ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3746/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Бабенка К.А. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Денисюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України та Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- скасувати подання Головного територіального управління юстиції у м. Києві до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва від 29 січня 2013 року № 8965 про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01 грудня 2016 року № 3443/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »;

- зобов`язати суб`єктів владних повноважень - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Скаржник вказував на те, що перевірку його діяльності було проведено з порушенням вимог закону щодо періодичності та фактично проведено інший вид перевірки, ніж був зазначений у дорученні Міністерства юстиції України від 19 травня 2016 року № 3938/13/32-16, а саме - замість цільової проведена комплексна перевірка. Також позивач зазначає, що анулювання свідоцтва можливе лише за умови грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян. Крім того скаржник вважає, що подання про анулювання свідоцтва було внесене з пропуском строку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року постанову суду першої інстанції було скасовано та частково задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва від 29 січня 2013 року № 8965 про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » від 01 грудня 2016 року № 3443/5;

- зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Разом з тим постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи належить з`ясувати наявність факту вчинення позивачем саме неодноразового порушення чинного законодавства та встановити, чи завдали такі порушення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, а також перевірити які саме порушення, виявлені під час перевірки, були усунуті ОСОБА_1 та чи усунуті вони у строк, що був наданий позивачу відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 червня 2016 року № 1730/8. Також дослідити порушення, які не були усунуті позивачем та підстави їх не усунення.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Головне територіальне управління юстиції у м. Києві було належним чином повідомлене про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечило та про причини неявки суду не повідомило. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника зазначеного відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року - скасувати в частині та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8965 від 29 січня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрував приватну нотаріальну діяльність по Луганському міському нотаріальному округу.

Згідно з реєстраційним посвідченням № 1545 від 31 серпня 2015 року позивач здійснює приватну нотаріальну діяльність у Київському міському нотаріальному окрузі.

До Міністерства юстиції України надійшов лист Служби безпеки України від 19 квітня 2016 року щодо незаконного доступу нотаріусів до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

У свою чергу Міністерство юстиції України листом від 19 травня 2016 року № 3938/13/32-16 направило Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві доручення щодо проведення позапланової цільової перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1.), дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства, у ході якої виконавцю доручено звернути увагу на можливе вчинення нотаріальних дій щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих на непідконтрольній території та доступу іншими особами до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з використанням логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису.

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 травня 2016 року № 1694/8, до якого були внесені зміни наказом від 23 травня 2016 року № 1703/8) було призначено проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2015 року по день перевірки включно.

За результатами перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві було складено довідку від 30 травня 2016 року, у якій зазначено про відсутність порушень вимог закону щодо використання логіна, пароля та ЕЦП. Разом з тим, в ході перевірки були виявлені порушення вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальний дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальний дій), Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (далі - Правила ведення нотаріального діловодства), Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, що затверджений накази Міністерства юстиції України від 04 листопада 2009 року № 2053/5, Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року № 111/5.

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 червня 2016 року № 1730/8 позивача було зобов`язано усунути порушення та помилки, виявлені комісією, у тритижневий строк з дня отримання наказу та письмово повідомити про вжиті заходи.

Одночасно наказом від 06 червня 2016 року № 360/6 позивача було зобов`язано пройти навчання в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у період з 04 по 08 липня 2016 року та тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 на час проходження з 04 по 15 липня 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 29¹ Закону України «Про нотаріат».

Проходження позивачем навчання підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації від 08 квітня 2016 року № 162, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Заяву-повідомлення про хід виконання рекомендацій щодо покращення стану нотаріальної діяльності та довідку про усунення недоліків, виявлених у ході позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності позивач надав до Міністерства юстиції України 03 серпня 2016 року.

Комісія, що утворена Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, провела перевірку стану усунення недоліків, виявлених у ході позапланової комплексної перевірки, за результатами якої склала довідку від 12 липня 2016 року.

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 липня 2016 року № 452/6 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 29¹ Закону України «Про нотаріат» з 25 липня 2016 року було тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Одночасно Головне територіальне управління юстиції у м. Києві направило до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 29 січня 2013 року № 8965.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2 було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю з посиланням на пп. «е» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».

Міністерством юстиції України на підставі зазначеного рішення прийняло наказ від 01 грудня 2016 року № 3443/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 ».

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19 грудня 2016 року № 866/6 було вирішено припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. з 19 грудня 2016 року.

Не погоджуючись із поданням Головного територіального управління юстиції у м. Києві, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 та наказом Міністерства юстиції України від 01 грудня 2016 року № 3443/5, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволення позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки та вирішення питання про застосування до позивача санкцій за вчинені порушення, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат».

У відповідності до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю визначені у ст. 12 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з п. «е» ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Позивач вважає, що подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю було внесене за підсумками перевірки, яка була призначена та проведена з порушенням вимог закону.

Приватний нотаріус ОСОБА_1. зазначає, що Міністерство юстиції України листом від 19 травня 2016 року № 3938/13/32-16 доручило провести позапланову цільову перевірку, в той час як Головне територіальне управління юстиції у м. Києві наказом від 20 травня 2016 року № 1694/8 призначило проведення позапланової комплексної перевірки. Також позивач вважає, що Головне територіальне управління юстиції у м. Києві вийшло за межі перевірки.

У відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про нотаріат» порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно з п. 2 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5 (далі - Порядок проведення перевірки), позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.

Положеннями п. 12 Порядку проведення перевірки передбачено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.

Як раніше зазначалося, позапланову перевірку діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1. було проведено за дорученням Міністерства юстиції України. У такому поданні дійсно був зазначений вид перевірки, яку належить провести - цільова перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 . , дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства.

Головне територіальне управління юстиції у м. Києві у наказі від 20 травня 2016 року № 1694/8 визначило, що перевірка зазначених питань є саме комплексною.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить із того, що Порядок проведення перевірки передбачає такі види позапланових перевірок: комплексна, цільова, контрольна. Разом з тим, зазначений нормативно-правовий акт не визначає критеріїв, за яким визначається вид перевірки. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що вид позапланової перевірки належить визначати в кожному окремому випадку з урахуванням питань, які підлягають дослідженню.

Враховуючи, що Міністерство юстиції України доручило провести перевірку за кількома напрямами - організацію нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства, колегія суддів вважає, що Головне територіальне управління юстиції у м. Києві правомірно призначило саме комплексну перевірку діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 .

Також позивач вважає, що Головне територіальне управління юстиції у м. Києві вийшло за межі предмету перевірки, адже згідно з дорученням перевірці підлягали конкретні обставини та факти - можливе вчинення нотаріальних дій щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих на непідконтрольній території та доступу іншими особами до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з використанням логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами позивача, оскільки листом від 19 травня 2016 року № 3938/13/32-16 Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві було доручено провести перевірку організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства в цілому. Додаткове посилання на необхідність звернути увагу на можливе вчинення нотаріальних дій щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих на непідконтрольній території та доступу іншими особами до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з використанням логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису - не свідчить, що перевірці підлягали виключно зазначені питання.

Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 33 Закону України «Про нотаріат», вказує на те, що перевірка проводиться не частіше одного разу на два роки, в той час як перевірка його діяльності була призначена до закінчення дворічного терміну, обчисленого з дня початку діяльності в Київському міському нотаріальному окрузі.

Разом з тим, за змістом ст. 33 Закону України «Про нотаріат» вона визначає періодичність проведення планової перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, а той час як наказом від 20 травня 2016 року № 1694/8 була призначена позапланова перевірка.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_1. вказує також на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про те, що відповідачі двічі притягнули його до відповідальності за одні і ті ж порушення.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки, результати якої оформлені довідкою від 30 травня 2016 року, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві були складені:

- наказ від 06 червня 2016 року № 1730/8 про зобов`язання позивача усунути порушення та помилки, виявлені комісією;

- наказ від 06 червня 2016 року № 360/6 про зобов`язання пройти навчання в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України;

- наказ від 20 липня 2016 року № 452/6 про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності до вирішення питання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

- подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 29 січня 2013 року № 8965.

Дослідивши накази від 06 червня 2016 року № 1730/8 та № 360/6, колегія суддів встановила, що вони були винесені з метою усунення виявлених під час перевірки порушень та приведення діяльності приватного нотаріуса у відповідність до Порядку вчинення нотаріальний дій та Правил ведення нотаріального діловодства.

У свою чергу підставою для вирішення питання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю стали виявлені під час цієї ж перевірки порушення, які не можливо усунути, про що прямо зазначено в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2.

Так, згідно з довідкою за результатами проведення позапланової комплексної перевірки від 30 травня 2016 року, приватний нотаріус ОСОБА_1. у свій діяльності допускав значну кількість порушень. Фактичну наявність порушень, описаних у зазначеній довідці, позивач не заперечує.

Під час проведення позапланової комплексної перевірки були виявлені:

1. Порушення п. 5 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме до примірників документів, які залишилися у справах нотаріуса ОСОБА_1 , не долучено копії документів, за якими встановлено особу (реєстрові № 40 від 14 січня 2016 року, № 510 від 17 березня 2016 року, № 504 від 23.12.2015, № 578 від 22 березня 2016 року, № 631 від 30 березня 2016 року).

2. Порушення пп. 2.1. п. 2 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, яким встановлено, що письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справі нотаріуса. У справах нотаріуса (реєстровий № 310 від 25 лютого 2016 року) відсутній примірник посвідченої ним довіреності.

3. При посвідченні довіреностей в порядку передоручення нотаріусом ОСОБА_1. були допущені такі порушення:

- до справи (реєстровий № 2 від 04 січня 2016 року) не долучено копію основної довіреності, що є порушенням пп. 5.7 п. 5 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, яким передбачено, що на основній довіреності робиться відмітка про передоручення. Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що залишається у справах нотаріуса;

- до справи за реєстровим № 533 від 19 березня 2016 року до примірника довіреності, що залишилася в матеріалах нотаріальної справи, долучено лише першу сторінку основної довіреності, що унеможливлює здійснити перевірку виконання нотаріусом вимог пп. 5.1. п. 5 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій;

- передоручення за реєстровим № 356 від 01 березня 2016 року видане з перевищенням строку дії основної довіреності, що є порушенням пп. 5.5 п. 5 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, яким встановлено, що строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

4. Порушення пп. 4.6 п. 4 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, яким встановлено, що при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини. У матеріалах відсутні заяви відчужувачів про те, що майно яке було предметом договорів відчуження нерухомого майна не є спільною сумісною власністю (реєстрові № 79 від 03 жовтня 2015 року; № 209 від 11 листопада 2015 року; № 264 від 24 листопада 2015 року).

5. Порушення п. 2.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, оскільки унесення до Єдиного реєстру відомостей про отримання бланків не завжди здійснюється в день отримання/витрачання бланка та у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів. Так, в грудні 2015 року нотаріусом несвоєчасно внесено 8 бланків.

6. Порушення вимог п. 2 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, так як серія та номер спеціального бланка не зазначено на примірнику правочину (реєстрові № 315 від 25 лютого 2016 року, № 514 від 18 березня 2016 року), який залишається в справах приватного нотаріуса.

7. Порушення п. 2.6.3 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, так як при здійсненні реєстрації довіреностей щодо розпорядження нерухомим майном, нотаріусом не зазначається опис цього майна, достатній для його ідентифікації (реєстрові № 19 від 06 січня 2016 року; № 27 від 11 січня 2016 року; № 31 від 12 січня 2016 року; № 106 від 22 січня 2016 року та інші).

8. Порушення вимог п.п. 4, 5 глави 8 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, якими встановлено обов`язок нотаріуса: перевіряти за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, справжність кожного аркуша документа, які були викладені на спеціальних бланках нотаріальних документів і подавалися для вчинення нотаріальних дій; долучати до справ Інформаційні довідки про перевірку спеціальних бланків нотаріальних документів.

9. Порушення п. 4 глави 4 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, так як при посвідченні правочину за участю представника (реєстровий № 200 від 09 листопада 2015 року, № 222 від 16 листопада 2015 року) нотаріусом ОСОБА_1. не перевірялась дійсність довіреності за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

10. Порушення пп. 3.4 п. 3 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, згідно з якою нотаріус зобов`язаний роз`яснити сторонам зміст ст. 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розміщені будинок, будівля, споруди, без зміни цільового призначення при посвідченні договорів відчуження житлових будинків (реєстрові № 124 від 20 жовтня 2015 року; № 131 від 22 жовтня 2015 року; № 185 від 28 листопада 2015 року та інші). Порушення ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки в текстах зазначених договорів не зазначається площа та кадастровий номер земельних ділянок (істотні умови договору), на яких розташовані будинки. Опис предмету договорів щодо переходу права власності на земельні ділянки здійснюється нотаріусом без урахування вимоги ст. 132 Земельного кодексу України щодо зазначення складу угідь відчужуваних земель (реєстрові № 125 від 20 жовтня 2015 року; № 130 від 22 жовтня 2015 року; № 286 від 28 листопада 2015 року та інші).

11. Нотаріусом при посвідченні правочинів застосовувалися норми, які на момент посвідчення правочинів втратили чинність, а саме: у договорах про відчуження нерухомого майна (реєстрові № 290 від 23 лютого 2016 року; № 222 від 16 листопада 2015 року; № 97 від 15 жовтня 2015 року) зазначається, що право власності виникає з моменту державної реєстрації цього Договору, що не відповідає ст. 334 Цивільного кодексу України, відповідно до якої права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. У договорі за реєстровим № 97 від 15 жовтня 2015 року зазначено, що «договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі правочинів». Проте, Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, втратив чинність 01 січня 2013 року. У тексті договору купівлі-продажу квартири за реєстровим № 97 від 15 жовтня 2015 року, довіреності за реєстровим № 631 від 30 березня 2016 року нотаріусом роз`яснено сторонам зміст вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що втратив чинність 01 січня 2011 року.

12. При посвідченні договорів дарування за реєстровими № 211 від 12 листопада 2015 року, № 107 від 16 жовтня 2015 року, № 129 від 22 жовтня 2015 року нотаріусом визначено момент виникнення права власності на предмет дарунку, що суперечить ст. 722 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

13. Також, приватним нотаріусом не завжди виконувалися вимоги пп. 2.2 п. 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки до договорів про відчуження нерухомого та рухомого майна не долучено Витяг з Державного реєстру рухомого майна про податкові застави (реєстрові №476 від 16 грудня 2015 року, № 224 від 16 листопада 2015 року).

14. Нотаріусом при посвідчені договору позики від 16 листопада 2015 року за реєстровим № 224 не враховано норму ст. 1046 Цивільного кодексу України щодо моменту укладення договору, а саме у тексті правочину нотаріусом зазначено, що договір укладений з моменту його підписання, а не з моменту передання грошей.

15. Правочини (реєстрові № 388 від 04 березня 2016 року, № 97 від 15 жовтня 2016 року, № 290 від 23 лютого 2016 року та інші) щодо відчуження нерухомого майна, які посвідченні з порушенням вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої посвідчення відповідних правочинів провадяться за місцем знаходження (місцем реєстрації) цього майна або за місцем знаходження (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину.

16. Без врахування вимог пункту 6.12 Правил ведення нотаріального діловодства здійснено виправлення в тексті довіреності за реєстровим № 120 від 25 січня 2016 року. Крім того, зазначена довіреність містить пусті місця в реквізитах Договору про іпотечний кредит та Іпотечний договір, що суперечить вимогам пп. 2.1 п. 2 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки у такому випадку не йдеться про чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.

17. При посвідченні договору відчуження за реєстровим № 172 від 05 лютого 2016 року нотаріусом порушено вимоги пп.пп. 2.1 та 2.4 п. 2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, якими встановлено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як зазначалось вище нотаріусом посвідчено договір відчуження за реєстровим № 172 від 05 лютого 2016 року. Перевірку відсутності заборон або арешту, обтяжень майна іпотекою здійснено лише 09 лютого 2016 року.

18. Заяви одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, що містяться в справах нотаріуса у зв`язку з посвідченням таких правочинів, не зареєстровані нотаріусом у журналі вхідної кореспонденції, чим порушено п. 8.9. Правил ведення нотаріального діловодства (реєстрові №№ 388, 389 від 04 березня 2016 року; № 505 від 17 березня 2016 року; № 172 від 05 лютого 2016 року та інші).

19. Порушення та помилки при відкритті та оформленні спадкових справ, зокрема: при відкритті спадкової справи № 06/2016 приватним нотаріусом засвідчено справжність підпису дочки спадкодавиці на заяві про прийняття спадщини щодо майна померлої 27 грудня 2012 року ОСОБА_4 з підстав (як вбачається з матеріалів спадкової справи), визначених ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України (проживали разом на час відкриття спадщини). Однак в заяві зазначається про те, що спадкоємиця спадщину приймає та що заява може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Заява іншої дочки, справжність підпису на якій засвідчена ОСОБА_1 , більш ніж через три роки після відкриття спадщини, містить відмову від спадщини на користь спадкоємиці, що прийняла спадщину. Зазначене свідчить про неналежне застосування ст.ст. 1268, 1269, 1273 та 1274 Цивільного кодексу України. Крім того до зазначеної спадкової справи не долучено документів на підтвердження належної перевірки відсутності заборон або арешту нерухомого майна; свідоцтва про право на спадщину за реєстровими № 65 (спадкова справа 01/2016) та № 66 (спадкова справа № 02/2016) від 18 січня 2016 року видані сину спадкодавця на підставі ст. 1262 Цивільного кодексу України (друга черга спадкоємців), а не на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України (перша черга спадкоємців); спадкова справа № 05/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 заведена нотаріусом на підставі заяви онуки померлої - ОСОБА_6 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом як такій, що проживала зі спадкодавицею на момент її смерті. При оформленні спадкових прав ОСОБА_6 (спадкова справа № 05/2015) нотаріусом порушено ст.ст. 1216, 1220 Цивільного кодексу України, не враховано норми ст.ст. 1261, 1262, 1265 цього Кодексу; заповіт за реєстровим № 419 від 11 грудня 2015 року від імені ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що викладений на бланку НВС 048420, зареєстровано у Спадковому реєстрі як заповіт ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на бланку НВС 048421; заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину не зареєстровано у книзі обліку і реєстрації спадкових справ (спадкова справа № 03/2016), чим порушено вимоги пп. 3.11 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій; до примірників заповітів (реєстрові №№ 439 та 441 від 12 грудня 2015 року, № 504 від 23 грудня 2015 року) не долучено витяги зі Спадкового реєстру про їх реєстрацію. Зазначене унеможливлює здійснити перевірку чи проведено нотаріусом державну реєстрацію заповітів, як це передбачено п. 8 глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій; до спадкової справи № 03/2016 не долучено документи на підтвердження родинних відносин спадкоємця з померлим, що є порушення пп. 4.2 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

20. Порушення вимог, встановлених Правилами ведення нотаріального діловодства, зокрема: номенклатури справ за 2015 та 2016 роки відсутні; не впорядковані справи архівного діловодства за період з 2015 року по 2016 рік згідно з вимогами Правил; спадкові справи не сформовані, не прошиті, не містять внутрішнього опису, не оформлені відповідно до Правил («Особливості формування спадкових справ»); паспорт архіву за 2015 рік не складений; описи справ постійного, тривалого (понад 10 років) терміну зберігання, спадкових справ тривалого (понад 10 років) терміну зберігання та тимчасового (до 10 років) терміну зберігання за 2015 рік не складені; на час проведення перевірки нотаріусом ОСОБА_1 не були заведені такі книги: Алфавітна книга обліку спадкових справ; Алфавітна книга обліку договорів відчуження нерухомого майна; Алфавітна книга обліку інших договорів; Алфавітна книга обліку договорів довічного утримання; Журнал обліку відбитків печаток та штампів; Книга реєстрації наказів з адміністративно- господарських питань; Книга реєстрації наказів з кадрових питань; Книга обліку оприбуткування спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України; Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів приватним нотаріусом; Алфавітна книга обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Алфавітна книга обліку заповітів заведена, але відомості про посвідчені заповіти не внесені. Книга обліку і реєстрації спадкових справ в 2016 році не ведеться. Журнал реєстрації вихідних документів та журнал реєстрації вхідних документів за 2015 рік відсутні; без врахування вимог п. 7.17 Правил після записів за реєстровими №№ 66 та 67 за 2015 рік (невідомо від якої дати - графа 2 не заповнена) в Реєстрі міститься запис нотаріуса про те, що за реєстровими №№ 66 та 67 записи зроблено помилково, оскільки при підготовці документів громадяни висловили своє побажання відкласти вчинення правочинів. Зазначене суперечить п. 7.17 Правил, яким встановлено, що до Реєстру вноситься запис про вже вчинену нотаріальну дію, тобто після підписання нотаріусом оформлюваного документа та проставлення печатки.

Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 червня 2016 року № 1730/8 позивачу було встановлено тритижневий строк з дня отримання наказу для усунення порушень та помилок, а також тижневий строк з дня закінчення строку усунення порушень для направлення письмового повідомлення про вжиті заходи та пояснення щодо порушень та помилок, які усунути неможливо.

Приватний нотаріус ОСОБА_1. в адміністративному позові зазначає, що копію такого наказу не отримував, а про його існування дізнався 16 грудня 2016 року з тексту рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2.

Разом з тим, 03 серпня 2016 року позивач направив до Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву-повідомлення про хід виконання рекомендацій щодо покращення стану нотаріальної діяльності. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими доводи приватного нотаріуса ОСОБА_1. про те, що йому до грудня 2016 року не був відомий зміст наказу від 06 червня 2016 року № 1730/8.

Комісія, що утворена Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, провела перевірку стану усунення недоліків, виявлених у ході позапланової комплексної перевірки, за результатами якої склала довідку від 12 липня 2016 року. Згідно з вказаною довідкою позивач лише частково усунув порушення, які стосувалися Правил ведення нотаріального діловодства.

На підтвердження приведення нотаріальних справ у відповідність до Правил ведення нотаріального діловодства представник позивача в судовому засіданні надав копію акту приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву № 32 від 25 липня 2018 року.

Звертаючись до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату із поданням щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 8965, виданого Міністерством юстиції України 29 січня 2013 року ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві у якості підстав для застосування пп. «е» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» зазначило усі порушення, які були виявлені під час позапланової комплексної перевірки та викладені у довідці 30 травня 2016 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначене подання саме по собі не створює негативних наслідків для позивача та не порушує його прав у сфері публічно-правових відносин.

За змістом до ч. 9 ст. 10 Закону України «Про нотаріат» відповідне поданням є лише підставою для розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування подання Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2, при вирішенні питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю було враховано, що застосування до позивача інших заходів впливу було пов`язане із притягнення до відповідальності в частині порушення правил ведення нотаріального діловодства.

Підставою для анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю стала сукупність порушень чинного законодавства, встановлених за результатами позапланової комплексної перевірки, а також неодноразове порушення вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні договорів відчуження нерухомого майна та транспортних засобів, які не можуть бути усунуті.

Отже, заходи впливу у вигляді направлення на навчання і зобов`язання усунути виявлені помилки та порушення, а також у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю були застосовані до позивача у зв`язку із вчиненням різних за змістом порушень.

Надаючи оцінку рішенню Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону України «Про нотаріат» порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

Такий Порядок був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1904/5 (далі - Порядок внесення подання).

Положеннями п. 3 Порядок внесення подання передбачено, що подання Мін`юсту, управління юстиції повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Посилання Головного територіального управління юстиції у м. Києві як на підставу для внесення подання на «сукупність порушень чинного законодавства, встановлених за результатами позапланової комплексної перевірки» не є конкретним, що не узгоджується із вимогами п. 3 Порядок внесення подання.

Надаючи правову оцінку іншій підставі для анулювання свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що зазначена у поданні, а саме - посиланню на неодноразове порушення вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні договорів відчуження нерухомого майна та транспортних засобів, які не можуть бути усунуті, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з довідкою від 30 травня 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_1. у своїй діяльності допускав порушення вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат».

Вказана норма права передбачає, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Фактичне порушення зазначеної вимоги Закону підтверджується довідкою від 30 травня 2016 року та не заперечується позивачем.

Як раніше зазначалося, матеріально-правовою підставою для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю став пп. «е» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», який передбачає, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Верховний Суд, приймаючи рішення про скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 20 грудня 2019 року виклав правову позицію щодо застосування пп. «е» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».

Так, Верховний Суд зазначив, що аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону. При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.

У відповідності до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів при вирішенні апеляційної скарги виходить із того, що необхідними та обов`язковими умовами для анулювання позивачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є не лише встановлення неодноразового порушення вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», а й завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій.

За висновком Верховного Суду завдання такої шкоди має бути встановлене органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Дослідивши рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2, колегія суддів встановила що у ньому відсутні посилання на те, що внаслідок порушення при вчиненні приватним нотаріусом ОСОБА_1 нотаріальних дій вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», була завдана шкода інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Факт завдання шкоди інтересам зазначених осіб не перевірявся також Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві під час внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та Міністерством юстиції України при підготовці наказу від 01 грудня 2016 року № 3443/5. Посилання на зазначену обставину відсутні у складених вказаними органами документах.

Під час судового засідання представник Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату пояснила, що їй не відомо, чи була завдана шкода інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян внаслідок порушення вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальних дій.

Отже, приймаючи рішення про анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, Міністерство юстиції України та Вища кваліфікаційна комісія нотаріату не перевірили та не встановили наявності такої обов`язкової умови як завдання шкоди інтересам відповідних осіб, у зв`язку з чим рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказ від 01 грудня 2016 року № 3443/5 не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.

Адміністративний позов містив вимогу про зобов`язання Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Міністерства юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Перевіряючи законність такої вимоги, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2010 року № 2501/5, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є повідомлення Головних територіальних управлінь юстиції. Зазначена норма також містить перелік повідомлень, які є підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів. Разом з тим, рішення суду про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не визначене як самостійна підстава для поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.

Згідно з абз. 3 п. 9 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2015 року № 2586/5, у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

Разом з тим, зазначений Порядок не визначає особу, відповідальну за направлення адміністратору реєстрів відповідного судового рішення.

У відповідно до п. 71 ч. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, одним із завдань Міністерства юстиції України є забезпечення в установленому законодавством порядку організацію доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

З огляду на викладене колегія суддів вважає можливим з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Отже, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 23 жовтня 2018 року та є підставою для його скасування у частині.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказу від 01 грудня 2016 року № 3443/5, зобов`язання вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України та ухвалити нову постанову про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив чотири позовні вимоги, а загальна сума судового збору, сплачена при поданні позовної заяви та апеляційної скарги складає 8000 грн 00 коп. У задоволення однієї позовної вимоги відмовлено, відтак залишок суми становить 6000 грн 00 коп.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про нотаріат» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу за змістом Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923, вона не є юридичною особою.

У відповідності до п. 24 вказаного положення матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює Мін`юст.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судовий збір як за задоволення позову до Міністерства юстиції України, так і до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату слід стягнути на користь позивача саме з Міністерства юстиції України.

В частині задоволених зобов`язальних вимог, що становлять 1/3 від задоволених (6000 грн 00 коп. / 3 = 2000 грн 00 коп.), половину сплаченого судового збору (2000 грн 00 коп. / 2 = 1000 грн 00 коп.) слід стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а іншу частину судового збору в розмірі 5000 грн 00 коп. - з Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказу від 01 грудня 2016 року № 3443/5, зобов`язання вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва від 29 січня 2013 року № 8965 про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » від 01 грудня 2016 року № 3443/5;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у місті Києві (ЄДРПОУ 34691374, місцезнаходження: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5000 грн 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді К.А. Бабенко

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 18 лютого 2020 року.