ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа №500/1819/19

адміністративне провадження №К/9901/1481/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Захарчука Андрія Петровича в інтересах члена Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_2

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 (головуючий суддя Хрущ В.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (колегія у складі суддів Сеника Р.П., Попка Я.С., Хобор Р.Б.)

у справі № 500/1819/19за позовом Члена Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_2

до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни,

третя особа - Релігійна організація "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 як член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви в особі свого представника - адвоката Захарчука Андрія Петровича звернувся з позовною заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа - Релігійна організація "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України" про визнання протиправними дій Тернопільської обласної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації "Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище, Шумського району у новій редакції" № 261-од від 10.05.2019 року, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.1019 року щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 провадження у справі закрито у зв`язку з належністю спору до господарського судочинства.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 ухвалу суду першої інстанції змінено в частині визначення підсудності.

4. 20.04.2018 Позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019. Просив їх скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, справу розглядати за його участю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у даній справі. 03.02.2020 надійшов відзив від Третьої особи, а 10.02.2020 - від Відповідача.

6. Позивач та третя особа заявляли клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.2013 за №16501200001000581 державним реєстратором Собчуком Віктором Костянтиновичем у порядку, визначеному чинним на той час законодавством України, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено відомості про Релігійну громаду "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

8. 10.05.2019 Тернопільською ОДА було ухвалено Розпорядження №261-од "Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище Шумськоґо району у новій редакції", яким, зокрема, зареєстровано статут Релігійної громади в новій редакції.

9. На підставі вказаного розпорядження №261-од, державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Ігнатюк М.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.2019. Крім того, також було здійснено внесення запису про зміну керівника Релігійної громади - запис №16501070006000581 від 15.05.2019.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що деякі мешканці, які не є членами Релігійної громади, звернулись до Православної Церкви України із заявою про перехід Релігійної громади до названої релігійної структури.

11. В той же час, за твердженням Позивача, членами Релігійної громади у відповідності до положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Статуту Релігійної громади загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної громади - не проводились, а відповідні рішення - не приймались.

12. У позовній заяві Позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до Статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і Статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту.

13. Зважаючи на те, що членами Релігійної громади, членом якої є Позивач, у відповідності до положень Статуту загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори не проводились та жодні рішення про внесення змін до Статуту Релігійної громади не приймались, у Позивача існують підстави вважати, що Розпорядження, за яким і було зареєстровано Статут Заявника в новій редакції, є протиправним та підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту.

14. Так само, на думку Позивача, є протиправним і внесення змін до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідної юридичної особи.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у даній справі, визначеним Позивачем, є правомірність рішення органу виконавчої влади - Тернопільської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації (позивача) у новій редакції, а також рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи та запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи.

16. В даному випадку підлягають з`ясуванню та доказуванню обставини, які виникли у спорі між членом релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України", який до прийняття оскаржуваних рішень та внесення до Реєстру відомостей про юридичну особу був керівником такої юридичної особи, та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Позивач у касаційній скарзі відзначає, що суди першої та апеляційної інстанції неповно дослідили докази, невірно встановили фактичні обставини, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є безпідставність реєстрації релігійної громади з новою юридичною назвою і керівником; порушення порядку реєстрації статуту релігійної громади; порушення порядку подання документів для реєстрації статуту.

18. Третя особа у своєму відзиві зазначає про необґрунтованість доводів Позивача, оскільки спір не є публічно-правовим та виник між членом релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України" та релігійною громадою. Спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

19. Відповідач у своєму відзиві також покликається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Оцінюючи доводи сторін, Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії державного реєстратора Собчука Віктора Костянтиновича від 28.10.2013 №16501200001000581 щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Релігійну громаду "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви .

21. Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

22. Однак з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до Статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і Статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

23. За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.

24. Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

25. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

27. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

29. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

30. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003 Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

31. Разом з тим відповідач у цій справі є релігійною організацією, і суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом № 987-ХІІ.

32. За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

33. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

34. За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

35. Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

36. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

37. Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації».

38. За таких обставин Суд вважає, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

39. Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

40. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19, і Суд не вбачає підстав від відступу від даної позиції.

41. Отже, Суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

42. Враховуючи наявність усталеної практики щодо предмету даного спору у Суду відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

43. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

44. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

48. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування положень матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

49. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Захарчука Андрія Петровича в інтересах члена Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі № 500/1819/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко