Постанова

Іменем України

05лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/20374/16-ц

провадження № 61-12934св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський національний університет технології та дизайну,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського національного університету технології та дизайну про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 лютого 2014 року по 12 квітня 2016 року вона працювала на посаді проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету технології та дизайну на підставі контракту, укладеного 30 січня 2014 року, строк дії якого до 31 січня 2021 року. Відповідно до наказу Київського національного університету технології та дизайну від 11 квітня 2016 року № 131о.с. її було звільнено з посади проректора з науково-педагогічної роботи з 12 квітня 2016 року відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Копію наказу вона отримала 21 квітня 2016 року.

Вказувала на те, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням норм трудового законодавства України, оскільки звільнити працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України можна виключно з підстав, передбачених контрактом. Наказ Київського національного університету технології та дизайну від 11 квітня 2016 року № 131о.с. не містить посилання на порушення нею умов контракту, у ньому не зазначено також, які негативні наслідки, пов`язані з виконанням її трудових обов`язків, мали місце для діяльності університету.

Зазначені у наказі такі підстави для звільнення, як рішення ректорату університету від 11 квітня 2016 року та службова записка, складена на підставі акта ревізії Державної фінансової інспекції м. Києва від 15 березня 2016 року, якими встановлено порушення нею освітньої діяльності університету, не передбачено контрактом.

У порушення вимог пункту 22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, її не було попереджено про дострокове розірвання контракту за два тижні.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ Київського національного університету технології та дизайну від 11 квітня 2016 року № 131о.с. про звільнення її з посади проректора з науково-педагогічної роботи згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України; поновити її на посаді проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету технології та дизайну з 12 квітня 2016 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у позові.

Суд першої інстанції виходив із встановлення факту порушення ОСОБА_1 умов контракту, що стало відомо за наслідками проведення Державною фінансовою інспекцією м. Києва перевірки діяльності Київського національного університету технології та дизайну, та наявності законних підстав для його розірвання на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Актом ревізії Державної фінансової інспекції м. Києва від 15 березня 2016 року встановлено порушення у сфері освітньої діяльності університету, контроль за якою відповідно до визначених умовами трудового контракта посадових обов`язків мала здійснювати ОСОБА_1 .

Інших порушень під час звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету технології та дизайну судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 21, 36 КЗпП України та пункт 22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивачки та наданим нею доказам на підтвердження відсутності порушень умов контракту з її сторони. Так, позивачка вказувала на те, що згідно з актом ревізії Державної фінансової інспекції у м. Києві від 15 березня 2016 року порушень розділу 2 цього акта «здійснення освітньої діяльності та ліцензування освітніх послуг» не встановлено. Також указаним актом не встановлено фактів проведення викладачами дисциплін, що не відповідають їхньому науковому ступеню, як і не підтверджено це в Журналі обліку роботи академічної групи, та не встановлено порушень щодо Навчального центру «Школа бізнесу на Печерську».

Суди не врахували, що у порушення вимог пункту 22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, позивачку не було попереджено про дострокове розірвання контракта за два тижні.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Київський національний університет технології та дизайну заперечував проти її доводів, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не зазначила, яким саме доводам та доказам суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку, а також не вказала, яку норму матеріального права застосовано неправильно та які норми процесуального права порушено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року і витребувано із Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/20374/16-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету технології та дизайну про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 лютого 2014 року по 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету технології та дизайну на підставі контракту, укладеного між сторонами 30 січня 2014 року, строком дії до 31 січня 2021 року.

Актом ревізії Державної фінансової інспекції в м. Києві від 15 березня 2016 року серед іншого встановлено, що у Київському національному університеті технології та дизайну є порушення у сфері здійснення освітньої діяльності, що стосується дотримання норм педагогічного навантаження.

Так, у порушення вимог статті 49 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ «Про вищу освіту» та пункту 5.4 наказу Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» мало місце перевищення фактично виконаного навантаження окремими викладачами законодавчо встановленим нормам. Також встановлено, що посадові оклади науково-педагогічних працівників встановлювались в університеті відповідно до Схеми тарифних розрядів посад керівних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, затвердженого додатком № 2 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 в розрізі займаних посад із застосуванням тарифного коефіцієнта до посадового окладу працівника 1 тарифного розряду та не коригується в залежності від обсягу фактично виконаного навчального навантаження.

При цьому відповідальною за дотримання вимог чинного законодавства у сфері здійснення освітньої діяльності в період з 01 лютого 2014 року визнано проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу ректора Київського національного університету технологій та дизайну від 11 квітня 2016 року № 131о. с. ОСОБА_1 звільнена з посади проректора 12 квітня 2016 року з підстав, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України. У зв`язку з наданням позивачкою листків непрацездатності від 11 квітня 2016 року та від 20 квітня 2016 року до наказу про звільнення наказами від 29 квітня 2016 року № 64 о.с. та від 29 квітня 2016 року № 165 о.с. внесені зміни щодо дати звільнення на 21 квітня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Правовідносини щодо звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету технологій та дизайну стосуються дослідження питання дотримання нею умов трудового контракту, укладеного з відповідачем.

Аналізуючи підстави звернення до суду з позовом, мотиви ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, доводи касаційної скарги, а також заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Розділом ІІI контракту (пункти 3.1-3.46), укладеного 30 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Київським національним університетом технології та дизайну, визначено обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи.

Розділом VI контракту від 30 січня 2014 року визначено умови зміни та розірвання контракту.

Пунктом 6.6 контракту передбачено, що з ініціативи університету дострокове розірвання контракту може бути тільки за обставин, передбачених чинним трудовим законодавством, а також у разі невиконання умов, викладених у пунктах 3.1-3.46 цього контракту.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того факту, що під час її звільнення відповідач порушив вимоги трудового законодавства України.

Зазначені висновки суди попередніх інстанцій зробили на підставі встановлених обставин у справі, якими підтверджено неналежне виконання ОСОБА_1 умов контракту від 30 січня 2014 року, зокрема, пунктів 3.9, 3.10, 3.11, 3.27, 3.31.

Так, відповідно до умов указаного контракту до обов`язків проектора з науково-педагогічної роботи, серед іншого, входить: забезпечення організації та удосконалення навчально-виховного процесу в університеті (пункт 3.1); координація роботи щодо відкриття нових спеціальностей та спеціалізацій, факультетів, та кафедр, філій кафедр, відокремлених структурних підрозділів, (пункт 3.8); керівництво роботою навчально-науково-виробничого комплексу (пункт 3.9); планування, організація, управління та контроль навчального процесу (пункт 3.10); координація роботи по складанню навчальних та робочих навчальних планів зі спеціальностей та спеціалізацій, програм дисциплін, графіків навчального процесу, розкладу занять екзаменів, контроль їх виконання; контроль та виконання планів роботи кафедри, індивідуальних планів роботи викладачів (пункт 3.11); організація та оцінка звітів роботи кафедр (пункт 3.12); організація та координація науково-методичної роботи в університеті (пункт 3.23); координація роботи щодо кадрового забезпечення навчального процесу (пункт 3.27); внесення пропозицій щодо штатної чисельності професорсько-викладацького складу, відповідність нормативній базі, підбір та розстановка кадрів навчально-допоміжного персоналу (пункт 3.28); розподіл погодинного фонду між кафедрами відповідно до відповідно до наказу про закріплення навчальних дисциплін за кафедрами (пункт 3.29); планування, організація та контроль підвищення кваліфікації, залучення провідних вчених до навчальної, науково-методичної та виховної роботи (пункт 3.31).

Актом ревізії Державної фінансової інспекції в м. Києві від 15 березня 2016 року встановлено, що в порушення статті 49 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ «Про вищу освіту» та пункту 5.4 наказу Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» фактично виконане навчальне навантаження окремих викладачів перевищує законодавчо встановлене.

При цьому указаним актом акцентовано увагу на закріплення за позивачкою відповідних повноважень, передбачених пунктами 3.11, 3.28, 3.29 контракту.

Відповідно до наявних у матеріалах справи індивідуальних планів робіт викладачів, окремі викладачі протягом 2015 року викладали більше чотирьох дисциплін, чим порушено вимоги пункту 2.2.4. Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року № 847, відповідно до якого кількість лекційних годин на одного викладача для вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації не може перевищувати 250 год. на рік при загальній кількості дисциплін не більше чотирьох.

Зазначені відомості відображені у службовій записці ректору Київського національного університету технологій та дизайну Грищенку І. М. , яка разом із рішенням ректорату Київського національного університету технологій та дизайну від 11 квітня 2016 року про звільнення проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 , ухваленим за наслідками проведеної фінансової перевірки, стали підставою для прийняття оскаржуваного позивачкою наказу Київського національного університету технологій та дизайну від 11 квітня 2016 року про її звільнення.

Крім того, за наслідками ревізії стало можливим встановлення фактів викладання викладачами університету дисциплін, що не відповідають їхньому науковому ступеню, ученому званню, що є порушенням пункту 2.2.5 наказу Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року № 847 Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері у сфері вищої освіти.

Також встановлено факт проведення навчальних занять конкретним викладачем, що не підтверджувалося в Журналі обліку роботи академічної групи, а також допущено порушення ведення «Індивідуальних планів роботи викладача та її обліку» у 2014-2015 навчальному році.

Відповідно до наказу ректора Київського національного університету технологій та дизайну від 22 липня 2014 року № 220 «Про розподіл функціональних обов`язків і повноважень між ректором і проректорами КНУТД» на ОСОБА_1 покладені обов`язки зі здійснення контролю та виконання планів роботи кафедр, індивідуальних планів роботи викладачів.

Досліджуючи питання педагогічного навантаження Київського національного університету технологій та дизайну, Державна фінансова інспекція в м. Києві встановила, що відповідальною за дотримання вимог чинного законодавства України у сфері здійснення освітньої діяльності з 01 лютого 2014 року є проректор з науково-педагогічної роботи ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3.4 Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року № 847, навчальні заклади, що отримали ліцензію на надання освітніх послуг, зобов`язані провадити діяльність відповідно до заявлених під час ліцензування навчальних планів і освітніх програм, установлених обсягів прийому на навчання.

Згідно з пунктом 23 Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти ліцензіат забезпечує провадження освітньої діяльності (крім дистанційної форми навчання) виключно в місцях ії провадження, зазначених у відомостях, поданих органу ліцензування.

Відповідно до Положення про Навчальний центр «Школа бізнесу на Печерську» Київського національного університету технологій та дизайну, затвердженого наказом від 27 березня 2014 року № 95, студенти освітнього ступеня «магістр» можуть отримувати додаткові освітні послуги згідно з навчальним планом, але для студентів спеціальності «Бізнес адміністрування» не було складено навчального плану додаткових дисциплін, студенти навчались за звичайними навчальним планами магістрів вказаної спеціальності.

У порушення пункту 3.12 контракту, яким встановлено обов`язок проректора з науково-педагогічної роботи здійснювати організацію та оцінку звітів роботи кафедр, позивачка не вжила заходів, які б дали змогу встановити невиконання кафедрою менеджменту сфери послуг планового навантаження як випускової кафедри, унаслідок чого Навчальний центр «Школа бізнесу на Печерську» Київського національного університету технологій та дизайну здійснював підготовку магістрів за спеціальністю «Бізнес-адміністрування» за навчальними планами, розробленими кафедрою менеджменту сфери послуг факультету економіки та бізнесу, якою в 2011 році було проведено ліцензування, а в 2012 році - акредитація вказаної спеціальності.

Таким чином, Навчальний центр «Школа бізнесу на Печерську» Київського національного університету технологій та дизайну в порушення Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти виконував функції випускової кафедри: планове навантаження, яке повинно виконуватись на випусковій кафедрі, виконувалось та було погодинно оплачено через «Школу бізнесу на Печерську» Київського національного університету технологій та дизайну.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що встановивши низку порушень у сфері здійснення освітньої діяльності Київського національного університету технологій та дизайну, які були допущені з боку позивачки унаслідок неналежного виконання нею її посадових обов`язків, передбачених умовами контракту, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про законність звільнення позивачки на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України та відсутність підстав для задоволення її позову.

Обставини, які покладені в основу рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , встановлені судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених належним чином, з наведенням аргументованих мотивів щодо їх значення для правильного вирішення спору.

Інші обставини, на які посилалась ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, які б вказували на порушення вимог трудового законодавства України під час її звільнення, судами не встановлені.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та стосуються переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що не входить до повноважень суду на стадії касаційного розгляду справи (частина перша статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк