ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
10.02.2020 Справа № 914/2418/19
м.Львів
за позовом: Фермерського господарства "Орсан", с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області
до відповідача-1: Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади, с.Тростянець Миколаївського району Львівської області
до відповідача-2: Головного управління держгеокадастру у Львівській області, м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 , м.Львів
про:
1) визнання незаконною відмови Головного управління держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель;
2) визнання незаконною бездіяльність Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади щодо не проведення інвентаризації земель; не розгляду та не надання дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
від позивача: Шумелда Р.Р. , Могінська Т.А. - адвокати;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: Кубіцький П.П. - представник (довіреність №0-13-0.6-1/62-20 від 02.01.2020);
від третьої особи: ОСОБА_1 , Петришин А.М. - адвокат
вільний слухач: ОСОБА_4 .
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Фермерського господарства "Орсан", с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади, с.Тростянець Миколаївського району Львівської області, до Головного управління держгеокадастру у Львівській області, м.Львів про:
- визнання незаконною відмови Головного управління держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель;
- визнання незаконною бездіяльність Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади щодо не проведення інвентаризації земель, не розгляду та не надання дозволу на проведення інвентаризації земель; зобов`язання Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади надати дозвіл ФГ "Орсан" на проведення інвентаризації земель, що перебувають в його користуванні на підставі державного акту І-ЛВ №002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №1.
Ухвалою суду від 02.12.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.12.2019р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі. Ухвалою суду від 23.12.2019р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 залучено ОСОБА_1 та підготовче засідання відкладено на 20.01.2020.
13.12.2019 за вх.№52685/19 в документообігу суду зареєстровано відзив відповідача -1 на позовну заяву .
23.12.2019 за вх.№54205/19 в документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача -2 про закриття провадження у справі.
02.01.2020 за вх.№69/20 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив відповідача-1.
15.01.2020 за вх.№2083/20 в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву.
16.01.2020 за вх.№2344/20 в документообігу суду зареєстровано подане третьою особою пояснення у справі.
20.01.2020 в документообігу суду зареєстровано подане третьою особою у справі клопотання від 17.01.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №466/8600/18, що розглядається у Миколаївському районному суді Львівської області.
Ухвалою суду від 20.01.2020 надано дозвіл на он-лайн трансляцію судових засідань під час розгляду справи №914/2418/19; ухвалено забезпечити трансляцію судових засідань у справі №914/2418/19 технічними засобами у Господарському суді Львівської області, у справі №914/2418/19 на офіційному каналі на YouTube "Судова влада України".
Ухвалою суду від 20.01.2020 підготовче засідання відкладено на 30.01.2020.
30.01.2020 за вх.№5467/20 від відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи.
30.01.2020 за вх.№5617/20 від позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
30.01.2020 за вх.№5618/20 від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.01.2020 за вх.№5619/20 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
30.01.2020 за вх.№5621/20 від позивача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження.
30.01.2020 за вх.№263/20 третьою особою у справі подане клопотання від 24.01.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №466/8600/18, що розглядається у Миколаївському районному суді Львівської області
Ухвалою суду від 30.01.2020 у задоволенні клопотань третьої особи, ОСОБА_1 від 17.01.2020 та від 24.01.2020 про зупинення провадження у справі відмовлено та закрито підготовче провадження та призначено справу №914/2418/19 до судового розгляду по суті на 10.02.2020. Ухвалено забезпечити трансляцію судового засідання у справі №914/2418/19 технічними засобами у Господарському суді Львівської області, у справі №914/2418/19 на YouTube каналі "Судова влада України".
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.8 ГПК України, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судових засідань до початку судового засідання або під час перерви.
Зважаючи на вищевикладене, до початку підготовчого засідання суд допустив до зали судового засідання особу, яка бажала бути присутньою в підготовчому засіданні (ОСОБА_4.), перевіривши документи, що посвідчують його особу.
Здійснювалася он-лайн трансляція судового засідання на YouTube каналі "Судова влада України" та на порталі "Судова влада Україна", а також технічна фіксація судового засідання, яка здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Представники позивача в судове засідання 10.02.2020 з`явилися, позовні вимоги підтримали, заперечили проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання 10.02.2020 не забезпечив.
Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання 10.02.2020 забезпечив, підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Третя особа та її повноважний представник в судове засідання 10.02.2020 з`явилися, позовні вимоги заперечили, підтримали клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити повністю з наступних підстав.
Бродківською сільською радою 12.04.2001р. видано Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірмі «ОРСАН» державний акт І-ЛВ № 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 1, на право постійного користування землею площею 20,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в акті також зазначено, що 2,64 га (2,24 га + 0,40 га) з усієї ділянки - під господарським двором, а 18 га (16,24 га + 1,36 га + 0,40 га) - рілля.
19.07.1999р. засновано Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ОРСАН», яке зареєстровано Миколаївською РДА на підставі розпорядження № 304 від 23.07.1999р., про що, цього ж дня видано свідоцтво про державну реєстрацію. Це підтверджується Статутом, Розпорядженням Миколаївської РДА № 304 від 23.07.1999р. та Свідоцтвом про державну реєстрацію СПДЮС від 23.07.1999р., зареєстрованим за № 28/99.
В подальшому, 16.03.2002р. шляхом реорганізації Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ОРСАН» створено Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ОРСАН». Перереєстрація проведена Миколаївською РДА на підставі розпорядження № 191 від 30.05.2002р. Це підтверджується Статутом Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Агрофірма ОРСАН» та розпорядженням Миколаївської РДА № 191 від 30.05.2002р.
22.11.2011р. створено Фермерське господарство «ОРСАН», яке, відповідно до п. 1.6. Статуту є правонаступником в повному обсязі усіх майнових і немайнових прав і обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма «ОРСАН». Державну реєстрацію проведено 01.12.2011р., номер запису 14011450000000900. Це підтверджується Статутом Фермерського господарства «ОРСАН» та витягом з ЄДРЮСФОП та ГФ.
Таким чином, Фермерське господарство «ОРСАН» є правонаступником Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «ОРСАН».
25.10.2015р. Бродківська сільська рада об`єдналась із Тростянецькою, Демнянською, Красівською, Стільською та Тернопільською сільськими радами, утворивши Тростянецьку об`єднану територіальну громаду.
Отже, правонаступником Бродківської сільської ради є Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади.
У березні 2019р., після конфліктів із Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної територіальної громади (що виникли внаслідок бажання останньої вилучити у ФГ «ОРСАН» 5,00 га земель), а також з ОСОБА_1 (є власником зернового складу, що розташований на землях, які перебувають в постійному користуванні позивача), фермерське господарство замовило проведення топографо- геодезичного знімання земельної ділянки (що перебуває в його постійному користуванні на підставі державного акту І-ЛВ № 002904 від 12.04.2001р.), з нанесенням отриманих результатів на карту проекту роздержавлення земель та на індексну кадастрову карту Бродківської сільської ради.
В результаті проведених топографо-геодезичних робіт з`ясовано, що: понад 17 га із земель, що перебувають в користуванні ФГ «ОРСАН» на підставі державного акту на право постійного користування землею, знаходяться в межах населеного пункту та (на момент прийняття рішення і видачі державного акту, а також на даний час) належать до земель резервного фонду сільської ради за категорією - землі індивідуальної забудови; понад 3 га - за межами населеного пункту (з яких, близько 2,5га - під господарським двором; решта земель - рілля).
Зважаючи на виявлені розбіжності, з метою визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення топографо-геодезичних робіт, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі, - ФГ «ОРСАН» звернулося із клопотаннями до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади та до Головного управління держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на проведення інвентаризації земель, що перебувають в постійному користуванні ФГ «ОРСАН».
Однак, за результатами розгляду клопотання, Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади жодного рішення не прийняла, про результати розгляду клопотання не повідомила; посадові особи сільської ради усно заявили про те, що такого дозволу фермерському господарству не нададуть, при цьому, причин відмови не повідомили.
Головне управління держгеокадастру у Львівській області 09.07.2019р. відмовило у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель, що перебувають в постійному користуванні ФГ «ОРСАН». Відмову мотивовано тим, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 17,00 га знаходиться в межах населеного пункту, а частина - орієнтовною площею 3,64 га - за межами населеного пункту; а також, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, на які не представлено правовстановлюючих документів.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ні Земельний кодекс, ні Закон України «Про землеустрій», а ні Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 5 червня 2019 р. № 476, - не передбачають підстав для відмови постійному землекористувачу у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель.
Як зазначає позивач, визначаючи категорію земель та склад угідь у Державному акті на право постійного користування землею, Бродківська сільська рада допустилась помилки, зазначивши, лише ріллю, та не вказавши про наявність земель резервного фонду - індивідуальної забудови.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України N 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, в редакції чинній, на момент прийняття рішення про передачу земель та видачу державного акта, відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
В силу вимог ч. ч. 13, 15 ст. 5 цього Кодексу, сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель, який призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Частинами 1, 2, 4 статті 65 цього Кодексу визначено, що до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.
Тобто, землі в межах населеного пункту використовуються для громадської і житлової забудови.
Відповідно до п. п. 7, 9 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. N 15,до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому (п.7).
Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить, зокрема: а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель; д) класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів (п.9).
Відповідно до пп. 1.1 та 3.2 Тимчасових методичних вказівок по веденню державного земельного кадастру, затверджених наказом Державний комітету України по земельних ресурсах від 03.09.1999 N 83, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт та процедура визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об`єктів права власності та права користування, яка містить сукупність відомостей і документів про правовий режим цих ділянок, їх вартість, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель; документація державного земельного кадастру поділяється на основну і допоміжну; до основної документації належать, зокрема: картографічні документи кадастрові карти і плани, чергові кадастрові плани, індексні кадастрові карти і плани): кадастрові справи.
Тобто, по основній документації спірні землі більшою частиною (понад 17 га) належить до земель індивідуальної житлової забудови.
Таким чином,стверджує позивач, оформляючи державний акт на право постійного землекористування, Бродківська сільська рада зобов`язана була вказати склад земель, що передаються, їх кількісну та якісну характеристику, а також зазначити, чи знаходяться такі в межах чи поза межами населених пунктів.
Як наслідок, з моменту отримання земель в постійне користування і на даний час, існує розбіжність між даними, що містяться у правовстановлюючих документах та даними державного земельного кадастру, що містяться в основній документації.
У зв`язку із викладеними обставинами, ФГ «ОРСАН» не може ні владнати суперечки із Тростянецькою сільською радою та ОСОБА_1 , ні виготовити документацію для отримання кадастрового номера земельної ділянки тощо.
З метою усунення розбіжностей, фермерське господарство бажає провести інвентаризацію земель.
Однак, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, відповідно до п. к) ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій», є документацією із землеустрою, для виготовлення якої, відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону, необхідно або рішення органу місцевого самоврядування, або рішення суду.
В силу вимог ч. 3 ст. 35 цього Закону, порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 5 червня 2019 р. № 476 затверджено Порядок проведення інвентаризації земель (далі - Порядок).
Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.
Інвентаризація земель, відповідно до п. 2, 4 Порядку, проводиться з метою, зокрема: визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель повноважними органами відповідних рішень; здійснення землеустрою; Інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.
Об`єктами інвентаризації земель, відповідно до п. 6 Порядку, серед іншого, є окремі земельні ділянки.
Підставою для проведення інвентаризації земель, в силу вимог п. 8 Порядку, є рішення відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами] та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Замовниками технічної документації, як це передбачено п. 9 Порядку, можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі [далі - замовники).
Таким чином, ФГ «ОРСАН», може замовити технічну документацію з інвентаризації земель, лише за наявності рішення ради або судового рішення.
Інвентаризація земель, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Вимоги та склад технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель встановлені ст. 57 Закону України «Про землеустрій», а саме:
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності); в1) рішення органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення); г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель; ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; є) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.
У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає: а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки; в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; г) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; д) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Проведення інвентаризації земель надасть можливість узгодити дані, отримані у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; в законний та прийнятний спосіб врегулювати суперечки із Тростянецькою сільською радою, визначивши частину земель, із наданих у постійне користування, для передачі у розпорядження сільської ради.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В силу вимог ст. 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у спосіб визначений частиною 2 цієї статті.
Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, вважає позивач, Господарським процесуальним кодексом розширено способи судового захисту, зокрема, ст. 5 названого Кодексу передбачається можливість захисту прав не лише у спосіб, визначений законом або договором, але і в інший вказаний у позові спосіб, який не суперечить закону та ефективно захищає право.
Таким способом захисту позивач вважає, серед іншого,
- визнання незаконною відмови Головного управління держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель;
- визнання незаконною бездіяльність Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади щодо не проведення інвентаризації земель; не розгляду та не надання дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель.
На переконання позивача,тільки такий спосіб захисту забезпечить йому реалізацію його права використання земельної ділянки в межах, визначених законом та правовстановлюючими документами, можливість винесення меж в натуру (на місцевість) та закріплення її твердими межовими знаками, реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі, внесення всіх відомостей про неї, а також ефективне та економічно обґрунтоване використання земельної ділянки, врегулювання суперечок між позивачем, сільською радою та ОСОБА_1 щодо подальшого використання земельної ділянки.
Позов мотивовано посиланням на положення ч. ч. 1, 2 ст. 2, ст. ст. 5, 65 Земельного кодексу України N 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, ст.ст. 20,152 ЗК України, ст. ст. 22, 25, 35, 57 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 16, 21, 261 ЦКУ, Тимчасовими методичними вказівками по веденню державного земельного кадастру, затвердженими наказом Державний комітету України по земельних ресурсах від 03.09.1999 N 83, Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 5 червня 2019 р. № 476, ст. ст. 4, 5, 50,162-164,171-173 ГПК України.
Позиція відповідача-1 (Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області).
Відповідач-1, вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах.
Так, у відзиві на позовну заяву, відповідач-1 стверджує, що звернення Фермерського господарства «Орсан» щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель розглянуто постійною комісією Тростянецької сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, просторового планування, природних ресурсів та екології. Згідно протоколу від 30.09.2019 комісією запропоновано розглянути звернення ФГ «Орсан» на черговій сесії сільської ради та відмовити у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га з наступних причин. ФГ «Орсан» не є користувачем земельної ділянки площею 20,64 га, на яку видавався державний акт І-ЛВ № 002904 від 12.04.2001 приватному сільськогосподарському підприємству агрофірми «Орсан», оскільки на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна іншої особи, а саме ОСОБА_1 , який здійснює господарську діяльність на частині досліджуваної земельної ділянки, котра використовується ним для обслуговування власних нежитлових споруд. ОСОБА_1 розроблено містобудівну документацію (детальні плани території), яка передбачає господарську діяльність ТзОВ «Медовий Блюз» на земельній ділянці площею 5,8 га. Документація погоджена та затверджена у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Однак ОСОБА_1 не оформлено землевпорядну документацію на землю з причини відсутності згоди Фермерського господарства «Орсан» на припинення права користування частиною земельної ділянки для обслуговування господарського двору, на котрому розташовані об`єкти нерухомості ОСОБА_1 . Земельний спір перебував на розгляді судів, проте на даний час так і не вирішений. Також частина земельної ділянки орієнтовною площею 3.64 га перебуває за межами населеного пункту, не проінвентаризована Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, як і інші земельні ділянки під господарськими дворами на території сільської ради, та не передана в комунальну власність громади. Тому, зазначає відповідач 1, на даний час Тростянецька сільська рада не є розпорядником вказаної території відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України. Крім того, згідно проекту роздержавлення земель на території Бродківської сільської ради від 1997 року, земельна ділянка орієнтовною площею 17.0 га. яка знаходиться в межах населеного пункту і є комунальною власністю Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ, запроектована як резервний фонд для індивідуальної житлової забудови.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до повноважень рад належать вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Враховуючи наведене, сільська рада являється органом, до компетенції якого віднесено питання щодо регулювання земельних відносин на території Тростянецької об`єднаної територіальної громади. Припинення права користування на підставі положень п. е ст. 141 Земельного кодексу України законодавством не віднесено до компетенції іншого органу. Таким чином, на переконання відповідача -1,факт бездіяльності Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області у даній справі відсутній, оскільки вона зобов`язана діяти в межах наданих повноважень, зокрема інвентаризація земель і передача їх сільській раді проводилась розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів - Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, а надання дозволу Фермерському господарству «Орсан» на виготовлення землевпорядної документації як землекористувачеві можливе на площу, яку воно використовує, за умови припинення користування площею, яка не може бути в користуванні вказаного господарства.
До відзиву не долучено відповідачем -1 доказів на підтвердження наведених у ньому обставин.
Позивач не погодився із доводами відповідача-1, наведеними у відзиві, з підстав наведених у відповіді на відзив, з наступних підстав.
Фермерське господарство «Орсан» є користувачем земельної ділянки на підставі державного акту серії І-ЛВ № 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 1, на право постійного користування землею площею 20,64га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в акті також зазначено, що 2,64га (2,24га+0,40га) з усієї ділянки - під господарським двором, а 18га (16,24га+ 1,36га+0,40га) - рілля. Земельним кодексом України (ст.ст. 142, 143) визначено лише два способи припинення прав на земельну ділянку: добровільна відмова або рішення суду. Інші способи законом не передбачені. Фермерське господарство не відмовлялось від права користування земельною ділянкою; не припинено таке право й у судовому порядку. Будівля зерноскладу, що є у власності третьої особи - ОСОБА_1 , розташована на території господарського двору та займає площу 1629,7 кв.м; інших будівель на земельній ділянці, що перебували б у його власності - немає. Більше того, набуття у власність будівлі площею 1629,7 кв. м не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 20,64га; земельна ділянка, згідно даних державного акта, розподілена на два види: рілля - 3 умовні частини (16,24га+ 1,36га+0,40га) та під господарським двором - 2 умовні частини (16,24га+ 1,36га+0,40га); будівля не займає усієї площі. В силу вимог ч. 2 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Тобто, землі під господарськими будівлями віднесені до несільськогосподарських угідь, а рілля - до сільськогосподарських угідь, - що виключає можливість застосування норм ст. 120 ЗК України до усієї площі земельної ділянки. Більше того, з урахуванням необхідності визначення площі земельної ділянки, на якій розташована будівля та ділянки, необхідної для її обслуговування, також необхідно виготовити документацію із землеустрою; такою документацією є і технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Територія господарського двору займає 2,64га (2,24га+0,40га), інша частина 18 га - рілля - сільськогосподарські угіддя. Виготовлення детального плану території не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою. ФГ «Орсан» не заперечувало щодо вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га; як встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 447/919/15, розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 300 від 06.06.2012 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту з метою надання в оренду для обслуговування будівель та споруд. Однак, третя особа правом на розроблення техдокументації не скористалась.
ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до Фермерського господарства "Орсан" про припинення права постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Орсан» площею 20,64 га на території Бродківської сільської ради Миколаївського району та визнання державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №447/919/15-ц, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 21.09.2016р., в задоволенні позову ОСОБА_1 , - відмовлено.
Судами установлено, що 27.04.2011 року ОСОБА_1 придбав з прилюдних торгів будівлю зернового складу А-1 загальною площею 1629,7 кв.м., що складає 92/100 ідеальні частини будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , що належали ТзОВ СП «Агрофірма Орсан».
Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 300 від 06.06.2012 року позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в АДРЕСА_2, за межами населеного пункту з метою надання в оренду для обслуговування будівель та споруд.
У 2014 році проведено розподіл спільної часткової власності, будівлі зернового складу присвоєно нову адресу. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить на праві приватної власності зерновий склад на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2014 року
ОСОБА_1 набув у власність будівлю зернового складу, який розташований на площі земель господарського двору розміром 2,64 га, проте оскільки ФГ «Орсан», як правонаступник ПСП агрофірми «Орсан», користується на підставі оспорюваного державного акта земельною ділянкою, площею 20,64 га, з яких 18 га рілля, 2,64 га - господарський двір, підстав для припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Орсан» на території Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області загальною площею 20,64 га та визнання державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність немає.
Заперечення ОСОБА_1 з приводу того, що відповідач ФГ «Орсан» не може зберігати право постійного користування земельною ділянкою, оскільки державний акт на право постійного користування, виданий ПСП агрофірмі «Орсан» підлягає переоформленню, у зв`язку з придбанням іншими особами об`єктів нерухомого майна, розташованих на землях, вказаних у цьому акті, не грунтуються на вимогах закону, зокрема, не переоформлення відповідачем належного йому відповідно до державного акта права постійного користування землею, загальною площею 20,64 га не свідчить про припинення належного йому цього права згідно з чинним державним актом. Відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ СГ «Агрофірма Орсан» , до ТОВ СГ «Агрофірма Орсан» в порядку правонаступництва переходять всі права та обов`язки ПСП агрофірма «Орсан».
Фермерське господарство "Орсан"зверталось в господарський суд Львівської області з позовом до Тростянецької ОТГ та просило визнати недійсним рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області (далі- відповідач) від 31.08.2017 № 1372 (далі-Рішення). Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2018р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р., залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2018р. у справі № 914/2211/17, позов задоволено. Судами встановлено, що рішенням відповідач припинив позивачу право постійного користування земельною ділянкою, визнав таким, що втратив чинність державний акт, зобов`язав позивача повернути державний акт до відділу Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області, запропонував позивачу, у зв`язку із зміною земельної площі переоформити право користування на решту площі земельної ділянки, виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі, а також зобов`язано ОСОБА_1 виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі, а до його укладення сплачувати земельний податок. Згідно довідки Управління Держземагенства у Миколаївському районі Львівської області від 20.03.2013 № 409, позивач є користувачем земельної ділянки на території Бродівської сільської ради Миколаївського району, площею 20,64 га, з них 13,83 га в межах населеного пункту. Також встановлено, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.12.2017 № 13-13-0.4-2257/90-17, за позивачем обілковується земельна ділянка загальною площею 20,64 га, у тому числі 18,0 га ріллі (з них 13,83 га в межах населеного пункту с.Луб`яне) та 2,64 га землі під господарськими будівлями і дворами, а частина земельної ділянки площею 6,81 га знаходиться за межами населеного пункту, у тому числі і земельна ділянка площею 2,64 га, на якій розміщена нерухомість, власником якої є ОСОБА_1 .
Суди прийшли до висновку, що у відповідача не було правових підстав припиняти позивачу право постійного користування всією земельною ділянкою, визнавати таким, що втратив чинність державний акт та зобов`язувати ОСОБА_1 виготовляти проект землеустрою.
На даний час Миколаївським районним судом Львівської області розглядається справа № 466/8600/18 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької ОТГ та Головного управління держгеокадастру у Львівській області про визнання за ОСОБА_1 права оренди (користування) на земельну ділянку площею 20,64 га, згідно державного акту І-ЛВ № 002904 від 12.04.2001р., визнання права на виготовлення документації із землеустрою, визнання дій відповідачів протиправними та зобов`язання їх вчинити дії. Рішення у справі не постановлено.
Відповідач визнає ті обставини, що частина земельної ділянки, в т.ч. під господарським двором, розташована за межами населеного пункту, її розпорядником є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; інша частина земельної ділянки орієнтовною площею 17га є комунальною власністю, розташована в межах населеного пункту, як резервний фонд запроектована для індивідуальної житлової забудови; є необхідність у проведенні інвентаризації земель.
Як зазначає позивач, предметом спору у даній справі не є припинення права користування, а тому відсутні підстави для застосування п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України у рішенні N 9-зп від 25 грудня 1997 року роз`яснив, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тростянецька сільська рада Тростянецької ОТГ, знаючи про те, що: понад 17га із земель, що перебувають в користуванні ФГ «Орсан» на підставі державного акту на право постійного користування землею, знаходяться в межах населеного пункту та (на момент прийняття рішення і видачі державного акту, а також на даний час) належать до земель резервного фонду сільської ради за категорією - землі індивідуальної забудови; понад 3га - за межами населеного пункту (з яких, близько 2,5га - під господарським двором; решта земель - рілля); на території господарського двору розташована будівля, що перебуває на праві власності третьої особи і, з цього приводу, постійно виникають спори, самостійно інвентаризації земель, що перебувають у постійному користуванні позивача, в межах населеного пункту, - не провела; позивачу дозволу на проведення інвентаризації таких земель - не надала. Викладене свідчить про протиправні дії та бездіяльність Відповідача 1.
Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік осіб, яким не можуть передаватись у власність землі сільськогосподарського призначення, а саме: іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Позивач до таких не відноситься. Що ж до частини земель, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, то для визначення площі, необхідної для їх обслуговування, необхідно виготовлення документації із землеустрою.
Третя особа заперечує проти задоволення позову, з підстав наведених у поданих поясненнях, покликаючись на таке.
У відповідності до ч. 2 статті 4 ГПК України, - зокрема, правом на звернення до господарського суду наділяються юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Законодавець у зазначеній нормі права визначає, що виключно порушене право має право на захист. Але Фермерське господарство «Орсан», не має такого права на звернення до суду через те, що таке право на земельну ділянку ним було втрачено.
Фермерське господарство "Орсан" свідомо не зазначило у своєму позові того, що його попередник ПСГП Агрофірма «Орсан» на прикінці 1999 року, саме задля отримання у власність у постійне користування земельної ділянки розміром 20,64 га, вирішило оформити у власність зерновий склад на території села Луб`яне, що розташовано на території колишньої Бродівської сільської ради, а станом на сьогоднішній час Тростянецької ОТГ.
І саме на підставі того, що ПСГП Агрофірма «Орсан» являлося власником нежитлової будівлі - зернового складу, 12 квітня 2001 року Бродківська сільська рада своїм рішенням №67 передала у постійне користування ПСГП Агрофірмі «Орсан» 20,64 га земельну ділянку, зазначає третя особа.
Зі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що додано до позову Позивачем вбачається, що від 18.06.2014 року власником будівлі (зернового складу) є - ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що ТОВ СГ «Агрофірма Орсан» право власності на будівлю (зерносклад) втратило ще 18.06.2014 року. То в розумінні статті 377 ЦК України та ч. 2 статті 120 ЗК України, та згідно до п. "е" статті 141 ЗК України ФГ «Орсан» автоматично втратило своє право постійного користування на земельну ділянку, оскільки втратило право власності на саму будівлю.
Третя особа зазначає про те, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
На переконання третьої особи, в розумінні ч. 2 статті 4 ГПК України, права ФГ «Орсан» не підлягають судовому захисту, оскільки права даної юридичної особи не порушені.
У Відповіді на пояснення третьої особи позивач заперечує усі доводи 3-ої особи, оскільки вважає, що такі доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах та матеріалах справи, суперечать нормам матеріального права. А відтак, позивач просить відхилити такі доводи.
В спростування доводів третьої особи позивач зазначає наступне.
Так, рішенням Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 67 від 12.04.2001р. затверджено розроблений Миколаївським РЦДЗК проект відведення земельних ділянок, яким передбачено відвести ПСГП «Агрофірма ОРСАН» 20,64га земель, з яких 18,0га ріллі і 2, 64га господарського двору для обслуговування викупленої ферми для вирощування ВРХ; надано ГІСГП «Агрофірма ОРСАН» у постійне користування 20,64га земель, з яких 18,0га ріллі і 2, 64га господарського двору, що знаходиться в селі АДРЕСА_2 району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також вирішено видати ГІСГГІ «Агрофірма ОРСАН» державний акт на право постійного користування землею.
Розташування частини земельної ділянки площею 2,64га, а саме, господарського двору, на якій розташована будівля, що належить на праві власності ОСОБА_1 , за межами населеного пункту підтверджується і встановлено рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 447/919/15 та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016р. Так в ухвалі ВССУ зазначено «скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, позивач набув у власність будівлю зернового складу, який розташований на площі земель господарського двору розміром 2,64 га, проте оскільки відповідач ФГ «Орсан», як правонаступник ПСП агрофірми «Орсан», користується на підставі оспорюваного державного акта земельною ділянкою, площею 20,64 га, з яких 18 га рілля, 2,64 га - господарський двір, підстав для припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Орсан» на території Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області загальною площею 20,64 га та визнання державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність немає.....
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 447/919/15, встановлено «Позивач набув у власність будівлю зернового складу, що розташована на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Фермерського господарства «Орсан», знаходиться на площі земель господарського двору, що становить 2,64 га........ Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 300 від 06.06.2012 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, за межами населеного пункту з метою надання в оренду для обслуговування будівель та споруд.» Відповідно до ч. 4 ст. 75 ПІК України, - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підстапві викладеного позивач стверджує, що що для обслуговування будівлі ферми надавалася земельна ділянка лише під господарським двором, що об`єктивно спростовує доводи 3-ої особи про надання для обслуговування будівлі земельної ділянки площею 20,64га.
Щодо твердження про «автоматичне» припинення права користування земельною ділянкою Фермерським господарством «Орсан», позивач зазначає наступне.
Чинне законодавство України не передбачає автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, а навпаки, закон визначає, що припинення права користування відбувається лише в порядку, визначеному законом. І законом такий порядок визначений, а саме, Земельним кодексом та Цивільним кодексом, а також Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких, право користування припиняється з дня реєстрації припинення такого права, здійсненого в порядку визначеного ст.ст. 142-144 ЗКУ.
Зважаючи на те, що право ФГ «Орсан» не припинено, ні в добровільному порядку, ні за рішенням суду, а припинення права користування у встановленому законом порядку не зареєстровано, позивач позбавлений права вимоги на визнання за ним права на користування земельною ділянкою, яка вже перебуває в користуванні.
За твердженнями позивача, третя особа бажає набути право користування земельною ділянкою для обслуговування будівлі, на підставі ст. 120 ЗКУ та ст. 377 ЦКУ. Однак, спірна земельна ділянка, відповідно до державного акту, має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки та, як наслідок, виключає можливість переходу прав на спірні землі в порядку ст. 120 ЗКУ чи ст. 377 ЦКУ.
За змістом ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного], будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, до набувача будівель та споруд переходить право користування земельною ділянкою або її частиною, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, без зміни її цільового призначення.
Згідно державного акту, ФГ «Орсан» надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином,стверджує позивач, застосування норм статей 377 ЦКУ та 120 ЗКУ є неможливе, адже ці норми можуть бути застосовані лише для земель з іншим цільовим призначенням, відмінних від земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб врегульовано статтею 412 ЦКУ, відповідно до якої, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю, або ж, - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Відповідач-2 заявлені позовні вимоги позивача вважає безпідставними та необгрунтованими.
Стверджує, що за інформацією Управліня у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ПСГП Агрофірма «Орсан» виданий державний акт на право постійного користування землею 1-ЛВ №002904 на площу 20,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бродківської сільської ради. Державний акт виданий на підставі рішення 10 сесії 3 скликання Бродківської сільської ради від 12.04.2001 №67, зареєстрований в Книзі записів державних актів на правол постійного користування за №1 від 12.04.2001.
Згідно проекту землеустрою щодо внесення змін до проекту роздержавлення і приватизації земель СС «Пролісок», КСП «Промінь», КСГП «Луб`яна» на території Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, розробленого ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут» і затвердженого рішенням 13 сесії 5 скликання Миколаївської районної ради від 29.11.2007 №192 та Публічної кадастрової карти України, частина земельної ділянки орієнтовно площею 13,83 га знаходиться в межах населеного пункту, 6,81 га за межами населених пунктів.
Проектом роздержавлення і приватизації земель частина земельної ділянки була передбачена, як резервний фонд для індивідуальної забудови. Рішенням 8 сесії 3 скликання Бродківської сільської ради від 05.10.1999 №50 та рішенням сесії Миколаївської районної ради від 14.12.1999 №84 частину земель резервного фонду площею 18 га переведено в землі запасу, із яких дана площа передана в користування ПСГП Агрофірма «Орсан».
Відповідно до державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 року за ПСГП Агррфірма «Орсан» числиться земельна ділянка площею 20,64 га, з них 18,0 га - рілля (в т.ч. 13,83 га в межах населеного пункиту, 4,17 га - за межами населеного пункту) та 2,64 га під господарськими будівлями ті дворами - за межами населеного пункту.
Відповідач -2 підтверджує, що в червні 2019 Фермерське господарство «Орсан» звернулося до головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га, що перебуває у постійному користуванні на підставі державного акту 1-ЛВ №002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.
В результаті розгляду цього клопотання Головним управлінням , керуючись ст.122 Земельного кодексу України, 09.07.2019 року надано відмову заявнику у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, оформлену у вигляді листа №ЮР-5605/0-3214/0/37-19, моивуючи наступним.
Частина, із зазначеної у клопотанні Позивача, земельної ділянки, а саме: земельна ділянка орієнтовно площею 17,00 га знаходиться в межах населеного пункту Тростянецької об`єднаної територіальної громади.
Відтак, рекомендовано звернутися до Тростянецької сільської об`єднаної територіальної громади для прийняття відповідного рішення.
Частина земельної ділянки, орієнтовно площею 3,64 га знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до частини господарського двору, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна. При цьому, Позивачем не представлено правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна.
Відповідач 2 зазначає, що повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування визначено статтею 122 Земельного кодексу України.
Згідно із ч.1,4 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, седищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.
П.31 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2014 року №15 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної влдасності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені у встановленому порядку його територіальні органи.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.11.2019 №285, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.
Так, пп.13 п.4 Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.1,2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та успосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.2 Розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадаст», земельні ділянки , право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) .
Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Відповідач 2 поруч з цим також зазначає, що згідно із ст.35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, або використовуються нераціонально або не за ціловим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Відповідач 2 покликається на положення ч.2 п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», відповідно до яких до розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрації - за їх межами.
Інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угівдь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів україни, Радою міністрів Автономнорї Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
При цьому, відсутні підстави для надання дозволу позивачу на проведення інвентаризації земель в силу норм Закону України «Про землеустрій», постанови КМУ від 23.05.2012 №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель».
Крім того, відповідач-2 вважає, що даний спір не належить до господарської юрисдикції.
Стаття 20 ГПК України передбачає перелік справ, що підвідомчі господарським судам, до якого в контексті позовних вимог відповідно до пункту 6 частини першої цієї статті відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
В червні 2019 року ФГ «Орсан» звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га. що перебуває у його постйному користуванні на підставі державного акту І-ЛВ № 002904. що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.
В результаті розгляду цього клопотання Головним управлінням 09.07.2019 року надано відмову заявнику у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, оформлену у вигляді листа № ЮР-5605/0-3214/0/37-19.
В свою чергу, статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження дій органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб у судовому порядку.
Як вбачається з позовних вимог, Позивач просить - визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язати надати дозвіл Фермерському господарству «Орсан» на проведення інвентаризації земель, що перебувають у його користуванні на підставі державного акту І-ЛВ № 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.
З наведених позовних вимог випливає, що в частині предметом даного спору є рішення про відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зобов`язання про вчинення ним дій, тобто, оскаржується дія суб`єкта владних повноважень.
Тому відповідач-2 вважає, що Позивачем порушені правила про підвідомчість, оскільки цей позов є публічно-правовим і його слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а не в порядку господарського судочинства.
Провадження в господарських справах визначається ГПК України, провадження у сфері публічно-правових відносин - КАС України.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. З КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області згідно положень Земельного кодексу України є органом виконавчої влади в галузі земельних відносин.
Ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно із статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Більше того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) віднесено до компетенції адміністративних судів.
Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 визначено поширення на цю категорію спорів компетенції адміністративних судів, а саме положень п1.ч.1. ст. 17 КАС України.
Так, п. 4, 5 вищезазначеного рішення передбачено, що Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст. 4, п. 1 ч. 1. ч. 2 ст. 17 Кодексу).
Відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У даних спірних правовідносинах сторонами у справі виступає Фермерське господарство - «Орсан» як Позивач та органи виконавчої влади як Відповідач 1 та 2.
З огляду на викладене, оскарження рішень і дій суб`єктів владних повноважень належить до сфери публічно-правових відносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
В даному випадку, визнання незаконною відмови Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язати надати дозвіл ФГ «Орсан» на проведення інвентаризації земель є спором при здійсненні Головним управлінням публічно- владних управлінських функцій.
Відтак, обставини оскарження рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зобов`язання вчинити його певні дії містять ознаки публічно-правового спору та не підлягають розгляду в межах господарського судочинства. На переконання відповідача 2 Позивачем порушені правила про підвідомчість.
Так, позивачеві належить на праві постійного користування земельна ділянка площею 20,64 га на підставі державного акту І-ЛВ № 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1. Однак, дані спірні правовідносини виникли не з метою реалізації Позивачем свого цивільного права, а при вчиненні публічно-владної управлінської функції Головним управлінням, тобто проведення інвентаризації земель.
Згідно із ст. 35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою. їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями: а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою: в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив: б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо: внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру; формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.
За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.
Відтак, при прийнятті рішення Головним управлінням про інвентаризацію земель, Відповідачем 2 не вирішується питання про цивільне право Позивача, тобто даним рішенням не передається Позивачеві в оренду чи інше користування земельна ділянка а також дане рішення не є складовим етапом при реалізації такого права.
Позивач не погоджується із наведеними доводами відповідача 2, вважає, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, шо підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому сторонами є юридичні особи. Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду спори про оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо їхніх повноважень зі здійснення землеустрою, якщо підставою спорів є, зокрема, відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та скасування раніше прийнятого місцевою радою рішення про надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою, порушення органом місцевого самоврядування порядку та строків надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, за умови якщо на земельну ділянку не встановлено речового права позивача.
Позивач у справі є користувачем земельної ділянки на підставі державного акту від 12.04.2001р. І-ЛВ № 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 1, на право постійного користування землею площею 20,64га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в акті також зазначено, що 2,64га (2,24га+0,40га) з усієї ділянки - під господарським двором, а 18га (16,24га+ 1,36га+0,40га) - рілля. Відповідачі є власниками зазначених земель.
Об`єктами інвентаризації є окремі земельні ділянки; підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення; замовниками технічної документації можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (п. п. 5, 8, 9 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 5 червня 2019 р. № 476).
Питання щодо припинення прав позивача на земельні ділянки, вилучення таких земель вже були предметом спору між позивачем та третьою особою, і з цього приводу судами постановлені рішення, що набрали законної сили (у справі № 447/919/15, у справі №914/2211/17).
Відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про землеустрій», ст. 79-1 Земельного кодексу України, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель; на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій.
Метою проведення інвентаризації для позивача як користувача земель є визначення угідь, віднесення таких земель до певних категорій задля: виконання вимог земельного законодавства щодо цільового використання земель; використання прав та виконання обов`язків землекористувача, встановлених ст. ст. 95, 96 Земельного кодексу України; визначення площі земель, необхідних для обслуговування об`єкта нерухомості, що є у власності третьої особи; визначення площі земель, від яких позивач бажає відмовитись; встановлення власника земель, від яких позивач має намір відмовитись, а також врегулювання конфлікту між позивачем та Тростянецькою сільською радою Тростянецької об`єднаної територіальної громади.
За таких обставин, є необхідність в процесі інвентаризації, серед іншого, й сформувати нові земельні ділянки, від прав на які має намір відмовитись позивач на користь власників (відповідачів у справі).
Отже, даний спір належить розглядати виключно в порядку господарського судочинства.
Позиція третьої особи - клопотання підставне та підлягає задоволенню.
Заслухавши представників учасників справи, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд при постановленні судового рішення (ухвали) керувався наступним.
Позивачем заявлено вимоги до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади, с.Тростянець Миколаївського району Львівської області та до Головного управління держгеокадастру у Львівській області, м.Львів, про:
- визнання незаконною відмови Головного управління держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель та зобов`язання надати дозвіл на проведення інвентаризації земель;
- визнання незаконною бездіяльність Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади щодо не проведення інвентаризації земель, не розгляду та не надання дозволу на проведення інвентаризації земель; зобов`язання Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади надати дозвіл ФГ "Орсан" на проведення інвентаризації земель, що перебувають в його користуванні на підставі державного акту І-ЛВ №002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №1.
За доводами позивача проведення інвентаризації земель надасть можливість узгодити дані, отримані у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; в законний та прийнятний спосіб врегулювати суперечки із Тростянецькою сільською радою, визначивши частину земель, із наданих у постійне користування, для передачі у розпорядження сільської ради.
Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідачів за наданням дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, що знаходяться в постійному користуванні ФГ «Орсан» на підставі державного акту на право постійного користування землею.
Так, до відповідача-1 позивач зертався із клопотанням від 06.06.2019 (вих.№2/19) у якому, з метою визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі, встановлення можливості щодо передачі частини земель у розпорядження ради, на підставі ст.ст.12,122 Земельного кодексу України, пункту 3 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ст.35 Закону України «Про землеустрій», пункту 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», просив надати Фермерському господарству «Орсан» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га, що перебуває в постійному користуванні на підставі державного акту серії 1-ЛВ « 002904, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №1.
Однак, за результатами розгляду клопотання, Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади жодного рішення не прийняла, про результати розгляду клопотання не повідомила позивача.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
До відповідача 2 позивач звертався із клопотанням вих.№3/19 від 06.06.2019 у якому,з тих же підстав, просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га.
Головне управління держгеокадастру у Львівській області листом №ЮР-5605/0-3214/0/37-19 від 09.07.2019р. відмовило у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель, що перебувають в постійному користуванні ФГ «ОРСАН». Відмову мотивовано тим, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 17,00 га знаходиться в межах населеного пункту, а частина - орієнтовною площею 3,64 га - за межами населеного пункту; а також, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, на які не представлено правовстановлюючих документів.
Вважаючи неприйняття рішення щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель та залишення без розгляду клопотання ФГ «Орсан» незаконною бездіяльність відповідача-1 та відмову відповідача 2 у наданні такого дозволу - незаконною, позивач звернувся у господарський суд із даним позовом, оскільки фактично відповідачі самоусунулись від покладених на них чинним законодавством завдань, не забезпечивши проведення інвентаризації земель.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшлов до висновку, що даний спір не є цивільно - правовим, а має публічно - правовий характер, позаяк стосується правомірності дій/бездіяльності - Тростянецької сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, надаючи оцінку яким, суд повинен буде перевірити чи діяли останні на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Суд звертає увагу на те, що предметом даного позову є правомірність поведінки відповідачів в частині прийнятого рішення про відмову в наданні дозволу на проведення інвентаризації, залишення без розгляду відповідача-1 звернення позивача про інвентаризацію земель, що належать позивачу.
При цьому, суд ураховує, що відповідно до Порядку проведення інвентаризації земель, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513 (який був чинним станом на момент звернення позивача до відповідачів із зазначеними клопотаннями та втратив чинність з 20.06.2019, у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 «Порядку проведення інвентаризації земель»), інвентаризація земель проводиться, з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Під час проведення інвентаризації земель, установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.
Тобто, в результаті інвентаризації земель не відбувається набуття права власності на нерухоме майно.
Крім того, питання правомірності державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за іншими особами не є предметом спору у даній справі.
На переконання суду, обставини щодо того, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить прийняти рішення зобов`язального характеру стосовно відповідачів 1 та 2 про надання дозволу на проведення інвентаризації, метою якої є, як стверджує позивач, визначення площі земель, від яких позивач бажає відмовитись; встановлення власника земель, від яких позивач має намір відмовитись, а також врегулювання конфлікту між позивачем та Тростянецькою сільською радою, не може слугувати підставою для розгляду даного спору господарським судом.
При цьому доводи позивача про те, що ним вчиняються всі необхідні дії для належного оформлення земельної ділянки, оскільки позивач має намір відмовитись від часини земельної ділянки, встановити власника земель, від яких позивач має намір відмовитись, а також врегулювати конфлікт між позивачем та Тростянецькою сільською радою, не підтверджують виникнення між позивачем та відповідачами 1,2 господарських земельних відносин та спору про право, що виникає з таких відносин.
Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.
В даному випадку рішенням відповідача 2 про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га, залишенням без розгляду цього питання відповідачем 1 позивач не набув і не позбавився речового права на зазначену земельну ділянку.
З урахуванням викладеного, виходячи з предмета спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідачів 1 та 2 у спірних правовідносинах ознак суб`єктів владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суд зазначає про наявність у цьому спорі ознак публічно-правового спору, розгляд якого відноситься до юрисдикції адміністративних судів. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року, справа № 921/655/17-г/4, провадження № 12-126гс19).
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції; у свою чергу пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення з позовом) визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Зазначені правові норми закріплені і в статтях 4, 20 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду спору), якими визначено, що господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 488/3005/17-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17, від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18.
У даному випадку, за результатами прийнятої відповідачем 2 відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,64 га, невирішенням цього ж питання відповідачем 2 у встановленому чинним законодавством порядку позивач не набув і не позбавився речового права на земельну ділянку.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з покладенням на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказувати правомірність своїх дій чи рішень, що значно звужує принцип змагальності порівняно із господарським процесом, то суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) правомочні розглядати і вирішувати питання у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, у галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи ці повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.
Відповідно до статті 12 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Отже, у вказаних відносинах органи місцевого самоврядування є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
У Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 Конституційний Суд України вирішив, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено бездіяльністю відповідача1 та діями відповідача 2 щодо вирішення питань, які в силу законодавчих приписів належать до їх виключної компетенції як органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.
Суд зазначає, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єктів владних повноважень, які реалізовують у цих правовідносинах надані їм чинним законодавством владні управлінські функції .
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц.
Слід також відзначити, що проект технічної документації земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації щодо земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Відповідно до статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, а відповідно до пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань.
Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області Затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333 Зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521 визначено:
1. Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
2. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
4. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:
7) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель:
9) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;
10) організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
13) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством;
21) здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.
Отже, здійснення інвентаризації земель є обов`язком Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями:
а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:
для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;
в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;
б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:
- внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
- формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.
За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.
Постановою Кабінету Міністрів України №476 від 5.06.2019 затверджено Порядок проведення інвентаризації земель). Інвентаризація земель проводиться з метою:
- забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель;
- визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь;
- узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі;
- прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень;
- здійснення землеустрою.
Згідно п. 8 Порядку №513 від 23.05.2012 ( як і у п.8 Порядку №476 від 05.06.2019) підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь або землекористувань і територій, межі яких визначені проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.
Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
За результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України «Про землеустрій».
Дослідження обставин того, чи діяли відповідачі на підставі та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України у спірних правовідносинах, з дотриманням чи без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України (що може свідчити про допущення відповідачами як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності чи вчинення незаконних дій стосовно розгляду поданих позивачем клопотань) може відбуватись в порядку адміністративного судочинства.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.5 ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України сплачений судовий збір за подання позовної заяви. Після набрання ухвалою законної сили, позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області з відповідним письмовим клопотанням про повернення з державного бюджету України судового збору.
Керуючись п.1 ч.1 ст.231 ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі.
2. Роз`яснити, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України
4. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
5. Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст ухвали складено 18.02.2020.
Суддя Кітаєва С.Б.
