ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 р.Справа № 820/5042/16Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.10.19 року по справі № 820/5042/16

за позовом ОСОБА_1

до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Головного управління ДПС у Харківській області)

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 16 082,89 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 року по справі №820/5042/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Київською об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.04.2016 року №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 16 082,89 грн. та від 16.05.2016 року №3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (т.1 а.с.88-96).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 апеляційну скаргу Київської об`єднаної державної податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 по справі № 820/5042/16 залишено без змін. (т.1 а.с.121-125).

Постановою Верховний Суд від 13.06.2019 касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано. Справу № 820/5042/16 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. (т.1 а.с.159-171).

12.08.2019 року справа надійшла на адресу Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем здійснюється підприємницька діяльність безпосередньо з використанням власного нерухомого майна (нежилого приміщення загальною площею 189,7 кв. м.), що пов`язана із ремонтом електроприладів та із здаванням в оренду частини такого приміщення, на спрощеній системі оподаткування. Позивач не є власником земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 , позивачем також не оформлювався та не укладався договір оренди земельної ділянки під вказаною будівлею. Відповідач не надав Позивачеві інформації щодо кадастрового номеру, площі земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 та режиму використання такої земельної ділянки. Відповідачем також не надано підтвердження того факту, що позивач відповідно до даних державного земельного кадастру є власником (співвласником) чи землекористувачем земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачем не підтверджено розрахунок сум земельного податку за 2013, 2014, 2015 та 2016 р., у т.ч. розподілу сум податку пропорційно площі приміщень, які належать усім співвласникам, не підтвердження правильності такого розрахунку. В порушення вимог п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не виконано обов`язку щодо нарахування Позивачеві сум земельного податку у 2013-2015 роках, у встановлені чинним законодавством строки, як і не було складено та направлено відповідні повідомлення рішення до 01 липня поточного року (відповідно 2013, 2014 та 2015 року), а тому нарахування сум грошового зобов`язання по земельному податку за 2013-2015 роки у 2016 році податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2016 р. № 91-1303, на думку позивача, є неправомірним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн., та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн..

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ДПС у Харківській області посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_1 02 березня 2016 року було подано заяву до Головного управління ДПС у Харківській області(правонаступника Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області)з проханням нарахувати земельний податок з фізичних осіб за нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а також було надано додатком до заяви копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлові приміщення підвалу №1-10 в літ. "Б-47", загальною площею 189,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Апелянт зауважує. що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п.297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Відповідно до пп.297.1.4 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, з податку на майно ( в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що використовується платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.

У листі ДПС України від 14.03.2012 року №7267/7/17-3217 зазначено, що при наданні в оренду будівель, споруд або їх частин земельні ділянки під ними використовуються безпосередньо наймачами і не використовуються в підприємницькій діяльності, у тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), нежилими приміщеннями (їх частинами) у багатоквартирному житловому будинку, що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Крім того, Наказом Державної податкової служби від 23.11.2012 року №1051 затверджена узагальнююча податкова консультацію щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку-фі зичними особами - підприємцями. Згідно якої, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Головним управління ДПС у Харківській області (правонаступник Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) було винесено податкові повідомлення рішення до 1 липня поточного року, тобто твердження позивача, що було порушено вищезазначений пункт Податкового кодексу є хибним.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (п.58.3 ст.58 ПК України).

Податкове -повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання (пп.2 п.58.3 ст.58 ПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 91-1303 (т.1 а.с.15), яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 16 082,89 грн. (у т.ч. за 2013 рік - 6502,23 грн., за 2014 рік - 4259,96 грн., за 2015 рік - 5320,70 грн.).

Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 (т.1 а.с.16) визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 91-1303 у порядку адміністративного їх оскарження (т.1 а.с.17-18).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 07.07.2016 № 362/ФОП/20-40-10-01-14 (т.1 а.с.19-21), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до ДФС України із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 91-1303 (т. 1 а.с.27-35). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 05.09.2016 р. № 53313/Б/99-99-11-03-11-25 (а.с.36-37), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 91-1303 залишено без змін.

З боку ОСОБА_1 подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 (т.1 а.с.22-23).

Так рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 31.08.2016 №495/ФОП/20-40-10-01-14 (т.1 а.с.24-26), податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 3096380-1303 залишено без змін.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.08.2001 р. Виконавчим комітетом Харківської міської Ради, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 480 017 0000 033516 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3. (т.1 а.с.50).

Згідно зі змістом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.02.2012 Серія НОМЕР_4 до видів діяльності, що здійснює позивач у межах власної підприємницької діяльності відносяться: 47.54 «Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах»; 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна»; 33.19 «Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування» (т.1 а.с.51).

Позивач перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку 2 групи (ставка 20%) відповідно до приписів Податкового кодексу України, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 , виданим 31.05.2012 р. (т.1 а.с.52).

Зазначена обставина з боку податкового органу в ході розгляду адміністративної справи не спростована.

Серед обраних позивачем видів діяльності на спрощеній системі оподаткування - зазначений вид діяльності згідно КВЕД 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна».

Позивачеві на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №№1-10 в літ «Б-4» загальною площею 189,7 м.кв., розташовані у АДРЕСА_1 .

Окреслена обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.04.2004 р., видане на підставі Розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова віл 22.04.2004 р. № 435, Серія НОМЕР_5 (т.1 а.с.53).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

У відповідності зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.74. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Колегія суддів зазначає, що з вищенаведених норм права вбачається, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї. Ця інформація обов`язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 цього ж Закону, відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки.

Єдиною підставою для нарахування земельного податку у відповідності до п. 286.1 ст. 286 ПК України є дані державного земельного кадастру.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про внесення відомостей про земельну ділянку під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 до державного земельного кадастру не вносились.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.73, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. У свою чергу, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 286.5 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу.

Тобто, нарахування фізичним особам сум податку, згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України). У відповідності до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Слід зазначити, що строки нарахування фізичним особам сум земельного податку, згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, є спеціальними.

З матеріалів справи, зокрема з наявного в матеріалах справи розрахунку земельного податку з фізичних осіб по податковому повідомленню - рішенню №91-1303 від 07.04.2016 та по податковому повідомленню - рішенню №3096380-1303 від 16.05.2016 (т.1 а.с.66) вбачається, що контролюючий органом порушено вимоги п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме здійснено нарахування позивачу сум земельного податку за 2013-2015 роки у 2016 році, не складено та не направлено відповідні повідомлення рішення до 01 липня поточного року (відповідно 2013, 2014 та 2015 року).

Крім того, що відповідно до статті 271 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Так, за містом пункту 286.5 статті 285 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Отже, контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.

Разом з тим, відповідно до статті 1, частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, як установлено частиною третьою статті 23 Закон №1378-IV, видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15).

Відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Згідно з частиною першою статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 ЗК України).

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

Отже, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не виконаний свій обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/5042/16 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління ДПС у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/5042/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 20.02.2020 року