра оборони України від 22 липня 2004 року №293 «Про порядок залучення військовослужбовців інших військових частин Збройних Сил України до виконання окремих завдань Військової служби правопорядку Збройних Сил України» начальником Харківського гарнізону видано наказ «Про призначення особового складу гарнізону для несення патрульної служби» №21 від 03 лютого 2017 року.

П. 1 Наказу начальника Харківського гарнізону №21 від 03 лютого 2017 року визначено, що командирам військових частин, начальником вищих військових навчальних закладах та установ гарнізону призначити підпорядкований особовий склад в патрульні наряди гарнізону, відповідно до графіку залучення особового складу військових частин, вищий військових навчальних закладах та установ Харківського гарнізону для несення служби у патрульному наряді, відпрацьованим ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до вимог ст. 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців під час перебування у гарнізонному наряді покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно вимог п. 1 ст. 7 до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право: вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій військової служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені статтями 9-11 цього Закону.

Вищевказані положення Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» кореспондують з положеннями розділів VI та VII Інструкції про порядок організації про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року.

Згідно ст. 56 Статуту гарнізонної та вартової служби в Збройних Силах України, у разі виявлення непокори або вчинення опору військовослужбовцем під час його затримання начальник патруля має право застосувати до нього силу, попередивши про намір її застосування.

Поняття особливий період міститься в абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст. 1 Закону У країни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.

Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами Президента України, є складовою частиною особливого періоду.

Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від ІЗ квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

В силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Збройні Сили України та інші військові формування приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів.

У відповідності до абз. 8 ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Президент України приймає рішення про демобілізацію із внесенням відповідного Указу на затвердження Верховною Радою України.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, на даний час не завершився.

Проте, прапорщик ОСОБА_4 в порушення вищевказаних норм чинного законодавства України 24 серпня 2017 року вирішив стати на злочинний шлях вчинивши опір військовослужбовцям гарнізонного патрулю, застосувавши до них фізичну силу при наступних обставинах.

Так, згідно п.1.17 наказу начальника факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від

23 серпня 2017 року № 234, у спільний патруль наряду гарнізону, начальником патруля визначено - старшого солдата ОСОБА_6 , та 2 патрульних від НК ОВТ-2, ОВТ-3.

Згідно відомостей книг добору варт підрозділів факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» патрульними призначено солдатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, відповідно до відомостей Книги інструктажу особового складу патруля ІНФОРМАЦІЯ_5 23 серпня 2017 року проведено інструктаж начальнику патруля старшому солдату ОСОБА_6 та патрульним солдатам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_4 начальнику патруля старшому солдату ОСОБА_6 видано посвідчення №2.

Вказаним посвідченням визначено, що його пред`явник вказаного посвідчення є начальником патруля Військової служби правопорядку у період з 10 год. 00 хв. 24 серпня 2017 року по 10 год. 00 хв. 25 серпня 2017 року.

Також визначено, патруль у складі: солдатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Водночас, вказаним посвідченням під номером 2 визначено маршрут патрулювання станція метра Гагаріна (м. Харків) у період часу з 10 год 00 хв. до 20 год. 00 хв. 24 серпня 2017 року та район військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) з 20 год. 00 хв 24 серпня 2017 року до 10 год. 00 хв. 25 серпня 2017 року.

Таким, чином в розумінні положень ст. 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник патруля солдат ОСОБА_6 та патрульні солдати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як особи, що перебувають у гарнізонному патрулі по Харківському гарнізону були наділені спеціальними обов`язками і на них поширювались права, гарантії соціального і правового захисту, передбачені для військовослужбовців Служби правопорядку

Водночас, 24.08.2017 близько 19 год 40 хв. до контрольно-пропускного пункту військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) прибув невідомий в цивільному одязі, як стало відомо пізніше військовослужбовець ХНУПС ім. Іван Кожедуба прапорщик ОСОБА_4 та почав вимагати пропуску його на територію вказаної військової частини.

В свою чергу черговий по контрольно-пропускного пункту працівник Збройних Сил України ОСОБА_9 зауважив останньому, що згідно керівних документів військової частини НОМЕР_1 , час для відвідування з 17.00 до 19.00. Після чого прапорщик ОСОБА_4 покинув територію контрольно- пропускного пункту.

Пізніше, прапорщик ОСОБА_4 був помічений на території військової частини НОМЕР_2 , черговим контрольно-пропускного пункту ОСОБА_9 , як саме потрапив на територію військової частини прапорщик ОСОБА_4 пояснити не може. Згідно книги відвідувачів військової частини НОМЕР_1 прапорщик ОСОБА_4 24.08.2017 на територію зазначеної військової частини не проходив.

Своїми діями прапорщик ОСОБА_4 порушив військову дисципліну

В подальшому, покинувши територію військової частини НОМЕР_2 близько 21 год. 00 хв. 24 серпня 2017 року прапорщик ОСОБА_4 почав вимагати від чергового .контрольно-пропускного пункту вказаної військової частини, дозволу щодо повернення до території військової частини.

В цей же час, до нього, тобто прапорщика ОСОБА_4 , підійшов гарнізонний патруль по ІНФОРМАЦІЯ_6 у складі начальника патруля старшого солдата ОСОБА_6 та патрульних солдатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Начальник патруля старший солдат ОСОБА_6 представився, пред`явив прапорщику ОСОБА_4 посвідчення начальника патруля ІНФОРМАЦІЯ_7 та висунув законну вимогу про представлення останнім, тобто ОСОБА_4 , документів, що посвідчують його особу, оскільки всі підстави вважати його військовослужбовцем Збройних Сил України, крім цього останній перебував у громадському місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Факт перебування прапорщика ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком військової частини НОМЕР_1 №168 від 25 серпня 2017 року, освідування проведено о 00 год 15 хв. 25 серпня 2017 року.

В свою чергу прапорщик ОСОБА_4 відмовився виконати законні вимоги патруля та почав поводити себе неадекватно, погрожувати особовому складу патруля, а потім почав залишати місце порушення військової дисципліни, тобто з території контрольно-пропускного пункту військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в напрямку Сумського ринку, розташованого неподалік від військової частини НОМЕР_1 .

Наздогнавши прапорщика ОСОБА_4 на перехресті вулиці Трінклера та Маяковського у м. Харкові, до останнього особовим складом патруля було застосовано заходи фізичного впливу та покладено на землю.

Поряд з цим, прапорщик ОСОБА_4 чинив опір та умисно наніс патрульному солдату ОСОБА_7 не менше двох ударів ногою в область обличчя, чим спричинив побої останньому.

В подальшому затриманого військовослужбовця було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 та встановлено особистість прапорщика ОСОБА_4 .

Обвинувачений в судовому засіданні винним себе визнав у повному обсязі, як встановлено і визначено в обвинувальному акті. У скоєному щиросердно розкаявся. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Суд, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, зі згоди всіх сторін кримінального провадження, впевнившись у добровільності їх позиції, не досліджував інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись позицією обвинуваченого та вивченням даних про його особу.

Суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 3 ст. 404 КК України як опір особі, яка виконує покладені на неї обов`язки з військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню доньку.

При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, наслідки від скоєнного, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, працює, має на утриманні малолітню дитину.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).

Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.

Обставини, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп*яніння.

Обставини, згідно ст.66 КК України, що пом`якшують покарання щиросердне каяття обвинуваченого, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі,наявність малолітньої дитини

Згідно ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, повне визнання вини, щире каяття, суд призначає покарання у межах санкції інкримінованої статті КК України.

З урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, даних про його особу та обставин, що пом`якшують покарання, поведінки до та після вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про те, що обвинувачений став на шлях виправлення, суд призначає покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст.404 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через районний суд у 30-денний термін з дня проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий суддя: